Постанова 4814 № 948/521/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 948/521/21 Номер провадження 22-ц/814/723/22Головуючий у 1-й інстанції Кравець С. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2022 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Чумак О.В. суддів:Кривчун Т.О., Пилипчук Л.І. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Машівського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2021 року? ухвалене суддею Кравець С.В.,повний текст рішення складено 20.12.2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку та скасування державного акту на право приватної власності на землю. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, - в с т а н о в и л а: У липні 2021 року позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 24.07.2020 р. між ним та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці Держфонду площею 0, 2000 га призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5323084403:03:001:0162. Після оформлення договору він підготував документи до Машівської селищної ради по затвердженню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки, але рішенням від 02.03.2021р. отримав відмову, оскільки земельна ділянка на підставі державного акту від 20.03.1998р. приватизована ОСОБА_3 . В той час, згідно Витягу з Державного земельного кадастру від 24.11.2020р. вказана земельна ділянка рахувалася, як комунальна власність. Звернувшись до відповідачки, остання повідомила, що 24.09.2003р. вона придбала вказаний будинок у ОСОБА_3 , після чого їй передали державний акт на земельну ділянку, але вона цьому значення не придала і вважала себе власником земельної ділянки. Крім цього, вона виготовила технічну документацію на земельну ділянку і вважала себе її власником. Отже, будучи власником житлового будинку позивач є одночасно володільцем земельної ділянки на якій він розміщений. У зв`язку з наведеним, позивач просить: 1) визнати за ним право власності на земельну ділянці площею 0, 2000 га призначену для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5323084403:03:001:0162, яка розташована в АДРЕСА_1 ; 2) скасувати державний акт на право приватної власності на землю зареєстрований в Новотагамлицькій сільській раді за № 162 від 20.03.1998р. Рішенням Машівського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2021 року з урахуванням додаткового рішення цього ж суду від 11 березня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку та скасування державного акту на право приватної власності на землю, зареєстрований в Новотагамлицькій сільській раді за № 162 від 20.03.1998р., - відмовлено. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач ОСОБА_1 , оскарживши його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції, неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки, прохає скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що він є власником житлового будинку, який розташований на земельній ділянці, кадастровий номер 5323084403:03:001:0162, та який придбав за договором купівлі-продажу від 24.07.2020 р. Позивач зазначає, що при оформленні документів на вказану земельну ділянку виявилося, що вона приватизована за іншою особою - ОСОБА_3 , тоді як згідно витягу з державного земельного кадастру від 24.11.2020 р., земельна ділянка належить до комунальної власності. Оскільки він є власником будинку, який розташований на цій земельній ділянці, позивач вважає, що його позов про визнання права власності на спірну земельну ділянці та скасування державного акту на право приватної власності на землю підлягає задоволенню. Відзив на апеляційну скаргу від учасників справи не надходив. Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справи без участі. Неявка сторін, належним чином повідомлених про день, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду, що відповідає ст. 372 ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що згідно з договором купівлі-продажу від 24.07.2020 р. ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_2 житловий будинок АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці Держфонду площею 0,2000 га, призначеній для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером 5323084403:03:001:0162. Право власності за позивачем на вказаний будинок зареєстровано у Державному реєстрі, що підтверджується та Витягом з Державного реєстру речових прав № 217859363 від 27.07.2020 р. (а.с.10-16). Згідно Витягу з Державного земельного кадастру № НВ-5317163782020 від 24.11.2020 р. земельна ділянка з кадастровим номером 5323084403:03:001:0162 має цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, з комунальною формою власності (а.с.20-24,71-73). 14.05.2020 р. за заявою ОСОБА_2 ПП «АЛІДАДА» виготовлена технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 (а.с.26-47). Рішенням п`ятої сесії восьмого скликання Машівської селищної ради від 02.03.2021 р. позивачу відмовлено в затвердженні технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки кадастровий номер 5323084403:03:001:0162, оскільки вона приватизована ОСОБА_3 на підставі державного акту ІІІ-ПЛ № 014373 від 20.03.1998 р. (а.с.17-19, 70). Згідно звіту про грошову оцінку земельної ділянки від 16.06.2021 р., складеного ФОП ОСОБА_4 , ринкова вартість земельної ділянки площею 2000 м2 з кадастровим номером 5323084403:03:001:0162 становить 40000,00 грн. (а.с 56-69). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що власником земельної ділянки з кадастровим номером 5323084403:03:001:0162 є ОСОБА_3 , яка, згідно пояснень представника позивача, померла. Вказана особа не була стороною правочину, укладеного між позивачем та відповідачкою ОСОБА_2 , яка, відповідно, не набула права власності на спірну земельну ділянку. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до ч. 1 ст. 120 ЗК України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин - придбання позивачем житлового будинку) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. За приписами п. е ч.1 ст. 141 ЗК України підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. Відповідно до ч.1 ст. 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Отже єдиною підставою для позбавлення особи права власності на земельну ділянку в судовому порядку є її конфіскація за рішенням суду. Згідно ч. 1 ст. 657 ЦК України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі. За змістом ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації). Відповідно до ч. ч. 9, 10 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1). Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2). Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу (ч.3). Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно п.1 ч.1 ст. 4 цього Закону державній реєстрації прав підлягають: право власності та право довірчої власності як спосіб забезпечення виконання зобов`язання на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва. Відповідно до ч.1 ст. 5 цього Закону у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Суд першої інстанції встановив, і про це зазначав позивач у позові, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5323084403:03:001:0162, на якій розташований будинок, придбаний ним за договором купівлі-продажу від 24.07.2020 р., перебуває у приватній власності ОСОБА_3 , яка, згідно пояснень представника позивача, померла. Відповідно, на час укладення між позивачем та відповідачкою договору купівлі-продажу будинку ОСОБА_2 користувалася земельною ділянкою, яка їй не належала на праві власності, тому вона не набула права власності на вказану земельну ділянку. ОСОБА_3 стороною правочину, укладеного між позивачем та відповідачкою, не являлася; спадкоємці до участі у справі залучені не були. За таких обставин, до позивача ОСОБА_1 не перейшло право власності на спірну земельну ділянку на підставі ст. 141 ЗК України. З огляду на вищенаведене, місцевий суд дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Як правильно вказав у рішенні суд першої інстанції, з набуттям права власності на нерухоме майно, яке розташоване на земельній ділянці, до нових власників в силу положень статей 120 ЗК України та 377 ЦК України переходить право власності на цю земельну ділянку, якщо у попереднього власника майна ця земельна ділянка була у користуванні чи у власності. У випадку, якщо попередній власник не оформив право власності або користування земельною ділянкою, то до нового власника нерухомого майна речове право на таку земельну ділянку автоматично не переходить. Вказаний висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду у постанові від 19.11.2021р. у справі № 752/16038/19. Доводи апеляційної скарги, які переважно дублюють обґрунтування позовних вимог, зводяться до незгоди з ухваленим рішенням, правильних висновків суду першої інстанції не спростовують, тому на увагу колегії суддів не заслуговують. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права та не може бути скасовано з підстав, викладених в апеляційній скарзі. У зв`язку з чим апеляційна скарга залишається колегією суддів без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Машівського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 03.06.2022 р. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді Т.О.Кривчун Л.І.Пилипчук