Постанова 4803 № 183/2722/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3670/22 Справа № 183/2722/19 Суддя у 1-й інстанції - Городецький Д. І. Доповідач - Макаров М. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Макарова М.О. суддів - Демченко Е.Л., Куценко Т.Р. при секретарі - Керімовій-Бандюковій Л.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2022 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, - В С Т А Н О В И Л А : У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2019 року вжито заходи забезпечення позову, а саме, заборонено державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на 7/25 частин нерухомого майна торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 1009040712232 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .. 25 січня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову. Вказане клопотання мотивоване тим, що станом на дату подання клопотання сплинуло більш двох років, у зв`язку з чим, необхідність застосування заходів забезпечення позову є неактуальними та зазначені заходи мають бути скасовані. Крім того, заявник вказує, що ОСОБА_2 заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_1 суми боргу в розмірі 47 000,00 доларів США, отже, позивачем заявлені вимоги стосовно стягнення грошових коштів. Таким чином, між сторонами взагалі відсутній спір щодо нерухомого майна - 7/25 частин нерухомого майна торговельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого є ОСОБА_1 . В той же час, види забезпечення позову повинні бути співмірними заявленим позовним вимогам, у зв`язку з чим, заборона вчинення реєстраційних дій щодо майна, належного відповідачу не є співмірним засобом забезпечення позову. Також заявник вказує, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження їх доказами не є достатньою правовою підставою для задоволенні відповідної заяви. До того ж ОСОБА_1 працює офіційно, має відповідно доходи у вигляді заробітної плати, крім того, він є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Вілена Плюс», яке має статутний капітал 390 000,00 грн., за рахунок зазначених коштів можуть бути задоволені вимоги позивача. Крім того, у відповідності до розписки від 11 грудня 2018 року, ОСОБА_2 отримав грошові кошти в розмірі 30 000,00 доларів США від ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , що свідчить про можливість проведенню відповідного взаємозаліку між сторонами. ОСОБА_1 також вказує, що позовні вимоги заявлені до нього та до ОСОБА_4 , в той же час, щодо ОСОБА_4 не застосовувалися будь-які заходи забезпечення позову. Обрані судом заходи забезпечення позову також не є співмірними з заявленими позовними вимогами у розмірі 1 277 461,00 грн., оскільки вартість майна становить 5 585 832,00 грн.. Крім того, заявник зазначає, що належні йому 7/25 частин нерухомого майна торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » є спільним сумісним майном подружжя, а саме, його та ОСОБА_6 та заборона порушує права його дружини, як власника майна. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2019 року. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову. Відмовляючи у задоволенні вказаного клопотання, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості викладених в ньому обставин. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просив ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким його клопотання задовольнити та скасувати вжиті заходи забезпечення позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою обґрунтовані доводи про неспівмірність забезпечення позовних вимог, про можливість задоволення вимог позивача у інший спосіб за рахунок заробітної плати відповідача або іншого належного йому майна, а також про порушення прав колишньої дружини після поділу сумісного майна подружжя. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін, з наступних підстав. Так, з матеріалів справи вбачається, що 26 квітня 2019 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, згідно якої просив суд стягнути з відповідачів солідарно на його користь 47 000,00 доларів США за договором позики. Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2019 року по вказаній справі були вжиті заходи забезпечення позову, відповідно до яких, заборонено державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на 7/25 частин нерухомого майна торгівельного комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав: 1009040712232 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2019 року - залишено без змін. Дніпровський апеляційний суд зазначив, що обраний спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позовними вимогами, адекватним та не порушує права інших осіб. Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у статті 158 ЦПК України. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. Частиною 7 ст. 158 ЦПК України визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Згідно з ч. 9 ст. 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (ч. 10 ст. 158 ЦПК України). За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову. Отже, скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. Посилання заявника на відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки порушуються його права, та права його колишньої дружини, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки такі доводи фактично стосуються оспорювання правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову. Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, підписана від імені України 09.11.1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Проте, предметом розгляду в даній справі є не питання правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову, а наявність чи відсутність підстав для їх скасування. Процесуальні дії суду щодо вжиття заходів забезпечення позову і їх скасування врегульовані окремими нормами, є різними за своїм юридичним змістом і за обставинами, які підлягають встановленню. Скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі (частини сьома-десята статті 158 ЦПК України). Звертаючись з вимогою про скасування заходів забезпечення, заявник фактично оскаржував висновки суду, зроблені при накладенні такого арешту та заборон, що в рамках передбаченої ст. 158 ЦПК України процедури здійснено бути не може. Тому, звертаючись до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову відповідач обґрунтовував неналежністю та безпідставністю застосування судом заходів забезпечення позову. В той же час такі доводи фактично обґрунтовують незгоду заявника з ухвалою суду про застосування таких заходів забезпечення позову. При цьому чинним процесуальним законом передбачено, що якщо сторона не погоджується з судовим рішенням, вона має право оскаржити його в установленому законом порядку, для чого передбачена відповідна процедура апеляційного та касаційного оскарження. Колегією суддів встановлено, що постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 вересня 2019 року ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13 червня 2019 року - залишено без змін. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для скасування заходів забезпечення позову у цій справі, оскільки скасування заходів забезпечення позову до розгляду даної справи по суті та ухвалення судом відповідного рішення, суперечитиме меті заходів забезпечення позову. Враховуючи, що заявником не надано доказів того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування, та беручи до уваги те, що посилання заявника зводяться до оспорювання ним правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову і не пов`язані із їх скасуванням, - колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді вказаного клопотання суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону, а тому оскаржувана ухвала як така, що постановлена відповідно до вимог закону підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 лютого 2022 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя М.О. Макаров Судді Е.Л. Демченко Т.Р. Куценко