Постанова 4820 № 686/3582/16-ц

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/3582/16-ц Провадження № 22-ц/4820/535/22 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., П`єнти І.В., секретар судового засідання Кошельник В.М. з участю представника позивача розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/3582/16-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2021 року в складі судді Мазурок О.В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виключення відомостей про батька з актового запису про народження дитини. Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив суд ухвалити рішення яким виключити із актового запису №17 від 20.09.2008 року в Книзі реєстрації народжень про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеного відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому Хмельницького міськраойнного управління юстиції відомості про батька дитини - ОСОБА_1 . В обґрунтування позову вказував, що між ним та ОСОБА_3 був укладений шлюб, зареєстрований лише 07 травня 2008 року. До цього він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , шлюб з якою був розірваний 06.03.2008 року. З ОСОБА_3 він став спільно проживати лише з кінця березня 2008 року. На час одруження ОСОБА_3 вже мала малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач зазначав, що не є біологічним батьком цієї дитини, а про реєстрацію його як батька дізнався лише, отримавши позов ОСОБА_3 про стягнення аліментів. Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2021 в задоволенні вказаного позову було відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим, просить його скасувати, ухвалити нове, яким задоволити позов в повному обсязі. Так апелянт вказує, що відповідачка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 народивши дочку ОСОБА_6 , в порушення ч. 1 ст. 144 СК України не зареєструвала факт народження дитини в органах державної реєстрації актів цивільного стану. ІНФОРМАЦІЯ_4 , через чотири роки з дня народження дитини, було зареєстровано та видано Свідоцтво про народження дочки відповідачки і в даному Свідоцтві батьком вказано його - ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_3 . Цей документ було видано на підставі заяви про визнання батьківства, згідно ст. 126 СК України, що є незаконним. На думку апелянта, вирішуючи спір суд залишив поза увагою положення ст.ст. 122, 126 СК України, оскільки сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, під час народження дитини, то реєстрація за заявою про визнання батьківства за ст.126 СК України є протиправним в цьому випадку. Народження дитини повинно було бути зареєстровано за ст. 122 цього ж Кодексу, але така реєстрація можлива лише, коли дитина зачата та народжена у шлюбі, походить від подружжя, але це не відповідає дійсним відносинам між ними. Апелянт посилається на те, що в ході розгляду справи для підтвердження відсутності кровного споріднення його з донькою відповідачки неодноразово заявляв клопотання про призначення судово-генетичної експертизи, однак відповідачка разом з дитиною для забору крові й слини ні до одної експертної установи не прибули. При цьому, суд не прийняв до уваги положення ст. 109 ЦПК України та факт ухилення відповідача від проведення судово-медичної генетичної експертизи. Крім того, апелянт зауважує, що відповідачем не надано жодних доказів, того, що на час подання позивачем заяви про видачу Свідоцтва про народження дитини він знав, що є батьком дитини. Апелянт також вважає, що ухвалюючи рішення, суд не врахував положення п. 23 «Правил реєстрації актів громадянського стану в Україні», затверджені Наказом МЮ України №52/5 від 18 жовтня 2000 року, виходячи з положень якого не встановлено подання заяви про визнання батьківства, що також вказує на незаконність рішення. Тому з огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_7 просили скасувати заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2021 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд доходить висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Так судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_8 . На час її народження ОСОБА_3 та ОСОБА_1 між собою в зареєстрованому шлюбі не перебували. 20 вересня 2008 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , подали до відділу реєстрації актів цивільного стану по м. Хмельницькому заяву № 176-06/03-28 про визнання батьківства, за змістом якої ОСОБА_1 визнав себе батьком дитини - ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , а ОСОБА_3 , мати дитини, підтвердила, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_8 . 20 вересня 2008 року відділом реєстрації актів цивільного стану м. Хмельницького вчинено актовий запис № 17 про народження ОСОБА_8 , батьками якої записані: батько ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Підстава запису відомостей про батька дитини - спільна заява ОСОБА_8 та ОСОБА_9 № 176-06/03-28 від 20.09.2008 року. За висновком судової почеркознавчої експертизи підпис від імені ОСОБА_1 , що міститься в графі «Батько» на зворотній стороні аркуша заяви про визнання батьківства, що зареєстрована у відділі реєстрації актів цивільного стану по м. Хмельницькому № 176-06/03-28 від 20.09.2008, виконаний ОСОБА_1 , підпис від імені ОСОБА_1 в графі «17. Підстава запису про батька під друкованим текстом «№ 176-06/03-28 від 20.09.2008» на зворотній стороні аркуша актового запису № 17 від 20.09.2008 про народження ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_2 , виконаний ОСОБА_1 . Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сім`ї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. За змістом положень статті 125 СК України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду. Відповідно статті 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану. Особа, яка записана батьком дитини відповідно до статей 122, 124, 126 і 127 СК України має право оспорити своє батьківство, пред`явивши позов про виключення запису про нього як батька з актового запису про народження дитини. У разі доведення відсутності кровного споріднення між особою, яка записана батьком, та дитиною суд постановляє рішення про виключення відомостей про особу як батька дитини з актового запису про її народження. Оспорювання батьківства можливе лише після народження дитини і до досягнення нею повноліття (стаття 136 СК України). Передумовою звернення до суду в таких справах є відсутність кровного споріднення між особою, записаною батьком, і дитиною. Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи. Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року). Таким чином, висновок судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи має важливе значення в процесі дослідження факту батьківства. Проте його необхідно оцінювати з урахуванням положень частин другої, третьої статті 89 ЦПК України, згідно з якими жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Після відкриття провадження в справі представник ОСОБА_1 01.08.2016 року заявив суду клопотання про призначення по справі судово-біологічної (імунологічної) експертизи для встановлення кровного споріднення між ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_4 . Ухвалою суду від 07.04.2017 року дане клопотання було задоволено та призначено по справі судово-біологічну (імунологічну) експертизу для встановлення кровного споріднення між ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_4 , проведення якої було доручено експертам Київського міського бюро судово-медичної експертизи. 22 серпня 2017 року на адресу суду надійшло повідомлення з Київського міського бюро судово-медичної експертизи про повернення ухвали по призначення експертизи без виконання внаслідок неявки ОСОБА_3 на відбір зразків крові. В зв`язку з таким повідомленням ухвалою суду від 11.10.2017 року ухвалу суду від 07.04.2017 року про призначення по справі судово-біологічної (імунологічної) експертизи було скасовано. При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які дані, що ОСОБА_3 була повідомлена про необхідність прибуття в експертну установу 10.08.2017 року для відібрання зразків крові. Також слід звернути увагу, що зразки крові мала надавати її донька ОСОБА_8 , кровне споріднення з якою мало бути встановлено висновком експерта, однак в матеріалах справи відсутні дані про повідомлення ОСОБА_3 щодо необхідності забезпечення прибуття в експертну установу неповнолітньої ОСОБА_8 . Отже за таких обставин слід зробити висновок, що в матеріалах справи відсутні об`єктивні дані, які б вказували на ухилення ОСОБА_11 від проведення судово-біологічної (імунологічної) експертизи для встановлення кровного споріднення між ОСОБА_1 та дитиною ОСОБА_4 . В послідуючому під час тривалого розгляду справи з квітня 2017 року по грудень 2021 року ОСОБА_1 клопотань про призначення повторної судово-біологічної (імунологічної) експертизи не заявляв, а лише в підтримання своїх позовних вимог стверджував, що він не підписував заяву № 176-06/03-28 від 20 вересня 2008 року про визнання батьківства ОСОБА_8 . Вказана обставина була предметом дослідження судами всіх інстанцій і висновком експерта від 21.04.2021 року встановлена, що саме ОСОБА_1 підписав вказану заяву. Даний висновок жодним чином апелянтом спростований не був. За таких обстави, оскільки достатніх належних та допустимих доказів щодо відсутності кровного споріднення між особою, записаною батьком дитини, та дитиною матеріали справи не містять, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у позові. Доводи апеляційної інстанції, що ОСОБА_3 ухилялась від проведення судово-біологічної (імунологічної) експертизи, що на думку апелянта свідчить про її небажання отримувати висновки щодо походження дитини і є підставою для задоволення позову, з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови, слід відхилити. Також не приймає суд доводи апеляційної скарги, що, оскільки на час реєстрації народження дитини - ІНФОРМАЦІЯ_4 сторони вже перебували в зареєстрованому шлюбі, а тому реєстрації дитини на підставі норм ст. 126 СК України є протиправною. Норми ст.ст. 125. 126 СК України щодо реєстрації дитини регламентують встановлення походження дитини, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, саме на час народження дитини, а не на час реєстрації її народження. Оскільки сторони на час народження дитини в шлюбі між собою не перебували, то реєстрації народження дитини в 2008 році навіть коли вони вже зареєстрували шлюб була правомірно здійснена на підставі норм ст.ст. 125, 126 СК України. Не спростовують висновків суду й інші доводи апеляційної скарги. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги на вбачається. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 07 червня 2022 року. Судді А.М.Костенко Р.С. Гринчук І.В. П'єнта