Постанова 4873 № 925/1547/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" червня 2022 р. Справа№ 925/1547/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Скрипки І.М. Іоннікової І.А. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2022 у справі №925/1547/21 (суддя Чевгуз О.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до Північного офісу Держаудитслужби про стягнення 21 052,00 грн, В С Т А Н О В И В : Короткий зміст позовних вимог Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Північного офісу Держаудитслужби (далі, відповідач або Офіс) про стягнення 21 052,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за укладеним між сторонами Договором №30/49 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 14.03.2018 щодо оплати поставленої йому позивачем теплової енергії за діючими у період поставки тарифами. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.01.2022 у справі №925/1547/21 позов задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Північного офісу Держаудитслужби на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» 21 052,00 грн залишку основного боргу за поставлену теплову енергію за період листопад 2018 року - 31.12.2018 на підставі договору №30/49 від 14.03.2018 про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти та 2 270,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору. Приймаючи рішення про задоволення позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач повністю не розрахувався з позивачем за отриману теплову енергію за тарифом 1 217,17 грн за 1 Гкал, який встановлено НКРЕКП за період листопад - грудень 2018 року, у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем донарахованої йому вартості спожитої теплової енергії упродовж листопада - грудня 2018 року відповідно до діючих тарифів за договором. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим рішенням, 20.01.2022 (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті) Північний офіс Держаудитслужби звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2022 у справі №925/1547/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до наступного: - судом першої інстанції не надано оцінки аргументам, не мотивовано та не спростовано заперечення Офісу стосовно того, що Договір від 14.03.2018 №30/49 про закупівлю товарів (робіт або послуг) є виконаним, а зобов`язання припиненими. Протягом встановленого терміну дії, тобто з 14.03.2018 по 31.12.2018, розрахунки за договором проводились Офісом на підставі виданих позивачем рахунків-фактур, усі видані в період дії договору рахунки оплачені Офісом у повному обсязі, тобто умови Договору сторони виконали повністю і проведення позивачем в лютому 2020 року, після закінчення терміну дії Договору, донарахування за теплову енергію, є безпідставним. Протягом 2018 року позивачем не пред`являлось Офісу жодних претензій щодо сплати пені, що також свідчить про відсутність факту несвоєчасної (не у повному обсязі) оплати Офісом наданих послуг з теплопостачання; - за теплову енергію, поставлену у листопаді-грудні 2018 року слід застосовувати тариф, встановлений пізніше прийнятою в часі постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №404, за яким Офіс і провів розрахунки на підставі виданих позивачем рахунків-фактур за теплову енергію, поставлену в листопаді, грудні 2018 року. Виставлення позивачем на підставі постанови НКРЕКП від 17.12.2019 №2884 вимоги Офісу про проведення додаткової оплати вже спожитої та оплаченої послуги за листопад-грудень 2018 року слід розцінювати як зловживання правом ПАТ «Черкаське хімволокно» та є таким, що суперечить приписам статті 13 Цивільного кодексу України, яка передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; - істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись в односторонньому порядку: позивач, після здійснення поставки теплової енергії в гарячій воді та здійсненого розрахунку за цю поставку, в односторонньому порядку зробив перерахунок наданої, спожитої та вже оплаченої відповідачем послуги: теплової енергії за період листопад-грудень 2018 року згідно показників приладу комерційного обліку, що є порушенням Закону, позаяк відповідно до вимог пункту 5 частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції на час дії договору істотні умови договору не можуть бути змінені після його підписання, крім встановлених винятків, зокрема випадку узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг). Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечення на відзив на апеляційну скаргу Позивач у відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду 03.05.2022, заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив відмовити у її задоволенні. У відзиві позивач наголосив на тому, що тарифи на теплову енергію встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами цього Договору (пункт 1.4 Договору) і можуть змінюватись протягом дії цього Договору (при чому як у бік збільшення, так і у бік зменшення). Позивач самостійно не змінює ціну Договору (ціна не тотожна з тарифами, адже ціна договору це вартість всієї отриманої теплової енергії) і не змінює умови договору, так як все, що стосується тарифів в умовах Договору, в тому числі п.п. 1.1., 1.4 та інші, мають відсилочний характер на регульованість тарифів і сторони погодили такі умови, а саме те, що тарифи не є предметом узгодження між сторонами. Тобто жодного порушення вимог статті 632 Цивільного кодексу України немає, адже відповідач фактично не розрахувався з позивачем повністю за отриману теплову енергію за тарифом 1 217,17 грн/Гкал, який встановлено НКРЕКП за період з листопада 2018 року - по грудень 2018 року. Таким чином Договір не можна вважати повністю виконаним за період з листопада 2018 - по грудень 2018 року, адже фактично відповідачем недоплачено відповідну суму коштів за спірний період, яка і є предметом позовних вимог. Також позивач наголосив на тому, що Сьомим апеляційним адміністративним судом у справі №560/2870/19 досліджувалось питання правомірності застосування постанов НКРЕКП у вказаний період та за наслідками розгляду справи сформовано відповідні висновки, згідно яких у період з 28.10.2018 по 31.12.2018 комунальне підприємство правомірно застосовувало тарифи на теплову енергію для категорій споживачів «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» відповідно до постанови НКРЕКП №404 від 14.06.2018. 16.05.2022 відповідач подав через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду заперечення на відзив на апеляційну скаргу, у яких наголосив на тому, що саме позивач (його посадові/службові особи), які у листопаді-грудні 2018 року складали, підписували первинні документи - рахунки-фактури, подавали їх до Офісу для оплати та містили, на думку позивача, занижені суми, - і має нести відповідальність за достовірність відображення в цих первинних документах даних. Відповідно, як наголошувалось в апеляційній скарзі, позивач не повинен перекладати відповідальність за допущені ним порушення на споживача (Офіс) і проводити донарахування плати за раніше поставлену і оплачену теплову енергію по виконаному Договору. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2022 апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на Господарського суду Черкаської області від 12.01.2022 у справі №925/1547/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Іоннікова І.А., Скрипка І.М. Апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1547/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Північного офісу Держаудитслужби на Господарського суду Черкаської області від 12.01.2022 у справі №925/1547/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Черкаської області. 11.02.2022 матеріали справи №925/1547/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2022 у справі №925/1547/21 залишено без руху, роз`яснено Північному офісу Держаудитслужби, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу листом з описом вкладення. 01.04.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги від 22.02.2022, до якої додано докази направлення апеляційної скарги позивачу листом з описом вкладення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Північного офісу Держаудитслужби на Господарського суду Черкаської області від 12.01.2022 у справі №925/1547/21, розгляд апеляційної скарги, враховуючи частину 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), оскільки предметом розгляду у справі №925/1547/21 є вимоги про стягнення 21 052,00 грн, а відтак вказана справа відноситься до малозначних у розумінні положень пункту 1 частини 5 статті 12 та частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України. Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (роздруківки електронних листі на підтвердження надсилання ухвали суду про відкриття апеляційного провадження на електронні адреси учасників справи), а також закінчення процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Між Публічним акціонерним товариством «Черкаське хімволокно», в особі директора відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» ПАТ «Черкаське хімволокно» (позивач у справі, Учасник за договором) та Північним офісом Держаудитслужби (відповідач у справі, Замовник за договором) 14.03.2018 був укладений Договір №30/49 про закупівлю товарів (робіт та послуг) за державні кошти (далі, Договір), який відповідно до пункту 12.1.1 діє протягом 2018 року, набуває чинності з дня підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2018 року (пункт 12.1.2). Умови цього договору поширюються на правовідносини між сторонами, що виникли з 01.02.2018 (відповідно до пункту 3 статті 631 Цивільного кодексу України) (пункт 12.1.3); в частині проведення розрахунків по зобов`язаннях, що виникли за цим договором, договір діє до повного здійснення розрахунку (пункт 12.1.5). Рішенням Загальних зборів акціонерів Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» від 20.04.2018 змінено тип та найменування позивача з Публічного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» на Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно». За умовами договору: учасник зобов`язується у 2018 році постачати замовнику товари (теплову енергію) на межу продажу теплової енергії, а замовник зобов`язується своєчасно оплачувати отримані товари (теплову енергію) за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1.). Тарифи на теплову енергію встановлюються Національною комісією регулювання ринку комунальних послуг України та не є предметом узгодження між сторонами цього договору і можуть змінюватись протягом дії цього договору. На момент проведення процедури закупівлі тариф становить 1217,17 грн за 1 Гкал (без ПДВ) (пункт 1.4.). Замовник має право: отримувати своєчасно та належної якості теплову енергію згідно із чинним законодавством України, договором в обсягах згідно з п. 1.2 договору (пункт 4.1.2.). Замовник зобов`язується: своєчасно та у повному обсязі оплачувати отриману на межі продажу теплову енергію за тарифами, в обсягах та у строки, встановлені цим договором (пункт 4.2.1.). Учасник має право: здійснювати контроль за виконанням замовником умов цього договору (пункт 5.1.1); вимагати своєчасної та у повному обсязі оплати вартості відпущеної на межі продажу теплової енергії, згідно з умовами цього договору (пункт 5.1.2). Облік визначення кількості спожитої теплової енергії виконується: приладним способом, розрахунковим способом (пункт 6.1.). Розрахунок реалізованої теплової енергії замовнику за звітний період здійснюється учасником за фактом відпуску теплової енергії на межі продажу теплової енергії сторін, відповідно до тарифів тієї групи, до якої належить об`єкт(и) та/чи приміщення замовника (населення, бюджет, інші) по наступних складових: - за кожну відпущену гігакалорію (Гкал) теплової енергії (...) (пункт 8.1.). Оплата за теплову енергію здійснюється за рахунком-фактурою (пункт 8.2.). Замовник до 25 числа поточного місяця у відповідності до рахунку-фактури сплачує учаснику вартість фактично спожитої теплової енергії в попередньому звітному періоді (пункт 8.3.). Оплата за спожиту енергію здійснюється у грошовій формі (у гривні) або, за згодою сторін, в інший, не заборонений законодавством України спосіб (пункт 8.4.). Грошові кошти за теплову енергію перераховуються замовником на банківський рахунок учасника, вказаний в цьому договорі (пункт 8.5.). Позивач має статус суб`єкта природної монополії та провадить діяльність, ліцензування якої здійснює НКРЕКП. Спірним є період постачання теплової енергії та оплати за тарифом з 28.10.2018 по 31.12.2018 включно. За період листопад- грудень 2018 року позивачем було відпущено відповідачу теплової енергії у розмірі 103,55 Гкал на загальну суму 130 193,41 грн (з ПДВ). Від відповідача скарг, претензій чи заперечень щодо кількості, якості та вартості отриманої теплової енергії не надходило. Позивач виставив відповідачу для оплати рахунки-фактури №4462 від 18.12.2018 на суму 85 798,15 грн та №3778 від 30.11.2018 на суму 44 395,26 грн, які були оплачені відповідачем, що підтверджується позивачем. У лютому 2020 року позивач здійснив перерахунок теплової енергії за період з 28 жовтня по грудень 2018 року за Договором із розрахунку спожитої теплоенергії у кількості 103,55 Гкал за тарифом 1 217,17 грн/1 Гкал, виставивши відповідачу рахунок-фактуру від 29.02.2020 №708 на суму 21 052,13 грн. З урахуванням перерахунку за вказаний період (з листопада 2018 року по 31.12.2018) та оплат, здійснених відповідачем, заборгованість відповідача становить 21 052,00 грн. Тариф 1 047,75 грн за 1 Гкал встановлений на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 404 від 14.06.2018. Тариф 1 217,17 грн за 1 Гкал встановлений на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №3225 від 29.12.2015 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239). Перерахунок у лютому 2020 року здійснено у відповідності до підпункту 2 пункту 2 постанови НКРЕКП від 17.12.2019 №2884 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, необхідності усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання». Згідно з вказаною постановою НКРЕКП ПРАТ «Черкаське хімволокно» зобов`язане до 01.04.2020 здійснити перерахунок за категоріями «бюджетні установи», «інші споживачі», «релігійні організації» недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня по 31 грудня 2018 року. Отже, позивач провів донарахування різниці вартості спожитої теплової енергії за тарифами, встановленими постановою НКРЕКП №3225 від 29.12.2015 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239) і тарифами, встановленими постановою НКРЕКП №404 від 14.06.2018, стверджуючи, що відповідач фактично спожив теплову енергію за тарифом, що є нижчим від економічно обґрунтованого тарифу, встановленого на період листопад-грудень 2018 року, тому обов`язок по сплаті різниці лежить на відповідачеві. Відповідач розрахувався за поставлену у період з листопада 2018 року по 31.12.2018 теплову енергію по тарифу 1047,75 грн/1Гкал. При цьому різниця між тарифом, за яким відповідач фактично розрахувався із позивачем, і тарифом, за яким позивач здійснив перерахунок вартості поставленої відповідачу за Договором теплової енергії, складає 169,42 грн (1 217,17 грн - 1 047,75 грн = 169,42 грн). Отже, позивач просить стягнути вартість поставленої теплової енергії за Договором з урахуванням здійсненого ним перерахунку, у сумі 21 052,00 грн (з ПДВ) (169,42 грн х 103,55 Гкал = 17 543,44 грн без ПДВ + 3 508,69 грн ПДВ = 21 052,13 грн 0,13 грн початкове сальдо = 21 052,00 грн). Відповідачем рахунок-фактуру від 29.02.2020 №708 на суму 21 052,13 грн оплачено не було, що підтверджується карткою бухгалтерського обліку ПрАТ «Черкаське хімволокно» по рахунку 361 за контрагентом Північний офіс Держаудитслужби за період 29.02.2020 - 12.10.2021. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду в оскаржуваній частині підлягає залишенню без змін із наступних підстав. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. За своєю правовою природою договірні відносини, що склалися між сторонами у даній справі, мають ознаки договору поставки, на які поширюються приписи статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною другою вказаної статті визначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами (частина 5 статті 275 Господарського кодексу України). Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов`язань, які згідно зі статтями 193, 202 Господарського кодексу України та статтями 525, 526, 530 Цивільного кодексу України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (частина 1 статті 632 Цивільного кодексу України). Згідно з частиною 3 статті 189 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у своїй діяльності вільні та державні регульовані ціни. Частинами 1 та 2 статті 191 Господарського кодексу України передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються Кабінетом Міністрів України, органами виконавчої влади, державними колегіальними органами та органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень у встановленому законодавством порядку. Державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом України «Про ціни і ціноутворення». Тариф (ціна) на теплову енергію, яку позивач постачав за Договором відповідачу, є державною регульованою ціною, яка запроваджується органом виконавчої влади відповідно до його повноважень у встановленому законодавством порядку (частина 3 статті 189, стаття 191 Господарського кодексу України). Частиною 1 статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб`єктами, які займають монопольне (домінуюче) становище на ринку. Зміна рівня державних регульованих цін здійснюється в порядку і строки, що визначаються органами, які відповідно до цього Закону здійснюють державне регулювання цін (частина 3 статті 12 Закону України «Про ціни і ціноутворення»). Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 2, 3 частини 2 статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор здійснює державне регулювання шляхом, зокрема, ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг та формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом. Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 3 цього Закону одним з основних завдань Регулятора є реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг. Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, зокрема, встановлює державні регульовані ціни і тарифи на товари (послуги) суб`єктів природних монополій та інших суб`єктів господарювання, що провадять діяльність на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг, якщо відповідні повноваження надані Регулятору законом, та змінює їх за результатами перевірки або моніторингу. Згідно із затвердженим Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014 Положенням про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, НКРЕКП є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України. НКРЕКП, зокрема, встановлює тарифи на теплову енергію, що виробляється на теплоелектроцентралях, ТЕС, АЕС та когенераційних установках і установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії; тарифи на комунальні послуги для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП. Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями. Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання суб`єктами природних монополій. Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії. Згідно з абз. 7 статті 16 Закону України «Про теплопостачання» до повноважень НКРЕКП належить, серед іншого, встановлення тарифів на теплову енергію суб`єктам природних монополій у сфері теплопостачання, ліцензування діяльності яких здійснюється НКРЕКП. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становите на ринку, є регульованими (частина 2 статті 20 Закону України «Про теплопостачання»). Позивач є суб`єктом природних монополій з транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, інформація про що занесена до Зведеного переліку суб`єктів природних монополій, розміщеного на офіційному сайті Антимонопольного комітету України в мережі Інтернет за адресою: https://amcu.gov.ua/zvedenij-perelik-subyektiv-prirodnih-monopolij. Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про природні монополії» суб`єкти природних монополій зобов`язані, зокрема, дотримуватися встановленого порядку ціноутворення, а також інших умов та правил здійснення підприємницької діяльності, визначених у ліцензіях на здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій. Частиною 9 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» передбачено, що рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики га комунальних послуг. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор, серед іншого, приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції. Під час здійснення державного контролю Регулятор має право приймати обов`язкові до виконання суб`єктом господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, рішення про усунення виявлених порушень (пункт 5 частини 4 статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»). За період листопад-грудень 2018 року позивачем було відпущено відповідачу теплової енергії згідно рахунків-фактур №№3778, 4462 за Договором об`ємом 103,55 Гкал на загальну суму 130 193,41 грн (з ПДВ). Позивачем у спірному періоді було застосовано тариф 1 047,75 грн без ПДВ, який було встановлено за 1 Гкал на підставі постанови НКРЕКП №404 від 14.06.2018. Зазначеною постановою, яка оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора - НКРЕКП 20.06.2018 та офіційно опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» (15.08.2018 №152), у пункті 13 постановлено у постанові НКРЕКП від 29.12.2015 № 3225 "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) ПАТ «Черкаське хімволокно»: абзаци другий та третій підпунктів 1 та 3 пункту 1 викласти в такій редакції: - тариф на теплову енергію - 1 047,75 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 762,07 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 285,68 грн/Гкал) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 973,03 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 762,07 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 210,96 грн/Гкал); - тариф на теплову енергію - 1 048,34 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 762,63 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 285,71 грн/Гкал) за такими складовими: тариф на виробництво теплової енергії - 973,62 грн/Гкал (без ПДВ) (у тому числі: паливна складова - 762,63 грн/Гкал; решта витрат, крім паливної складової - 210,99 грн/Гкал). Тобто постановою НКРЕКП № 404 від 14.06.2018 був установлений тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ, до яких відноситься і відповідач, у розмірі 1 047,75 грн за 1 Гкал без ПДВ. Ця постанова була опублікована газеті «Урядовий кур`єр» за 15.08.2018 № 152 і відповідно до вимог частини 7 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 16.08.2018. Разом з тим, 27.02.2018 НКРЕКП прийняла постанову №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП». Згідно з цією постановою позивачу був установлений тариф на теплову енергію для потреб бюджетних установ у розмірі 1 217,17 грн за 1 Гкал без ПДВ. Постанова НКРЕКП від 27.02.2018 № 239 була опублікована в газеті «Урядовий кур`єр» за 27.10.2018 № 202 і відповідно до вимог частини 7 статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» в редакції, чинній у 2018 році, набрала чинності з 28.10.2018. У рішенні від 03.10.1997 №4-зп Конституційний Суд України надав роз`яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами. У цьому рішенні Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. Із цього рішення Конституційного Суду України випливає, що з прийняттям нового акта, якщо ним не передбачено інше, автоматично скасовується діючий у часі раніше прийнятий однопредметний акт. У даному випадку вбачається, що на час прийняття НКРЕКП постанови від 14.06.2018 №404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» раніше прийнята НКРЕКП постанова від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» ще не діяла, оскільки не набрала чинності, тому автоматично вона не була скасована. Навпаки, після набрання чинності постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», а саме з 28.10.2018, постанова НКРЕКП від 14.06.2018 №404 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП» була автоматично скасована. Отже, з 28.10.2018 сторони за Договором мали застосовувати в обов`язковому порядку регульований тариф на теплову енергію, встановлений згідно з постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП», в розмірі 1 217,17 грн за 1 Гкал без ПДВ. На веб-сторінці за адресою://www.nerc.gov.ua/data/filearch/ Catalog8/2019%20/02.12.2019/Akt-Cherkaske_himvolokno_02.12.2019-429.pdf оприлюднено складений НКРЕКП АКТ за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері теплопостачання та Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії (сфера державного нагляду (контролю) від 02 грудня 2019 року №429 стосовно ПрАТ «Черкаське хімволокно». Акт складено за результатами перевірки ліцензованої діяльності за період діяльності з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року, комісія з перевірки зареєстрована у журналі перевірок ліцензіата 19.11.2019, запис №124. Актом засвідчується, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» є теплогенеруючою, теплотранспортуючою, теплопостачальною організацією та виконавцем комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води і застосовувало у 2017-2018 роках при реалізації кінцевим споживачам теплової енергії чи наданні послуг тарифи на теплову енергію/послугу, встановлені в розрізі категорій споживачів. Перевіркою встановлено, що в жовтні-грудні 2018 року (в період з 28.10.2018 по 31.12.2018) Товариство застосовувало тарифи на теплову енергію: для споживачів категорії бюджетні установи тариф у розмірі 1047,75 грн/Гкал, встановлений постановою НКРЕКП від 29.12.2015 №3225 (зі змінами, внесеними постановою КРЕКП від 14.06.2018 № 404) всупереч тарифу в розмірі 1217,17 грн/Гкал, який був встановлений ліцензіату постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239 для споживачів категорії інші споживачі тариф у розмірі 1048,75 грн/Гкал, встановлений постановою НКРЕКП від 29.12.2015 № 3225 (зі змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 4.06.2018 № 404), всупереч тарифу в розмірі 1590,88 грн/Гкал, який був встановлений ліцензіату постановою НКРЕКП від 27.02.2018 №239. На офіційному веб-сайті НКРЕКП оприлюднено 23.12.2019 постанову від 17.12.2019 № 2884 «Про накладення штрафу на ПрАТ «Черкаське хімволокно» за порушення Ліцензійних умов з виробництва, Ліцензійних умов з транспортування, Ліцензійних умов з постачання теплової енергії, необхідність усунення порушень та здійснення заходів державного регулювання». Постанову складено за результатами відкритого слухання Актів планової перевірки від 02 грудня 2019 року №427, №428 та №429, накладено на ПрАТ «Черкаське хімволокно» штрафи і зроблено припис у термін до 01 квітня 2020 року здійснити перерахунок за категоріями споживачів бюджетні організації, інші споживачі, релігійні організації недонарахованих коштів за спожиту теплову енергію за період з 28 жовтня 2018 року по 31 грудня 2018 року, про що повідомити НКРЕКП з наданням підтверджуючих документів протягом 15 днів з дня закінчення терміну виконання. Посилання на вказану постанову №2884 міститься у направленому відповідачу рахунку-фактурі №708 від 29.02.2020. Відтак, у лютому 2020 року позивач донарахував за поставлену відповідачу теплову енергію з 28 жовтня по грудень 2018 року додатково ще 21 052,00 грн за рахунком-фактурою №708 від 29.02.2020, виходячи з тарифу 1 217,17 грн за 1 Гкал. З урахуванням цього перерахунку, за доводами позивача за спірний період заборгованість відповідача перед позивачем становить 21 052,00 грн. За умовами пункту 1.1. Договору позивач зобов`язався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач - оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим Договором. Інших обставин, які б звільняли відповідача від оплати фактично спожитої теплової енергії за встановленим тарифом, сторони Договору не погоджували. Як зазначалось вище, тарифи на теплову енергію встановлюються НКРЕКП та не є предметом узгодження між сторонами договору і можуть змінюватись протягом дії цього договору (як у бік збільшення, так і в бік зменшення). З огляду на те, що відповідач фактично спожив теплову енергію за тарифом (1 047,75 грн/Гкал (без ПДВ)), що є нижчим від економічно обґрунтованого тарифу, встановленого на період 28 жовтня - грудень 2018 року, обов`язок зі сплати різниці лежить на відповідачеві. З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що оскільки відповідачем повного розрахунку із позивачем за отриману теплову енергію за тарифом 1 217,17 грн за 1 Гкал, встановленим НКРЕКП, за спірний період здійснено не було, вважати Договір виконаним не можна. Доводи скаржника те, що позивач протиправно донараховував різницю за теплову енергію після закінчення строку дії Договору, колегією суддів апеляційної інстанції відхиляються як такі, що не узгоджуються з положеннями пункту 12.1.5 Договору, згідно з яким в частині проведення розрахунків по зобов`язаннях, що виникли за цим Договором, Договір діє до повного здійснення розрахунків. Дії позивача з виставлення рахунку про донарахування вартості спожитої теплової енергії не мають ознак зловживання правом, оскільки затверджені постановами НКРЕКП тарифи на теплопостачання є обов`язковими для виконання ПрАТ «Черкаське хімволокно» та споживачів його послуг, а тому відповідач як споживач має оплачувати спожиті ним послуги теплопостачання виключно за тарифами, які затверджуються постановами НКРЕКП і не регулюються договором. При цьому, помилка теплопостачальника у застосуванні тарифів не звільняє відповідача від оплати спожитої послуги за дійсним тарифом. Протилежного, з посиланням на норми чинного законодавства, відповідачем суду не доведено. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на те, що у матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем донарахованої йому вартості спожитої теплової енергії упродовж спірного відповідно до діючих тарифів за договором, вартість якої позивачем розраховано правильно. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки останні не спростовують висновків суду першої інстанції. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2022 у даній справі підлягає залишенню без змін. Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено. Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Північного офісу Держаудитслужби на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2022 у справі №925/1547/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.01.2022 у справі №925/1547/21 залишити без змін. Судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції покласти на Північний офіс Держаудитслужби. Матеріали справи №925/1547/21 повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді І.М. Скрипка І.А. Іоннікова