Постанова Львівський апеляційний суд № 456/4836/18

Справа № 456/4836/18 Головуючий у 1 інстанції: Шрамко Р.Т. Провадження № 22-ц/811/964/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Мікуш Ю.Р. Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В. Секретар: Савчук Г.В. З участю: представника позивача-адвоката Олексишин І.Б., Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 456/4836/18 за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина»-адвоката Заїки Валерія Вікторовича на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи,- в с т а н о в и в : В грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» та просить стягнути моральну шкоду, заподіяну внаслідок загибелі сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в сумі 850 000,00 грн. та судові витрати. Позов мотивує тим, що 15.12.2016 під час будівельних робіт в АДРЕСА_1 на новобудові від будівельної фірми «Затишок» загинув її син - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стрийським ВП ГУ НП у Львівській області внесено відомості до ЄРДР та на даний час слідчим відділом проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016140130002620 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.І ст. 272 КК України. В даному кримінальному провадженні позивача ОСОБА_1 - матір загиблого ОСОБА_2 визнано потерпілою. Відповідач посилається на те, що між ТзОВ «Золота Середина» та ОСОБА_2 були цивільно-правові відносини, оскільки між ними було укладено цивільно-правовий договір від 01.12.2016, а не трудові. 27.12.2016 Головним управлінням Держпраці у Львівській області було розпочате спеціальне розслідування з метою з`ясування характеру правовідносин, що виникли між ОСОБА_2 та ТзОВ «Золота середина». Головним управлінням Держпраці у Львівській області повідомлено, що за результатами спеціального розслідування нещасного випадку, головний державний інспектор прийшов до висновку, що правові відносини, які виникли між ОСОБА_2 та ТзОВ «Золота середина» мають трудовий характер, оскільки ОСОБА_2 незважаючи на факт підписання цивільно-правової угоди, був ознайомлений з інструкцією з охорони праці для підсобного працівника. За фактичний допуск працівника до роботи начальника Управління ГУ Держпраці у Львівській області на ТзОВ «Золота середина» було накладено фінансову санкцію. Внаслідок нещасного випадку, позивачка втратила сина та зазнала моральних страждань, стала розгубленою, втратила інтерес до життя, тяжко пережила і до сьогодні переживає смерть сина. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» (код ЄДРПОУ 39083168, вул.Радісна, 32, с.Олешин, Хмельницького району, Хмельницької області в користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) моральну шкоду, заподіяну внаслідок смерті сина ОСОБА_2 в сумі 400000 (чотириста тисяч) грн. 00 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» (код ЄДРПОУ 39083168, вул.Радісна, 32, с.Олешин, Хмельницького району, Хмельницької області в користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в сумі 16000 (шістнадцять тисяч) грн. 00 коп. В задоволенні решти позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота середина» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи в сумі 450000 (чотириста п`ятдесят тисяч) грн. відмовлено. Рішення суду оскаржив представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина»-адвокат Заїка Валерій Вікторович В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду постановлене з порушенням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи. Вказує, що в 2016 році між ТОВ »Золота середина» та ОСОБА_2 було укладено цивільно-правову угоду. Предметом угоди було надання послуг з прибирання території від снігу та будівельного сміття. На час укладання угоди з ОСОБА_2 йому також було запропоновано укласти трудовий договір з відповідними зобов`язаннями, проте він відмовився. Вважає, що товариством було дотримано всіх заходів, які при розумному виконанні робіт забезпечили б запобігання нещасному випадку. Будь яких робіт пов`язаних з особливим ризиком ОСОБА_2 не виконував. Вважають, що судом першої інстанції не встановлено заподіювача моральної шкоди, наявність протиправної поведінки заподіювача та його вини. Сума відшкодування в розмірі 400 000 грн. враховуючи фактичну відсутність вини товариства у смерті ОСОБА_2 є несправедливою. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача-адвоката Олексишин І.Б. на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам. Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 /а.с.7/. ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Стрийським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області/а.с.6/. Як вбачається з витягу з кримінального провадження № 12016140130002620, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_2 під час проведення будівельних робіт в АДРЕСА_1 на новобудові від будівельної фірми «Затишок», де останній перебував на випробувальному терміні, з власної необережності та неуважності впав з шостого поверху та помер на місці до приїзду ШМД Стрийської ЦРЛ /а.с.8/. Відповідно до довідки, виданої слідчим Стрийського ВП ГУНП у Львівській області Ортинським О.О. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на даний час у кримінальному провадженні № 12016140130002620 від 15.12.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.272 КК України по факту нещасного випадку на виробництві, що призвело до загибелі її сина ОСОБА_2 , визнана потерпілою /а.с.9/. Встановлено, що 01.12.2016 між ТОВ «Золота Середина» та ОСОБА_2 було укладено цивільно-правову угоду, згідно якої замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи (надати послуги) різноробочого/а.с.10/. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11.10.2017 по справі №822/723/17 апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Львівській області задоволено повністю та постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.04.2017 у справі за адміністративним позовом ТзОВ «Золота середина» до Головного управління Держпраці у Львівській області, першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Грицак Олени Олегівни про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 06.02.2017 №13071010016-0042 скасовано. Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити /а.с.13/. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення моральної шкоди та із визначеним судом розміром моральної шкоди, з огляду на наступне: Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Відповідно ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Виходячи з аналізу зазначеної норми закону, право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду і вона має право на її відшкодування на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї. На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання ОСОБА_1 , яка втратила сина, внаслідок незабезпечення відповідачем дотримання працівниками підприємства безпечних умов праці. Не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача, що визначений судом розмір стягнутої моральної шкоди є необґрунтований належним чином, оскільки смерть рідної людини, не відновлювана втрата спричиняє страждання, невпевненість на все життя. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Як вбачається з матеріалів справи, Актом проведення спеціального розслідування нещасного випадку зі смертельним наслідком, що стався 15.12.2016 в ТзОВ «Золота середина», затвердженого 18.12.2017 начальником Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхова О.О., комісією надано висновок, що особою, дії якої призвели до нещасного випадку є ОСОБА_3 - директор ТзОВ «Золота середина», який допустив до роботи працівника ОСОБА_2 без проведення вступного та первинного інструктажів з питань охорони праці та без укладення трудового договору, чим порушив вимоги п.6.3., п.6.4 Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з питань охорони праці /а.с.15-18/. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно виходив з того, що втрата сина завдає позивачу фізичного болю та душевних страждань, яка виникла з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної відповідача про те, що судом першої інстанції не враховано, що з ОСОБА_2 було укладено цивільно- правову угоду, а не трудовий договір, оскільки згідно угоди замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання виконати конкретні роботи (надавати послуги) різноробочого. В даному випадку ОСОБА_2 виконував всі доручені роботодавцем роботи, з ним проводився інструктаж з охорони праці, йому був визначений режим робочого дня. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і вона має право на її відшкодування на підставі ст.ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 ЦК України, які передбачають відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім`ї. Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом першої інстанції з урахуванням роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачці моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. На думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначено судом першої інстанції виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, судом враховано конкретні обставини по справі, моральні страждання позивача, яка втратила підтримку рідного сина, оскільки втрата сина є незворотною втратою, що не може бути відновлена, а тому душевні страждання позивача будуть тривати і надалі, що свідчить про їх безстроковість. Смерть сина призвела до того, що позивач зазнала сильного нервового потрясіння, адже вона втратила всі надії на майбутнє своє життя. Вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 367 ч.1; 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина»-адвоката Заїки Валерія Вікторовича залишити без задоволення. Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 03 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Золота Середина» про відшкодування моральної шкоди завданої смертю фізичної особи залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 03 червня 2022 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк