Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/14903/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/14903/21 Суддя першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Губської Л.В., Бужак Н.П., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» на прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Заньківське» (далі - Позивач, ТОВ «Заньківське») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Північного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки (далі - Відповідач, Укртрансбезпка) про визнання протиправною та скасування постанови про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 12.10.2021 №318011, складеної Північним міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 8500,00 грн. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.12.2021 у задоволенні позову відмовлено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем було дотримано порядок і процедуру розгляду справи про порушення, а наявними у матеріалах справи документами підтверджується перевищення Позивачем дозволеного навантаження на строєну вісь на 7%. Окремо суд зауважив, що сипучий характер вантажу не впливає на необхідність дотримання вимог законодавства щодо поосьового навантаження. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його повністю та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що, по-перше, відзив Укртрансбезпеки не підписаний його представником на кожній сторінці, а тому не мав бути врахований судом першої інстанції, по- друге, ТОВ «Заньківське» не було належним чином повідомлене про час і місце розгляду справи про правопорушення, по-третє, суд не врахував суперечливі показання вагового комплексу та ненадання на вимогу водія документів, що б свідчили про його сертифікацію, по-четверте, алгоритм зважування строєної вісі було порушено, по-п`яте, судом першої інстанції не було враховано, що Позивач перевозив сипучий вантаж (жито), який є рухомим під час зміни напрямку руху чи швидкості руху, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху, а тому за відсутності методики зважування, не можливо достовірно встановити, що перевезення вантажу здійснювалось з перевищенням вагових обмежень на одну із осей. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.01.2022 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу Укртрансбезпеки просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом було правильно встановлені всі фактичні обставини справи, вірно вказано на дотримання порядку і процедури габаритно-вагового контролю та розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. Крім того, зазначає, що твердження Позивача про те, що вантаж, який перевозився, був сипучим, а тому його маса не є постійною в різних точках автомобіля під час руху не є обґрунтованим, оскільки транспортний засіб заїжджає на ваги повільно, тобто зі швидкістю, яка не може призвести до миттєвого або суттєвого зміщення вантажу всередині. Згідно правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова. Додатково підкреслив, що повідомлення про розгляд справи представником Позивача було отримано 28.09.2021. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.06.2022 призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 12.09.2021 посадовими особами Центрального міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, на підставі направлення на рейдову перевірку від 02.09.2021 №012364 (а.с. 44), у пункті габаритно-вагового контролю: автомобільна дорога М-05, Київ-Одеса, 40+450 км, проведена рейдова перевірка транспортного засобу, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепа INTER, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 39-40), які належать ТОВ «Заньківське», за результатами якої встановлено, що загальна маса транспортного засобу становить 40 тон, навантаження на осі транспортного засобу становить 7,04; 9,3; 23,5. Після проходження габаритно-вагового контролю в автоматизованому режимі габаритно-ваговим комплексом було видано чек зважування та складено акт №0051355 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів (а.с. 50-51). При цьому, у ході зважування встановлено, що навантаження на строєну вісь транспортного засобу складає 23,54 т при нормативному значенні 22,0 т. Таким чином, вагові параметри навантаження на строєну вісь перевищено на 7%. У зв`язку з виявленням вищевказаного порушення державним інспектором складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 12.09.2021 №298577, відповідно до якого автомобільним перевізником здійснювалося надання послуг з перевезення вантажу з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 7% без відповідного дозволу. Водієм в акті в графі «пояснення про причини порушень» зазначено, що: «дане порушення було усунуто, порушення виникло у зв`язку з аварійним гальмуванням в м. Київ, так як вантаж сипучий» (а.с.54). У подальшому, посадовою особою Укртрансбезпеки здійснено розрахунок плати за поїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування від 12.09.2021 №2128, яким Позивачу була визначена плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування у сумі 158,80 євро (а.с.53). Судом першої інстанції також встановлено, що Укртарансбезпека листом від 20.09.2021 №77633/19.3/24-21 запросило Позивача 12.10.2021 на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с. 55). ТОВ «Заньківське» отримало указаний лист 28.09.2021 (а.с. 56-58). 12.10.2021 заступник начальника Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Полванюк Ю.В., розглянувши справу про порушення Позивачем законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абзацом 14 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», прийняв постанову №318011 про застосування адміністративно-господарського штрафу до Позивача в сумі 8500,00 грн (а.с. 59). На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 6, 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон), ст. 29 Закону України «Про дорожній рух», ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги», а також ряду підзаконних актів та позицій Верховного Суду, суд першої інстанції прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на дотримання Відповідачем порядку і процедури розгляду справи, а також документального підтвердження факту виявленого порушення, оскільки, в транспортному засобі, який належить на праві власності ТОВ «Заньківське», дійсно були відсутні документи, перелік яких передбачений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно, при перевезені вантажу, без відповідного дозволу, що зафіксовано в акті від 12.09.2021 №298577. З такими висновками суду першої інстанції судова колегія не може не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ст. 48 Закону автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків. Згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5 відсотків до 10 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. За правилами статті 33 Закону України «Про автомобільні дороги» рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Згідно п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд. Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Згідно п. п. 3, 4, 6 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції. Робота пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт із зважування транспортних засобів забезпечується Укртрансбезпекою, її територіальними органами, службами автомобільних доріг в Автономній Республіці Крим, областях та м. Севастополі і підприємствами, визначеними в установленому законодавством порядку. Габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Приписами пунктів 15-18, 20 Порядку № 879 регламентовано, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль. Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення). За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення. У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється. За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. Водії під час перебування в зоні стаціонарного або пересувного пункту габаритно-вагового контролю повинні виконувати законні вимоги посадових осіб та/або працівників Укртрансбезпеки, її територіальних органів та поліцейських. Згідно п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом МВС України та Мінінфраструктури України від 10.12.2013 № 1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС. Відповідно до пункту 4 Порядку № 1007/1207 посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 № 422; 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; 7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2); 8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3); 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Як було встановлено раніше, матеріали справи свідчать, що 12.09.2021 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 та напівпричепом INTER, державний номерний знак НОМЕР_2 (а.с.39-40), які належать на праві власності ТОВ «Заньківське», та в якого дійсно були відсутні документи, перелік яких передбачений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», з перевищенням встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно, при перевезені вантажу, без відповідного дозволу, що зафіксовано в акті від 12.09.2021 №298577 Викладене, з урахуванням положень наведених вище нормативних актів та приписів ст. 60 Закону свідчить, що Відповідачем оскаржувана постанова винесена правомірно. Аналогічна за своїм змістом правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 24.07.2019 у справі №803/1540/16 та від 31.07.2019 у справі №802/518/17-а. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи Позивача про те, що ним перевозився подільний та сипучий вантаж (жито), що, на його думку, звільняло його від обов`язку звертатися до уповноваженого органу Національної поліції за отриманням дозволу на рух, оскільки отримання дозволу на перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень, в разі перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством більше 2 відсотків є законодавчо встановленим обов`язком перевізника в силу положень статті 48 Закону. При цьому, положення вказаного Закону не містять виключень до подільних вантажів (сипучих: зерно або наливних: бензин, бетон, тощо). Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивач як автомобільний перевізник несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, зобов`язаний враховувати дозволені нормативні навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, а тому повинен використовувати в таких випадках транспортний засіб з відповідними технічними параметрами, з урахуванням специфіки вантажу. Судом першої інстанції було враховано, що відповідно до пункту 4 абзацу 2 Правил №30, допускається перевищення вагових параметрів над визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2%. Отже, законодавцем передбачено критичну похибку в розмірі 2%, що дозволяє враховувати специфіку вантажу, в тому числі й подільного, який під час транспортування здатний зсуватися. Проте за результатами габаритно-вагового контролю (зважування) транспортного засобу з вантажем в даному випадку встановлено перевищення дозволеного навантаження на строєну вісь на 7%, що перевищило допустиму похибку у 2%, передбачену для можливого збільшення осьового навантаження, зумовленого нерівномірним розподілом подільного (сипучого) вантажу. З урахуванням зазначеного, доводи Позивача щодо відсутності необхідності отримання дозволу при перевезенні подільного вантажу з перевищенням дозволеного навантаження, є необґрунтованими. Що стосується аргументів ТОВ «Заньківське» про те, що вантаж, який перевозився (жито), є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час поосьового заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого (подільного) вантажу, що не може дати однозначних та достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу, то колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки автомобіль на ваги (під час зважування) заїжджає повільно - зі швидкістю не більше 5-6 км на годину, а така швидкість руху не може призвести до значного зміщення вантажу. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.07.2019 у справі №803/1540/16. Щодо посилання Апелянта на те, що відсутність методики виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі є підставою для виникнення об`єктивних сумнівів у достовірності результатів зважування відповідними вагами, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Так, вимога щодо необхідності використання під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпекою або її територіальними органами методики, затвердженої Мінекономрозвитку, яка була закріплена у п. 19 Порядку №879, виключена з 08.09.2017 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №

671. Суд апеляційної інстанції зазначає, що з огляду на виключення п. 19 Порядку №879, наявність у терміні «вимірювання» посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не свідчить про наявність у Відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Викладене за своєю суттю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02.08.2018 у справі №820/1420/17. До того ж, судова колегія звертає увагу, що пунктом 12.5 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363, передбачено, що для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова, волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху. За правилами до п. 9 Вимог до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.07.2016 №255, вагове обладнання повинно забезпечувати поосьове зважування у русі і визначати повну масу вантажного транспортного засобу з похибкою не більше ніж 2% та дискретністю вимірювання в межах технічних характеристик вагового обладнання, визначених виробником. Таким чином, всупереч доводів Позивача, зазначеним нормативним положенням чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу. Відтак, посадовими особами Відповідача було правомірно взято до уваги загальну вагу навантаження на строєну (третю, четверту і п`яту) вісь, що склала 23,54 т та на 1,54 т перевищила визначену п. 22.5 Правил дорожнього руху встановлену норму законодавства (22 т). Відповідно до п. 13 Порядку №879 під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані. У спірному випадку здійснення габаритно-вагового контролю зроблено за допомогою приладу - ваги автомобільні електронні для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу ВА-Д (сертифікат відповідності від 17.09.2020 №UA.TR/113-0076/25F-20 (чинний до 16.09.2021). Повірка підтверджується підписом і відтиском повірочного клейма персоналу, який виконував роботи з повірки, тому станом на дату проведення зважування транспортного засобу Позивача метрологічна характеристика вимірювальної техніки відповідала вимогам нормативно-технічної документації (а.с. 47-49). При цьому колегія суддів звертає увагу, що чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення характеристик вагового обладнання в акті перевірки. Посилання ТОВ «Заньківське» на те, що результати зважування одного й того ж самого причепа 12.09.2021 о 07:46 (а.с. 10), о 08:31 (а.с. 11) на одних вагах та на інших вагах о 15:09 (а.с. 12) постійно відображали різні відомості, що об`єктивно вказує на технічну несправність вагового комплексу №2061, судова колегія оцінює критично, оскільки, по-перше, динаміка зміни поосьового навантаження між результатами зважування о 07:76 та о 08:31 свідчить, що сипучий вантаж було переміщено на вісь 2, однак загальна вага транспортного засобу не стала менше, по-друге, проведене зважування о 15:09 на іншому пункті вагового контролю з огляду на суттєвий проміжок часу не дає підстави для безумовного висновку про несправність вагового комплексу №2061, адже за цей період могло мати місце часткове розвантаження транспортного засобу. З приводу твердження Апелянта про порушення Відповідачем процедури розгляду справи про накладення на Позивача штрафу з огляду на не повідомлення про час та місце її розгляду колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке. Затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567) визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами. Згідно пункту 25 Порядку №1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення. У відповідності до пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 27 Порядку №1567). Як було встановлено раніше, Укртарансбезпеки листом від 20.09.2021 №77633/19.3/24-21 запросило Позивача 12.10.2021 на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт (а.с. 55). ТОВ «Заньківське» отримало вказаний лист 28.09.2021 (а.с. 56-58). Викладене, з урахуванням наведених вище обставин, свідчить, що Позивач був повідомлений про місце і час розгляду справи. При цьому твердження ТОВ «Заньківське» про те, що із змісту листа-повідомлення про запрошення на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт неможливо встановити, щодо якого правопорушення ведеться мова, що, на думку Позивача, свідчить про порушення Відповідачем Порядку №1567, судовою колегією оцінюється критично, оскільки, отримавши відповідне повідомлення 28.09.2021, підприємством не було позбавлене можливості ознайомитися з матеріалами справи про правопорушення. Таким чином, оскільки на розгляд справи представник Позивача, належним чином повідомлений про дату, час та місце її розгляду, не з`явився, то 12.10.2021 було правомірно прийнято оскаржувану постанову. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що Укртрансбезпекою не було порушено процедуру розгляду справи про порушення, а ТОВ «Заньківське» не надано належних і допустимих доказів факту неналежного його повідомлення про час та місце розгляду справи. У розрізі наведеного судова колегія вважає за необхідне звернути увагу й на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 01.03.2018 у справі №820/4810/17, згідно якої відсутність особи під час розгляду справи про накладення адміністративно-господарського штрафу не позбавляє особу спростовувати вину у суді, та, у зв`язку з цим, не може бути самостійною підставою для скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу. Крім іншого доводи Апелянта про те, що відзив Укртрансбезпеки не підписаний його представником, а тому в силу вимог КАС України не мав бути врахований судом, спростовується наявними у матеріалах справи документами, оскільки вказаний відзив підписаний представником Укртрансбезпеки - Дмитрук Іриною Олександрівною, а вимог щодо підписання його кожної сторінки процесуальний закон не містить (а.с. 40, 64). До того ж колегія суддів звертає увагу, що за такою логікою ТОВ «Заньківське» мало б підписати кожну сторінку апеляційної скарги, однак підпис директора проставлений виключно на останній її сторінці. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Заньківське» - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 грудня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Л.В. Губська Н.П. Бужак Повний текст постанови складено та підписано 08 червня 2022 року.