Постанова Одеський апеляційний суд № 501/1366/21

Номер провадження: 22-ц/813/5608/22 Справа № 501/1366/21 Головуючий у першій інстанції Петрюченко М. І. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.05.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 501/1366/21 Номер апеляційного провадження: 22-ц/813/5608/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , - відповідач - Державне підприємство «Морський торговельний порт «Чорноморськ», - третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ», розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Незалежна профспілка працівників морського торгового порту «Чорноморськ», про скасування наказу №160 від 28.04.2021 року в частині оголошення простою, стягнення заробітної плати за час простою, за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області, ухвалене у складі судді Петрюченко М.І. о 10 годині 00 хвилин 22 жовтня 2021 року, повний текст судового рішення складено 22 жовтня 2021 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1. Короткий зміст позовних вимог В травні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: 1) визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №27 від 28.01.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.02.2021 по 28.02.2021 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки; 2) визнати незаконним та скасувати наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №65 від 25.02.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.03.2021 по 31.03.2021 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки; 3) стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час простою не з вини працівника у розмірі визначеного розрахунком, починаючи з 01.02.2021 по час постановлення рішення суду, але не більше ніж по 31.03.2021; 4) стягнути з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі визначених платіжними квитанціями. ОСОБА_1 обґрунтовує позовні вимоги тим, що вона працює в ДП «МТП «Чорноморськ» інженером 2-ї категорії 5-го терміналу та є членом Незалежної профспілки працівників МТП «Чорноморськ». Наказом в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №27 від 28.01.2021 ОСОБА_1 було оголошено простій з 01.02.2021 по 28.02.2021 року і встановлено оплату праці з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст.113 КЗпП України. Наказом в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №65 від 25.02.2021 ОСОБА_1 оголошено простій з 01.03.2021 по 31.03.2021 року і встановлено оплату праці з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст.113 КЗпП України. Позивачка вважає вказані накази незаконними, оскільки позивачці у примусовому порядку без участі та погодження з профспілковою організацією, членом якої вона є, встановлено простій з оплатою праці 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний час. Відповідно до ч. 4 ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оскільки на підприємстві склалася небезпечна ситуація, то мають бути застосовані положення ч. 3 ст. 113 КЗпП України, відповідно до яких за час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток, тощо (а. с. 3 - 6). 2.2 Позиція учасників справи в суді першої інстанції ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (далі - ДП «МТП «Чорноморськ») у відзиві на позовну заяву, просить в його задоволенні відмовити. Вказує на те, що оскаржувані накази є законними. Оголошення простою викликане введенням карантинних заходів, здійснення оплати праці з розрахунку 2/3 годинної ставки є законним, оскільки відповідно до п. 3.3.27 Колективного договору ДП «МТП» Чорноморськ» за час простою не з вини працівника, працівникам структурних підрозділів (крім докерів-механізаторів), яких відпустили додому за їх письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 годинної ставки без доплат за роботу в нічний час. У розумінні ст. 97 КЗпП України не відбулось погіршення умов праці позивачки. Підстави для застосування ч. 3 ст. 113 КЗпП України до спірних правовідносин відсутні (а. с. 38 - 44). ДП «МТП «Чорноморськ» було подано заяву про застосування строків звернення до суду, просить суд відмовити в позові. Заявник зазначає, що визначений ст. 233 КЗпП України строк для оскарження наказу №27 від 28.01.2021 року закінчився 28.04.2021 року. ОСОБА_1 звернулась з позовними вимогами лише 11.05.2021 року, та в позовній заяві не зазначає причини пропуску вказаного строку. Отже, позивачкою пропущено тримісячний строк на звернення до суду (а. с. 78 - 80). 2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків Рішенням Іллічівського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2021 року задоволено частково вищевказані позовні вимоги ОСОБА_1 .. Визнано незаконними та скасовано Наказ в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» №65 від 25.02.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.03.2021 по 31.03.2021 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки. Стягнуто з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час простою не з вини працівника, починаючи з 01.03.2021 по 31.03.2021. Стягнуто з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі - 908,00 грн.. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що простій не може бути використаний як інструмент запобігання поширенню короновірусної інфекції. Зазначає про можливість за згодою працівника бути присутнім на робочому місці та переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві. Суд дійшов до висновку, що за обставинами даної справи відсутні підстави для оголошення простою, не з вини працівників для певної категорії працівників Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ», у зв`язку з урядовою забороною проведення масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, а тому є підстави для визнання незаконними та скасування наказів про оголошення простою позивачу. Судом першої інстанції встановлено, що строк для оскарження наказу №27 від 28.01.2021 закінчився 28.04.2021, а з позовом позивачка звернулась до суду лише 05.05.2021 року, та тим самим пропустила строк на звернення до суду, причини пропуску для звернення до суду не зазначила (Т. 1, а. с. 107 - 115). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі ДП «МТП «Чорноморськ» просить скасувати рішення Іллічівського міськрайонного суду Одеської області від 22 жовтня 2021 року. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Крім того, зазначає, що з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу №27 від 28.01.2021 ДП «МТП «Чорноморськ» згодне, вважаючи рішення в цій частині законним та обґрунтованим. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт зазначає, що: 1) помилковими є висновки суду проте, що наказ № 65 від 25.02.2021 року не відповідає суті прийнятого оскаржуваним наказом рішення, з огляду на ст. 11 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та положення ст. ст. 34, 113 та 247 КЗпП України; 2) наказ №65 від від 25.02.2021 року «Про заходи запобігання поширенню коронавірусу COVID-19» було видано внаслідок оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою зниження ризику захворювання працівників підприємства коронавірусом COVID-19, вжиття з цією метою профілактичних заходів, керуючись ст. 34 КЗпП України, з урахуванням протоколу засідання комісії з питань надзвичайних ситуацій ДП «МТП «Чорноморськ» від 16.03.2020 року № 2, з оплатою згідно ч. 1 ст. 113 КЗпП України. Вжитий адміністрацією підприємства профілактичний захід, не впливає на порядок оплати часу простою не з вини працівника, визначений ч.1 ст.113 КЗпП України; 3) в ДП «МТП «Чорноморськ» діє Колективний договір ДП «МТП «Чорноморськ» 2001 року зі змінами та доповненнями, укладений між уповноваженим власника та виборним органом профспілок порту, який укладений згідно діючого законодавства України. Таким чином, власником разом з виборним органом профспілки вирішені питання оплати праці працівників, форм і системи оплати праці, розцінок, тарифних сіток, схем посадових окладів, та інші питання, які складають зміст колективного договору у відповідності до ст. 247 КЗпП України. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» №540-IX від 30.03.2020 року частина перша статті 113 КЗпП України доповнена уточненням, відповідно до якого час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Відповідно до п. 3.3.27 Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ», за час простою не з вини працівника, працівникам структурних підрозділів (крім докерів-механізаторів), яких відпустили додому за їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний час. Згідно п. 21 додатку 2 «Перелік доплат та надбавок до тарифних ставок і посадових окладів працівникам порту» до Колективного договору простій не з вини працівника оплачується: якщо працівник знаходиться на робочому місці в очікуванні роботи - 100 % годинної тарифної ставки з доплатою за роботу в нічний та вечірній час; якщо працівник структурного підрозділу, якого відпустили додому - 2/3 годинної тарифної ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час (а. с. 118 - 121). 2.6 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.12.2021 року апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 жовтня 2021 року залишено без руху (а. с. 144 - 144 зворотна сторона). На виконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом подано до суду заяву про усунення зазначених в ухвалі недоліків. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.01.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 жовтня 2021 року (а. с. 153 - 153 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.01.2022 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду, призначено розгляд справи в приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 154). 11.05.2022 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності, в якій остання зазначає, що апеляційна скарга є безпідставною, та просить в її задоволені відмовити (а. с. 169). Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, період знаходження справи на розгляді у суді, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, викладення сторонами своєї правової позиції у заявах по суті справи, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність заяв про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає необхідним справу розглянути за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ДП «МТП «Чорноморськ» підлягає задоволенню частково. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин ОСОБА_1 працює в ДП «МТП «Чорноморськ» інженером 2-ї категорії 5-го терміналу, що підтверджується копією трудової книжки (а. с. 10 - 15). Наказом в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №27 від 28.01.202 оголошено простій і встановлено ОСОБА_1 оплату праці з 01.02.2021 по 28.02.2021 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст.113 КЗпП України (а. с. 12). Наказом в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №65 від 25.02.2021 оголошено простій і встановлено ОСОБА_1 оплату праці з 01.03.2021 по 31.03.2021 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки відповідно до вимог ст.113 КЗпП України (а. с. 10). Відповідно до п. 3.3.27 Колективного договору Порту, за час простою не з вини працівника, працівникам структурних підрозділів (окрім докерів-механізаторів), яких відпустили до дому з їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час (а. с. 14). 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що апелянтом оскаржується рішення тільки в частині визнання незаконним та скасування наказу в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №65 від 25.02.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.03.2021 по 31.03.2021 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні незаконним та скасування наказу в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №27 від 28.01.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.02.2021 по 28.02.2021 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки не оскаржено, тому законність та обґрунтованість рішення в цій частині в апеляційному порядку не переглядається. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції. 3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття/відхилення аргументів відзиву на апеляційну скаргу Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, а саме визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижче від визначеної законом. Стаття 55 Конституції України наголошує, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України, ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Відповідно до статті 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Тобто, в розумінні даної статті приклади таких умов: - погодні умови - для сільськогосподарських підприємств; - економічні умови - відсутність замовлень, введення економічних санкцій, обмежень тощо; - відключення електроенергії; - вихід з ладу необхідного обладнання та неможливість його швидко відремонтувати; - форс-мажорні обставини (невідворотна сила). Поняття форс-мажорних обставин визначено у ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні». 17 березня Верховна Рада України прийняла Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» (Закон №?3219), яким внесено зміни до частини 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до яких юридичний факт запровадження карантину віднесено до форс-мажорних обставин. Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України установлено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 20.05.2020 року № 392 продовжено дію карантину на території України з 22.05.2020 року до 31.07.2020 року включно. Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території зі значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 17.02.2021 року № 104 продовжено дію карантину на території України з 28.02.2021 року до 30.04.2021 року включно. Таким чином, оголошення власником простою з 01.03.2021 року до 31.03.2021 року відбулося під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України і тривалість оголошеного власником простою повністю охоплювалась періодом карантину. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року внесені зміни до Кодексу законів про працю України, які набули чинності з 02.04.2020 року, зокрема частина 1 статті 21 КЗпП України викладена в такій редакції: «Трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін». Стаття 60 КЗпП України викладена у редакції: «За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом для працівника може встановлюватися гнучкий режим робочого часу на визначений строк або безстроково як при прийнятті на роботу, так і згодом. На час загрози поширення епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру умова про дистанційну (надомну) роботу та гнучкий режим робочого часу може встановлюватися у наказі (розпорядженні) власника або уповноваженого ним органу без обов`язкового укладення у письмовій формі трудового договору про дистанційну (надомну) роботу. Гнучкий режим робочого часу - це форма організації праці, якою допускається встановлення режиму роботи, що є відмінним від визначеного правилами внутрішнього трудового розпорядку, за умови дотримання встановленої денної, тижневої чи на певний обліковий період (два тижні, місяць тощо) норми тривалості робочого часу. Гнучкий режим робочого часу може передбачати: 1) фіксований час, протягом якого працівник обов`язково повинен бути присутнім на робочому місці та виконувати свої посадові обов`язки; при цьому може передбачатися поділ робочого дня на частини; 2) змінний час, протягом якого працівник на власний розсуд визначає періоди роботи в межах встановленої норми тривалості робочого часу; 3) час перерви для відпочинку і харчування. Облік робочого часу забезпечується власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом. Гнучкий режим робочого часу, як правило, не застосовується на безперервно діючих підприємствах, в установах, організаціях, при багатозмінній організації роботи, а також в інших випадках, обумовлених специфікою діяльності, коли виконання обов`язків працівником потребує його присутності в чітко визначені правилами внутрішнього трудового розпорядку години роботи (торгівля, побутове обслуговування населення, вантажно-розвантажувальні роботи, робота транспорту тощо) або коли такий режим є несумісним з вимогами щодо безпечних умов праці. У разі виробничо-технічної необхідності та/або для виконання невідкладних чи непередбачуваних завдань власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган може тимчасово (на термін до одного місяця протягом календарного року) застосовувати до працівників, яким установлено гнучкий режим робочого часу, загальновстановлений на підприємстві, в установі, організації графік роботи. При цьому норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються. У разі відрядження на працівника поширюється режим робочого часу того підприємства (установи, організації), до якого (якої) його відряджено. Застосування гнучкого режиму робочого часу не тягне за собою змін в нормуванні, оплаті праці та не впливає на обсяг трудових прав працівників. Дистанційна (надомна) робота - це така форма організації праці, коли робота виконується працівником за місцем його проживання чи в іншому місці за його вибором, у тому числі за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій, але поза приміщенням роботодавця. При дистанційній (надомній) роботі працівники розподіляють робочий час на свій розсуд, на них не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не передбачено у трудовому договорі. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу. Виконання дистанційної (надомної) роботи не тягне за собою будь-яких обмежень обсягу трудових прав працівників. При цьому, якщо працівник і роботодавець письмово не домовились про інше, дистанційна (надомна) робота передбачає оплату праці в повному обсязі та в строки, визначені діючим трудовим договором»; Стаття 113 КЗпП України викладена у редакції: «Час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра або посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток. Час простою з вини працівника не оплачується. На період освоєння нового виробництва (продукції) власник або уповноважений ним орган може здійснювати робітникам доплату до попереднього середнього заробітку на строк не більш як шість місяців». При таких обставинах, враховуючи відповідні зміни у законодавстві України про працю, за яких: - карантин - це форс-мажорні обставини; - внаслідок оголошення простою на підприємстві під час карантину працівник продовжує рахуватися в трудових відносинах з підприємством; - відповідно до ч. 1 ст. 113 КЗпП працівнику оплачується час простою з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу); - згода працівника на простій у зв`язку з форс-мажорними обставинами (навіть формальна) не потрібна, роботодавець може все оформити своїм наказом; - час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого КМУ, оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) (ч. 1 ст. 113 КЗпП України). Проте, роботодавець має право у колективному договорі або в Положенні про оплату праці встановлювати вищий розмір оплати часу простою. Присутність або відсутність працівника на роботі під час простою не впливає на оплату праці за цей час. Отже, враховуючи вищевказане, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині визнання незаконним та скасування наказу в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №65 від 25.02.2021 року в частині оголошення простою. Щодо доводів апеляційної скарги про правомірність здійснення оплати в період простою, з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оплату праці», форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. Згідно ст. 21 вищезазначеного Закону, працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника. Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про колективні договори та угоди», Колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців. Частиною 1 статті 2 Закону України «Про колективні договори та угоди», Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи. Умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов`язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали. Умови колективних договорів або угод, що погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод. Забороняється включати до трудових договорів умови, що погіршують становище працівників порівняно з чинним законодавством, колективними договорами та угодами (стаття 5 Закону України «Про колективні договори та угоди») Згідно ст. 9 Закону України «Про колективні договори та угоди», положення колективного договору поширюються на всіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов`язковими як для роботодавця, так і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов`язковими для всіх суб`єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Колективний договір, угода набирають чинності з дня їх підписання представниками сторін або з дня, зазначеного у колективному договорі, угоді. Після закінчення строку дії колективний договір, угода продовжує діяти до того часу, поки сторони не укладуть новий або не переглянуть чинний, якщо інше не передбачено договором, угодою. Колективний договір, угода зберігають чинність у разі зміни складу, структури, найменування роботодавця, від імені якого укладено цей договір, угоду. Зміни і доповнення до колективного договору, угоди протягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторін в порядку, визначеному колективним договором, угодою. Враховуючи наведене колективним договором може бути передбачено у порівнянні з законодавством вищий розмір оплати часу простою. Як вбачається з матеріалів справи, умовою п. 3.3.27. Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ» передбачено, що за час простою не з вини працівника, працівникам структурних підрозділів (окрім докерів-механізаторів), яких відпустили додому з їхньої письмової згоди, зберігається оплата у розмірі 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час. Згідно з Додатком 2 Колективного договору ДП «МТП «Чорноморськ» простій, якщо працівник знаходиться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається 100% годинної тарифної ставки з доплатою за роботу у нічний та вечірній час. За змістом змін до законодавства, які регулюють оплату під час простою (ст. 113 ч.1 КЗпП України), вбачається, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого КМУ, оплачується з розрахунку не нижче від 2/3 тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Визначальним в даному випадку є та обставина, що простій на період карантину, встановленого КМУ, оголошений власником не з вини працівника, і, виходячи з умов колективного договору, підставою для збереження працівникам структурних підрозділів (окрім докерів-механізаторів) оплати у розмірі 2/3 годинної ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час є та обставина, що цих працівників відпустили додому з їхньої згоди. Якщо ж працівник знаходиться на робочому місці в очікуванні роботи, оплата праці відбувається 100% часової тарифної ставки з доплатою за роботу у нічний та вечірній час. Так як відсутні докази надання ОСОБА_1 письмової згоди на те, щоб її відпустили додому, на час оголошеного власником простою у зв`язку з встановленням КМУ карантину, у ДП «МТП «Чорноморськ» не було підстав для встановлення ОСОБА_1 під час простою оплати праці з 01.03.2021 року по 31.03.2021 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки. При цьому, слід врахувати, що оскільки роботодавець мав законні підстави для оголошення простою у зв`язку із введенням Кабінетом Міністрів України карантину у зв`язку зі значним поширенням коронавірусної інфекції COVID-19, що з 02.04.2020 року віднесено до форс-мажорних обставин без згоди працівника на оголошення простою, то під час простою нарахування доплат і надбавок, передбачених колективним договором, не здійснюється, оскільки працівники під час простою не виконують встановлену їм норму праці (лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 року №805/13/155-13). Однак, зберігаються ті виплати, які є обов`язковими та напряму прив`язані до окладу, наприклад доплати за ступінь, стаж, звання тощо, якщо вони є. При таких обставинах та враховуючи, що оскаржуваним наказом працівнику ОСОБА_1 була встановлена оплата праці з 01.03.2021 року по 31.03.2021 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки, що не узгоджується з умовами колективного договору, з відповідача на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню різниця між 100% годинною тарифною ставкою, встановленою ОСОБА_1 до видання відповідачем оспорюваного наказу, який обмежував оплату її праці, та фактично виплаченими працівнику коштами за цей період у вигляді 2/3 середньорічної заробітної плати. Доводи апеляційної скарги, що положення колективного договору, укладеного у 2001 році, не регулюють відносини з оголошення простою через карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України, який віднесено до форс-мажорних обставин у 2020 році, є неспроможними, оскільки, визначальним критерієм є та обставина, що оголошений власником простій через встановлення КМУ карантину відбувся не з вини працівника і тому умови колективного договору, які у встановленому порядку не були змінені, регулюють відносини між власником і працівником при оголошенні простою не з вини працівниками, таким чином, що збереження працівникам структурних підрозділів (окрім докерів-механізаторів) оплати у розмірі 2/3 часової ставки без доплати за роботу у нічний та вечірній час можливо у разі, якщо цих працівників відпустили додому з їхньої письмової згоди. У випадку відсутності такої письмової згоди працівника, оплата має здійснюватися у розмірі 100% годинної тарифної ставки, встановленої працівнику. Таким чином, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про визнання незаконним та скасування наказу в. о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №65 від 25.02.2021 року в частині встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.03.2021 року по 31.03.2021 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки та стягнення з ДП «МТП «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 різниці між 100% годинною тарифною ставкою, встановленою ОСОБА_1 , та фактично виплаченими коштами за цей період з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки за час простою не з вини працівника, починаючи з 01.03.2021 року по 31.03.2021 року. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ДП «МТП «Чорноморськ» є частково доведеними, а тому вона підлягає задоволенню у вказаній частині. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції в оскарженій частині зроблені при невідповідності його висновків обставинам справи, судом порушено норм процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскарженій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення в цій частині про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за вищевказаного обґрунтування. 3.6 Здійснити остаточний розподіл судових витрат Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З урахуванням того, що рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 жовтня 2021 року в оскарженій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог, то у відповідності до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи вищевказане, необхідно здійснити остаточний розподіл судових витрат. Позивачка сплатила судовий збір за подання позову (вимоги про визнання незаконними двох наказів ) у загальній сумі - 1 816,00 грн. (а. с. 1). Від сплати судового збору за позовні вимоги про стягнення заробітної плати позивачка звільнена. У зв`язку з тим, що було відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу в.о. директора ДП «МТП «Чорноморськ» за №27 від 28.01.2021 в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.02.2021 по 28.02.2021 з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки та стягнення оплати праці з розрахунку100% годинної тарифної ставки судовий збір в цій частині відноситься за рахунок держави. Апелянтом за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі - 1 362,00 грн. (а. с. 148). Фактично вказана сума судового збору була сплачена стосовно вимог про визнання незаконним та скасування наказу №27 від 28.01.2021 в частині оголошення простою - 1 362,00 грн. = 908,00 грн. (1-а інстанція) х 150%. У зв`язку з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання незаконним та скасування наказу виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «МТП «Чорноморськ» № 65 від 25.02.20201 року в частині оголошення простою з позивачки підлягає стягненню на користь відповідача сплачений останнім судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі - 1 362,00 грн.. У зв`язку з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заробітку за час простою без визначення конкретної суми до стягнення, виходячи з положеньст. ст. 133, 141 ЦПК України, та звільненням позивачки від сплати судового збору за вимоги про стягнення заробітної плати, необхідно стягнути з відповідача в дохід держави судовий збір у сумі - 1 362,00 грн. = 908,00 грн. (1-а інстанція) х 150%. 3.7 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - задовольнити частково. Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 22 жовтня 2021 року в частині визнання незаконним, скасування наказу виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «МТП «Чорноморськ» № 65 від 25.02.20201 року в частині оголошення простою і встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.03.2021 року по 31.03.2021 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки та стягнення з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» - скасувати. Ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення вказаних позовних вимог. Визнати незаконним та скасувати наказ виконуючого обов`язки директора Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» за № 65 від 25.02.2021 року в частині встановлення ОСОБА_1 оплати праці з 01.03.2021 року по 31.03.2021 року з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки. Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )різницю між оплатою праці, виходячи з 100% годинної тарифної ставки, встановленої ОСОБА_1 , та фактично виплаченою заробітною платою з розрахунку 2/3 середньорічної годинної ставки за час простою не з вини працівника, за період з 01.03.2021 року по 31.03.2021 року. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Код ЄДРПОУ 01125672) судовий збір у розмірі - 1 362 (Одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп.. Стягнути з Державного підприємства «Морський торговельний порт «Чорноморськ» (Код ЄДРПОУ 01125672) на користь держави судовий збір у розмірі - 1 362 (Одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп.. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 06 червня 2022 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе