Постанова 4850 № 360/4117/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2022 року справа №360/4117/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі №360/4117/21 (головуючий І інстанції Тихонов І.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 16.06.2016; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 16.06.2016 в сумі 42,05 гривень; - визнати противоправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 16.06.2016 по 31.11.2016; - зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 16.06.2016 по 30.11.2016 в сумі 462,55 гривень. В обґрунтування позову зазначив, що проходив службу в Національній поліції з 07.11.2015 по 30.11.2016. Наказом від 11.08.2020 позивача звільнено в зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів з 30.11.2016. 07.06.2021 звернувся з заявами до відповідача про інформацію щодо нарахування та виплатиіндексації грошового забезпечення згідно до ч. 1, 5 ст. 94 Закону України "Про Національну поліцію", ч. 6 ст. 95 Кодексу законів про працю України, Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 за період проходження служби з 07.11.2015 по 30.11.2016, і якщо індексація не здійснена, здійснити її нарахування та виплату Позивачу. Листом від 16.06.2021 відповідач повидомив, що індексація не нараховувалась та не виплачувалась. У виплаті сум індексації позивачу за період служби з 07.11.2015 по 30.11.2016 відмовлено в зв`язку з відсутністю підстав. Така відмова є противоправною, оскільки індексація грошових доходів передбачена нормами законодавства. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Визнано противоправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Луганській області щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 15.06.2016. Зобов`язано Головне управління Національної поліції в Луганській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 07.11.2015 по 15.06.2016. Визнано противоправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби з 16.06.2016 по 31.11.2016. Зобов`язано Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період проходження служби з 16.06.2016 по 30.11.2016. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач- Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі. Обґрунтування апеляційної скарги. Позивачем пропущений строк звернення до суду з цим позовом, встановлений ст.122 КАС України. Єдиним нормативно-правовим актом, який визначає порядок проведення індексації грошового забезпечення поліцейських є Порядок 1078. Однак, в період проходження позивачем служби в поліції Порядок № 1078 не міг застосовуватись для проведення індексації грошового забезпечення, оскільки лише 18.10.2017 постановою Кабінету Міністрів України №782 (яка набрала чинності 24.10.2017) абзац п`ятий пункту 2 вказаного Порядку доповнено словом «поліцейських». Тобто, в абзаці 5 пункту 2 Порядку №1078 (в чинній на той час редакції), не була зазначена така категорія осіб, як «поліцейські», що унеможливлювало правомірно провести індексацію грошового забезпечення. Таким чином, з урахуванням норм чинного законодавства, що регулює порядок проведення індексації грошових доходів населення, у ДВЗ в період виникнення спірних правовідносин не було правових підстав проводити індексацію грошового забезпечення поліцейських, така можливість виникла лише після набрання чинності вказаною постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782, якою внесено зміну до п. 2 Порядку № 1078. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Сторони про дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження. Враховуючи режим роботи суддів та працівників апарату Першого апеляційного адміністративного суду з часу введення на території України правового режиму воєнного стану, з метою збереження життя та здоров`я, а також забезпечення безпеки суддів та працівників апарату суду, дана постанова прийнята колегією суддів за умови наявної можливості доступу колегії суддів до матеріалів адміністративної справи. Суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглядаючи апеляційну скаргу в межах викладених доводів, встановив наступне. Фактичні обставини справи. Позивач проходив службу в органах Національної поліції з 07.11.2015 по 30.11.2016, наказом Департаменту внутрішньої безпеки НП № 188 о/с від 21.11.2016 звільнено з 30.11.2016 (арк. спр. 10, 11, 13). ОСОБА_1 в період з 07.10.1996 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ, з 07.11.2015 по 30.11.2016 в Національній поліції України, з 30.11.2016 звільнений зі служби в поліції за підпунктом 2 частини першої статті 77 Закону України «Про національну поліцію» (через хворобу), з вислугою років на день звільнення у календарному обчисленні: 20 років 03 місяці 03 дні, у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги): 09 років 01 місяць 26 днів, загальний трудовий стаж: 29 років 05 місяців 00 днів (арк. спр. 13). Відповідно до довідки ГУ НП України в Луганській області від 14.06.2021 №666/111/22-2021 індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 30.06.2016 позивачу не нараховувалася та не виплачувалася (арк. спр. 17). Відповідно до довідки Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 12.07.2021 № 75 індексація грошового забезпечення за період з 16.06.2016 по 30.11.2016 позивачу не нараховувалася та не виплачувалася (арк. спр. 23). Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що статтею 94 Закону № 580 безпосередньо визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду з підстав порушення строків звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що індексація входить до складу грошового забезпечення, тому строки звернення до суду з цим позовом не застосовуються відповідно до ст.233 КЗпП України. Оцінка суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України Про Національну поліцію від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580). Відповідно до частини 1 статті 59 Закону № 580 служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Правове регулювання служби в поліції регламентується статтею 60 Закону № 580, згідно якої проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Частиною 1 статті 77 Закону № 580 встановлено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, а також рішенням суду про визнання його активів або активів, набутих за його дорученням іншими особами або в інших передбачених статтею 290 Цивільного процесуального кодексу України випадках, необґрунтованими та їх стягнення в дохід держави; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави. Згідно з частинами 2 та 3 статті 77 Закону № 580 днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби. За період з 07.11.2015 по 15.06.2016 та з 16.06.2016 по 30.11.2016 позивачу не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення. Згідно із частинами першою, другою і п`ятою статті 94 Закону № 580 поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Частиною першою статті 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення (далі - Закон № 1282-ХІІ) встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Статтею 4 Закону № 1282-ХІІ визначено підстави для проведення індексації. Статтею 6 Закону № 1282-ХІІ встановлено, що Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до преамбули та пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення постановлено з метою реалізації Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення затвердити Порядок проведення індексації грошових доходів населення. Згідно із пунктом 1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078) встановлено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено чіткий перелік видів грошових доходів громадян, що підлягають індексації. Так, пунктом 2 Порядку № 1078 (в редакції від 24.11.2016) було встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку № 1078). Пунктом 6 Порядку № 1078 встановлено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців. Таким чином, нормою закону, а саме статтею 94 Закону № 580 безпосередньо визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. У зв`язку з чим за спірний період з 07.11.2015 по 15.06.2016 та з 16.06.2016 по 30.11.2016 підстави для індексації грошового забезпечення позивача, як поліцейського, були визначені законом. Є неприйнятними доводи апелянта, що зміни до Порядку № 1078 в частині розповсюдження його дії і на поліцейських були внесені шляхом доповнення абзацу п`ятого пункту 2 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782, оскільки Порядок № 1078 є підзаконним нормативним актом порівняно з нормами Закону України «Про Національну поліцію», якими передбачена індексація грошового забезпечення поліцейських. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач протиправно позбавив позивача права на отримання індексації грошового забезпечення з 07.11.2015 по 15.06.2016 та з 16.06.2016 по 30.11.2016. Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом в постанові від 31.01.2019 в справі № 823/2249/18. Щодо строку звернення до суду з цим позовом суд зазначає наступне. Предметом позову є противоправна бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період проходження служби. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. На підставі частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.. Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Яке визначено частиною першою статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, встановлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Статтею 94 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. За поліцейськими, які тимчасово проходять службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України. Поліцейські, відряджені до інших органів державної влади, установ, організацій та прикомандировані відповідно до цього Закону, отримують грошове забезпечення, враховуючи посадовий оклад за посадою, яку вони займають в органі, установі чи організації, до якої вони відряджені, а також інші види грошового забезпечення, визначені цим Законом. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 (далі - Порядок № 260). До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Статтею 94 Закону № 580 визначено, що грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. Зазначене свідчить, , що нерозповсюдження на поліцейських норм Кодексу законів про працю України стосується тільки норм, якими врегульована оплата праці (виплата грошового забезпечення) вказаних осіб та спорів щодо цього забезпечення, таких як: спорів щодо розміру посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, порядку їх нарахування та виплати. Питання ж відповідальності за невиплату належних сум грошового забезпечення не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення поліцейським. Частиною другою ст. 233 КЗпП України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Аналогічна правова позиція викладена Конституційним Судом України у справі N 1-18/2013 від 15.10.2013, згідно якої положення частини другої статті 233 КЗпП України слід розуміти так, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Таким чином, індексація входить до складу грошового забезпечення, тому позивачем строк звернення до суду не пропущений, оскільки під час вирішення публічно-правових спорів про стягнення на користь осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, заробітної плати (грошового забезпечення тощо) у разі порушення законодавства про оплату праці слід застосовувати положення частини другої статті 233 КЗпП України, а не КАС України. Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами пункту 1 частини 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвали судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Оскільки судове рішення в межах доводів апеляційної скарги є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для її задоволення та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Як визначено пунктом 3 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже зазначена справа відноситься до справ незначної складності, тому судове рішення за наслідками апеляційного розгляду в цій справі касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі №360/4117/21- залишити без задоволення. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2021 року у справі №360/4117/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття 07 червня 2022 року є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, визначених ст. 328 КАС України. Повне судове рішення складено 07 червня 2022 року. Головуючий суддя І.Д. Компанієць Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв