Постанова 4816 № 584/1819/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2022 року м.Суми Справа №584/1819/19 Номер провадження 22-ц/816/426/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С. за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: Новослобідська сільська рада Конотопського району Сумської області, Конотопська районна державна адміністрація Сумської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Путивльського районного суду Сумської області від 20 грудня 2021 року в складі судді Токарєва С.М., ухваленого в м. Путивль, повний текст якого складено 30 грудня 2021 року, - в с т а н о в и в : 03 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області (далі - Сільська рада), Конотопської районної державної адміністрації Сумської області (далі - Конотопська РДА) про визнання права власності на земельну частку (пай) розміром 7,31 в умовних кадастрових гектарах із землі, яка перебувала в колективній власності КСП ім. Карла Маркса із земель сільськогосподарського призначення резервного фонду Сільської ради з подальшим виділенням її в натурі. Позовні вимоги мотивовано тим, що 01 серпня 1994 року заявника було прийнято на роботу до КСП «Карла Маркса», де він працював до 10 вересня 1998 року на посаді механізатора. Позивачу було відомо, що земля сільгосппідприємства повинна бути поділена на всіх його членів, а тому не перевіряв наявність свого прізвища у списку пайовиків, сертифікат на право на земельну частку (пай) не отримав, а лише у 2018 році дізнався, що його помилково не було включено до зазначеного списку, тобто дізнався про порушення свого права на отримання землі. Рішенням Путивльського районного суду Сумської області від 20 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що матеріали справи не містять доказів, які б спростовували членство заявника в сільгосппідприємстві. Крім того, перебіг строку позовної давності почався не з 1995 року, як помилково вважав суд, а з 2018 року, оскільки процес розпаювання земель тривав багато років, зокрема і станом на 2020 рік. У відзиві на апеляційну скаргу Сільська рада просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що для позивача перебіг строку позовної давності розпочався у 1995 році, тобто з моменту отримання сільгосппідприємством державного акту на право власності на земельну ділянку. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Латишевої В.О., дослідивши матеріали справи, перевіривши рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині мотивів відмови у задоволенні позову з таких підстав. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до листа архівного відділу Путивльської районної державної адміністрації від 30 січня 2019 року № 32, згідно протоколу № 4 від 05 серпня 1992 року, загальними зборами колгоспників на базі колгоспу ім. Карла Маркса с. Мінакове було створено колективне сільськогосподарське підприємство ім. Карла Маркса. В 1996 році загальними зборами членів КСП (протокол № 5 від 04 грудня 1995 року) було прийнято рішення про реорганізацію колективного сільськогосподарського товариства у сільськогосподарське закрите акціонерне товариство ім. Карла Маркса. Розпорядження голови Путивльської районної державної адміністрації про реєстрацію сільськогосподарського закритого акціонерного товариства ім. Карла Маркса прийнято 05 січня 1996 року за № 4-р. 2 (а.с. 22). Згідно статуту колективного сільськогосподарського підприємства - асоціації кооперативів імені Карла Маркса Путивльського району Сумської області, прийнятому на зборах уповноважених кооперативів асоціації від 12 лютого 1993 року (протокол № 1), зареєстрованому в державній адміністрації Путивльського району 14 квітня 1993 року відповідно до розпорядження № 11, останнє утворено на базі колгоспу імені Карла Маркса Путивльського району Сумської області, його членами можуть бути громадяни, які досягли 16-річного віку, які признають його статут і приймають участь своєю працею і засобами в роботі одного з кооперативів асоціації. Прийняття в члени здійснюється на загальних зборах членів кооперативу, в якому особа, яка подала заяву, має бажання працювати, в її присутності з наступним затвердженням зборами уповноважених кооперативів. На кожного члена асоціації ведеться трудова книжка встановленого зразка. Членство в асоціації припиняється в разі виходу або виключення з асоціації. Всі види робіт в асоціації виконуються переважно працею членів асоціації. Допускається використання найманої сили по трудовому договору або контракту. Трудові відносини членів асоціації регулюються статутом, Законом України «Про колективне сільськогосподарське підприємство», а громадян, які працюють по трудовому договору або контракту, законодавством про працю України (а.с. 53-73). ОСОБА_1 01 серпня 1994 року був прийнятий на роботу механізатором до акціонерного товариства ім. Карла Маркса відповідно до наказу від 28 липня 1994 року № 7, а 10 вересня 1998 року був звільнений з роботи за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням відповідно до наказу від 12 вересня 1998 року № 9 (а.с. 6-14). Рішенням 14 сесії 21 скликання Князівської сільської ради народних депутатів Путивльського району Сумської області від 08 липня 1993 року «Про проект роздержавлення та приватизації земель сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса» затверджено середню земельну частку в розмірі 7,6 га, а також землі резервного фонду на площі 401,0 га. Прізвище позивача ОСОБА_1 відсутнє у списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства імені Карла Маркса Путивльського району, доданого до зазначеного рішення сільської ради (а.с. 15-16). 03 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Сільської ради із заявою про виділення йому як члену сільгосппідприємства, який на час розпаювання працював механізатором в колгоспі, земельної ділянки із земель резервного фонду (а.с. 17). Листом Сільської ради від 15 січня 2019 року № 51/02-27 позивачу повідомлено про відсутність повноважень щодо виділення земельної ділянки як члену сільгосппідприємства, а також що відповідно до п. 2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08 серпня 1995 року № 720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, яким заявник згідно поданих документів не є (а.с. 20). З листа відділу у Путивльському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області від 26.12.2018 № 1619/169-18 вбачається, що у відділі відсутня інформація на ім`я ОСОБА_1 по КСП ім. Карла Маркса на території Князівської сільської ради (а.с. 18). Листом від 18 серпня 2020 року № 127/109-20 відділ у Путивльському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області повідомив, що в рішенні виконкому Князівської сільської ради про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою від 21 грудня 2000 року № 43 та в рішенні 16 сесії 23 скликання Князівської сільської ради «Про затвердження технічної документації із землеустрою» від 22 лютого 2001 року в Списку громадян-власників сертифікатів, яким видаються державні акти на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відсутній ОСОБА_1 (а.с. 125). Листом відділу у Путивльському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 23 вересня 2020 року № 2/270-20 повідомлено, що список громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства ім. Карла Маркса у відділі відсутній (а.с. 118). Згідно з державним актом на право колективної власності на землю серії СМ № 00013 від 30 червня 1995 року колективному сільськогосподарському підприємству ім. Карла Маркса в с. Мінакове на підставі рішення Князівської сільської ради народних депутатів Путивльського району Сумської області від 16 листопада 1993 року передано у колективну власність 3536,7 гектарів землі в межах згідно з планом (а.с. 119-121). Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів сільгосппідприємства до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, а з моменту передачі власності на землю конкретному підприємству, членом якого вони є. Відтак, членство не є автоматичним, а виникає як наслідок волевиявлення особи стати членом такого підприємства та оформлення в установленому порядку свого статусу. При цьому, наявність трудових відносин з сільгосппідприємством не свідчить про членство в ньому. Оскільки позивачем не доведено того, що його було прийнято в члени підприємства та на час видачі державного акту на право колективної власності він залишався його членом, тому у заявника не виникло право на земельну частку (пай) з моменту отримання сільгосппідприємством державного акта на право колективної власності на землю, тобто право ОСОБА_1 не є порушеним, оскільки він не набув права на земельну частку (пай) ні за законом, ні за рішенням загальних зборів колгоспників, а тому не підлягає захисту судом. Таким чином, місцевий суд відмовив у задоволенні позову за його недоведеністю. Крім того, суд навів норм права, які стосуються наслідків пропуску строку позовної давності згідно вимог ст.ст. 71, 75 ЦК УРСР 1963 року, проте жодних висновків та мотивів з цього приводу у рішенні не навів. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, які стосуються наявності підстав для задоволення позову, проте не може погодись з мотивами відмови в задоволенні позову у цілому з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. За змістом статей 22, 23 Земельного кодексу України в редакції 1990 року особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта. Член колективного сільгосппідприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Згідно з ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Відповідно до ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі. Отже, у даній справі застосовуються положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР. Згідно зі статтею 71 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Відповідно до положень ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. За змістом пункту 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України правила цього Кодексу щодо позовної давності стосуються тільки тих позовів, строк пред`явлення яких, встановлений попереднім законодавством, не сплив до 01 січня 2004 року. Якщо ж строк позовної давності закінчився до зазначеної дати, то до відповідних відносин застосовуються правила про позовну давність, передбачені ЦК УРСР. Відповідно до статей 71, 75 ЦК УРСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено позовна давність, встановлюється в три роки і позовна давність застосовується судами незалежно від заяви сторін. Статтею 80 ЦК УРСР встановлено, що закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захисту. До апеляційної скарги ОСОБА_1 додав архівний витяг з протоколу № 1 зборів, уповноважених членів кооперативів КСП - асоціації кооперативів імені Карла Маркса від 10 лютого 1995 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був прийнятий в члени асоціації кооперативів КСП (а.с. 186). Даний витяг колегія суддів приймає як доказ у даній справі на стадії апеляційного перегляду, оскільки дана обставина не оспорювалася відповідачем, а тому і не потребувала доведення з боку позивача, зокрема відповідач Новослобідська сільська рада просила застосувати строк позовної давності. Тобто на час отримання КСП державного акта про право колективної власності на землю, а це 30 червня 1995 року (а.с. 119-120) позивач був членом асоціації кооперативів. Тому його право на земельну частку (пай) було дійсно порушене. Враховуючи наведене, оскільки право на позов у ОСОБА_1 виникло з 30 червня 1995 року, тобто з часу, коли він повинен був дізнатися, що його не включено до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), що додавався до державного акта на право колективної власності на землю колишнього сільгосппідприємства, тому позивач пропустив трирічний строк позовної давності і будь-яких належних доказів перешкод звернення з позовом до суду з 1995 року по червень 1998 року не надав. Даних обставин не заперечував ні позивач, ні його представник Латишева В.О. в суді апеляційної інстанції. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. За змістом ч. 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, та чи є позов обґрунтованим. Пропуск позовної давності є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Одночасно судом не може бути відмовлено у задоволенні позову і за недоведеністю, і з підстав пропуску позовної давності. Доводи заявника апеляційної скарги про поважні причини пропуску ним строку для звернення до суду із позовом, зокрема про те, що про порушення своїх прав він дізнався у 2018 році, є безпідставними та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що вже були предметом дослідження й оцінки місцевим судом, який їх спростував. Тому з огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що позивачу необхідно відмовити в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності. Згідно з ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. З огляду на викладене, рішення Путивльського районного суду Сумської області від 20 грудня 2021 року щодо мотивів відмови у задоволенні позову підлягають зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України. Розподіл судових витрат у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги суд не здійснює, оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову залишається без змін, а змінюються лише мотиви судового рішення. Керуючись ст.ст. 367-369, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Путивльського районного суду Сумської області від 20 грудня 2021 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області, Конотопської районної державної адміністрації Сумської області, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про визнання права власності на земельну частку (пай) розміром 7,31 в умовних кадастрових гектарах із землі, яка перебувала в колективній власності КСП ім. Карла Маркса із земель сільськогосподарського призначення резервного фонду Новослобідської сільської ради Конотопського району Сумської області з подальшим виділенням її в натурі, виклавши мотиви відмови у задоволенні позову у редакції даної постанови. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: О. Ю. Кононенко С. С. Ткачук