Постанова 4852 № 340/968/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 01 червня 2022 року м. Дніпросправа № 340/968/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В., за участю секретаря судового засідання Новошицької О.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 р. (суддя Жук Р.В.) по справі за позовом Приватного підприємства «Надніпрянське» до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень рішень В С Т А Н О В И В: 11.03.2021 р. ПП «Надніпрянське» звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Кіровоградській області про скасування податкових повідомлень рішень, де просили визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 08.02.2021 р. форми «В4» № 00002950712 та форми «В1» № 00002940712. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.07.2021р. адміністративний позов задоволений. Рішення суду мотивоване тим, що за сукупністю наведених обставин та враховуючи наявність письмових доказів, що підтверджують наведені позивачем доводи у позовній заяві та виходячи з системного аналізу вищезазначених норм чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 р., та відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не надано належної оцінки нормам податкового законодавства та як наслідок, не в повній мірі досліджені обставини господарських операцій між позивачем та його постачальником, що призвело до ухвалення необгрунтованого рішення по справі в частині задоволених позовних вимог. На апеляційну скаргу відповідача позивачем наданий відзив, де просили рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Дослідивши матеріали, докази по справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги в зв`язку з наступним. З матеріалів справи вбачається, що основними видом економічної діяльності ПП «Надніпрянське» є:- 46.33 Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами (основний); 10.41 Виробництво олії та тваринних жирів; 10.42 Виробництво маргарину і подібних харчових жирів; 10.84 Виробництво прянощів і приправ; 10.89.Виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань; 46.11 Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.99 Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Судом становлено, що в період з 04.01.2021 р. по 14.01.2021 р. посадовими особами відповідача проведена позапланова виїзна документальна перевірка приватного підприємства «Надніпрянське», за результатами чого 18.01.2021 р. складений акт №98/11-28-07-13/42546015 про результати документальної позапланової виїзної перевірки приватного підприємства «Надніпрянське» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн., з урахуванням від`ємного значення звітних податкових періодів, зазначених у додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість, де зафіксовані виявлені порушення: - 1. п.44,1 ст.44, д.198.1, п.198.2, п.198.3 ет.198, п.200.1, п.200.4 ст.200 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), оскільки завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 850493,29 грн., в т.ч. за жовтень 2020 року на 850493,29 грн.; - пп.14.1.71 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188. ПК України від 02.12.2010 року №2755-VI (із змінами та доповненнями), оскільки завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного не; на суму 391502 грн. На підставі висновків перевірки 08.02.2021 р. відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення: - №00002950712, чим зменшений розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 391 502,00 грн; - №00002940712, чим зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 850 493,00 грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 212 623,25 грн. Судом встановлено, що 23.06.2020 р. між позивачем та СВК «Багачанський» укладений договір поставки № 23062002, згідно чого ПП «Надніпрянське» придбало у СВК «Багачанський» соняшник у кількості 428,81996 т. на суму 5 102 959,71 грн, в т. ч. ПДВ 850 493,29 грн. На підтвердження виконання даного договору до перевірки надані договір поставки, рахунки фактури, видаткові накладні, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, книги відвантажувань на вантажі, що ввозяться і вивозяться через автомобільні ваги за червень 2020 року, книги кількісно якісного обліку олійного насіння за червень 2020 р., платіжні доручення та рахунки на оплату. Крім того, для підтвердження наявності у СВК «Багачанський» ресурсів на поставку соняшника та факту здійснення господарських операцій з позивачем до матеріалів справи надані: звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур на 01.07.2020 р.; видаткові накладні на придбання посівного матеріалу та добрив; інформацію з державного реєстру речових прав на нерухоме майно; відомості про наявність земельних ділянок; звіт про посівні площі під урожай 2019 р.; звіт про площі та валові збори у 2019 р.; довідку управління агропромислового розвитку Хорольської РДА; податкові розрахунки форми 1ДФ за 1-4 квартали 2019 р; акт звіряння. Також встановлено, що 03.12.2018 р. між позивачем та ТОВ «Гідросенд» укладений договір оренди №03121802, згідно чого ТОВ «Гідросенд», як орендодавець передає, а ПП «Надніпрянське», як орендар приймає в оренду наступне обладнання: силос для зберігання зерна MDT 3018-1; силос для зберігання зерна MDT 3018-2, розташовані в м. Світловодську смт. Власівка вул. Молодіжна,65. Об`єкт, що передається в оренду, використовується орендарем з метою зберігання насіння соняшника. Строк дії договору до 31.12.2020 р. 01.04.2019 р. між ТОВ «Гідросенд», як орендарем а ПП «Надніпрянське», як суборендарем укладений договір суборенди № 01041921, згідно чого орендар передає суборендарю в строкову оплатну суборенду майно та обладнання: насосні агрегати, конденсатовідвідники, мішалки, наливну галерею, насосні, піон для резервуарів, резервуари, розташовані за адресою м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Молодіжна,63. Відповідно до договору оренди №03121803 від 03.12.2018 р. ПП «Надніпрянське» орендує у ТОВ «Гідросенд» частину приміщення кабінету №20 та №15 адміністративно побутового корпусу, що підтверджується актом приймання передачі об`єкту. 03.12.2018 року між позивачем, як замовником та ТОВ «Гідросенд», як виконавцем укладений договір №03121813 на переробку давальницької сировини, згідно чого замовник доручає, а виконавець зобов`язується виконати, відповідно до умов Договору, роботу з переробки давальницької сировини (насіння соняшника) у готову продукцію, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити готову продукцію (олія соняшникова нерафінована невиморожена пресова 1 ґатунку (сирець), шрот соняшниковий) і оплатити роботу. 03.12.2019 р. між сторонами укладена додаткова угода до договору на переробку давальницької сировини №03121813 від 03.12.2018 р., де п.1.2 викладено у наступній редакції « 1.2 Сторони домовились, що відходи, які будуть утворюватися в процесі переробки (лушпиння, сміттєві та олійні домішки) залишатимуться у власності Виконавця. На підтвердження виконання договору №03121813 від 03.12.2018 р. позивачем надані видаткові накладні (на переробку), рахунки на оплату, акти надання послуг з переробки, акти повернення постачальнику сировини, картки рахунку 631 за 2 липня 2020 р., платіжне доручення. Як вбачається з матеріалів справи, із придбаного у СВК «Багачанський» соняшника, переробленого ТОВ «Гідросенд» позивач отримав соняшникову олію та соняшниковий шрот, що були продані іншим контрагентам позивача, і даний факт підтверджується копіями митних декларацій, рахунків фактур, податкових накладних, квитанцій про реєстрацію податкових накладних, контрактів, картки рахунку 362 та оборотно-сальдовою відомістю. Згідно акту перевірки встановлено, що «аналізом наявної інформації щодо вивезення товарів за межі митної території України, здійснених платником у періоді, що підлягає перевірці, за даними ВМД та податкових декларацій з ПДВ встановлено, що при перевірці операцій щодо вивезення товарів за межі митної території України не встановлено порушення з інформацією про фактичне вивезення товару за межі митної території України, згідно з даними інформаційних систем ДПС. В ході проведення перевірки експортні операції підтверджені ПП «Надніпрянське» належним чином оформленими вантажно митними деклараціями з відміткою про перетин кордону». Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що у ПП «Надніпрянське» є усі необхідні умови для здійснення господарської діяльності, господарські відносини здійснювалися відповідно умов укладених договорів, всі господарські операції підтверджені необхідними первинними документами податкового та бухгалтерського обліку, кожна господарська операція підтверджується зареєстрованою в ЄРПН податковою накладною, розрахунок між сторонами проведений в повному обсязі, отриманий в результаті господарських операцій товар, реалізований за кордон іншим контрагентам. При таких обставинах, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що перевіряємі відповідачем господарські операції мали реальний характер, що підтверджено і матеріалами справи, контрагенти позивача належно зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість. Як слідує з матеріалів справи, по взаємовідносинам з СВК «Багачанський» позивач сформував податковий кредит на підставі належним чином оформлених та зареєстрованих податкових накладних, а також, визначив суму ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Положеннями пункту 198.6 статті 198ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України). Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей чи послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст. Як вбачається з акту перевірки, взаємовідносини позивача з контрагентами здійснювалися на підставі договорів, а отримані товари використовувалися позивачем у господарській діяльності. Виконання договорів підтверджене наданими до перевірки первинними документами. Таким чином, судом встановлено, що під час перевірки позивач надав перевіряючим первинні документи, що підтверджують факт реального здійснення господарських операцій. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані, лише, про фактично здійснені господарські операції. Крім того, суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує, що відповідно до вимог ст.77 КАС України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Дана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2018 р. у справі № 826/11879/13-а (К/9901/4022/18). Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит та/або на бюджетне відшкодування, можуть бути застосовані, саме, до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи. Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене та той факт, що відповідачем, всупереч ст. 77 ч.2 КАС України, не доведена правомірність своїх рішень, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, та вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Крім того, представник позивача подав заяву про відшкодування судових витрат в розмірі 4000 грн за надання правничої допомоги в апеляційній інстанції, на підтвердження чого надав договір про надання правничої допомоги від 15.11.2021 р., додаток до договору, акт виконаних робіт, рахунок за надані послуги. Статтею 134 КАС України передбачено, що «

1. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

3. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

4. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

5. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

6. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

7. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Приймаючи до уваги вищевикладене, суд апеляційної інстанції, враховуючи обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, керуючись, принципами справедливості та верховенства права, вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача, та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2000 грн. Керуючись статтями ст.ст. 134, 315,316,321,322,325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 р.- залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Кіровоградській області на користь Приватного підприємства «Надніпрянське» судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 2000 грн, а в іншій частині заяви відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня викладення повного тексту постанови. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова суддя Ю. В. Дурасова