Постанова 4857 № 1.380.2019.003686

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий суддя у першій інстанції: Коморний О.І. 11 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.003686 пров. № А/857/23246/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Бруновської Н.В. суддів: Запотічного І.І., Хобор Р.Б. за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В. представника апелянта: Дорош А.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 1.380.2019.003686 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, та рішення,- ВСТАНОВИВ: 19.07.2019р. ОСОБА_1 звернулась з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просила суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №003491307 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на 369932,02 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 92483,00 грн.; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №003531307 про збільшення суми грошового зобов`язання з військового збору на 30827,66 грн. та застосування штрафних санкцій на суму 7706,91 грн.; - визнати протиправною та скасувати вимогу від 22.07.2019р. про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 0010461307; - визнати протиправним та скасувати рішення від 22.07.2019р. № 0010451307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.09.2021р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №003491307 від 05.04.2019р. в частині грошового зобов`язання в сумі 325118,92грн. та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 81279,73 грн. Крім того, суд визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №003531307 від 05.04.2019р. в частині грошового зобов`язання в сумі 27093,24 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 6773,31 грн. Крім того, суд визнав протиправною та скасував вимогу від 22.07.2019р. про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 0010461307. Також, суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління ДФС у Львівській області від 22.07.2019р. № 0010451307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. В решті позовних вимог суд відмовив. Разом з тим, суд стягнув на користь ОСОБА_1 з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 3464,08 грн. та понесені витрати із проведенням експертизи пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 18054,24 грн. Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Головне управління ДПС у Львівській області, подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права. Просив суд, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити повністю. Представник апелянта Дорош А.Б.в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з підстав в ній зазначених. Позивач ОСОБА_1 належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду в судове засідання не з`явилась. Однак, надіслала суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із введенням воєнного стану. ч.2 ст.313 КАС України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. При цьому, ч.3 цієї статті визначено, що якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи. Отже, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що Головне управління ДФС у Львівській області провів планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ОСОБА_1 за період діяльності з 04.05.2017р. - 31.12.2018р., про що складено акт від 12.03.2019р. №376/13.7/ 2805915267 (т.1, а.с.10-28). За результатами перевірки податковий орган встановив наступні порушення: - п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177, пп.177.5.3 п.177.5 ст.177 ПК України від 02.12.2010р. №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого встановлено заниження податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 369932,02 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 55073,93 грн., за 2018 рік в сумі 314858,09 грн. - п.п.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014р. №71-VIII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи". Донараховано військовий збір за результатами звітних років на загальну суму 30827,66 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 4589,49 грн, за 2018 рік в сумі 26238,17 грн. - п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, п. „а" п. 176.1 ст.176, п. 177.10 ст.177 п. 177.10 ст.177 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VI (зі змінами і доповненнями), в частині неналежного ведення обліку доходів і витрат за 2017-2018 роки. - п.1 ч.4 ст.1, абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.2, п.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, донараховано єдиний внесок на загальну суму 107933,96 грн, в тому числі за 2016 рік в сумі 21874,04 грн, за 2018 рік в сумі 86059,92 грн. - п.63.3 ст.63, п.117.1 ст.117 ПК України від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, несвоєчасне подання повідомлення за формою № 20-ОПП за 2017-2018рр. За результатами перевірки податковий орган прийняв: - податкове повідомлення-рішення від 05.04.2019р. №0003491307, яким визначено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 462415,02 грн. (в т.ч 369932,02 грн. основного платежу та 92483,00 грн. штрафних санкцій) (т.1, а.с.8); - податкове повідомлення-рішення від 05.04.2019о. №0003531307, яким визначено грошове зобов`язання із військового збору у сумі 38534,57 грн. (в т.ч 30827,66 грн. основного платежу та 7706,91 грн. штрафних санкцій) (т.1, а.с.9); - рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 22.07.2019р. №0010451307, яким визначено штрафні санкції в розмірі 12980,80 грн. (т.1, а.с.93); - вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.07.2019р. №Ф-0010461307 в розмірі - 107933,96 грн. (т.1, а.с.92). ч.1 ст.308 КАС передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ФОП ОСОБА_1 не занизила дохід, що випливає із завищення витрат, оскільки відсутність викладення в акті перевірки ходу та результатів перевірки первинних документів, їх співставлення із обліковими регістрами та звітністю щодо господарської діяльності вказує на оформлення результатів даної податкової перевірки не у відповідності із вимогами Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.04.2013р. за № 607/23139 виходячи наступних підстав. п.177.2 ст.177 ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця. Із змісту п.177.4 ст.177 ПК України видно, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: - витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (п.п. 177.4.1); - витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (п.п. 177.4.2); - суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця (п.п. 177.4.3); - інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, 'ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (п.п. 177.4.4). Відповідно до п.п. 177.4.5 п. 177.4 ст. 177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем: витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати. Як видно з матеріалів справи, перевіркою правильності визначення витрат, відображених у деклараціях про майновий стан і доходи, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу та документально підтверджених, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за перевірений період завищила документально підтверджені витрати за 2017 рік на загальну суму 305 966,27 грн.(дебіторська заборгованість- обор-сальд по рах.361) 367159,53- 20% ПДВ) та за 2018 рік на загальну суму 1 452 138,30 грн. (1040955,02 грн.- (дебіторська заборгованість обор.-сальд по рах. 361(1249146,03-20% ПДВ))+ 411183,28 грн.( залишки ТМЦ - обор.сальд. по рах 281) Так, з відомостей податкової декларації за 2017 рік (від 01.02.2018р. № 9297710787) видно, що вартість документально підтверджених витрат складає 10259616,13 грн. (в тому числі вартість товарно матеріальних цінностей - 9820504,62 грн., інші витрати - 439111,51 грн.). Згідно даних податкової декларації за 2018 рік (09.02.2019р. № 9310210029) вартість документально підтверджених витрат складає 27293283,04 грн. ( в тому числі вартість товарно матеріальних цінностей -25342178,20 грн., витрати на оплату праці та заробітну плату - 278958,40 грн.) З даних книги обліку доходів та витрат графи 6 видно, що- «сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт, послуг)» дані суми співпадають із даними показниками податкової звітності. Однак, відповідно до наданої позивачем до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку « 281» залишки товарно матеріальних цінностей станом на 31.12.2018р. складають 411 183,28грн., що свідчить що даний товар не реалізований та відповідно дохід за нього не отриманий. Крім того, згідно наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку « 361» дебіторська заборгованість станом на 31.12.2017р. склала 305966,27 грн. (367159,53- 20% ПДВ), станом на 31.12.2018р.- 1040955,02 грн.( 1249146,03-20% ПДВ), що свідчить про реалізацію товарно-матеріальних цінностей, кошти за які на рахунок ФОП ОСОБА_1 не надійшли, тобто дохід не отримано. Копії оборотно-сальдових відомостей надані до перевірки позивачем засвідчені підписом та печаткою. Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що зазначені витрати незаконно ФОП ОСОБА_1 віднесла до декларації про майновий стан і доходи за 2017р.-2018р., оскільки не пов`язані з отриманням доходу. Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком експерта про необґрунтованість акту перевірки від 12.03.2019р. № 376/13.7/2805915267 в частині відображення позивачем у складі витрат амортизаційних відрахувань та сплачених відсотків на користь лізингодавця у зв`язку з наявністю в матеріалах справи договору фінансового лізингу №2658/09/18-Г від 19.09.2018р., видаткової накладної №2658/09/18-Г від 19.09.2018р., наказу №1 від 30.09.2018 «Про введення в експлуатацію основного засобу», акту приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів (типова форма № 03-1) №ГЛ00-000001від 30.09.2018р, відомостей амортизації за жовтень-грудень 2018р. виходячи з наступних підстав. Як видно з матеріалів справи, ФОП ОСОБА_1 до книги обліку доходів та витрат до графи 6 - «сума витрат, пов`язаних з придбанням товарів (робіт,послуг)», віднесено суму в розмірі 203125,00грн., яка сплачена у зв`язку із придбанням навантажувача ТОYОТА 8-FВЕКТ-16, згідно договору фінансового лізингу №2658/09-18-Г який укладений з ТзОВ «УЛФ-Фінанс», та до графи 8 «інші витрати, пов`язані з одержанням доходу» віднесено суму відсотків по вищезазначеному договору в розмірі 27764,16 грн. та суму щомісячних лізингових платежів в розмірі 45836,63 грн. Також у цьому ж розділі відображена сума в розмірі 20347,5 грн., як амортизація. Вищезазначені суми відображені в додатку - Ф2 декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік. ч.1 ст.806 ЦК України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізинґодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). В ст.1 Закону України від 16.12.97 № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг» видно, що за договором : фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 14 "Оренда" (далі - Положення (стандарт) 14) затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 28.07.2000р. №181, яке зареєстроване в Міністерстві юстиції України 10.08.2000р. № 487/4708 визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про оренду необоротних активів та її розкриття у фінансовій звітності. Орендар відображає в бухгалтерському обліку одержаний у фінансову оренду об`єкт одночасно як актив і зобов`язання за найменшою на початок строку оренди оцінкою: справедливою вартістю активу або теперішньою вартістю суми мінімальних орендних платежів. Затрати орендаря на поліпшення об`єкта фінансової оренди (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція тощо), що приводять до збільшення майбутніх економічних вигод, які первісно очікувалися від його використання, відображаються як капітальні інвестиції, що включаються до вартості об`єкта фінансової оренди. Амортизація об`єкта фінансової оренди нараховується орендарем протягом періоду очікуваного використання активу. Із змісту п.п.177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України видно, що не включаються до складу витрат підприємця витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації. п.п. 14.1.138 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Згідно п.14.1.97 ПК України лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк. Отже, сума договору фінансового лізингу має бути вищою або дорівнювати вартості придбання такого об`єкту лізингу. Відповідно частина вартості придбанню лізингодавцем у постачальника самого об`єкту лізингу для лізингоотримувача має включатись в лізинговий платіж як відшкодування вартості предмета лізингу. ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16.12.97 р. № 723/97- ВР визначено, що складовою частиною лізингових платежів є в т.ч. винагорода лізингодавцю від лізингоотримувача за отримане у лізинг майно. Відповідно до статті 16 цього Закону лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу. Відповідно до п.п. 177.4.6 п. 177.4 ст.177 ПК України зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат - на придбання основних засобів та нематеріальних активів. В п.п 177.4.8 п.177.4 ст.177 ПК України видно, що облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об`єктом. Згідно п.п.177.4.9 п.177.4 ст.177 ПК України, амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об`єкта основних засобів та нематеріальних активів: машини, обладнання, тварини, багаторічні насадження та інше - мінімально допустимі строки корисного використання, 5 років. Дія цього підпункту поширюється виключно на об`єкти основних засобів та нематеріальних активів, витрати на придбання чи самостійне виготовлення яких підтверджені документально. Правові засади регулювання, організації, "ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію. Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надає фізичній особі-підприємцю право вести спрощений облік доходів і витрат, при цьому не позбавляє його права вести бухгалтерський облік валових витрат основних фондів, що підлягають амортизації та витрат на утримання основних засобів, придбання пально-мастильних матеріалів. Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності, що ґрунтується на даних бухгалтерського обліку, підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету, встановлює Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995р. N

88. В п.2.1, п.2.7 вказаного Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку видно, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, а господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов`язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм. Фізична особа - підприємець на загальній системі оподаткування має право (за власним бажанням) обліковувати основні засоби на балансі, визначати їх первісну та залишкову вартості, а також частку їх використання саме у господарській діяльності, включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням його господарської діяльності, амортизаційні відрахування з вартості придбаних після 01.01.2017р. основних засобів та нематеріальних активів або самостійно виготовлених основних засобів при наявності підтверджуючих на здійснення таких витрат документів. Тобто, на основні засоби, прийняті лізингоотримувачем за договором фінансового лізингу ведеться окремий облік вартості таких засобів та нараховуються амортизаційні відрахування. Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надала та в матеріалах справи відсутні окремий облік вартості основних засобів, які амортизуються та розрахунків амортизаційних відрахувань, також не відобразила в розділі І графи 8 додатку Ф2 декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік, суму таких відрахувань. Отже, витрати пов`язані з придбанням позивачем навантажувача ТОYОТА 8-FВЕКТ-16, як основного засобу, не можуть бути віднесені до складу витрат підприємця. Тому, сума амортизаційних відрахувань в розмірі 20347,50 грн. помилково відображена в книзі обліку доходів і витрат та віднесена до складу витрат підприємця. ч.5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у постанові від 06.08.2019р. у справі №160/8441/18 (адміністративне провадження №К/9901/16292/19) дійшов висновку, що надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов`язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами п.44.6 ст.44 ПК до їх відсутності. Оскільки позивач не надав документи для проведення перевірки, в тому числі, й у строк, визначений абз.2 п. 44.7 ст. 44 ПК, у контролюючого органу були законні підстави провести перевірку з використанням наявної у нього податкової інформації щодо задекларованих позивачем сум податкового кредиту та визнати ці суми не підтвердженими документально. Однак, незважаючи на сформовану позицію Верховного Суду в питанні оцінки обов`язку платника податків надати під час проведення перевірки первинні бухгалтерські документи, що були підставою для ведення податкового та бухгалтерського обліку, судом першої інстанції взято до уваги докази (договори, видаткові та податкові накладні, акти приймання-передачі, виписки банку), які не є належними та допустимими у розумінні процесуального законодавства ( ст.ст.73,74 КАС України) щодо правомірності формування витрат, оскільки такі були відсутні під час проведення перевірки. Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень ПК України) доповнено п.161, яким тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлено військовий збір. Законом України від 28 грудня 2014 року „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності з 01.01.2015р., оподаткування військовим збором продовжено до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України (п.16 підрозділ 10 розділу XX Перехідних положень ПК України). Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 ПК України, а саме: - фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; - фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; - податковий агент. Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України. Відповідно до ст.163 ПК України об`єктом оподаткування нерезидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід з джерела його походження в Україні; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання). Об`єктом оподаткування військовим збором є доходи, перелік яких визначений п.164.2 ст. 164 ПК України, у тому числі доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) а також іноземні доходи. Крім того, об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід або сукупний чистий дохід, який отримує відповідно фізична особа - підприємець або фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність. Ставка збору складає 1,5 % об`єкта оподаткування, визначеного п.п.1.2 цього пункту (п.п. 1.3 п. 16і підрозділу 10 розділу XX ПК України). В п.п.1.4 п.16 підрозділу 10 розділу XX ПК України визначено, нарахування, утримання та сплата (перерахування) військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст.168 ПКУ, за ставкою, визначеною п.п. 1.3 цього пункту. Таким чином, колегія судів погоджується з доводами апелянта що контролюючий орган обгрунтовано встановив, що позивач за перевірений період завищив витрати на загальну суму 2055177,86 грн., в тому числі за 2017рік на суму 305966,27грн., за 2018 рік на суму 1749211,59 грн., в результаті чого занизив військовий збір за результатами звітних років на загальну суму 30827,66грн., в тому числі за 2017рік в сумі 4589,49грн., (305966,27* 1,5%), за 2018рік в сумі 26238,17грн., (1749211,74*1,5%), чим порушено пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 16 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, пп.168.1.1, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014р. №71-УШ „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи". ч.2 ст.6 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: -своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; -вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством. Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування «(далі - єдиний внесок), якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09.07.2003р. «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із змінами та доповненнями та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування. Базою нарахування єдиного внеску є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску застосовується ставка, зазначена в п. 3 розділу III цієї Інструкції. ч.4 ст.25 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. В п.3 ч.11 ст.25 даного Закону видно, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, оскільки в ході судового розгляду встановлено, що позивач в порушення вимог п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177, пп.177.5.3 п.177.5 ст.177 ПК України занизив податкове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 369932,02 грн., в тому числі за 2017 рік в сумі 55073,93 грн., за 2018 рік в сумі 314858,09 грн. та п.п.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, пп. 168.1.1, пп. 168.1.2 п.168.1 ст.168 Закону України від 28.12.2014р. „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" та контролюючий орган обгрунтовано донарахував військовий збір за результатами звітних років на загальну суму 30827,66 грн, в тому числі за 2017 рік в сумі 4589,49 грн, за 2018 рік в сумі 26238,17 грн. Крім того, ФОП ОСОБА_1 в порушення вимог п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, п. „а" п. 176.1 ст.176, п. 177.10 ст.177 п. 177.10 ст.177 ПК України від 02.12.2010р. (зі змінами і доповненнями), неналежно вела обліку доходів і витрат за 2017-2018 роки, а тому контролюючий орган обґрунтовано відповідно до вимог п.1 ч.4 ст.1, абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.2, п.8 ст.9 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" із змінами та доповненнями, донарахував єдиний внесок на загальну суму 107933,96 грн, в тому числі за 2016 рік в сумі 21874,04 грн, за 2018 рік в сумі 86059,92 грн. Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29). Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №003491307 від 05.04.2019р. в частині суми грошового зобов`язання в сумі 325118,92 грн. та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 81279,73 грн.; податкового повідомлення-рішення №003531307 від 05.04.2019р. в частині суми грошового зобов`язання в сумі 27093,24 грн та в частині застосування штрафних санкцій у сумі 6773,31 грн.; податкової вимоги від 22.07.2019р. про сплату боргу (недоїмки) № Ф - 0010461307.; рішення від 22.07.2019 № 0010451307 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Керуючись ст.ст.243, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області - задовольнити. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 1.380.2019.003686 скасувати та прийняти нову постанову. В позові ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення - відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. В. Бруновська судді І. І. Запотічний Р. Б. Хобор У зв`язку з перебуванням судді-члена колегії Запотічного І.І. у відпустці, повний текст судового рішення складено та підписано09.06.2022 р.