Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 339/428/21

Справа № 339/428/21 Провадження № 22-ц/4808/596/22 Головуючий у 1 інстанції Головенко О.С. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів Василишин Л.В., Фединяка В.Д. секретаря Максимів Ю.В., з участю позивача ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Головенко О.С. 07 лютого 2022 року у м. Болехів Івано-Франківської області, в с т а н о в и в : У грудні 2021 року ОСОБА_1 подано позов до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги мотивовано тим, що шлюбні стосунки між ними припинені, оскільки у їх відносинах відсутнє взаєморозуміння, повага та ставлення один до одного, вони віддалилися та стали чужими людьми, не можуть проживати разом. Неодноразово пробували примиритися та порозумітися між собою, однак стосунки між ними не покращилися. Між ними часто виникають спори, конфлікти. Проживати разом не можуть, а тому примирення та збереження сім`ї за таких умов є неможливим. Наміру проживати у таких відносинах не має, а тому просив розірвати шлюб з відповідачкою, який вважає формальним (а.с.2-3) . Рішенням Болехівського міського суду від 07 лютого 2022 року позов задоволено. Шлюб, зареєстрований 08 серпня 1987 року у Болехівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Калуському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), актовий запис №48, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано (а.с.49-53) . Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що враховуючи тривалість їхнього шлюбу, а також те, що погіршення відносин мало місце нещодавно, вважає за можливе визначення строку для примирення шість місяців сприятиме стабілізації їхніх взаємин. Висновок суду про відсутність підстав щодо встановлення подружжю додаткового строку для примирення суд зробив виключно на підставі пояснень позивача, не надавши відповідної оцінки таким доводам у сукупності з іншими доказами. Зовсім безпідставно суд встановив ту обставину, яка в подальшому може бути використана сторонами для захисту своїх майнових прав. Встановлення таких обставин повинно бути доведено належними та допустимими доказами. Дійсною причиною тимчасового проживання позивача зі своєю матір`ю була необхідність догляду за нею по місцю її проживання, як за особою похилого віку, а не конфліктна ситуація з нею. Це цілком відмінні підстави окремого проживання не пов`язані з наявним конфліктом. Зазначає, що суд, розглядаючи дану справу діяв упереджено в користь позивача. Це підтверджується рядом фактів, а саме: позивач обіймає посаду керівника місцевого лікувального закладу,який знаходиться в межах дії Болехівського міського суду, та, відповідно, перебуває в особливих стосунках з судом,що виключає неупередженість останнього. Просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (а.с.64-65). ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, у якому посилається на законність та обґрунтованість рішення суду та безпідставність апеляційної скарги. Вказує, що з кожним роком відносини між ним та апелянтом все погіршувалися, і проживання разом ставало чим раз важчим для нього. Тому, з 05 березня 2021 року він забрав свої речі та переїхав проживати до своєї матері, де облаштував собі побут та проживає до цього часу. Протягом часу їхнього окремого проживання (з березня 2021 року) ОСОБА_2 жодного разу не зробила жодних кроків для примирення, а навпаки, вчиняла сварки на його робочому місці, поширювала про нього неправдиву інформацію серед його знайомих та друзів,різних посадових осіб та установ. Уже давно він з відповідачкою є чужими людьми, не мають спільних інтересів, спільного побуту, шлюбні стосунки між ними припинені, протягом року проживають окремо. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (а.с.73-74). У судове засідання не з`явилась апелянт про причини неявки не повідомила, хоча про день місце та час розгляду справи повідомлена належним чином. Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у відсутності апелянта. В силу ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, але апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення. Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши відповідно до ст.367 ЦПК України законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає її необґрунтованою, виходячи з таких підстав. Задовольняючи позов, суд виходив з положень ст.ст.110-112, 113 Сімейного кодексу України, встановивши, що сторони не проживають разом з березня 2021року і відповідач не вжила жодних дій протягом цього періоду щодо примирення з метою збереження шлюбу, враховуючи, що позивач категорично не погоджується на примирення, не бажає спілкуватися з відповідачкою, шлюбні стосунки не підтримують, шлюб існує формально та суперечить інтересам позивача, дійшов висновку про наявність підстав для розірвання шлюбу. З таким висновком апеляційний суд погоджується з огляду на таке. Судом встановлено, що сторони у справі 08 серпня 1987 року зареєстрували шлюб, про що свідчить свідоцтво про шлюб, видане 10.12.2021 року Серії НОМЕР_1 (а.с.6). Неповнолітніх дітей не мають. 10 січня 2022 року ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі. Одночасно просив суд не надавати строк для примирення. 25 січня 2022 року відповідач, не визнаючи позов, подала заяву, просила надати строк для примирення тривалістю 6 місяців. Вважає, що наведені позивачем підстави є надуманими, оскільки є можливість збереження сім`ї та відновлення тих відносин, які існували більше 34 років. За час перебування у шлюбі в них народився син, який є повнолітнім, у них були хороші відносини, спільно нажили майно, вели спільно господарство та мали спільні інтереси, підтримували один одного, завжди мали спільну думку та досягли значного особистісного розвитку та кар`єрного росту. Вони стоять на порозі поважного віку і взаємодопомога та підтримка більш потрібна, ніж в молодості. ІНФОРМАЦІЯ_1 в позивача помер батько і самотньою залишилась 91-річна мати, яка потребує постійного догляду. Відтак, позивач, виконуючи свій обов`язок змушений був тимчасово проживати з матір`ю по АДРЕСА_1 . Тому, мотиви проживання позивача певний час окремо зовсім інші та не пов`язані з їхніми стосунками. 03 лютого 2022 року ОСОБА_1 надав лист-клопотання, де зазначає, що заява про надання строку на примирення є безпідставною, оскільки відповідачка не має наміру примиритися з ним, а тільки затягує розгляд справи. Доказом небажання для примирення є те, що вона має намір здійснити поділ майна, яке набуте ними у шлюбі, що підтверджується листом від 17.01.2022 року про поділ домоволодіння по АДРЕСА_2 , яке є спільним майном. Відповідно до положень ст. 51 Конституції України, ч.1. ст.24 СК. України шлюб ґрунтується на добровільній згоді жінки та чоловіка; примушення жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з положеннями п.3 ч.2 ст.18, ст.51, ч.3 ст.56, ч.1 ст.110 СК України дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред`явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним із подружжя. Згідно з ч. 2 ст. 104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Частиною 1 ст. 110 СК України визначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст. 112 СК України). За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей. Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується лише на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, Відповідно до статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Згідно частини сьомої статті 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців. Встановивши, що відносини між подружжям унеможливлюють подальше спільне проживання, сторони не ведуть спільне господарство, з часу звернення до суду позивач не змінив свого бажання розірвати шлюб, сторони не мають неповнолітніх дітей, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечить інтересам позивача. Враховуючи, що позивач не має намірів щодо примирення з відповідачкою і примирення між ними до цього часу не відбулося, а також позивач не виявляє намірів на збереження сім`ї, суд не може примусити його зберегти шлюб, враховуючи принцип вільної згоди жінки та чоловіка на шлюб. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача. Таким чином, ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, про те що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам позивача, оскільки перебування його у шлюбі з відповідачкою не ґрунтується на принципі вільного волевиявлення. Крім того, надання подружжю строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, їм дано вірну правову оцінку, а рішення суду постановлене з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до не правильного вирішення справи, тому підстав для скасування оскарженого рішення немає. На підставі викладеного, керуючись ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 07 лютого 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.О. Максюта Судді: Л.В.Василишин В.Д.Фединяк Повний текст постанови складено 03 червня 2022 року.