Постанова Дніпровський апеляційний суд № 195/2141/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-з/803/16/22 Справа № 195/2141/20 Головуючий у першій інстанції: Омеко М.В. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П. ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Красвітної Т.П., суддів: Свистунової О.В., Єлізаренко І.А., при секретарі Паромовій О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро заяву представника ОСОБА_1 - Тивоненка Данила Руслановича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2020 року ОСОБА_4 звернулась до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 15 грудня 2020 року ОСОБА_5 склав заповіт, яким заповідав ОСОБА_4 належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 6.250 га, розташовану на території Мирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області. 07 вересня 2011 року ОСОБА_5 видав довіреність №1444, якою надав права представляти його інтереси з питань одержання Державного акту на належну йому земельну ділянку громадянам: ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . 08 грудня 2020 року дія довіреності №1444 від 07.09.2011 року припинена, про що свідчить Витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей. Однак, до припинення вказаної довіреності, 20 листопада 2020 року ОСОБА_6 , діючи від імені власника земельної ділянки ОСОБА_5 по довіреності №1444 від 07.09.2011 року, та орендар ФОП ОСОБА_1 уклали договір оренди земельної ділянки площею 6,250 га (кадастровий номер 1225485500:01:005:0462) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Мирівської сільської ради Томаківського району Дніпропетровської області. Вказаний договір було укладено строком на 49 років (пункт 8 договору). Договір оренди землі без кадастрового номеру є недійсним, тому ОСОБА_6 звернувся 28 листопада 2020 року за одержанням кадастрового номеру і одержав його 03.12.2020 року. Позивач вважає, що договір оренди землі від 20 листопада 2020 року є недійсним, так як у самому договорі відсутні дані про кадастровий номер, адже фактично кадастровий номер 1225485500:01:005:0462 був наданий 03 грудня 2020 року. Тому позивач просила визнати недійсним договір оренди землі від 20 листопада 2020 року між орендодавцем ОСОБА_6 та орендарем ОСОБА_1 ; скасувати Державну реєстрацію договору оренди землі, яка здійсненна 09.12.2020 року відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Рішенням Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір оренди землі від 20 листопада 2020 року, між орендодавцем ОСОБА_6 та орендарем ОСОБА_1 . Вирішено також скасувати державну реєстрацію названого договору оренди землі, яка здійснена 09.12.2020 року відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 840,00 грн. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 16 листопада 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено. Рішення Томаківського районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди землі відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1261,20 грн. 22 грудня 2021 року представник ОСОБА_1 - Тивоненко Д.Р. звернувся до апеляційного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить ухвалити додаткову постанову про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, які поніс відповідач у зв`язку із розглядом справи місцевим судом, а саме 16500,00 грн. (а.с. 163-164). З матеріалів справи вбачається, що судом апеляційної інстанції при ухваленні нового судового рішення не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо ним не вирішено питання про судові витрати. Згідно ч. 4 вказаної вище статті у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Частиною 13 статті 141 ЦПК України визначено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За положеннями частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Згідно ст. 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. У відповідності до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача. Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас зі змісту частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України). У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема відповідно до частини 3 статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява №19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. На підтвердження витрат відповідача на правничу правову допомогу, до матеріалів справи, до ухвалення оскаржуваного рішення місцевого суду, долучено копію свідоцтва Тивоненка Д.Р. про право на заняття адвокатською діяльністю №001616 від 29.03.2018 року (а.с. 45), копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 23.03.2021 року (а.с. 44 т.4), копію договору про надання професійної правничої допомоги від 23.03.2021 року №23/03, укладеного між АБ "Данила Тивоненка "Пріоритет" та ОСОБА_1 , (а.с. 41-43), копію додатку №1 до вказаного договору - Перелік та вартість послуг за договором (а.с. 67 зворот). Згідно копії акту №1 надання послуг до договору №23/03 від 23.03.2021 року про надання правової допомоги, погодженого 29.04.2021 року між адвокатом АБ "Данила Тивоненка "Пріоритет" та ОСОБА_1 , сторони остаточно зазначають перелік та ціну наданих послуг, що становить 16500,00 грн. (а.с. 69). Згідно пунктів 1-8 вказаного вище акту надання послуг від 29.04.2021 року, АБ "Данила Тивоненка "Пріоритет" надано ОСОБА_1 послуги з консультації щодо можливості та доцільності вирішення справи у судовому порядку, у тому числі проведення двох зустрічей з клієнтом, попереднє вивчення ті аналіз наданих клієнтом документів, добірка та аналіз норм чинного законодавства щодо спірних правовідносин, вивчення судової практики, вартістю 3000,00 грн.; складання заяви про відкладення розгляду справи, вартістю 1000,00 грн.; складання заяви про ознайомлення з матеріалами справи, вартістю 1000,00 грн.; ознайомлення з матеріалами справи, вартістю 2000,00 грн.; складання відзиву на позовну заяву, вартістю 5000,00 грн.; складання заяви про виклик свідків, вартістю 1000,00 грн.; підготовка до подачі відзиву до канцелярії суду, у тому числі роздрукування відзиву, добірка та сканування письмових доказів для додавання до позову, завіряння копій документів, вартістю 1000,00 грн.; представництво інтересів клієнта у суді в одному судовому засіданні, незалежно від тривалості засідання та його виду, вартістю 2500,00 грн. (а.с. 69). При визначенні розміру судових витрат на правничу правову допомогу, колегія приймає до уваги обсяг робіт, проведений АБ "Данила Тивоненка "Пріоритет" у даній справі, що підтверджуються матеріалами справи. А саме, адвокат АБ "Данила Тивоненка "Пріоритет" Тивоненко Д.Р. подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи 24.03.2021 року (а.с. 37-38), клопотання про відкладення розгляду справи 24.03.2021 року (а.с. 39-40), складав та подав відзиву на позовну заяву 30.04.2021 року (а.с. 55-64), заяву про виклик свідків 30.04.2021 року (а.с. 70-71), приймав участь в судових засіданнях суду першої інстанції 05.05.2021 року, 14.05.2021 року, 07.06.2021 року та 18.06.2021 року (а.с. 76-78, 88-89, 101, 109-110). При цьому матеріалами справи не підтверджено факту ознайомлення адвокатом АБ "Данила Тивоненка "Пріоритет" Тивоненком Д.Р. з матеріалами справи; відповідна письмова розписка у справі відсутня. Крім того, підготовка до подачі відзиву до канцелярії суду (роздрукування відзиву, добірка та сканування письмових доказів для додавання до позову, завіряння копій документів), вартістю 1000,00 грн., яка зазначена в погодженому акті, не є самостійною послугою з надання професійної правничої допомоги, а входить до вартості подання відзиву до суду, який буде долучений до матеріалів справи. Отже, матеріалами справи підтверджено надання АБ "Данила Тивоненка "Пріоритет" послуг ОСОБА_1 з професійної правничої допомоги на загальну суму 13500,00 грн. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись п`ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. В судовому засіданні представник ОСОБА_4 - ОСОБА_8 заперечував щодо стягнення судових витрат; зазначив, що у разі, якщо витрати є доведеними, їх розмір є співмірним 4000,0 грн., враховуючи складність справи. Виходячи з викладеного, колегія дійшла висновку, що понесені ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у доведеному розмірі 13500,00 грн. не відповідають вищевказаним критеріям розумності, співмірності і тому підлягають зменшенню та стягненню на користь відповідача у розмірі 4000,00 грн. Отже, з позивачки ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. Колегія звертає також увагу, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено відповідачем, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Такі висновки відповідають також правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №648/1102/19 (провадження №61-22131 св 19). З огляду на вищевикладене, наявні підстави для ухвалення додаткової постанови щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем у даній справі на професійну правничу допомогу. Керуючись ст. 259, 268, 270 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Заяву представника ОСОБА_1 - Тивоненка Данила Руслановича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий Т.П. Красвітна Судді І.А. Єлізаренко О.В. Свистунова