Постанова 4822 № 721/240/17

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 червня 2022 року м. Чернівці справа № 721/240/17 провадження №22-ц/822/430/22 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Височанської Н. К. суддів: Владичана А.І., Лисака І.Н. секретар Скрипка С.В. за участю: представника позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , відповідачки ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання права власності на спадкове майно та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про визнання права власності на частину житлового будинку, господарських будівель і споруд, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 29 березня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Проскурняка С.П., В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання права власності на спадкове майно. Позовна заява обґрунтована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік - ОСОБА_9 , після смерті якого відкрилася спадщина на житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , загальною вартістю 184 466 грн. Зазначала, що вона як спадкоємець першої черги за законом своєчасно прийняла вказану спадщину, оскільки у передбачений законом шестимісячний строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з тим, що нотаріусу не надано належним чином оформлені документи, які посвідчують право власності ОСОБА_9 на нерухоме майно. Посилаючись на вказані обставини та з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_9 , що складається з житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . У листопаді 2018 року ОСОБА_3 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Селятинської сільської ради Вижницького району Чернівецької області про визнання права власності на частину житлового будинку, господарських будівель і споруд. Позовна заява обґрунтована тим, що її батько (спадкодавець) ОСОБА_9 був головою двору, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Даний двір зареєстрований в погосподарській книзі Селятинської сільської ради за № 583 та носив статус колгоспного двору. Станом на 15 квітня 1991 року в даному будинку були зареєстровані та проживали: ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 . Усі зазначені особи на той момент працювали в колгоспі «Зоря Карпат» та були його членами. До моменту смерті батька вона була зареєстрована у вказаному господарстві та вважала, що являється його співвласником разом із батьком, матір`ю та двома братами, які є відповідачами по справі. Нещодавно вона дізналася про те, що мати ОСОБА_1 має намір оформити все майно на себе та стати його одноосібним власником, при цьому виключити її з числа власників, а також її двох рідних братів. Посилаючись на вказані обставини, просила суд визнати за нею право власності на 1/5 частку в майні колишнього колгоспного двору, а саме житловому будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 29 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_9 , право власності на 1/7 частку житлового будинку з надвірними будівлями та господарськими спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/7 частку в майні колишнього колгоспного двору, а саме житлового будинку, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що станом на 15 квітня 1991 року в спірному домогосподарстві були зареєстровані та проживали: голова двору ОСОБА_9 , його дружина ОСОБА_1 та їхні діти ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Отже, житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року належав на праві спільної власності кожному члену колгоспного двору в рівних частках, а саме по 1/7 частині. Короткий зміст та узагальнені доводи апеляційної скарги та позиції інших учасників На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісні позовні вимоги у повному обсязі та відмовити у задоволенні зустрічного позову. Посилається на те, що з 07 липня 1989 року ОСОБА_3 вибула з колгоспного двору на інше місце проживання, після чого частку в майні колгоспного двору не витребувала, тому вважається такою, що її втратила. Крім того вказує, що ОСОБА_3 пропустила строк позовної давності, оскільки після вибуття із спірного господарства не вчиняла жодних дій для оформлення права власності на свою частку в спірному майні. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позиція апеляційного суду Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Межі розгляду справи Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Доводи апеляційної скарги зводяться лише до того, що ОСОБА_3 вибувши з колгоспного двору на інше місце проживання, втратила свою частку в спірному майні, а також щодо пропуску нею строку позовної давності на звернення до суду з даним позовом. Апеляційна скарга не містить доводів неправомірності судового рішення щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/7 частину спірного домоволодіння, а не на всю його частину. Фактичні обставини справи, встановлені судами Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 12 лютого 1970 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановою державного нотаріуса Путильської державної нотаріальної контори від 22 березня 2017 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_9 , у зв`язку з тим, що нею не були надані належним чином оформлені документи, що посвідчують право власності на нерухоме майно. Як убачається з погосподарської книги, станом на 15 квітня 1991 року в домогосподарстві були зареєстровані та проживали: голова двору ОСОБА_9 , його дружина ОСОБА_1 та їхні діти ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 , після його смерті відкрилась спадщина, яку прийняла ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом. 28 жовтня 1995 року ОСОБА_10 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 , змінивши прізвище на « ОСОБА_14 ». Рішенням Путильського районного суду Чернівецької області від 15 травня 2003 року шлюб між ОСОБА_15 та ОСОБА_13 розірвано. 24 січня 2019 року ОСОБА_15 зареєструвала шлюб з ОСОБА_16 , змінивши прізвище на « ОСОБА_17 ». Мотиви, з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 5 ЦПК України). Колгоспний двір - це сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Відповідно до частини першої статті 120 Цивільного кодексуУкраїнської РСР (у редакції, чинній на час виникнення права позивача на спірне домоволодіння) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності. Згідно із частиною другою статті 123 ЦК УРСР розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц. Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було набуте до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме: а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що згідно даних погосподарських книги станом на квітень 1991 року членами господарства, розташованого по АДРЕСА_1 , що відносилося до колгоспного двору, були голова двору ОСОБА_9 , його дружина ОСОБА_1 та їхні діти: ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , яким належало по 1/7 частини спірного житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами. Факт віднесення спірного майна до колгоспного двору, сторонами не оспорюється. Щодо посилання ОСОБА_1 на відмітку в паспорті ОСОБА_15 , яка підтверджує вибуття останньої із спірного домогосподарства 07 липня 1989 року, то вказані доводи спростовані поясненнями наданими у суді апеляційної інстанції. Зокрема апеляційним судом з`ясовано, що у липні 1989 року спірне домогосподарство було віднесено до територіальної громади с.Руська, у зв`язку з чим і було внесено відмітку в паспорт ОСОБА_15 . Водночас аналогічна відмітка від 07 липня 1989 року міститься і в паспорті самої ОСОБА_1 . Крім того, у відзиві на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 зазначала, що дочка ОСОБА_18 виписалася із спірного домогосподарства в 1995 році, що свідчить про суперечливість доводів самої позивачки. Отже встановивши, що після прийняття Закону України «Про власність» право власності на рівні частки в майні, що належало колгоспному двору мали: ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання за ОСОБА_3 права власності на 1/7 частку в майні, як члена бувшого колгоспного двору. Не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_17 ( ОСОБА_15 ) пропустила строк позовної давності. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). У справі, що переглядається, установлено, що частка у майні колгоспного двору належить ОСОБА_15 у силу закону. Цивільним законодавством не передбачено обмеження строку, у який власник може зареєструвати своє право власності у встановленому законом порядку або звернутись до суду за захистом свого права, а тому підстави для застосування строку позовної давності до спірних правовідносин відсутні. Установивши вказані обставини, суд першої інстанції, з висновком якого погоджується й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про визнання за ОСОБА_15 права власності на 1/7 частини спірного житлового будинку. Апеляційний суд не приймає до уваги заяви відповідачів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 про визнання позову ОСОБА_1 . Відповідно до ч.ч.1,2,4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Як вбачається зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 , предметом її позову є визнання права власності на спадкове майно. При цьому судом встановлено, що частка спадкодавця в спірному домогосподарстві становила 1/7. Отже, визнання відповідачами позову ОСОБА_1 щодо визнання за нею права власності на увесь житловий будинок суперечить закону, оскільки виходить за межі пред`явлених нею вимог. Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив це рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 29 березня 2022 року залишити без змін. Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Путильського районного суду Чернівецької області від 29 березня 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 07 червня 2022 року. Головуючий Н.К. Височанська Судді: А.І. Владичан І.Н. Лисак