Постанова Дніпровський апеляційний суд № 208/8890/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3000/22 Справа № 208/8890/20 Суддя у 1-й інстанції - Івченко Т.П. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 травня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів: Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., при секретарі - Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Перша Кам`янська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що є дружиною, а відповідач рідною донькою, по відношенню до ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . При цьому, стверджувала, що з ОСОБА_3 проживала й підтримувала близькі стосунки близько 19 років та 13 березня 2020 року між ними було зареєстровано шлюб, тоді як відповідач, за життя померлого, не підтримувала стосунки з батьком, не цікавилася його життям та не надавала йому допомоги. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина до складу якої увійшло наступне майно: квартира АДРЕСА_1, автомобіль ВАЗ, мотоцикл «Ява-350», гараж в ГБК «Центральний». 23 вересня 2020 року позивач звернулася до Першої кам`янської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини відкритої після смерті чоловіка ОСОБА_3 , на підставі чого було заведено спадкову справу за реєстраційним №66461124. Відповідач ОСОБА_4 також подала заяву про прийняття спадщини відкритої після смерті батька ОСОБА_3 . У зв`язку з чим, посилаючись на те, що за останні роки ОСОБА_3 тяжко хворів на онкологічне захворювання, що у свою чергу потребувало значних витрат на його лікування, дослідження, надання йому медичної допомоги, придбання ліків, догляду за ним, від чого відповідач ухилялася, жодної участі у житті батька не приймала та допомоги не надавала, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнень, просила суд ухвалити рішення, яким усунути ОСОБА_5 від права спадкування після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Перша Кам`янська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування - відмовлено у повному обсязі. Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить його скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов у повному обсязі. Відповідач, відповідно до ст.360 ЦПК України, подала відзив, в якому просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів скарги. Інші учасники процесу не скористалися своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін, з огляду на таке. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_6 , батьками якої є ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , про що зроблено актовий запис №1659 від 24 червня 1982 року Міським відділом РАГЗ м.Дніпродзержинська (а.с. 31). 13 лютого 1986 року ОСОБА_8 і ОСОБА_1 розірвали шлюб, про що зроблено актовий запис №89 від 13 лютого 1986 року відділом РАГС Дніпровського райвиконкому м.Дніпродзержинська (а.с. 7). 28 січня 2006 року ОСОБА_6 і ОСОБА_9 зареєстрували шлюб, про що зроблено актовий запис №22 від 28 січня 2006 року Заводським відділом РАЦС Дніпродзержинського міського управління юстиції Дніпропетровської області (а.с.32), згідно до чого змінено прізвище ОСОБА_6 з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_11 ». 28 квітня 2009 року ОСОБА_1 отримала призначення пенсії за віком, що підтверджено пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 14). Розмір пенсійних виплат ОСОБА_1 становив на липень та серпень 2020 року 1793 грн 04 коп (а.с. 15), що також підтверджено довідкою про доходи (а.с. 102). 05 березня 2020 року ОСОБА_3 , 1952 року народження, поставлений на «Д» облік в ОДВ, згідно до довідки онкодиспансерного відділення КНП КМР «МЛ № 9» (а.с. 12). Стороною позивача підтверджено понесення витрат на лікування ОСОБА_3 за період з березня по вересень 2021 року, шляхом надання чеків та квитанцій (а.с. 103-109), які згідно до пояснень позивача під час судового розгляду, саме померлий збирав та зберігав. ОСОБА_3 отримував доходи у виді пенсії розмір якої на серпень 2020 року дорівнював 3 160,00 грн, що підтверджено довідкою про доходи на ім`я ОСОБА_3 , виданої Кам`янським об`єднаним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області, як особа що отримував пенсію за віком (а.с. 97). 13 березня 2020 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м.Кам`янське Дніпропетровської області, і ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м.Сланці Ленінградської області Російської Федерації, зареєстрували шлюб, про що зроблено актовий запис №66 від 13 березня 2020 року Дніпровським районним у м.Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с. 8). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, про що зроблено актовий запис №1001 від 15 вересня 2020 року Заводським районним у м.Кам`янське відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (а.с. 9). Згідно довідки про причину смерті, виданої лікарем ОСОБА_12 , від 15 вересня 2020 року, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 68 років від онкологічного захворювання (а.с. 13). Також судом першої інстанції було встановлено, згідно до відповіді на ухвалу суду, КНП ЦППМСД №3 від 03 серпня 2021 року повідомило, що ОСОБА_3 наглядався у медичному закладі, захворів на початку вересня 2019 року та йому було встановлено діагноз пневмонії ІІІ гр із супутними захворюваннями; 07 лютого 2020 року був оглянутий лікарем онкологом із встановленням діагнозу щодо онкологічного захворювання, якому з 15 травня 2020 року були призначені анальгетики. Згідно до медичних даних, з 02 липня 2020 року ОСОБА_3 потребує постійного догляду. Станом на 01 вересня 2020 року, відображено встановлення загального стану хворого ОСОБА_3 , як тяжкого та ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер Діагноз: ракова інтоксикація, периферичний рак верхньої частки лівої легені (а.с. 88), що також підтверджено довідкою (а.с. 89), випискою (а.с. 90, 110, 111), ендоскопічним дослідженням (а.с. 91), томографічним дослідженням (а.с. 92-95), 15 вересня 2020 року ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , був похований ОСОБА_1 , на ім`я якої видано свідоцтво про поховання - реєстраційний номер 837 від 15 вересня 2020 року (а.с. 10), та останньою понесені витрати на поховання померлого (а.с. 112). 23 вересня 2020 року зареєстровано спадкову справу № 655/2020 - спадкодавець ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 у Першій кам`янській державній нотаріальній конторі (а.с. 11). 21 серпня 2021 року відповідач ОСОБА_5 змінила прізвище з « ОСОБА_11 » на « ОСОБА_13 », з підстав укладення шлюбу (а.с. 149). Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних, допустимих та безспірних доказів на підтвердження одночасного настання всіх, передбачених ч.5 ст.1224 ЦК України, обставин, що є його процесуальним обов`язком, а тому, оскільки відсутні підстави для застосування такого крайнього заходу як усунення відповідача від права на спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_3 , дійшов висновку про відмову в задоволені заявлених позовних вимог у повному обсязі. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Як передбачено ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом чи за законом. Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Частинами 1 та 2 ст.1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст.1259 цього Кодексу. Згідно ч.1 ст.1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , як і у тому числі в своїй позовній заяві, посилається на те, що ОСОБА_14 має бути усунена від права на спадкування, оскільки за життя свого батька ОСОБА_3 , який мав тяжке онкологічне захворювання, ухилялася від надання йому будь-якої допомоги, а тому судом першої інстанції необґрунтовано відмовлено у задоволенні її позовних вимог. Однак, колегія суддів відхиляє такі доводи апелянта, з наступних підстав. Позбавлення особи права на спадкування - це захід, що має застосовуватися лише в крайньому випадку з урахуванням передусім характеру поведінки відповідача. Згідно вимог ч.ч. 5,6 ст.1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Положення цієї статті поширюються на всіх спадкоємців, у тому числі й на тих, хто має право на обов`язкову частку у спадщині, а також на осіб, на користь яких зроблено заповідальний відказ. Тлумачення ч.5 ст.1224 ЦК України свідчить, що усунення від права на спадкування за законом можливе за наявності таких умов: ухилення спадкоємця від надання допомоги спадкодавцеві при наявності у нього можливості її надання; перебування спадкодавця у безпорадному стані; потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Предметом доказування у даному випадку є як встановлення факту ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. При цьому, ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто, ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Підставою для усунення спадкоємця від права на спадкування може бути лише наявність вказаних обставин у їх сукупності, а саме: - ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, - перебування спадкодавця в безпорадному стані, - потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи. Так, під безпорадним станом необхідно розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку із чим, ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. У постановах Верховного Суду, зокрема, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц (провадження №61-1302св18) та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц (провадження №61-15926св18) зроблено висновок, що «ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто, ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій». Водночас, КЦС ВС вказав, що безпорадний стан необхідно доказувати відповідними записами в медичних документах, оскільки, пояснень позивача та показань свідків для цього недостатньо. Також суд повинен з`ясувати чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб і чи мав спадкоємець матеріальну й фізичну змогу надавати таку допомогу. Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції були допитані свідки як з боку сторони позивача, так і з боку сторони відповідача. Так, судом першої інстанції було встановлено, що по відношенню до ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивач ОСОБА_1 є дружиною, а відповідач ОСОБА_4 є його рідною донькою, тобто, в розумінні ст.1261 ЦК України, як позивач так і відповідач віднесені до першої черги спадкування на спадщину відкриту на час смерті спадкодавця - ОСОБА_3 . Згідно матеріалів справи, стороною позивача було надано доказ лише про те, що 23 вересня 2020 року зареєстровано спадкову справу №655/2020 - спадкодавець ОСОБА_3 , померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Першій кам`янській державній нотаріальній конторі (а.с. 11), при цьому, доказів того, що відповідач ОСОБА_2 також звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини відкритої після смерті батька ОСОБА_3 , позивачем до суду не було надано, а будь-яких заяв чи клопотань (щодо витребування доказів, а саме копії спадкової справи, тощо), для встановлення таких обставин, під час підготовчого провадження стороною позивача не заявлялося. Також у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідачки, а відповідачка мала можливість її надати, проте свідомо ухилялася від обов`язку щодо її надання. Разом з тим, у суді першої інстанції позивачка не заперечувала ту обставину, що вона або ОСОБА_3 особисто не повідомляли відповідачку про стан здоров`я батька, його хворобу та те, що останній потребує отримання допомоги саме від доньки, у зв`язку з його хворобою. Водночас, та обставина, що сторони не спілкувалися протягом тривалого часу, не свідчить про факт умисного ухилення відповідачки від надання допомоги. Таким чином, судом першої інстанції було повно з`ясовано обставини справи, а саме, що після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, спадкоємцями якого є дружина ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 , при цьому, ОСОБА_1 , обґрунтовуючи свої позовні вимоги про усунення від права спадкування тим, що її чоловік дуже хворів, потребував стороннього догляду та розраховував на допомогу доньки, не довела належними, допустимими та достовірними доказами факт ухилення відповідача від надання батькові допомоги при можливості надання такої, а тому колегія суддів дійшла висновку про правомірність такої відмови у задоволенні заявлених позовних вимог. Інші доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права, зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права, не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до чинного законодавства, та не спростовують законність оскаржуваного судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх. Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні. Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін. Відповідно до ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції, залишаючи судове рішення без змін, не змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Заводського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова