Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/8382/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 460/8382/21 пров. № А/857/1908/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Качмара В.Я. з участю секретаря судового засідання Хомича О.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року (суддя першої інстанції Щербаков В.В., м. Рівне, повний текст складено 06.08.2021) В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - ГУ ДПС у Рівненській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Рівненській області №462917000708 від 07.06.2021, №462717000708 від 07.06.2021, №462817000708 від 07.06.2021, №463017000708 від 07.06.2021, №463217000708 від 07.06.2021, №462117000708 від 07.06.2021, №462417000708 від 07.06.2021, №463117000708 від 07.06.2021, вимоги №Ф-22145-13 від 07.07.2021 про сплату боргу (недоїмки), вимоги №Ф-462617000708 від 07.06.2021 про сплату боргу (недоїмки) та рішення №462517000708 від 07.06.2021 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що посадовими особами контролюючого органу проведено документальну невиїзну перевірку, оскільки вона проводилась в приміщенні контролюючого органу, що не відповідає виду перевірки, призначеної наказом від 21.04.2021 №784-п. Також апелянт вказала, що первинними документами підтверджено факт реального здійснення торгових операцій з контрагентами. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2021 року позов було задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №462917000708 від 07.06.2021, №462717000708 від 07.06.2021, №462817000708 від 07.06.2021, №463017000708 від 07.06.2021, №463217000708 від 07.06.2021, №462117000708 від 07.06.2021, №462417000708 від 07.06.2021, №463117000708 від 07.06.2021, вимоги №Ф-462617000708 від 07.06.2021, №Ф-22145-13 від 07.07.2021 про сплату боргу (недоїмки) та рішення №462517000708 від 07.06.2021 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 11350 грн. Із таким судовим рішенням не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. Вважає рішення суду постановленим з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 серпня 2021 року та постановити нове про відмову в задоволенні позову. Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що висновок суду про неправомірність проведення перевірки є безпідставним. Також апелянт зауважив, що порушення процедури само по собі не може мати наслідком скасування рішень , прийнятих за наслідками перевірки. Судом не встановлено порушень, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання прийняття рішень. Крім того, апелянт не оскаржував наказ про призначення перевірки. Щодо суті встановлених порушень апелянт вказав, що позивачем до перевірки не надано документів, що засвідчують якість, походження товару та спосіб транспортування до місця поставки. При цьому встановлено неможливість факту поставки та відсутні виплати доходів на користь інших суб`єктів підприємницької діяльності щодо придбання деревного вугілля в останніх. За результатами описаних порушень позивач з 01.01.2019р. мала самостійно перейти на загальну систему оподаткування у зв`язку зі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку. Сума отриманого доходу за 2018 року становила 1 488 098,61 грн. При переході із спрощеної системи оподаткування на загальну платник податків зобов`язаний зареєструватися платником ПДВ відповідно до вимог до п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183 розділу V Податкового кодексу України . Отже до нарахування податковим органом позивачу спірних податкових зобов`язань відповідає чинному законодавству . А тому підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і вимог про сплату податкового боргу немає. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав про незаконність і обґрунтованість рішення суду. У судовому засіданні представник позивача Троянчук Д.М. заперечив щодо задоволення апеляційної скарги. Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, що підтверджено довідкою про доставку електронної судової повітки на офіційну електронну адресу суб`єкта владних повноважень 18 травня 2022 року. Також до апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення слухання справи через військовий стан. Апелянт просив також надати можливість приймати участь у справі в режимі відеоконференції з покладанням обов`язку провести таку на Рівненській апеляційний суд чи на господарський суд Рівненської області . Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2022 року було призначено розгляд апеляційної скарги Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень у режимі відеоконференції. Доручено господарському суду Рівненської області забезпечити 02 червня 2022 року о 14:20 год. проведення засідання в режимі відеоконференції. Зазначена ухвала була надіслана відповідачу на офіційну електронну адресу, зареєстровану у встановленому порядку. Згідно електронного звіту відповідач отримав копію ухвали 26 травня 2022 року о 11 годині 26 хвилин, тобто за п`ять днів до проведення судового засідання. Представник відповідача мав змогу прийняти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Рівненської області. Отже, оскільки відсутні реальні перешкоди для реалізації права відповідача на участь у судовому розгляді справи, судом було ухвалено розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника Головного управління ДПС у Рівненській області. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів. Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що в період з 22.04.2021 року по 28.04.2021 року Головним управлінням ДПС у Рівненській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.02.2018 року по 25.09.2019 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.02.2018 року по 25.09.2019 року. За результатами перевірки складено акт №2895/17-00-07-08/ НОМЕР_1 від 07.05.2021 року, згідно встановлено порушення: - ч. 2 пп. 293.4 ст. 293 Податкового Кодексу України, а саме заниження суми єдиного податку за 2018 рік на 215 768,80 грн; - пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49, п. 177.5 п. 177.11 ст. 177 Податкового Кодексу України, а саме податкові декларації про майновий стан і доходи за 2018 рік до контролюючого органу по граничному строку подання 11.02.2019 та за 2019 року - до 10.02.2020 не подані; - пп. 16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1 та 44.3 ст. 44 Податкового кодексу України, а саме для перевірки не надано в повному обсязі документи, обов`язковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку; - п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 5 ст. 8 Закону України від 08.07.2010 №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме: заниження суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 115 675,56 грн, в тому числі за 2019 рік - на 115 675,56 грн; - п. 167.1 ст. 167, п. 177.1, п. 177.2, п. 177.4 ст. 177 Податкового Кодексу України , а саме заниження суми податку на доходи фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю на 267 959,64 грн, в тому числі: за 2019 рік - 267 959,64 грн (1 488 664,64 грн * 18%); - підпунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5, 1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України №2755-IV від 02.12.2010, а саме заниження суми військового збору на 22 329,97 грн, в тому числі: за 2019 рік - 22 329,97 грн (1 488 664,64 грн * 1,5%). - п. 181.1 ст. 181, п , п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 194.1.1. п. 194.1 ст. 194 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України з врахуванням норм пп. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 Розділу ІІ ПКУ, а саме заниження податкового зобов`язання з податку на додану вартість 297 727 грн., в тому числі за січень 2019 року на 62 238 грн, лютий 2019 року на 24 948 грн, березень 2019 року на 37 255 грн, квітень 2019 року на 103 452 грн, червень 2019 року на 69 834 грн; - п. 201.4 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкові накладні на податкові зобов`язання за проведені готівкові операції з реалізації товарів кінцевому споживачу на загальну суму 297 727 грн, в тому числі за січень 2019 року на 62 238 грн., лютий 2019 року на 24 948 грн, березень 2019 року на 37 255 грн., квітень 2019 року на 103 452 грн, червень 2019 року на 69 834 грн; - пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 203.1 ст. 203 Податкового Кодексу України, а саме неподання податкової декларації з ПДВ за лютий 2019 року, березень 2019 року, квітень 2019 року, червень 2019 року. На підставі таких висновків акту перевірки ГУ ДПС у Рівненській області прийнято: 1. податкове повідомлення-рішення №462917000708 від 07.06.2021, яким збільшено суму грошових зобов`язань з єдиного податку з фізичних осіб в розмірі 269 711 грн, з яких 215 768,80 грн - за податковими зобов`язаннями та 53 942,20 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); 2. податкове повідомлення-рішення №462717000708 від 07.06.2021, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 334 949,55 грн, з яких 267 959,64 грн - за податковими зобов`язаннями та 66 989,91 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); 3. вимога №Ф-462617000708 від 07.06.2021 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в розмірі 115 675,56 грн; 4. рішення №462517000708 від 07.06.2021 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 23 135,11 грн. 5. податкове повідомлення-рішення №462817000708 від 07.06.2021 у, яким збільшено суму грошових зобов`язань з військового збору в розмірі 27 912,47 грн, з яких 22 329,97 грн - за податковими зобов`язаннями та 5 582,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); 6. податкове повідомлення-рішення №463017000708 від 07.06.2021, яким збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірі 372 166,25 грн, з яких 397 733 грн - за податковими зобов`язаннями та 74 433,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); 7. податкове повідомлення-рішення №463217000708 від 07.06.2021, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 148 866,50 грн за не реєстрацію податкових накладних; 8. податкове повідомлення-рішення №462117000708 від 07.06.2021, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 680 грн за неподання декларацій про майновий стан і доходи; 9. податкове повідомлення-рішення №462417000708 від 07.06.2021, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1 020 грн за не забезпечення зберігання в повному обсязі первинних документів; 10. податкове повідомлення-рішення №463117000708 від 07.06.2021, яким застосовано штрафні санкції в розмірі 1 360 грн за неподання декларацій з податку на додану вартість. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність вказаних рішень, виходячи з такого. Згідно пункту 61.2 статті 61 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у статті 41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом. Відповідно підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Види перевірок, які контролюючі органи мають право проводити, визначені статтею 75 ПК України, пунктом 75.1 якої визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу. Згідно з пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Відповідно пункту 79.2 цієї статті документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Отже, з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вище вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої перевірки. Згідно акту документальної позапланової виїзної перевірки від 07.05.2021, її було проведено у приміщенні Головного управління ДПС у Рівненській області. Даний факт відповідачем не оспорюється. Слід зазначити, що ПК України не передбачено право посадових осіб контролюючого органу на проведення документальної позапланової виїзної перевірки в приміщенні податкової органу. Саме така позиція зазначена Верховним Судом в постанові від 24.07.2020 року у справі №1.380.2019.001685. Таким чином, посадовими особами контролюючого органу фактично проведено документальну невиїзну перевірку позивача, що не відповідає виду перевірки, призначеної наказом від 21.04.2021 року №784-п, як документальна позапланова виїзна перевірка. Пунктом 81.2 статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Отже, неможливість проведення документальної виїзної перевірки за місцезнаходженням платника податків має бути пов`язана з недопуском посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки, що, у свою чергу, має підтверджуватися відповідним актом про недопуск. При цьому проведення перевірки у встановленому законом порядку є передумовою для прийняття податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень, а тому в разі недотримання встановлених вимог та, як наслідок, визнання перевірки протиправною, у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень (постанова Верховного Суду від 13.06.2019 по справі №825/1747/17). У постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, залишаючи без змін судові рішення про задоволення позову, виходив з того, що у справі встановлені обставини несвоєчасного отримання позивачем наказу про проведення перевірки (в день проведення перевірки), а також факт проведення перевірки в приміщенні Головного управління ДФС у Харківській області. Колегія суддів погодилася з висновками судів про те, що призначення та проведення перевірки контролюючим органом здійснено з порушенням підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, оскільки на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу позивачем були надані пояснення та їх документальні підтвердження в строк, передбачений вищезазначеною нормою, проте, відповідачем не було надано доказів того, що ним проводилась будь-яка оцінка та аналіз наданих позивачем пояснень та їх документального підтвердження, і за їх результатами контролюючий орган дійшов висновку, що такі пояснення та документи не усувають сумніви щодо можливих порушень допущених Підприємцем. Також колегія суддів погодилася з висновком про порушення відповідачем абзацу п`ятого підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України, оскільки фактично перевірку позивача було проведено не за його місцезнаходженням, а в приміщенні контролюючого органу, що фактично свідчить про проведення невиїзної перевірки. У постанові від 10 вересня 2021 року у справі №500/1791/19 Верховний Суд зазначив, що невихід посадових осіб відповідача за місцезнаходженням ФОП позбавив останнього можливості скористатися передбаченим статтею 81 ПК України правом недопуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки. Апеляційний суд зазначає, що таке порушення вплинуло на реалізацію платниками податків своїх прав, зокрема, з надання необхідних для перевірки документів, що, відповідно, впливає на висновки контролюючого органу, здійснених за наслідками такої перевірки. Цей факт підтверджується також і тим, що частина документів, що стосуються господарської діяльності позивача, були надані ним контролюючому органу після закінчення перевірки і складання акту разом із запереченнями на акт перевірки, зокрема видаткові накладні. Також у відповіді на заперечення щодо акту перевірки ОСОБА_1 №6112/б/17-00-07-08-04 від 31 травня 2021 року Головне управління ДПС у Рівненській області зазначило, що позивач не надала до перевірки, зокрема банківську виписку про рух коштів (том 1 а.с.86 - 99). Разом з тим, така виписка наявна в матеріалах справи і могла бути досліджена податковим органом при здійсненні перевірки за дотримання порядку її проведення. Отже, враховуючи порушення порядку проведення перевірки, яке є суттєвим, суд першої інстанції дійшов вірно висновку, що наслідки такої перевірки у вигляді оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, вимог та рішень також не можуть бути визнані правомірними. Щодо суті порушень, встановлених відповідачем, то згідно з акту перевірки, позивачем не надано документів, що засвідчують якість, походження товаро-матеріальних цінностей та спосіб транспортування до місця поставки, що відображені в бухгалтерському та податковому обліку за паперовими носіями з назвою «Видаткова накладна», виписаними за реквізитами ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 . Контролюючий орган дійшов висновку про на неможливість здійснення поставки деревного вугілля з врахуванням відсутності у контрагентів позивача найманих працівників, виробничих потужностей, непідтвердження транспортування до місця поставки та відсутності виплати доходів на користь інших СПД щодо придбання деревного вугілля в останніх. Як зазначено в акті перевірки, у порушення ч. 2 п. 293.4 ст. 293 ПК України доходи від здійснення таких операцій (оптова торгівля деревиною) ФОП ОСОБА_1 не відобразила в рядку 09 декларації платника єдиного податку за 2018 рік, не оподаткувала за ставкою 15% та не сплатила до бюджету. Крім того, з січня 2019 року підприємцем не здійснено перехід на сплату інших податків і зборів визначених Податковим Кодексом в порядку ч. 7 пп. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 ПК України . Отже, встановлено заниження єдиного податку за 2018 рік на 215 768,80 Згідно з абз. 1 та абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. За визначенням, наведеним у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням має дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначення поняття господарської операції також наведене у ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно положень якої господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Як видно з матеріалів справи, позивач реалізувала придбане у ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 вугілля, шляхом продажу його ТОВ «Карбоніс», ТОВ «МАР-СОФ», ТОВ «ПАВЛІНТАЙМ». Таким чином, позивач підтвердила факт отримання товару від ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_6 , ФОП ОСОБА_4 ,ФОП ОСОБА_5 належними та допустимими доказами, що наявні в матеріалах справи та описані в акті перевірки, а також підтверджено рух активів за наслідками отримання таких товарів згідно банківських документів. Щодо часткової відсутності документів по господарських операціях з ТОВ «Карбоніс», ТОВ «MAP-СОФ» та ТОВ «ПАВЛІНТАЙМ», то платник надавав такі видаткові накладні та специфікації до договорів, які не зазначені в акті перевірки, до заперечень на акт перевірки. Копії зазначених первинних документів, які підтверджують факт передачі позивачем товару покупцям, наявні в матеріалах справи. Щодо твердження контролюючого органу про неможливість здійснення поставки вугілля контрагентами позивача, апеляційний суд зазначає, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення зустрічних звірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Посилання контролюючого органу на наявність актів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів, як критерій оцінки реальності господарських операцій, є безпідставними оскільки, під час складення актів про неможливість проведення звірок будь-які первинні документи платника податків не використовувались та не аналізувались, а отже оформлення вказаних актів з відображенням в них окремих відомостей, не відповідають критерію юридичної значимості, а отже не є належними доказами в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень, на які посилається контролюючий орган. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.11.2019 у справі №802/31/17-а. Також не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Такі висновки сформовані у постанові Верховного Суду від 02.04.2019 року у справі №826/6245/18. Також норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. При цьому визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні наявна у контролюючого органу податкова інформація, ні відсутність у контрагента достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів самі по собі дійсно не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність недоліків у первинних документах може свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу. Щодо відсутності сертифікатів якості, то такі документи не є документами бухгалтерського обліку чи податкового обліку, які засвідчують факт вчинення господарської операції. Така правова позиція сформована Верховним Судом та відображена, зокрема, у постанові від 20.03.2020 у справі №813/1872/13-а. Крім того, суд зазначає, що в договорах з постачальниками товару відсутнє посилання на обов`язкову наявність паспортів якості. Щодо посилання в акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних як підтвердження нереальності господарських операцій з поставки товарів, то таке є безпідставним, оскільки товарно-транспортні накладні призначені для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є первинним документом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг і підставою для формування витрат за такі послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної ще не свідчить про безумовний безтоварний характер господарської операції з поставки товарів у цілому, так само як і відсутність сертифікатів якості на товар. Таку позицію висвітлив Верховний Суд в постанові від 26.06.2018 року в справі №826/548/17. Як встановлено із договорів, позивач отримувала товар - деревину за вказаними нею у специфікаціях до договорів адресами, тобто доставка здійснювалася силами постачальників ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 і відповідно у позивача відсутній обов`язок зберігання товаро-транспортних документів. Також покупці у подальшому самостійно отримували товар і здійснювали його перевезення. Отже, замовлення транспортних послуг та їх оплату здійснювали компанії покупці товару і позивач до перевезень товару ніякого відношення не мала. Щодо твердження в акті перевірки на відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів то слід врахувати, що їх відсутність не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Таку позицію висвітлив Верховний Суд в постанові від 07.08.2018 року в справі №808/760/16. Контролюючим органом не наведено обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій з придбання товарів позивачем цілям та завданням діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про те, що придбання товарів не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Враховуючи викладене, доводи відповідача про відсутність реального виконання господарських операцій позивача з ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ФОП ОСОБА_4 , ФОП ОСОБА_5 спростовуються встановленими у справі обставинам та дослідженими судом письмовими доказами. Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність донарахування позивачу єдиного податку з фізичних осіб . Щодо ставки єдиного податку до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платника єдиного податку, то суд враховує наступне. Згідно акту перевірки, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є «Неспеціалізована оптова торгівля» - код 46.90. Цей клас включає: оптову торгівлю різним асортиментом товарів без будь-якої визначеної спеціалізації. Таким чином, платник податків здійснював господарську діяльність з продажу товарів (деревного вугілля), яка зазначена в реєстрі платника єдиного податку. Враховуючи вищенаведене, відсутнє порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 2 пп. 293.4 ст. 293 Податкового Кодексу України в частині заниження суми єдиного податку за 2018 рік на суму 215 768,80 грн. Крім того, згідно акту перевірки, враховуючи порушення, зазначені у пункту 2.1. цього акту, починаючи з січня 2019 року ФОП ОСОБА_1 повинна була перейти на загальну систему оподаткування. Так, проведеною перевіркою встановлено заниження загального оподаткованого доходу на 1 488 664,64 грн., в тому числі за 2019 р. на 1 488 664,64грн., чим порушено п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010р. За результатами описаних порушень у п. 2.1.2. акту , платник податків ОСОБА_1 з 01.01.2019р. мала самостійно перейти на загальну систему оподаткування у зв`язку зі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку. Сума отриманого доходу за 2018 року становила 1 488 098,61 грн. При переході із спрощеної системи оподаткування на загальну платник податків зобов`язаний зареєструватися платником ПДВ відповідно до вимог до п. 181.1 ст. 181, п. 183.4 ст. 183 розділу V Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755- VI . Отже, ФОП ОСОБА_1 підлягає обов`язковій реєстрації як платник ПДВ (п. 181.1. ст. 181 Кодексу). Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність вказаних порушень, оскільки порушення, встановлені в п. 2.1 акту перевірки, спростовані в відповідно - відсутні підстави для переходу позивача на загальну систему оподаткування у 2019 році та відповідних донарахувань ПДВ, ПДФО, єдиного внеску та військового збору за цей період. Із цих же підстав і відсутні й порушення в частині не подання податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2018-2019 роки, податкових декларації з ПДВ та відсутності Книги обліку доходів і витрат, оскільки в цей період ФОП ОСОБА_1 правомірно перебувала на спрощеній системі оподаткування. Отже, спірні податкове повідомлення-рішення, вимоги та рішення відповідача є протиправними та підлягають скасуванню. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, при цьому судом були повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки аргументам учасників справи, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують. Враховуючи, що апеляційний суд залишає в силі рішення суду першої інстанції, то в силу вимог частини шостої статті 139 КАС України судові витрати новому розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 08.06.2022.