Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/2233/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/2233/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран, секретар судового засідання: І.М. Станкова, за участю представників сторін: від позивача: Ю.Л. Дусь від відповідача: Л.І. Хороших розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на рішення Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 (суддя Желєзна С.П., м.Одеса, повний текст складено 14.12.2021) у справі №916/2233/21 за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-5» про стягнення 789049, 22 грн., В С Т А Н О В И В : У липні 2021 року Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» (надалі також - КП «Теплопостачання міста Одеси») звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-5» (надалі також - ЖБК «Молодіжний-5») про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 1 019 749,22 грн. Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині повної та своєчасної оплати вартості спожитої теплової енергії за укладеним між сторонами договором на постачання теплової енергії №4626 від 01.11.2006, у зв`язку з чим у відповідача за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року виникла заборгованість у заявленій позивачем сумі. Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач двічі звертався із заявами про зменшення позовних вимог (від 30.08.2021 та від 02.11.2021) у зв`язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості у загальній сумі 230 700,00 грн. Відтак, відповідно до останньої заяви від 02.11.2021 позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за спожиту теплову енергію в сумі 789 049,22 грн. за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року. Дана редакція позовних вимог була остаточною та з урахуванням такої редакції позовних вимог місцевим господарським судом розглядалася справа. Крім того, в процесі вирішення судом даного спору відповідачем було здійснено оплату грошових коштів 08.11.2021 у сумі 65 000,00 грн. та 29.11.2021 у сумі 16 000,00 грн. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 у даній справі закрито провадження в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 81 000,00 грн. Позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 438 019,98 грн., судовий збір у розмірі 6 570,30 грн. В решті позову відмовлено. Суд першої інстанції, прийнявши до уваги сплату відповідачем під час вирішення даного спору 81 000,00 грн. (65 000,00 грн. + 16 000,00 грн.), закрив провадження в цій частині позовних вимог у зв`язку з відсутністю між сторонами предмету спору. Задовольняючи позов в частині стягнення 438 019,98 грн. та відмовляючи в решті заявлених позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з того, що: -укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою не може вважатись договором постачання, а є договором про надання комунальної послуги - послуги з постачання теплової енергії, яка споживається мешканцями будинків у процесі її надання позивачем; -на спірні правовідносини між сторонами розповсюджуються норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017, який був введений в дію з 01.05.2019; -є помилковим застосування позивачем тарифу на рівні 1474,692 грн. та 1813,944грн. за 1 Гкал під час визначення вартості спожитої ЖБК «Молодіжний-5» протягом жовтня 2020 року - квітня 2021 року теплової енергії; -під час розрахунку вартості спожитої ЖБК «Молодіжний-5» теплової енергії за період з жовтня 2020 року по квітень 2021 року підлягає застосуванню тариф у розмірі 1229,20 грн/Гкал, встановлений постановою НКРЕКП № 1171 від 31.03.2015. Суд першої інстанції, встановивши зазначені обставини, здійснив власний розрахунок заборгованості за спожиту теплову енергію, у зв`язку з чим дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 438 019,98 грн. підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані, а в іншій частині позову слід відмовити. Не погодившись з рішенням суду, Комунальне підприємство «Теплопостачання міста Одеси» звернулося із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просило оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовні вимоги про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію. Апеляційна скарга мотивована тим, що: -місцевий господарський суд залишив поза увагою те, що договір на постачання теплової енергії від 01.11.2006 №4623 продовжує діяти по теперішній час, що обумовлює проведення розрахунків у відповідності до його умов; -суд першої інстанції помилково застосував пункт 3 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону №1060-ІХ від 03.12.2020, оскільки вказана редакція Закону набула чинності 01.05.2021, а тому норми Закону у вказаній редакції не створювали жодних прав та обов`язків для учасників правовідносин; -суд при вирішенні даного спору застосував тариф на теплову енергію, встановлений постановою НКРЕКП від 07.11.2016 №1943 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення КП «Теплопостачання міста Одеса» в розмірі 1223,43 грн. за 1 Гкал (з ПДВ), яка втратила чинність на підставі постанови НКРЕКП від 14.01.2020 №91 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання Комунальному підприємству «Теплопостачання міста Одеса»; -починаючи з грудня 2020 року тариф для КП «Теплопостачання міста Одеса» на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення складає 1813,944 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал, який був обґрунтовано застосовано позивачем під час визначення вартості спожитої відповідачем теплової енергії; -обставини, встановлені у рішеннях Господарського суду Одеської області від 04.03.2013 у справі №916/69/13, від 14.12.2018 у справі № 916/2213/18, щодо обґрунтованості та правомірності доводів КП «Теплопостачання міста Одеса» до ЖБК «Молодіжний-5» про стягнення заборгованості за договором постачання теплової енергії №4626 від 01.11.2006, є преюдиційними для даної справи; -про необхідність укладення договору на постачання теплової енергії між об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку та теплопостачальним підприємством зазначено у постанові Верховного Суду від 14.05.2020 у справі №910/1746/19; -постанова Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 920/611/19, на яку послався суд першої інстанції зазначаючи про те, що правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст, не має відношення до суб`єктів господарювання, на яких розповсюджується вимоги статей 189, 191 Господарського кодексу України, статей 10 і 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», Закону України «Про теплопостачання» щодо використання у своїй діяльності державних регульованих цін, тарифів, додержання яких є обов`язковим. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2022 (головуючий суддя: Л.В. Поліщук, судді: ОСОБА_1, С.В. Таран) відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на рішення Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 у справі №916/2233/21 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/2233/21 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. 19.01.2022 на адресу суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи №916/2233/21. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 (головуючий суддя: Л.В. Поліщук, судді: ОСОБА_1, С.В. Таран) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на рішення Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 у справі №916/2233/21; встановлено учасникам справи строк до 08.02.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи; попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду. Житлово-комунальний кооператив «Молодіжний-5» своїм правом згідно із частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав. Ухвалою суду від 08.02.2022 розгляд справи №916/2233/21 призначено на 22.02.2022 о 10:30 год. З огляду на тимчасову непрацездатність головуючого судді Л.В. Поліщук з 15.02.2022 по 25.02.2022, судове засідання у призначений день та час не відбулось. Суддя зі складу колегії суддів ОСОБА_1 була звільнена з посади судді Південно-західного апеляційного господарського суду відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 17.02.2022 №136/0/15-22 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Південно-західного апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку» та наказу в.о. голови суду С.І. Колоколова від 18.02.2022 №44-к «Про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_1». У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. На засіданні 15.03.2022, Верховна Рада ухвалила Закон про затвердження Указу Президента України №133/2022 від 14.03.2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», яким передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку із звільненням судді зі складу колегії суддів ОСОБА_1 з посади судді Південно-західного апеляційного господарського суду, 18.03.2022 за розпорядженням керівника апарату суду №337 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2233/21. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.03.2022 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/2233/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2022 справу №916/2233/21 прийнято до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Л.В. Поліщук, судді: К.В. Богатиря, С.В. Таран. Водночас, у зв`язку з загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, керуючись статтею 3 Конституції України, статтею 29 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», рішенням Ради суддів України №9 від 24.02.2022, враховуючи положення Указу Президента «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, наказом в.о. голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.02.2022 №6-ОД «Про встановлення особливого режиму роботи Південно-західного апеляційного господарського суду в умовах воєнного стану» зупинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях за участю учасників судових справ до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах воєнної агресії проти України. З урахуванням викладеного, дата судового засідання судом апеляційної інстанції в ухвалі від 21.03.2022 не визначалась. На часткову зміну статті 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року №133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX), Указом Президента України від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб. У зв`язку з військовою агресією Російської федерації проти України та продовженням воєнного стану в Україні, наказом голови Південно-західного апеляційного господарського суду №10-ОД від 13.05.2022 «Про особливий режим роботи Південно-західного апеляційного господарського суду» визнано таким, що втратив чинність наказ №6-ОД від 28.02.2022; рекомендовано учасникам судових проваджень розгляд скарг, заяв, клопотань здійснювати дистанційними засобами зв`язку при реалізації своїх процесуальних прав та обов`язків через особистий кабінет в підсистемі «Електронний суд», на офіційну електронну адресу суду inbox@swag.court.gov.ua, з дотриманням вимог щодо підписання документу електронним цифровим підписом, засобами поштового зв`язку, у тому числі АТ «Укрпошта», брати участь у розгляді судових справ дистанційно у режимі відеоконференцзв`язку шляхом подання до суду відповідного клопотання. Враховуючи викладене вище, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 розгляд справи №916/2233/21 призначено на 31.05.2022 о 10:00 год. Вказаною ухвалою, серед іншого, запропоновано учасникам справи подати процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо, вчинити інші процесуальні дії, використовуючи засоби електронного зв`язку (підсистеми «Електронний суд», офіційної електронної пошти суду), а також скористатись своїм правом та надати до Південно-західного апеляційного господарського суду клопотання про розгляд справи без їх участі. Також роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, у тому числі із застосуванням власних технічних засобів. В судовому засіданні апеляційної інстанції, яке відбулось 31.05.2022, представник скаржника Ю.Л. Дусь уточнила вимоги, викладені в резолютивній частині скарги, і просила оскаржуване рішення суду скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 270 029,24 грн., позов в цій частині задовольнити; в іншій частині рішення суду залишити без змін. Представник відповідача Л.І. Хороших просив рішення суду залишити без змін. З урахуванням вказаних уточнень Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» переглядається справа в апеляційному порядку. Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне. 01.11.2006 між Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси» (теплопостачальною організацією) та Житлово-будівельним кооперативом «Молодіжний-5» (споживачем) укладено договір на постачання теплової енергії №4626 (надалі - договір), відповідно до пункту 1 якого за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачу теплову енергію, а споживач зобов`язується оплачувати фактично одержану теплову енергію за встановленими тарифами в терміни, передбаченими цим договором. Згідно із пунктом 2.1. договору теплова енергія постачається споживачу у житловий будинок за адресою: вул. Ак. Корольова, 81/2, на опалення згідно витрат теплоносія G=4,925т/годину, та гаряче водопостачання в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору. За умовами пункту 3.1 договору споживач має право на отримання інформації щодо якості теплової енергії, тарифів, порядку оплати, умов та режимів споживання; поновлення теплопостачання своїх об`єктів після усунення порушень, якщо подачу теплової енергії було припинено (обмежено) без розірвання цього договору; підключення субспоживачів до своїх мереж після письмового отримання дозволу від теплопостачальної організації. Згідно із пунктом 3.2 договору споживач зобов`язується, зокрема, додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, що визначені в додатку 1, не допускаючи їх перевищення; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, що передбачені цим договором; повідомити теплопостачальну організацію про всі об`єкти теплоспоживання, підключенні до теплових мереж споживача (найменування, максимальні теплові навантаження, обсяги теплоспоживання тощо); додержуватися умов та порядку припинення подачі теплової енергії, які передбачені Правилами користування тепловою енергією та іншими нормативним актами; щорічно в міжопалювальний період підготовлювати власне теплове господарство; забезпечувати безперешкодний цілодобовий доступ представників теплопостачальної організації до теплокамер, теплопунктів, теплоспоживчих установок та приладів обліку теплової енергії для виконання службових обов`язків. Відповідно до пункту 4.1 договору теплопостачальна організація має право пропонувати споживачу послуги з постачання теплової енергії; у будь-який час перевіряти стан роботи теплоспоживчого обладнання споживача, приладів обліку, та знімати їх показання; вимагати від споживача відшкодування збитків, завданих теплопостачальній організації невиконанням або неналежним виконанням умов договору зі сторони споживача; обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії у випадках та порядку, визначених Законом України «Про теплопостачання» та іншими нормативними актами України тощо. Пунктом 4.2 договору передбачено, що теплопостачальна організація зобов`язується забезпечувати постачання теплової енергії споживачу в обсягах згідно з додатком 1; гарантувати безпечне користування тепловою енергією за умови дотримання споживачем умов договору, Правил користування тепловою енергією, Правил експлуатації теплоспоживчого обладнання; повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів або про обмеження постачання тепла; здійснювати перевірку роботи приладів обліку та стану теплоспоживчого обладнання споживача не рідше одного разу в 6 місяців. У пунктах 5.1 - 5.2 договору сторони узгодили умови про те, що облік споживання теплової енергії на опалення визначається за приладом обліку та гаряче водопостачання - розрахунковим способом. Звіт про фактичне щомісячне споживання теплової енергії споживач надає теплопостачальній організації в термін з 28 по 30 число звітного місяця. Відповідно до пунктів 6.1 - 6.2 договору розрахунки за теплову енергію проводяться в грошовій формі на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації за тарифом 179,12грн. за 1 Гкал., діючому на момент укладання договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2007 (п.10.1. договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 10.04. договору). Обсяги постачання теплової енергії на рік, а також схема тепломережі для теплопостачання споживача сторонами погоджено у додатках №1, №2 до договору. Згідно із додатком №1 до договору споживач не очікує споживання теплової енергії на опалення протягом періоду з травня по вересень. Згідно із пунктом 1.5 додатку №3 до договору, який визначає умови припинення подачі теплової енергії, неготовність споживача до опалювального сезону (відсутність акта готовності до опалювального сезону), є підставою для припинення постачання теплової енергії. 13.11.2020 ЖБК «Молодіжний-5» звернувся до КП «Теплопостачання міста Одеси» із листом, у якому просив у зв`язку із початком опалювального сезону видати наряд на підключення опалення у будинку за адресою: вул. Ак. Корольова, 81/2. При цьому відповідачем було заявлено клопотання про реструктуризацію наявної заборгованості у розмірі 624 874,17 грн. до вересня 2021 року. 18.11.2020 позивачем видано наряд №13.04.-05-162 на підключення ЖБК «Молодіжний-5» до системи централізованого опалення. 01.12.2020 теплопостачальною організацією встановлено у будинку за адресою: вул.Ак. Корольова, 81/2, прилад комерційного обліку теплової енергії, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом опломбування приладу обліку теплової енергії. На підтвердження факту споживання відповідачем теплової енергії позивачем надано суду службові записки, складені працівниками, які містять показники лічильника. 04.06.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією №13.04-04-234 від 31.05.2021 про сплату заборгованості за договором №4626 від 01.11.2006, розмір якої станом на 01.06.2021 складає 1 019 749,22 грн. Відповідно до акту звіряння розрахунків від 03.06.2021, підписаного лише зі сторони КП «Теплопостачання міста Одеси», заборгованість ЖБК «Молодіжний-5» перед позивачем станом на 01.06.2021 складає 1 019 749,22 грн. 13.09.2021 між сторонами підписано акт звіряння розрахунків за договором №4626 від 01.11.2006, відповідно до якого заборгованість ЖБК «Молодіжний-5» перед КП «Теплопостачання міста Одеси» станом на 01.10.2021 складає 864 049,22 грн. 12.11.2021 між сторонами підписано акт звіряння розрахунків за договором №4626 від 01.11.2006, відповідно до якого заборгованість ЖБК «Молодіжний-5» перед КП «Теплопостачання міста Одеси» станом на 11.11.2021 складає 789 049,22 грн. Згідно із наявним в матеріалах справи розрахунком позивача (а.с. 75-76), при визначенні вартості спожитої відповідачем теплової енергії протягом лютого 2020 року - квітня 2020 року позивачем було застосовано тариф у розмірі 1 211,268 грн. (з ПДВ)/ 1 Гкал, у листопаді 2020 року - у розмірі 1 474,692 грн. (з ПДВ)/ 1 Гкал, протягом періоду з грудня 2020 року по квітень 2021 року - у розмірі 1 813,944 грн. (з ПДВ)/ 1 Гкал. Вирішуючи спір у даній справі, суд першої інстанції, проаналізувавши зміст прав та обов`язків КП «Теплопостачання міста Одеси» та ЖБК «Молодіжний-5», передбачених умовами договору на постачання теплової енергії №4626 від 01.11.2006, а також прийнявши до уваги визначену Законом України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» мету створення та напрямки діяльності кооперативу, дійшов висновку, що укладений між сторонами у справі договір за своєю правовою природою не може вважатись договором постачання. Натомість врахувавши укладення між сторонами договору на постачання теплової енергії №4626 від 01.11.2006 з метою опалення будинків лише протягом опалювального сезону, зміст прав та обов`язків сторін за договором, а також визначену Законом України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 (з наступними змінами і доповненнями) категорію споживачів - «колективний споживач», яким є юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги, в даному випадку ЖБК «Молодіжний-5», місцевий господарський суд дійшов висновку про укладення між КП «Теплопостачання міста Одеси» та ЖБК «Молодіжний-5» договору, який за своєю правовою природою є договором про надання комунальної послуги - послуги з постачання теплової енергії, яка споживається мешканцями будинків у процесі її надання позивачем. При цьому суд попередньої інстанції зробив висновок про помилковість застосування позивачем під час визначення вартості спожитої ЖБК «Молодіжний-5» теплової енергії протягом жовтня 2020 року - квітня 2021 року тарифу на рівні 1 474,692 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал та тарифу на рівні 1813,944 грн. (з ПДВ) за 1 Гкал, що встановлені постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання КП «Теплопостачання міста Одеси» № 91 від 14.01.2020 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП № 2258 від 30.11.2020), з підстав того, що керуючись принципами верховенства права (ст. 129 Конституції України) і рівності конституційних прав і свобод громадян України (ст. 25 Конституції України), рішенням Конституційного Суду України у справі від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та № 37943/06, п. 50?56), та враховуючи, що фактичними споживачами комунальних послуг є безпосередньо мешканці житлового будинку, тарифи з централізованого опалення для мешканців будинку, в інтересах яких виступає ЖБК «Молодіжний-5», і тарифи для індивідуальних споживачів мають бути рівними, оскільки в кожному випадку громадяни отримують однакову послугу - послугу з централізованого опалення житлових приміщень, що цілком відповідає принципу справедливості. За викладених обставин господарський суд першої інстанції, розраховуючи вартість спожитої ЖБК «Молодіжний-5» теплової енергії, застосував тариф у розмірі 1229,20грн. за 1 Гкал, встановлений постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» № 1171 від 31.03.2015 (зі змінами), у зв`язку з чим стягнув 438 019,98 грн., а в іншій частині позову про стягнення 270 029,24 грн. - відмовив. Також, як вже зазначалось, місцевий господарський суд, прийнявши до уваги сплату відповідачем під час вирішення даного спору грошових коштів 08.11.2021 у сумі 65 000,00грн. та 29.11.2021 у сумі 16 000,00 грн., всього у сумі 81 000,00 грн., закрив провадження в цій частині позовних вимог у зв`язку з відсутністю між сторонами предмету спору. Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, правильність висновків суду в частині закриття провадження у справі щодо вимог про стягнення 81 000,00 грн. та в частині задоволення вимог про стягнення 438 019,98 грн. не оспорює, проте не погоджується з рішенням суду в частині відмови у задоволенні позову про стягнення 270 029,24 грн., посилаючись, зокрема, на те, що договір на постачання теплової енергії від 01.11.2006 №4623 продовжує діяти по теперішній час, що обумовлює проведення розрахунків у відповідності до його умов, і не є договором про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Зважаючи на зміст апеляційної скарги, Південно-західний апеляційний господарський суд здійснює перегляд оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні судом першої інстанції позовних вимог про стягнення 270 029,24 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин. Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Матеріалами справи підтверджено, що підставою виникнення зобов`язання відповідача з оплати теплової енергії є договір на постачання теплової енергії від 01.11.2006 №4626. Станом на 01.11.2006 регулювання та встановлення відносин у сфері теплопостачання (виробництво, постачання, транспортування теплової енергії) здійснювалося відповідно до таких основних актів законодавства: Цивільного кодексу України (+4 посилання. Так, згідно із приписами частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Відповідно до частин першої - третьої статті 275 Господарського кодексу України (в редакції, що була чинною станом на 01.11.2006) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії. Статтею 1 Закону України «Про теплопостачання», в редакції, що була чинною станом на 01.11.2006, визначено такі терміни, що вживалися у цьому Законі: теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами. Незважаючи на те, що після укладення сторонами договору 01.11.2006 у Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про теплопостачання» вносилися численні зміни, наведені вище норми законодавства, які визначають основі поняття у сфері теплопостачання, не зазнали змін та регулювали правовідносини сторін у період здійснення позивачем нарахування заборгованості відповідача за договором від 01.11.2006 №4626. Регулювання та встановлення відносин у сфері надання житлово-комунальних послуг здійснювалося відповідно до таких основних актів законодавства: Цивільного кодексу України (статті 901 - 907), Законів України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 № 1875-IV, «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР, «Про місцеві державні адміністрації», постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (частина перша статті 901 Цивільного кодексу України). У статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-IV (в редакції, що була чинною станом на 01.11.2006) визначено такі терміни, що вживалися у цьому Законі: комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством; балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - балансоутримувач) - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник - суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпоряджання приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване у встановленому законом порядку. Отже, діючим на той час законодавством було розмежовано порядок встановлення відносин окремо у сфері теплопостачання та у сфері надання житлово-комунальних послуг. Договір про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії укладався із власником або балансоутримувачем будинку (це могли бути ЖЕК, ОСББ, житлові кооперативи тощо), а не з власниками приміщень таких будинків. Натомість договір про надання відповідних житлово-комунальних послуг укладався між власником або балансоутримувачем (будинку, групи будинковою житлового комплексу) та кінцевими споживачами (власниками приміщень таких будинків). При цьому такий договір укладався відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 «Про затвердження Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення». Зміст прав і обов`язків сторін за договором від 01.11.2006 №4626 в сукупності та взаємозв`язку із нормами законодавства, що їх регулювали як на момент укладення договору, так і на момент виникнення спірних правовідносин, дають підстави для висновку, що укладений між сторонами договір є договором постачання теплової енергії, а не договором надання житлово-комунальних послуг. Також суд вважає за необхідне зазначити, що 01.05.2019 введено в дію новий Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII (з наступними змінами), який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. Частиною першої статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII зазначено, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Відповідно до статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). За змістом Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону (в редакціях Законів України від 07.06.2018 № 2454-VIII, від 17.03.2020 № 533-IX, від 30.03.2020 № 540-IX), договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. При цьому співвласники багатоквартирних будинків незалежно від обраної ними форми управління багатоквартирним будинком зобов`язані прийняти рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг (крім послуг з постачання електричної енергії та природного газу) щодо кожного виду комунальної послуги згідно з частиною першою статті 14 цього Закону, а виконавці комунальних послуг - укласти із такими співвласниками договори про надання відповідних комунальних послуг відповідно до обраної співвласниками моделі організації договірних відносин. Отже, до переходу на нові договори про надання комунальних послуг, що укладатимуться за правилами, визначеними Законом України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон), та відповідно до типових договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України окремо для різних моделей організації договірних відносин, продовжують діяти старі договори про надання комунальних послуг, що укладалися за вимогами Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-ІУ «Про житлово-комунальні послуги» (із змінами) та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р. № 630, як для споживачів багатоквартирних будинків, так і для споживачів приватного сектору, на тих самих умовах. Відповідно, в умовах дії «старих» договорів про надання комунальних послуг, до споживачів застосовуються тарифи, зокрема, на послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, які встановлювалися уповноваженими органами до 01.05.2019 (до введення в дію Закону). Тарифи на послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, які встановлені уповноваженими органами після введення в дію Закону №2189 від 09.11.2017 (після 01.05.2019р.) можуть застосуватися до споживачів комунальних послуг виключно за умови укладання з ними нових договорів про надання відповідних комунальних послуг за правилами, визначеними Законом. Разом з тим, зазначене не стосується тарифів на теплову енергію у разі укладення договорів купівлі-продажу теплової енергії. Виходячи з того, що між сторонами у справі не було укладено договору про надання житлово-комунальних послуг з постачання теплової енергії, та укладено саме договір на постачання теплової енергії, до якого в силу вимог частини другої статті 712 Цивільного кодексу України застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, визначення судом першої інстанції плати за теплову енергію за тарифом 1229,20 грн/Гкал, що встановлений Постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг» № 1171 від 31.03.2015 (зі змінами), є безпідставним. Враховуючи правовідносини, що склалися між сторонами у даній справі, при визначенні плати за теплову енергію за період з лютого 2020 року по квітень 2021 підлягають застосуванню тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення, що встановлені постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання КП «Теплопостачання міста Одеси» № 91 від 14.01.2020 (далі - Постанова №91). Постановою НКРЕКП від 14.01.2020 №91 у першій редакції (набрала чинності 17.01.2020) установлено КП «Теплопостачання міста Одеси тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні 1473,04 грн. /Гкал (без ПДВ). Постановою НКРЕКП від 17.03.2020 №633 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року № 91» (набрала чинності 18.03.2020) установлено КП «Теплопостачання міста Одеси» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні 1228,91 грн. /Гкал (без ПДВ), що з ПДВ становить 1474,69 грн. Також установлено КП «Теплопостачання міста Одеси» тарифи на послугу з постачання теплової енергії для потреб населення на рівні 1474,69грн./Гкал (з ПДВ). Постановою НКРЕКП від 30.11.2020 №2258 «Про внесення змін до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 січня 2020 року № 91» (набрала чинності 01.12.2020) установлено КП «Теплопостачання міста Одеси» тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення на рівні 1511,62 грн./Гкал (без ПДВ), що з ПДВ становить 1813,94 грн. Також установлено КП «Теплопостачання міста Одеси» тарифи на послугу з постачання теплової енергії для потреб населення на рівні 1813,94 грн./Гкал з ПДВ. Згідно з розрахунком заборгованості, який здійснений позивачем, тариф, який застосований останнім у листопаді 2020 року становить 1474,69 грн. (з ПДВ), тариф, який застосований у грудні 2020 року - квітні 2021 року становить становить 1813,94 грн. (з ПДВ), що відповідає тарифу, встановленому Постановою НКРЕКП від 14.01.2020р. №91, із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 17.03.2020р. №633 та постановою НКРЕКП від 30.11.2020 № 32258. Разом з тим, колегією суддів встановлено, що позивач, здійснюючи нарахування плати за договором від 01.11.2006 №4626 за період з лютого 2020 року по квітень 2020 року, застосував тариф у розмірі 1211,268 грн./Гкал, з ПДВ, (або 1009,39 грн./Гкал без ПДВ), встановлений Постановою НКРЕКП «Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб населення КП «Теплопостачання міста Одеси» №1943 від 07.11.2016 (із змінами, внесеними згідно з постановами № 1390 від 09.11.2017, № 238 від 27.02.2018), яка 17.01.2020 втратила чинність на підставі Постанови НКРЕКП від 14.01.2020р. №91. Однак враховуючи, що застосований позивачем у лютому - квітні 2020 року тариф у розмірі 1211,268 грн./Гкал (з ПДВ) є меншим, ніж встановлений у цей період Постановою НКРЕКП від 14.01.2020р. №91, суд, вирішуючи спір у межах заявлених позовних вимог, при розрахунку заборгованості відповідача за період з лютого 2020 року по квітень 2020 року приймає застосований позивачем тариф у розмірі 1211,268 грн. З огляду на те, що колегією суддів встановлено, що договір від 01.11.2006 №4626 є договором постачання, то в силу приписів частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до нього слід застосовувати загальні положення про купівлю-продаж. Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У відповідності до частини першої 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1)вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2)надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Колегія суддів встановила, що відповідач не заперечує проти отримання від позивача теплової енергії та її обсягів. В силу вимог статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно із частиною першою статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи, встановив, що відповідач свої зобов`язання з оплати за поставлену позивачем теплову енергію у лютому 2020 року - квітні 2021року не виконував належним чином, внаслідок чого у нього виникла заборгованість станом на день подачі позову в розмірі 1 019 749,22 грн. Враховуючи часткову сплату відповідачем під час розгляду даної справи в суді першої інстанції заборгованості у загальній сумі 230 700,00 грн., яка була врахована позивачем, у зв`язку з чим останнім були подані заяви про зменшення позовних вимог від 30.08.2021, від 02.11.2021 та заявлено до стягнення 789 049,22 грн. (1 019 749,22 грн. - 230 700,00 грн.), а також сплату відповідачем під час вирішення даного спору суми боргу у розмірі 81 000,00 грн., заборгованість ЖБК «Молодіжний-5» перед КП «Теплопостачання міста Одеси» за договором від 01.11.2006 №4626 становить 708 049,22 грн. (789 049,22 грн. - 81 000,00 грн.), яка, з урахуванням встановлених обставин справи та норм законодавства, підлягає стягненню з відповідача у повному обсязі. Оскільки судом першої інстанції задоволено позовні вимоги у розмірі 438 019,98 грн., за результатом апеляційного перегляду справи з відповідача слід стягнути ще 270 029,24 грн. (438 019,98 грн. + 270 029,24 грн. = 708 049,22 грн.). Відтак, з мотивів, наведених у цій постанові, апеляційну скаргу про скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 270 029,24 грн. слід задовольнити. Тому суд апеляційної інстанції не надає оцінку іншим аргументам та доводами скаржника. Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає в частині відмови у задоволенні позову в сумі 270 029,24 грн., у зв`язку з чим підлягає скасуванню в цій частині, а апеляційна скарга - задоволенню. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною чотирнадцятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У зв`язку із задоволенням позовних вимог про стягнення 708 049,22 грн., з відповідача слід стягнути витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції у сумі 10 620,74 грн. (708 049,22 грн. х 1,5%). При цьому решта суми судового збору може бути повернута з державного бюджету на підставі ухвали суду за клопотанням позивача відповідно до Закону України «Про судовий збір» у зв`язку із поданням позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог та закриттям провадження в частині позовних вимог. З урахуванням того, що судове рішення апелянтом фактично оскаржується щодо відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 270 029,24 грн., і за результатом апеляційного перегляду справи судом апеляційної інстанції прийнято рішення про стягнення з відповідача цієї суми заборгованості, з останнього слід стягнути витрати за апеляційний перегляд справи у сумі 6 075,64 грн. (270 029,24 грн. х 1,5% = 4 050,43 грн.; 4 050,43 грн. х 150% = 6 075,64грн.). Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1)Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» задовольнити. 2)Рішення Господарського суду Одеської області від 06.12.2021 у справі №916/2233/21 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог у сумі 270 029,24грн., позов в цій частині задовольнити. 3)В іншій частині рішення суду про задоволення позову про стягнення 438 019,98 грн. та закриття провадження в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 81 000,00 грн. залишити без змін, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції: « 1.Провадження у справі №916/2233/21 за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-5» в частині вимог про стягнення заборгованості у розмірі 81 000,00 грн. - закрити. 2.Позов задовольнити. 3.Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-5» /65089, м.Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 81, корпус 2; ідентифікаційний код 20987238/ на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» /65029, Одеська обл., м. Одеса, вул. Балківська, буд. 1-Б; ідентифікаційний код 34674102/ заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 708 049,22 грн. /сімсот вісім тисяч сорок дев`ять грн. 22 коп./, судовий збір у розмірі 10 620,74 грн. /десять тисяч шістсот двадцять грн. 74 коп./». 4)Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Молодіжний-5» на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» 6 075,64 грн. /шість тисяч сімдесят п`ять грн. 64 коп./ витрат по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи. 5)Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено 07.06.2022 (з урахуванням перебування колегії суддів у відпустках). Головуючий суддя Л.В. Поліщук Суддя К.В. Богатир Суддя С.В. Таран