Постанова Дніпровський апеляційний суд № 204/5584/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4337/22 Справа № 204/5584/21 Суддя у 1-й інстанції - Приваліхіна А.І. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі - Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22 грудня 2021 року по справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп", треті особи - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Ричка Юлія Олександрівна, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа Олександр Володимирович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - в с т а н о в и л а: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Дніпрофінансгруп" (далі - ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп"), треті особи - ПН ДМНО Ричка Ю.О., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа О.В., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. 04 листопада 2021 року позивач подав заяву про затвердження мирової угоди та мирову угоду. Ухвалою Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22 грудня 2021 року мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", затверджено. За мировою угодою відповідач визнає, підтримує та просить задовольнити позовну заяву у справі №204/5584/21, а саме, відповідач визнає таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №1217 від 14 червня 2021 року, вчинений ПН ДМНО Ричкою Ю.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК«Дніпрофінансгруп» заборгованості в розмірі 617458,37 грн. Сторонами погоджено, що усі судові витрати, понесені позивачем у зв`язку із розглядом справи №204/5584/21, у загальному розмірі 21 362 грн., які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн., судового збору за подання позовної заяви у розмірі 908 грн. та судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454 грн., покладаються на позивача та не підлягають стягненню з відповідача. Провадження по справі закрито. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування ухвали Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22 грудня 2021 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що ухвала постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив вимоги ч.5 ст.207 ЦПК України та взагалі не роз`яснено сторонам наслідків укладання мирової угоди, третіх сторін, які є рівноправними учасниками судового процесу, про існування вказаної мирової угоди судом повідомлено не було. Він є людиною юридично неосвідченою та уклав мирову угоду виключно для пришвидшення розгляду справи, втім дана мирова угода є невиконуваною та фактично його порушені права не захищені. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а ухвалу суду скасувати з наступних підстав. Згідно з п.1 ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що однаково означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків. За змістом ч.3 ст.16 ЦК України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Пославшись на можливість особи скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права у суді, який визначається законом чи договором, суд першої інстанції не врахував, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст.ст.55,124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. У відповідності до вимог ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. З тексту оскаржуваного судового рішення та заявлених позовних вимог вбачається, що спір виник між ОСОБА_1 та ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп", треті особи - ПН ДМНО Ричка Ю.О., приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Ванжа О.В., з приводу виконавчого напису №1217 від 14 червня 2021 року, вчиненого ПН ДМНО Ричкою Ю.О. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФК "Дніпрофінансгруп" заборгованості у розмірі 617 458,38 грн. Одним із способів врегулювання спору між сторонами судової справи є укладення мирової угоди. Мирова угода - це угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов`язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є припинення провадження по справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов`язків для сторін. Згідно положень ст.207 ЦПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, що мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Згідно до ч.ч.2,3,4 ст.207 ЦПК України сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу. До ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії. Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією ж ухвалою одночасно закриває провадження у справі. Частиною 5 вище приведеної статті регламентовано, що суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє Таким чином, вирішуючи питання щодо затвердження мирової угоди, суд має з`ясувати чи не суперечать умови мирової угоди вимогам закону, не порушують права або охоронювані законом інтереси інших осіб, а також чи умови мирової угоди є виконуваними. Колегія суддів вважає, що постановляючи ухвалу про визнання мирової угоди, суд першої інстанції не звернув уваги на зазначені вище обставини. З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду, як постановлена з грубим порушенням норм процесуального права, підлягає скасуванню на підставі п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України з направленням справи до того ж суду для розгляду заяви по суті. Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 22 грудня 2021 року про затвердження мирової угоди скасувати і справу направити до того ж суду для розгляду заяви по суті. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.