Постанова 4820 № 686/18378/20

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/18378/20 Провадження № 22-ц/4820/501/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., секретаря: Шевчук Ю.Г., за участю: апелянта ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Клюки В.Ф. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2021 року (суддя Чевилюк З.А.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди, в с т а н о в и в : У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1 . Поверхом вище розташована квартира АДРЕСА_2 , титульним власником якої є ОСОБА_3 . Попередній власник квартири ОСОБА_4 в 1985 році повністю зняв підлоговий звукоізолюючий шар, а з 2008 року став здавати квартиру в найм квартирантам, які порушували громадський порядок та вели себе неналежно. З появою нового власника квартира, в тому числі, чоловіка ОСОБА_3 , саме він здійснює всі дії щодо користування квартирою АДРЕСА_2 , ситуація не змінилася. Заселені в квартиру АДРЕСА_3 квартиронаймачі поводили себе зухвало, порушували громадський порядок. 03 лютого 2020 року квартира позивача була залита гарячою водою, що відображено в Акті дослідження, складеному комісією ТОВ «Керуюча Компанія Домком Хмельницький» від 03.02.2020. У зв`язку з неадекватною поведінкою наймачів квартири АДРЕСА_2 відбулося руйнування стелі житлових кімнат квартири позивача, з`явилися нові тріщини повздовж панелей перекриття в обох кімнатах квартири. Внаслідок вказаних неправомірних дій позивач неодноразово звертався до правоохоронних органів, що не дало позитивного результату; рекомендовано звернутись до суду. У зв`язку з цим позивач, уточнивши позовні вимоги, просив суд стягнути на його користь з ОСОБА_2 вартість ремонтно-відновлювальних робіт по оздобленню квартири в розмірі 16 000 грн.; моральну шкоду в розмірі 3000 грн.; зобов`язати ОСОБА_2 поновити на підлозі квартири АДРЕСА_2 звукоізоляційний шар у відповідності з нормою проектної документації серії 2.144-1/88 та Акту Державної приймальної комісії про здачу будинку в експлуатацію. Ухвалами Хмельницького міськрайонного суду від 21 вересня 2020 року та 05 лютого 2021 року у даній справі призначено судову будівельно-технічну експертизу. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не доведено причинний зв`язок між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, вину відповідача у завданих матеріальних збитках та моральну шкоду, що завдана позивачу. У рішенні зазначено, що наявність численних звернень позивача до правоохоронних органів, поведінка його в судовому засіданні свідчать про наявність глибокого та тривалого конфлікту між ним та відповідачем по справі. Проведеною по справі судовою експертизою також не доводиться причинний зв`язок між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу. Суд у рішенні наголосив, що статус квартири АДРЕСА_3 як спільної сумісної власності ОСОБА_3 та відповідача не доведено належними та допустимими доказами. Клопотання про уточнення зі сторони позивача не заявлялось. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданій шкоді, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Звернувшись до суду з позовом позивач послався на те, що залиття належної йому, а також ОСОБА_5 та ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 , сталось з вини мешканців квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується Актом комісії ТОВ «Керуюча Компанія «ДОМКОМ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ», у якому зазначено, що сталась аварія в системі центрального опалення (гарячого водопостачання, рушникосушарці). Відповідач, в свою чергу, не довів відсутності вини у завданні шкоди позивачу. На думку апелянта, в матеріалах справи містяться докази наявності вини відповідача. Разом з тим, суд не дослідив і не встановив обставин стосовно того, чи квартира АДРЕСА_2 є спільною власністю подружжя ОСОБА_7 , де гіпотетично ОСОБА_2 надав письмову згоду на придбання даної квартири його дружиною ОСОБА_3 , а відтак, прийшов до передчасного висновку про те, що позивачем не доведено причинного зв`язку між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу. Крім того, висновки експертизи, якими встановлено вартість ремонтно-будівельних робіт, є належним та допустимим доказом по справі. Суд першої інстанції також не витребував та не дослідив інформації з приводу використання у квартирі АДРЕСА_2 кількості кубічних метрів гарячої води за лютий 2020 року в порівнянні з іншими попередніми місяцями, хоча позивач неодноразово звертав на це увагу суду. Без встановлення цих даних неможливо об`єктивно та всебічно розглянути справу. Суд невірно встановив, що на думку свідків затоплення квартири позивача відбулось внаслідок неправомірних дій мешканців квартири АДРЕСА_4 . У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить у задоволенні скарги відмовити повністю. Вважає безпідставним Акт ТОВ «Керуюча Компанія «ДОМКОМ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ» про залиття квартири АДРЕСА_5 . Обставини залиття членами комісії досліджені не були, в квартиру АДРЕСА_2 ніхто не заходив у зв`язку з тим, що в цей час в квартирі ніхто не проживав, не було опитано сусідів. Чітко зазначених причин затоплення, як цього вимагає Закон та сам бланк Акту, встановлено не було, як і не було доведено даний Акт до відома власника квартири відповідача. Натомість, судом правомірно досліджено обставини справи, та неодноразово було зазначено позивачу про наявність іншого власника квартири АДРЕСА_3 . Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 22 лютого 2022 року ОСОБА_3 залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача (т. 1 а. с. 203). В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити. Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_8 в судовому засіданні заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити. Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Надійшла заява про розгляд справи без її участі, просила рішення суду залишити без змін. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог п.1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на нормах матеріального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 24.11.1994 року (т. 1 а. с. 5, 27). Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_3 , відповідно до договору купівлі-продажу від 24.11.2016 року (т. 1 а. с. 44-46). ОСОБА_2 є чоловіком ОСОБА_3 , перебувають у зареєстрованому шлюбі з 1994 року по теперішній час. Проживають разом в АДРЕСА_6 . Всі дії щодо порядку користування квартирою АДРЕСА_2 приймалися саме ОСОБА_2 03 лютого 2020 року у квартирі позивача сталося залиття. Відповідно до Акту, складеному комісією ТОВ «Керуюча Компанія «ДОМКОМ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ» від 03 лютого 2020 року, було виявлено сліди затоплення квартири АДРЕСА_5 , мешканцями, які проживають у квартирі АДРЕСА_2 . Затоплення квартири сталося з вини квартири АДРЕСА_2 , доступу до квартири не надали. За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи 14 червня 2021 року складено висновок №838/021, відповідно до якого вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_5 в зв`язку із шкодою, завданою мешканцями квартири АДРЕСА_3 , становить 8364 грн. (т. 1 а. с. 58-90). Так, стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом ст. 5 ЦПК України застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності, тобто цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи. Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. За положенням частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Відповідно до частини 2 статті 60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. За нормами частини 1 статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. За змістом положень частини третьої статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди. У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди. Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Положеннями статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено причинний зв`язок між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу, вину відповідача у завданих матеріальних збитках та моральній шкоді, що завдана позивачу. Проведеною по справі судовою експертизою також не доводиться причинний зв`язок між діями відповідача та шкодою, завданою позивачу. Апеляційний суд не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Факт залиття квартири та причини залиття квартири, власником якої є позивач, з квартири АДРЕСА_2 , яка знаходиться над квартирою позивача поверхом вище, підтверджується актом, складеним комісією ТОВ «Керуюча Компанія «ДОМКОМ ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ» від 03 лютого 2020 року. Даний акт є чинним. Належних та допустимих доказів, які б поставили під сумнів його правильність, матеріали справи не містять. Розмір збитків, завданих внаслідок затоплення квартири позивача, визначений висновком судової будівельно-технічної експертизи від 14 червня 2021 року №838/021, відповідно до якого вартість ремонтно-будівельних робіт, проведення яких необхідне для усунення пошкоджень унаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_5 в зв`язку із шкодою, завданою мешканцями квартири АДРЕСА_3 , становить 8364 грн. та відповідачем не спростований. Вину у завданій позивачу шкоді відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано. Пояснення свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 про те, що на їх думку, затоплення відбулося внаслідок неправомірних дій мешканців квартири АДРЕСА_4 , не є такими доказами. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 статті 81 ЦПК України). Зважаючи на зазначене, оскільки позивач довів розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивача, колегія суддів вважає, що завдана позивачу шкода, спричинена в результаті залиття його квартири, підлягає відшкодуванню відповідачем як співвласником квартири АДРЕСА_2 . Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляв та не надав інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди. Вирішуючи питання щодо відшкодування з відповідача на користь позивача моральної шкоди, в результаті залиття його квартири, колегія суддів враховує тривалість порушення прав позивача, час та зусилля, які потрібні для відновлення попереднього стану, глибину його душевних та психічних страждань, пов`язаних із пошкодженням майна, порушення нормального ритму життя, а також вимоги розумності та справедливості, та вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди в розмірі 2000 грн. Що стосується інших позовних вимог, а саме зобов`язання відповідача поновити на підлозі квартири АДРЕСА_2 звукоізоляційний шар у відповідності з нормою проектної документації серії 2.144-1/88 та Акту Державної приймальної комісії про здачу будинку в експлуатацію, відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок усунення пошкоджень спорядження стелі житлових кімнат квартири, слід відмовити за недоведеністю таких позовних вимог позивачем. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, на зазначене уваги не звернув, ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, у зв`язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову. З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню матеріальна шкода, завдана внаслідок залиття квартири, у розмірі 8364 грн., моральна шкода - у розмірі 2000 грн. В решті позову слід відмовити. Надані позивачем нові докази до апеляційної скарги, а також надані відповідачем нові докази до відзиву на апеляційну скаргу апеляційним судом не беруться до уваги, оскільки докази, які не були подані суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Як позивачем, так і відповідачем доказів неможливості подання документів, які долучені до апеляційної скарги, та відзиву на апеляційну скаргу з причин, що об`єктивно не залежали від них, не надано. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позовну заяву та апеляційну скаргу позивача задоволено частково, витрати, понесені на оплату судової будівельно-технічної експертизи, підлягають відшкодуванню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 3250 грн. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 як особа з інвалідністю 2 групи звільнений від сплати судового збору, з ОСОБА_2 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1035 грн. 87 коп. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_6 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_7 ) матеріальну шкоду, завдану внаслідок залиття квартири, у розмірі 8364 грн., моральну шкоду у розмірі 2000 грн. та витрати за проведення експертизи у розмірі 3250 грн. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1035,87 грн. судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 06 червня 2022 року. Судді Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк