Постанова Полтавський апеляційний суд № 537/5256/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/5256/19 Номер провадження 22-ц/814/1024/22Головуючий у 1-й інстанції Мурашова Н. В. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Полтавського апеляційного суду: головуючого судді Чумак О.В. суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І. за участю секретаря Гречки Є.В. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 вересня 2020 року у складі судді Мурашової Н. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 про скасування арешту нерухомого майна. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, - в с т а н о в и в: У грудні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. про скасування арешту нерухомого майна. В обґрунтування позовних вимог послався на те, 10 грудня 2016 року між ним та ОСОБА_3 укладено договір позики, відповідно до умов якого він передав ОСОБА_2 , як представнику ОСОБА_3 за довіреністю, грошові кошти в сумі 390000,00 грн. строком до 10 квітня 2018 року. Позичальник своїх зобов`язань за договором позики не виконала, грошові кошти не повернула. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. 01 червня 2018 року він довідався про її смерть. Також йому стало відомо, що після померлої залишилось спадкове майно, а саме житловий будинок з господарськими будівлями та земельна ділянка, 0,0695 га, розташовані в АДРЕСА_1 . Спадщину ОСОБА_4 прийняв ОСОБА_2 та отримав відповідне свідоцтво про право на спадщину. ОСОБА_2 після отримання права на спадкове майно ОСОБА_3 не виконав обов`язків спадкодавця, не повернув ОСОБА_1 грошові кошти, отримані нею за договором позики від 10 грудня 2016 року, що стало підставою для його звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості. Рішенням Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 02 липня 2018 року у справі № 537/2596/18 задоволено його позов до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, стягнуто з відповідача на його користь 390 000,00 грн. зі спадкового майна, що складається з будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці 0,0695 га, яке ОСОБА_2 отримав у спадщину від матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 . При виконанні рішення Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 02 липня 2018 року у справі № 537/2596/18 між ним (стягувачем) та ОСОБА_2 (боржником) укладено мирову угоду. Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 09 липня 2019 року у справі № 537/2596/18 задоволено подання державного виконавця Крюківського РВ ДВС ГТУЮ Полтавської області про визнання мирової угоди на стадії примусового виконання; визнано умови мирової угоди, укладеної між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 , які є сторонами виконавчого провадження № 57966973 з виконання виконавчого листа № 537/2596/18, виданого 05 грудня 2018 року Крюківським районним судом міста Кременчука Полтавської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 390 000,00 грн. За умовами угоди ОСОБА_2 передав йому у власність отримане ним спадкове майно, а саме будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, розташовані в АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості спадкодавця перед кредитором. Вважав, що він отримав право власності на будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку 0,0695 га, розташовані за вищевказаною адресою. На вищевказане майно було накладено арешт постановою приватного виконавця Скрипника В. Л. від 06 червня 2018 року у виконавчому провадженні № 56506495 з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 перед іншими кредиторами, тому він не мав можливості зареєструвати в установленому законом порядку право власності на зазначене нерухоме майно. Оскільки ні він, ні ОСОБА_3 не мали зобов`язань перед іншими кредиторами, то позивач вважав неправомірним накладення арешту на спадкове майно, що залишилося після померлої ОСОБА_3 , на яке отримав право власності ОСОБА_2 у рахунок погашення зобов`язань спадкодавця перед кредитором. З наведених підстав позивач просив скасувати арешт з нерухомого майна, а саме житлового будинку АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці 0,0695 га, накладений постановою приватного виконавця Скрипника В.Л. від 06 червня 2018 року у виконавчому провадженні № 56506495. Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 19 лютого 2020 року до участі у справі залучено співвідповідача ПАТ «Дельта Банк». Ухвалою цього суду від 17 березня 2020 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, ОСОБА_2 . Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 вересня 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що на даний час йому завдано збитків на суму 390 000,00 грн. та існує великий ризик того, що спірне майно може бути використане всупереч виконання обов`язку по поверненню йому коштів за договором позики, оскільки обов`язок спадкодавця перейшов до спадкоємця на момент відкриття спадщини і не припинився внаслідок смерті спадкодавця. Зазначає, що спадкодавець ОСОБА_3 не мала ніяких боргових зобов`язань перед будь-яким банком, такі зобов`язання перед кредиторами має ОСОБА_2 . Крім того, суд не звернув уваги на те, що відповідачі та третя особа не заперечували проти визнання за ним права власності на житловий будинок та земельну ділянку, що не було враховано судом. Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. Вищевказане рішення було предметом апеляційного та касаційного розгляду. Так, постановою Верховного Суду від касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Полтавського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У постанові суд касаційної інстанції послався на те, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального права, оскільки апеляційний суд, не врахувавши неможливість проведення відеоконференції судом першої інстанції, розглянув справу за відсутності позивача та його представника, не забезпечивши їм можливість взяти участь у судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 417 ЦПК України, вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного. Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції правильно встановив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 30.05.2017 р. Кременчуцьким МВ ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області (а.с. 7). За життя ОСОБА_3 належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями АДРЕСА_1 , що підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 18211881 від 25.02.2014, а також земельна ділянка 0,0695 га, розташована на території АДРЕСА_1 , що підтверджено Державним актом на право приватної власності на землю серія ПЛ 1930, виданим на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської Ради народних депутатів від 26.01.2001 № 163 (а.с. 9-10). Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 194919645 від 26.12.2019 р., на підставі свідоцтв про право на спадщину за заповітом номер 849, 848, виданих 30.05.2018 р. приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокоп О.Е., ОСОБА_2 набув право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку площею 0,0695 га, кадастровий номер 5310436500:12:004:0575, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 86-87). Постановою приватного виконавця Скрипника В.Л. від 06.06.2018 у виконавчому провадженні ВП № 56506495 при примусовому виконанні виконавчого листа Крюківського районного суду м. Кременчука № 537/5083/14-ц, виданого 07.10.2016 р. про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором, накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 143 250,58 грн. Зазначене обтяження було зареєстровано у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження за № 26490081 від 06.06.2018 р. (а.с. 85). Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 02.07.2018 р. у справі № 537/2596/18 (провадження № 2/537/816/2018) визнано ОСОБА_1 кредитором спадкодавця ОСОБА_3 та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 390 000 грн. із спадкового майна, що складається з будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки 0,0695 га, розташовані в АДРЕСА_1 , яке ОСОБА_2 отримав у спадщину від матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також 3 900 грн. судового збору (а.с. 21-22). Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.07.2019 р. у справі № 537/2596/18 (провадження № 6/537/99/2019) задоволено подання державного виконавця Крюківського РВ ДВС ГТУЮ Полтавської області про визнання мирової угоди на стадії примусового виконання та визнано умови мирової угоди, укладеної 22 січня 2019 року між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 , які є сторонами виконавчого провадження № 57966973 з виконання виконавчого листа № 537/2596/18, виданого 05.12.2018 р. Крюківським районним судом м. Кременчука Полтавської області на виконання рішення цього ж суд від 02.07.2018, за умовами якої кредитор ОСОБА_1 з метою погашення зобов`язань спадкодавця-боржника ОСОБА_3 приймає у власність спадкове майно, яке отримав спадкоємець ОСОБА_2 , а боржник, спадкоємець ОСОБА_2 вживає всі необхідні заходи щодо передачі будинку АДРЕСА_1 та прилеглої до нього земельної ділянки 0,0695 га у власність ОСОБА_1 , визнає за останнім право власності та після підписання вказаної мирової угоди втрачає право власності на вказаний будинок разом із прилеглою до нього земельною ділянкою розміром 0,0695 га (кадастровий номер 5310436500:12:004:0575), а стягувач (кредитор) ОСОБА_1 зобов`язався прийняти у власність вказане нерухоме майно та після прийняття майна у власність відмовляється від будь-яких майнових претензій щодо спадкового майна до ОСОБА_2 (а.с.19-20). Згідно заяви ОСОБА_2 , посвідченої приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Прокоп О.Е. 14.12.2018, ОСОБА_2 як спадкоємець померлої ОСОБА_3 визнав вимоги кредитора спадкодавця ОСОБА_1 та не заперечував проти стягнення з нього 648518 грн., у тому числі з присуджених коштів 393900 грн. згідно рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області у справі № 537/2596/18 (провадження № 2/537/816/2018), а також штрафних санкцій - 254618 грн. згідно договору позички від 10.12.2016 р. та задоволення даної вимоги кредитора у вищезазначеній сумі в повному обсязі за рахунок спадкового майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_1 та земельної ділянки 0,0695 га, кадастровий номер 5310436500:12:004:0575, розташованої в АДРЕСА_1 (а.с. 18). Згідно з висновком експерта № 20-19 від 17.04.2019 р., виконаного судовим експертом Маківським М.В., ринкова вартість домоволодіння (житлового будинку та прилеглої до нього земельної ділянки 0,0695 га), розташованого в АДРЕСА_1 , становить 367 085 грн. з урахуванням ПДВ (а.с. 17). При ухваленні рішення про відмову у задоволенні вказаного позову суд першої інстанції виходив із відсутності правових та фактичних підстав для зняття арешту зі спірного майна, оскільки позивач не довів, що набув право власності на спірний житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку. Також не довів, що накладенням арешту на майно ОСОБА_2 було порушено його права. Крім того ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту своїх прав. Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, з огляду на таке. Згідно частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон) особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право на захист права власності від порушень та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Отже зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні є способом захисту права власності позивача від порушень, що не пов`язані із позбавленням володіння, коли власник має майно в своєму володінні, однак протиправні дії інших осіб, у даному випадку - приватного виконавця Скрипника В. Л. перешкоджають йому здійснювати права користування та розпорядження своїм майном. Факт належності позивачеві спірного майна на праві власності є предметом доказування по справі та підлягає встановленню при ухваленні судового рішення на підставі належних, допустимих та достатніх доказів, обов`язок подання яких покладається на сторони (статті 77-81 ЦПК України). Судом встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги, що на момент накладення приватним виконавцем Скрипником В.Л. арешту на майно боржника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні ВП № 56506495, 06 червня 2018 року спірне нерухоме майно було зареєстроване за ОСОБА_2 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч.ч. 1-4 статті 50 Закону № 1404-VIII звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна фізичної особи здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. Разом із житловим будинком стягнення звертається також на прилеглу земельну ділянку, що належить боржнику. У разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення(частина перша статті 56 Закону № 1404-VIII). Згідно частини шостої статті 56 Закону № 1404-VIII перешкоджання вчиненню виконавцем дій, пов`язаних із зверненням стягнення на майно (кошти) боржника, порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном (коштами), на яке накладено арешт, а також інші незаконні дії щодо арештованого майна (коштів) тягнуть відповідальність, установлену законом. Отже, під час дії арешту жодних дій ні власник, ні особи, які вважають себе власниками, без дозволу ДВС не можуть вчиняти щодо арештованого майна, а мають оскаржити вказані дії ДВС чи постанову про накладення арешту у разі незгоди із нею. У постанові від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що для цілей визначення наявності в особи права володіння нерухомим майном має бути застосовано принцип реєстраційного підтвердження володіння, який полягає в тому, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі повноваження власника, визначені в частині першій статті 317 ЦК України, у тому числі й право володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц). Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що власником спірного житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки є ОСОБА_2 , який отримав це майно в порядку спадкування після померлої ОСОБА_3 та зареєстрував своє право в установленому законом порядку. Укладення у виконавчому провадженні ВП № 57966973 мирової угоди від 22 січня 2019 року між стягувачем ОСОБА_1 та боржником ОСОБА_2 , за якою останній здійснив відчуження спірного майна під час дії арешту, права власності позивача на нерухоме майно до його державної реєстрації не породжує. За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України, ч.1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Згідно ч.ч. 1,2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Враховуючи те, що позивач не довів набуття права власності на спірне нерухоме майно, а також те, що його права порушені відповідачами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . При цьому, місцевий суд правильно послався на те, що при винесенні постанови від 06 червня 2018 року про накладення арешту на усе рухоме та нерухоме майно, належне боржнику ОСОБА_2 , в межах суми стягнення 143 250,58 грн. приватний виконавець Скрипник В.Л. діяв в межах повноважень, визначених Законом № 1404-VIII, та прав позивача ОСОБА_1 не порушував. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , які дублюють фактично вимоги його позову, зводяться до незгоди з рішенням місцевого суду, та не спростовують його правильних висновків про відмову у задоволенні позову, отже, на увагу колегії суддів не заслуговують. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 вересня 2020 року відповідає нормам матеріального і процесуального права. Підстав для його скасування з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено. За таких обставин, апеляційна скарга ОСОБА_6 залишається колегією суддів без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 вересня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03.06.2022 р. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді Ю.В.Дряниця Л.І.Пилипчук