Постанова 4855 № 810/2958/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 810/2958/17 Суддя (судді) першої інстанції: Василенко Г.Ю. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., при секретарі Дмитренко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби України у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення неповно досліджено обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Заслухавши учасників справи, суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Києво-Святошинським районним управлінням юстиції 15.04.2008 року та на момент перевірки перебував на податковому обліку в Києво-Святошинській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з 16.04.2008 року. У період перевірки позивач зареєстрований платником податку на додану вартість. Основним видом господарської діяльності позивача є роздрібна торгівля пальним. За перевіряємий період позивачем здійснювалась господарська діяльність за КВЕД 47.30 - роздрібна торгівля пальним та КВЕД 46.71 - оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами. Відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання, на підставі наказу ГУ ДФС у Київській області від 07.04.2017 року № 622, відповідачем у період з 18.04.2017 року по 03.05.2017 року проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи та з питань нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. В результаті проведеної перевірки складено акт документальної планової виїзної перевірки № 298/10-36-13-09/ НОМЕР_1 від 12.05.2017 року (далі - акт перевірки), в якому встановлено наступні порушення позивача: пп. 2, 6, 8, 9 п.6 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат та п. 176.1 ст. 176 Податкового кодексу України в частині невірного відображення отриманого доходу; п. 167.1 ст. 167, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в частині заниження позивачем суми чистого доходу в сумі 584220,61 грн., що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 105159,71 грн.; п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, в частині заниження чистого оподаткованого доходу в сумі 584220,61 грн., що призвело до заниження військового збору в сумі 8763,31 грн.; п. 2 ч.1 ст.7, ст.. 8, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (із змінами та доповненнями) в частині заниження чистого доходу з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на загальну суму 584220,61 грн., що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу на який нараховується єдиний внесок в сумі 88341,00 грн.; п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України в частині заниження суми податкового зобов`язання на загальну суму 512002,06 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 102400,42 грн.; ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в частині проведення розрахунків без застосування РРО на суму 512002,06 грн.; ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", в частині реалізації товару по безготівковій та готівковій формі розрахунків, який відсутній у обліку оприбуткування на загальну суму 552297,61 грн. На підставі акту перевірки, відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 06.06.2017 року № 0002251309, № 0002261309, № 0002291309, № 0002301309, № 0002311309. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Сферою дії Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 року (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК) є регулювання відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, а також визначає компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Пунктом 177.2 статті 177 ПК встановлено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Відповідно до пункту 177.3 статті 177 ПК для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). Законом України від 28.12.2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" пункт 177.4 статті 177 Податкового кодексу України було викладено в новій редакції, згідно положень якої до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (підпункт 177.4.1); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством (підпункт 177.4.2); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом (підпункт 177.4.3); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (підпункт 177.4.4). Згідно з підпунктом "а" пунктом 176.1 статті 176 ПК платники податку зобов`язані вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку. Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 177.10 статті 177 ПК фізичні особи - підприємці зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Форма Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядок її ведення затверджені наказом Міндоходів України від 16.09.2013 року №481 (далі - Порядок). Згідно із пунктом 5 Порядку записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід. Отже, законодавчо визначено обов`язок вести книгу доходів і витрат щоденно, та вносити дату запису. Згідно з пунктами 1, 2 частини 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством. Згідно з абзацом 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Частиною 3 статті 7 Закону №2464 встановлено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами затверджений Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 №727 року (в редакції станом на момент оформлення відповідачем акта перевірки, далі - Порядок №727). Судом першої інстанції правильно встановлено, що під час перевірки не перевірялися первинні документи, які підтверджують фактичне придбання товарів і послуг та належне здійснення господарських операцій, а саме: акцизні накладні, що видані позивачем за результатами продажу товарів (травень-грудень 2016); сертифікати відповідності та паспорти якості на товари; книги обліку розрахункових операцій; банківські виписки за січень-грудень 2026 року; податкові накладні що виписані та зареєстровані позивачем протягом серпня - жовтня 2016 та квитанції про їх прийняття відповідачем; договори поставки нафтопродуктів; видаткові накладні. Всі зазначені первинні документи були надані позивачем суду першої інстанції, приєднані до матеріалів справи та досліджені. Судом першої інстанції правильно встановлено, що зазначені первинні документи були оформленими відповідно до вимог чинного податкового законодавства. Крім того, описані в акті перевірки порушення позивачем податкового законодавства та заниження об`єкта оподаткування по ПДФО, військовому збору, єдиному соціальному внеску зроблені без врахування первинних документів та даних податкового обліку та звітності платника податків, що підтверджують здійснення господарських операцій. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, доказів, які б спростовували доводи позивача не надав, в той же час правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, рішення та вимоги відповідачем під час судового розгляду доведено не було. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову повністю. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби України у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В. Повний текст виготовлено: 08 червня 2022 року.