Постанова 4824 № 2-4255/11

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2022 року м. Київ Справа № 2-4255/11 Провадження: № 22-ц/824/6188/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О., суддів Вербової І.М., Нежури В.А., секретар Івасенко І.А. розглянувши апеляційну скаргу Кононова Ігоря Костянтиновича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року, постановлену під головуванням судді Петрова Д.В., у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ», заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», ОСОБА_1 , Подільський районний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, в с т а н о в и в : У листопаді 2021 року ТОВ «АНСУ» звернулось до суду із заявою про поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, яка обґрунтована тим, що рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07.11.2010 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №42-40/08-А від 07.03.2008 року в розмірі 12 137,54 доларів США та 1 270,48 грн, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн та судового збору в розмірі 981,37 грн. Постановою Апеляційного суду міста Києва від 15.02.2012 року ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в розмірі 101 451,44 грн, судові витрати у вигляді держмита в розмірі 1 014,51 грн та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 120,00 грн, а всього 102 585,95 грн. На виконання вказаного рішення Подільським районним судом міста Києва 12.09.2012 року було видано виконавчий лист. 21.11.2018 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «АНСУ» був укладений договір про відступлення прав вимоги. Відповідно до даного договору ТОВ «АНСУ» набуло прав кредитора до ОСОБА_1 за кредитним договором №42-40/08-А від 07.03.2008 року. 21.05.2019 року ТОВ «АНСУ» звернулось до суду із заявою про заміну сторони стягувача, яка ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 11.09.2019 року була задоволена. При проведенні взаємозвірки між ТОВ «АНСУ» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» було встановлено, що в матеріалах кредитної справи оригінал виконавчого листа, виданого у справі № 2-4255/11, відсутній, та стягувачу ТОВ «АНСУ» не передпвався що підтверджується актом прийому-передачі від 21.11.2018 року до договору про відступлення права вимоги. 04.03.2020 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на вимогу ТОВ «АНСУ» звернулось до УЗПВР у м. Києві Центрального МУМЮ із заявою щодо надання інформації про стан виконавчого провадження, відкритого за виконавчим листом № 2-4255/11. З отриманої на вказаний запит відповіді стало відомо, що 23.12.2016 року виконавчий лист було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», повторно виконавчий документ до відділу ДВС не надходив. Жодного доказу на підтвердження направлення виконавчого листа стягувачу ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» органом ДВС надано не було, а тому банк вважав, що зазначений виконавчий документ перебуває на виконанні. Також, на думку заявника, строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання було пропущено у зв`язку з надмірно тривалим розглядом заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року у задоволенні заяви ТОВ «АНСУ» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, Кононов І.К. в інтересах ТОВ «АНСУ» направив апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що ТОВ «АНСУ» із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні у цивільній справі №2-4255/11 звернулось до суду за сім місяців до закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Однак, суд в порушення вимог ч. 3 ст. 442 ЦПК України, розглянув заяву ТОВ «АНСУ» та постановив відповідну ухвалу лише 11.09.2019 року. При цьому, ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 11.09.2019 року було отримано ТОВ «АНСУ» лише 14.04.2020 року. Отже, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання був пропущений через недотримання Подільським районним судом міста Києва процесуальних строків розгляду заяви про заміну сторони виконавчого провадження. Відмітив, що ТОВ «АНСУ» не зловживало своїми процесуальними правами та заздалегідь вжило усіх належних заходів, спрямованих на недопущення пропуску строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Ухвалами Київського апеляційного суду від 07 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. В судовому засіданні Зосименко В.А. в інтересах ТОВ «АНСУ» підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просив її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Вислухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Подільського районного суду міста Києва від 07 листопада 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором в сумі 12137,54 доларів США та 1270,48 грн., а також 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, 981,37 грн. судового збору. Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 15 лютого 2012 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 07 листопада 2010 року скасовано та ухвалено нове. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за кредитним договором №42-40/08-А в сумі 101451,44 грн. та судові витрати у вигляді державного мита в сумі 1014,51 грн., 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а всього 102585,95 грн. 12 вересня 2012 року Подільським районним судом міста Києва було видано виконавчий лист у вищевказаній справі. Згідно з постановою Правління НБУ від 17 грудня 2015 року №898 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 18 грудня 2015 року №230 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Фінанси та Кредит». Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 11 вересня 2019 року замінено сторону стягувача у виконавчому листі по цивільній справі №2-4255/11 з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «АНСУ». Згідно з листом Подільського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 27 березня 2020 року на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження №36855883 з примусового виконання виконавчого листа №2-4255/11 від 12 вересня 2012 року, виданого Подільським районним судом міста Києва. 23 грудня 2016 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», проте станом на 27 березня 2020 року вищезазначений документ повторно до відділу не надходив. У квітні 2020 року ТОВ «АНСУ» звернулось до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 26 січня 2021 року заяву ТОВ «АНСУ» задоволено, поновлено пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Після чого ТОВ «АНСУ» пред`явило виконавчий лист по справі № 2-4255/11 від 29 вересня 2012 року до виконання до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 23 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «АНСУ» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання відмовлено. Підставами для скасування ухвали Подільського районного суду м. Києва від 23 січня 2021 року, суд апеляційної інстанції вважав те, що заявником не було наведено жодної поважної обставини, яка б об`єктивно завадила банку з грудня 2016 року повторно пред`явити виконавчий лист до виконання протягом встановленого законом строку, а посилання на ліквідацію банку та скорочення штату, що унеможливило контролювання хід виконання рішення суду не є поважними причинами пропущення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання. Окрім того, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а після укладення договору про відступлення прав вимоги ТОВ «АНСУ», достеменно володіючи інформацією про втрату виконавчого листа, не вчиняли дій щодо його поновлення протягом строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, а тому відсутні підстави для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Відмовляючи у задоволенні заяви ТОВ «АНСУ» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання,що подана у листопаді 2021 року, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не було наведено жодної поважної обставини, яка б об`єктивно завадила банку з грудня 2016 року повторно пред`явити виконавчий лист до виконання протягом строку, встановленого законом. При цьому, договір про відступлення права вимоги між банком та заявником було укладено у листопаді 2018 року, що, у свою чергу, свідчить про наявність правосуб`єктності банку, принаймні на вказану дату. ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», а після укладення договору про відступлення прав вимоги ТОВ «АНСУ», володіючи інформацією про втрату виконавчого листа, не вчиняли дій щодо його поновлення протягом строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. Також, суд відхилив посилання заявника на тривалий розгляд судом заяви про заміну сторони стягувача, оскільки заявник мав право звернутись до суду із вказаною заявою одразу після укладення договору про відступлення права вимоги. Окрім того, ухвала про заміну стягувача була постановлена судом у вересні 2019 року. Перевіряючи такі висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви в частині поновлення строків для пред`явлення виконавчого листа, з огляду на наступне. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.). Встановлення в законі строків на пред`явлення виконавчих листів до виконання також спрямовано на забезпечення вказаного принципу. Безпідставне поновлення строку може порушити принцип правової визначеності. Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків порушує законні права та інтереси сторін і суперечить принципу (правової визначеності) права на справедливий суд, що закріплене в ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року та згідно зі статтею 9 Конституції України є частиною національного законодавства України (п. 53 рішення Європейського суду з прав людини від 29 жовтня 2015 року у справі Устименко проти України заява № 32053/13 ). Єдиною та необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. При цьому, поважність причин є оціночною категорією та повинна визначатися, виходячи з наявності реальних обставин, які фактично унеможливили вчинення особою відповідної процесуальної дії вчасно, тобто в межах строків, установлених законодавством. Щодо посилань заявника на довготривалий розгляд заяви про заміну сторони стягувача колегія суддів відмічає, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд(ч. 3 ст. 13 ЦПК України). Як убачається із матеріалів справи, звернувшись до суду із заявою про заміну стягувача ТОВ «АНСУ» також подало до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника товариства. При цьому, будь-яких доказів на підтвердження того, що заявник цікавився розглядом даної заяви, подавав заяви про прискорення розгляду справи ТОВ «АНСУ» в рамках даної справи заявником не надано. На думку колегії суддів, заявнику недостатньо послатись лише на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів. При зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права (тривалий розгляд заяви про заміну стягувача) й саме із цієї причини не звернувся до суду протягом строку, встановленого законом. В той же час, триваюча пасивна поведінка заявника, з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів, не може бути підставою для поновлення такого строку. Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточного характеру судового рішення. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення лише через те, що вона переслідує мету домогтися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення у справі Пономарьов проти України , заява № 3236/03, п.40; див. також рішення у справі "Рябих проти Росії", заява № 52854/99, п.52). Принцип правової визначеності вимагає, що при розгляді будь-яких справ суди не повинні ставити під сумнів законність ухвалених судових рішень. Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільністьправового регулювання і виконуваність судових рішень. Як зазначено вище, у квітні 2020 року ТОВ «АНСУ» вже зверталось із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, яка постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року була залишена без задоволення. При цьому, підстави для поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, що наведені заявником у повторно поданій заяві збігаються із підставами, наведених у раніше поданій заяві, і які вже були предметом судового розгляду. Суд першої інстанції, вирішуючи питання щодо поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, по суті дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні такої заяви, проте, не звернув уваги на те, що наведеним заявником підставам для поновлення строку раніше вже була надана оцінка судом та ухвалено судове рішення по суті такої заяви. На теперішній час прийняття судом позиції заявника щодо існування підстав для поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання фактично порушить право боржника на правову визначеність (передбачуваність), що випливає із застосованого у ст. 6 Конвенції словосполучення «встановлений законом» згідно рішення Європейського суду з прав людини, а також право на дотримання судом принципу рівності і змагальності сторін. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, ухваливши по суті правильне судове рішення про відмову у задоволенні заяви ТОВ «АНСУ», неправильно застосував норми матеріального права, а тому ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року слід змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Кононова Ігоря Костянтиновича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ»задовольнити частково. Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 грудня 2021 року змінити, виклавши мотивувальну частину ухвали в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарження в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 02 червня 2022 року. Головуючий Т.О. Невідома Судді І.М. Вербова В.А. Нежура