Постанова 4814 № 545/2830/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/2830/20 Номер провадження 22-ц/814/799/22Головуючий у 1-й інстанції Кіндяк І.С. Доповідач ап. інст. Кривчун Т. О. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого: судді Кривчун Т.О. Суддів: Бутенко С.Б., Чумак О.В. Секретар: Клименко Я.О. За участю представника відповідача - адв. Панченко О.О. розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Книша Сергія Івановича на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Книш Сергій Іванович до ОСОБА_2 , Instagram LLC про визнання інформації недостовірною та зобов`язання вчинити дії. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, - В С Т А Н О В И В : У жовтні 2020 року позивач звернулася до місцевого суду з вказаним позовом, уточненим у ході судового розгляду справи, до ОСОБА_2 , Instagram LLC, в якому просила:

1. Визнати недостовірною інформацію відносно ОСОБА_1 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на відеозаписі в соціальній мережі Instagram на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_2 через функцію «Stories», а саме: «Вот у моей знакомой ОСОБА_6, у нее детский магазин… Произошла очень неприятная ситуация…У нее две девочки работали на постоянной основе. Оказалось, что они воровки. Они постоянно списывали со скидок людей, которые покупали товар, и себе ложили в карман эти деньги. Плюс просто брали деньги в кассе, плюс товар воровали и еще пили на рабочем месте. Представляете, в детском магазине на рабочем месте они бухали. Это ОСОБА_4 и ОСОБА_5 . На них уже завели уголовное дело. Написали заявление, будут с адвокатом вестись разбирательства в суде»; «Воровство на сумму болем 100000грн!!!» «На рабочем месте! Видно как ложит себе разницу в кошелек!!!».

2. Зобов`язати ОСОБА_2 у такий самий спосіб спростувати недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 , поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на відеозаписі в соціальній мережі Instagram на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_2 через функцію «Stories», а саме: «Вот у моей знакомой ОСОБА_6, у нее детский магазин… Произошла очень неприятная ситуация…У нее две девочки работали на постоянной основе. Оказалось, что они воровки. Они постоянно списывали со скидок людей, которые покупали товар, и себе ложили в карман эти деньги. Плюс просто брали деньги в кассе, плюс товар ворочали и еще пили на рабочем месте. Представляете, в детском магазине на рабочем месте они бухали. Это ОСОБА_4 и ОСОБА_5 . На них уже завели уголовное дело. Написали заявление, будут с адвокатом вестись разбирательства в суде»; «Воровство на сумму болем 100000грн!!!» «На рабочем месте! Видно как ложит себе разницу в кошелек!!!».

3. Зобов`язати Instagram LLC заблокувати веб-сторінку ІНФОРМАЦІЯ_2, якщо ОСОБА_2 у встановлений судом строк не спростує недостовірну інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на відеозаписі в соціальній мережі Instagram на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_2 через функцію «Stories», а саме: «Вот у моей знакомой ОСОБА_6, у нее детский магазин… Произошла очень неприятная ситуация…У нее две девочки рабо тали на постоянной основе. Оказалось , что они воровки. Они постоянно списывали со скидок людей, которые покупали товар, и себе ложили в карман эти деньги. Плюс просто брали деньги в кассе, плюс товар воровали и еще пили на рабочем месте. Представляете, в детском магазине на рабочем месте они бухали. Это ОСОБА_4 и ОСОБА_5 . На них уже завели уголовное дело. Написали заявление, будут с адвокатом вестись разбирательства в суде»; «Воровство на сумму болем 100000грн!!!» «На рабочем месте! Видно как ложит себе разницу в кошелек!!!».

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 140000,00грн.

5. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати:судовий збір у розмірі 2942,80грн, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000,00грн. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. З цим рішенням не погодилася позивач, представник якої, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, неповне дослідження доказів по справі просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, вирішити питання судових витрат., та витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що висновок місцевого суду стосовно того, що «висловлювання відповідача містять мовні засоби, які характерні для такого роду висловлювань у вигляді порівняння, припущення тощо, таким чином висловлювання відповідача є оціночними судженнями» є помилковим та спростовується тим, що такі висловлювання, як: «Оказалось, что они воровки»,«Воровство на сумму болем 100000грн!!!» є констатуванням факту, рскільки під «воровкою» слід розуміти особу, яка притягалася до кримінальної відповідальності за злочини проти власності, однак, всупереч принципу презумпції невинуватості поширена інформація не містить жодного посилання на вирок суду, яким встановлена вина позивача та який набрав законної сили. Такі висловлювання, як : «На них уже завели уголовное дело. Написали заявление, будут с адвокатом вестись разбирательства в суде», на думку апелянта, також є констатуванням факту, оскільки зазначене твердження можна перевірити витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, а висловлювання, як: «Они постоянно списывали со скидок людей, которые покупали товар, и себе ложили в карман эти деньги»,»Плюс просто брали деньги в кассе, плюс товар воровали», «На рабочем месте! Видно как ложит себе раз ницу в кошелек!!!» є фактичним твердженням, оскільки можливо встановити його дійсність, а висловлювання «…еще пили на рабочем месте. Представляете, в детском магазине на рабочем месте они бухали» також є фактичними твердженнями, оскільки наявність факту можна довести, однак позивач за весь час роботи не вживала алкогольних напоїв і не отримувала від директора зауважень щодо цього. Вважають інформацію у відеозапису недостовірною, оскільки щодо позивача не здійснюється досудове розслідування, у нього відсутня судимість, під час виконання своїх трудових обов`язків позивач не вживала алкогольних напоїв, не крала грошові кошти, отримані від продажу товару, що підтверджується відповідними доказами. Зазначають, що розповсюджена ОСОБА_2 недостовірна інформація порушує честь та гідність позивача, оскільки спрямована на формування у необмеженого кола осіб уявлення про ОСОБА_1 як особу з низьким рівнем соціальної відповідальності, яка дозволяє собі вживати спиртні напої, викрадати та привласнювати грошові кошти, вводити в оману інших осіб. Таким чином, вся недостовірна інформація, яку поширила ОСОБА_2 на веб-сторінці ІНФОРМАЦІЯ_2 у відеозаписі, є фактичним твердженням, а отже і предметом судового захисту і має бути спростована. Вказують, що висновок суду щодо того, що відповідач у відеоролику не посилається на конкретне ім`я - ОСОБА_1 , не відповідає дійсності, оскільки суду в якості електронного доказу було направлено копії відео файлів, опублікованих на сторінці відповідача в соціальній марежі Instagram, інформація на яких має всі ознаки для ідентифікації особи позивача, стосується позивача і на підтвердження зазначених фактів було надано належні і достатні докази. Вважають розповсюдження відповідачем недостовірної інформації про позивача негативно вплинуло на її соціальне життя, знизило її авторитет серед знайомих, колег та викликає негативне ставлення суспільства до її особи, тобто відповідачем було завдано моральну шкоду позивачу. Враховуючи характер та обсяг страждань позивача, характер немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), ступінь зниження престижу, ділової репутації, кількість підписників блогера відповідача ОСОБА_2 , заподіяна моральна шкода в розмірі 140000,00 грн зможе покрити всі витрати для поступового відновлення душевного стану позивача і витрат, які були понесені внаслідок існування перешкод для працевлаштування позивача. Суду були надані достатні докази на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди відповідачем, на що суд першої інстанції не звернув увагу. Представник відповідача адвокат Панченко О.О. у своєму відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що суд першої інстанції зробив висновки, які відповідають обставинам справи. Так, пунктом 19 Постанови Пленуму ВСУ №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Відповідно до ч.2 ст.30 Закону про інформацію «оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема, з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості». Таким чином, з доводів представника відповідача адвоката Панченко О.О. вбачається, що дана інформація є саме оціночним судженням, а відеозвернення не може розцінюватися як поширення недостовірної інформації у розумінні ст..277 ЦК України, оскільки відповідач реалізував своє право повідомити невизначене коло осіб про події які відбувалися в дитячому магазині. Вказує, що жодного посилання на підтвердження того, що поширена інформація стосується позивача у відеозверненні не було, оскільки жодних ідентифікуючих ознак вказано не було, а саме: по батькові позивача, місця проживання, відомостей про те, що вказані події відбувалися у дитячому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_5 », про перебування позивача з відповідачем у трудових відносинах (про що не було надано доказів до суду). Зауважує, що позивач не надав до суду жодного доказу того, чи дійсно на даний момент позивачка перебуває у пошуках роботи, чи дійсно вона намагається працевлаштуватися та в дійсності отримувала відмову у працевлаштуванні на роботу, що негативно вплинуло на її соціальне життя, знизило авторитет серед знайомих, колег та викликає негативне ставлення суспільства до її особи, тобто відповідачем було завдано моральної шкоди. Просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6500,00 грн, що підтверджується оригіналом договору №01-06/04/22 від 06.04.2022 року про надання правничої допомоги, акту №1 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 08.04.2022 року, детальним описом робіт, виконаних адвокатом на виконання Договору, оригіналом рахунку №15/22 від 06.04.2022 року на оплату послуг за надання правничої допомоги, оригіналом квитанції про сплату гонорару. У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу не визнала та прохала її відхилити, а рішення суду залишити без змін. Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав до суду клопотання про відкладення судового засідання від 06.06.2022 року, у зв`язку з його перебуванням у відрядженні з 07.06.2022 року по 09.06.2022 року, додавши копію наказу №22 від 01.06.2022 року про відрядження за власним підписом. Апеляційний суд, розглянувши клопотання адвоката Книша С.І., вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача з урахуванням наступного. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 31.03.2022 р. відкрито апеляційне провадження за вищевказаною апеляційною скаргою. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 04 квітня 2022 року вказана справа вперше призначена до розгляду в суді апеляційної інстанції на 09:40 год. 28 квітня 2022 року. 25.04.2022 року адвокат Книш С.І. надав до суду клопотання про відклалення судового засідання у зв`язку з перебуванням його у відпустці, додаючи до клопотання копію наказу №14 від 22.04.2022 року за власним підписом. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 квітня 2022 року справа повернута до Полтавського районного суду Полтавської області для вирішення питання про постановлення додаткового рішення у строк не пізніше 13.05.2022 року. Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 20 травня 2022 року справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 11:00 год. 07 червня 2022 року з повідомленням учасників справи. Згідно ст.371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до ч.ч.1-3 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки. З вищенаведеного вбачається зловживання представником позивача своїми процесуальними правами, тому, з метою недопущення невиправданого затягування розгляду справи, порушення розумного строку її розгляду, колегія суддів вважає, що подальше відкладення розгляду справи є недоцільним та таким, що порушує права інших учасників процесу на справедливий суд, гарантоване ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Апеляційний суд, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши пояснення представника відповідача, дійшла висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав. У відповідності до ч.ч.1-5 ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з вимогами ч.1 ст.264 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову. Як установлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, відповідачем ОСОБА_2 записаний відеофайл, в якому остання висловлює свою думку щодо ОСОБА_1 та дівчат, які працювали у її знайомої ОСОБА_6 , відеофайл розміщений в соціальній мережах Instagram, тобто зазначений у позові відеозапис дійсно був поширений відповідачем ОСОБА_2 в мережі Інтернет. У відеозверненні відповідач вказує наступне: «…Вот у моей знакомой ОСОБА_6, у неё детский магазин ...Произошла очень неприятная ситуация. У неё две девочки работали на постоянной основе. Оказалось, что они воровки. Они постоянно списывали со скидок людей, которые покупали товар, и себе ложили в карман эти деньги. Плюс просто брали деньги в кассе, плюс товар воровали и ещё пили на рабочем месте. Представляете, в детском магазине на рабочем месте они бухали. Это ОСОБА_4 и ОСОБА_5 . На них уже завели уголовное дело. Написали заявление, будут с адвокатом вестись разбирательства в суде. Воровство на суму более 100000 грн. на рабочем месте. Видно как ложит себе разницу в кошелек.». Судом першої інстанції вірно встановлено і це вбачається із матеріалів справи, що висловлювання відповідача містять мовні засоби, які характерні для такого роду висловлювань у вигляді порівняння, припущення, тощо, таким чином, висловлювання відповідача є оціночними судженнями. У викладеному відеоролику відповідачемнемає посилання на підтвердження того, що поширена інформація стосується позивача у відеозверненні, оскільки жодних ідентифікуючих ознак вказано не було, а саме: по батькові позивача, місця проживання, відомостей про те, що вказані події відбувалися у дитячому магазині « ІНФОРМАЦІЯ_5 », про перебування позивача з відповідачем у трудових відносинах. Такий висновок суду в повній мірі відповідає встановленим по справі обставинам та ґрунтується на законі, виходячи з наступного. Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством. Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). Згідно п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Як роз`яснено у п.19 цієї Постанови, якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду. Відповідно до ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. За нормою статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Відтак, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду стосовно того, що сприйняття позивачем поширеної інформації як такої, що є поширеною відносно неї є припущеннями, не доведеними належними та допустимими доказами. У цьому разі обов`язковою обставиною, яка підлягає доведенню, є встановлення факту сприйняття таким же чином поширеної інформації іншими особами, які переглянули відеоролик, однак зазначеного позивачем доведено не було. Згідно положень ч.3 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.2 ст.80 ЦПК). Відповідно до ч.ч.5,6,7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Доводи позивача про те, що недостовірна інформація порушує честь та гідність позивача, оскільки спрямована на формування у необмеженого кола осіб уявлення про ОСОБА_1 як особу з низьким рівнем соціальної відповідальності, яка дозволяє собі вживати спиртні напої, викрадати та привласнювати грошові кошти, вводити в оману інших осіб, колегія суддів вважає необґрунтованими зважаючи на те, що позивачем недоведено, яким колом осіб сформувалося саме уявлення про ОСОБА_1 як особу з низьким рівнем соціальної відповідальності, чи сприйняло це коло осіб як таку особу саме ОСОБА_1 , адже серед підписників позивача не лише є жителі міста Полтави, а саме головне, що громадян з прізвищем та ім`ям « ОСОБА_7 » по всій Україні досить багато. Вирішуючи даний спір, суд правильно виходив із того, що позивач не надав до суду жодного доказу того, чи дійсно на даний момент позивачка перебуває у пошуках роботи, чи дійсно вона намагається працевлаштуватися та в дійсності отримувала відмову у працевлаштуванні на роботу, що негативно вплинуло на її соціальне життя, знизило авторитет серед знайомих, колег та викликає негативне ставлення суспільства до її особи, тобто відповідачем було завдано моральну шкоду, а тому твердження в апеляційній скарзі стосовно розповсюдження відповідачем недостовірної інформації про позивача негативно вплинуло на її соціальне життя, знизило її авторитет серед знайомих, колег та викликає негативне ставлення суспільства до її особи, тобто відповідачем було завдано моральну шкоду позивачу, а заподіяна моральна шкода в розмірі 140000,00 грн зможе покрити всі витрати для поступового відновлення душевного стану позивача і витрат, які були понесені внаслідок існування перешкод для працевлаштування позивача, на думку колегії суддів, є безпідставним, з огляду на настурне. Згідно частини першої статті 23 Цивільного кодексу України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права При з`ясуванні фактів, з якими Закон пов`язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог статей 11467, 1187 Цивільного кодексу України, які визначають підстави покладання обов`язку по відшкодуванню такої шкоди та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування. Частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до роз`яснень, наданих у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4, моральна шкода це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Згідно з п.4 Постанови №4 у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до п.9 Постанови №4 розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Перевіряючи рішення суду першої інстанції на предмет законності і обгрунтованості в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з того, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди відповідачем, тому відсутні підстави для задоволення вимог позивача про стягнення моральної шкоди. Суд першої інстанції повно та об`єктивно встановив фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку, дослідив надані сторонами докази, на підставі яких дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційних скарг. З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в апеляційній скаргзі, колегія суддів не вбачає. Відповідно до п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача. Матеріалами справи, зокрема, договором №01-06/04/22 від 06.04.2022 року про надання правничої допомоги, актом №1 приймання-передачі наданої правничої допомоги від 08.04.2022 року, детальним описом робіт, виконаних адвокатом на виконання Договору, рахунком №15/22 від 06.04.2022 року на оплату послуг за надання правничої допомоги, квитанцією про сплату гонорару, знайов підтвердження факт оплати ОСОБА_2 наданої адвокатом панченко О.О. професійної правничої допомоги у сумі 6500,00 грн. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, то з позивача підлягають стягненню на користь відповідача понесені останнім витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 6500,00 грн. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Книша Сергія Івановича - залишити без задоволення. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 09 грудня 2021 року, - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6500,00 (шість тисяч п`ятсот грн 00 коп.) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. ГОЛОВУЮЧИЙ Т.О. Кривчун СУДДІ: С.Б. Бутенко О.В. Чумак Повний текст постанови виготовлено 08.06.2022 року.