Постанова Полтавський апеляційний суд № 552/3051/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 552/3051/21 Номер провадження 22-ц/814/187/22Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Чумак О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2022 року м. Полтава Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Полтавського апеляційного суду у складі: головуючого судді Чумак О.В., суддів Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Булгарова Олександра Олександровича на рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2021 року, ухвалене суддею Самсоновою О.А., повний текст рішення складено 07 жовтня 2021 р., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання незаконним та скасування Акту спеціального розслідування нещасного випадку. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, - ВСТАНОВИЛА: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Полтави з позовом до Управління Держпраці в Полтавській області про визнання незаконним та скасування Акту спеціального розслідування нещасного випадку. В обґрунтування позову вказував, що 01 липня 2020 року об 11:15 хв. у смт. Соколова Балка Полтавської області на території СП «Полтавська газонафтова компанія» з водієм автотранспортного засобу ТОВ «Марко ЛТД» ОСОБА_2 стався нещасний випадок внаслідок розриву корпусу вогнегасника, що спричинив потерпілому тілесні ушкодження, від яких він загинув. 03 липня 2020 року наказом Управління Держпраці у Полтавській області № 81-н була створена комісія із спеціального розслідування вказаного нещасного випадку. 03 грудня 2020 року комісією зі спеціального розслідування нещасного випадку розглянуто та підписано Акт розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, що стався 01 липня 2020 року об 11 год. 15 хв., який затверджено 07 грудня 2020 року начальником Управління Держпраці у Полтавській області. З вказаним актом не погодилися представники ТОВ «Марко ЛТД», які входили до складу комісії. Ними була викладена окрема думка до Акту спеціального розслідування нещасного випадку. У зв`язку з наявністю окремої думки генеральним директором ТОВ «Марко ЛТД» було направлено звернення до Державної служби України з питань праці про проведення повторного спеціального розслідування нещасного випадку. В результаті розгляду звернення Державна служба України з питань праці надала доручення Управлінню Держпраці в Полтавській області провести повторне розслідування. 05 лютого 2021 року наказом № 23-н начальника Управління Держпраці у Полтавській області була утворена комісія для проведення повторного спеціального розслідування нещасного випадку. 17 травня 2021 року комісією із спеціального повторного розслідування нещасного випадку з порушенням порядку його проведення частково розглянуто Акт спеціального повторного розслідування. Головою новоствореної комісії складено Акт повторного спеціального розслідування нещасного випадку, текст якого фактично не відрізняється від першого Акту, та має ті ж самі помилки та неточності, що й попередній. Окрім того, з нього виключені причини нещасного випадку, які пов`язані із психологічним станом потерпілого, що були наслідками домагань приватного виконавця зі стягнення боргу, та до нього внесені правки про визнання винними у настанні нещасного випадку генерального директора ТОВ «Марко ЛТД» ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Вказане рішення комісії, викладене в Акті спеціального повторного розслідування від 17 травня 2021 року, позивач ОСОБА_1 вважає незаконним, а також таким, що підлягає скасуванню, оскільки при його складенні комісією не виконано всі вимоги Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337, зроблено невірні висновки на підставі неналежних доказів, не взяті до уваги інші суттєві обставини, зокрема психологічний стан потерпілого ОСОБА_2 . З наведених підстав позивач просив суд визнати незаконним та скасувати Акт повторного спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-1/П, що стався 01.07.2020 року об 11 год. 10 хв. з ОСОБА_2 на території Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія», складений комісією 17 травня 2021 року та затверджений 21 травня 2021 року начальником Головного управління Держпраці у Полтавській області та стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання незаконним та скасування Акту спеціального розслідування нещасного випадку відмовлено. Відмовлено третій особі без самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_4 у стягненні витрат на правову допомогу. З цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач ОСОБА_1 , оскарживши його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі представник позивача адвокат Булгаров О.О. прохає скасувати рішення, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та порушення норм процесуального права. Постановити нове рішення, яким задовольнити позов повністю та визнати незаконним і скасувати Акт повторного спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-1/П, що стався 01.07.2020 року об 11 год. 10 хв. з ОСОБА_2 на території Спільного підприємства «Полтавська газонафтова компанія», складений комісією, утвореною наказом Головного управління Держпраці у Полтавській області від 05.02.2021 р. № 23-Н, 21 травня 2021 року, затверджений 24 травня 2021 року начальником Головного управління Держпраці у Полтавській області В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивач вважає неправомірним Акт повторного спеціального розслідування від 21.05.2021 р., затверджений 24.05.2021 р. начальником управління Держпраці у Полтавській області, та таким, що складений з порушенням вимог Порядку №

337. Вказує, що зазначені в Акті причини настання нещасного випадку та висновки про винних осіб ґрунтуються на домислах і припущеннях, не підтверджених належними доказами, а тому цей Акт підлягає визнанню незаконним та скасуванню у судовому порядку. Зазначає, що позивач не погоджується з визначенням причин нещасного випадку та з висновками Акту повторного спеціального розслідування про винних осіб, який прямо та опосередковано порушує його охоронюваний законом інтерес, враховуючи те, що позивач є засновником ТОВ «Марко ЛТД». Тоді як оскаржуваний Акт має безпосередній вплив на майбутні права та обов`язки підприємства у вигляді настання негативних наслідків для юридичної особи, зокрема, накладення у майбутньому фінансових санкцій, зупинення діяльності підприємства тощо. Крім цього, вказує, що позивач зазначений в Акті як особа, з вини якого настав нещасний випадок, і це має юридичне значення для захисту його охоронюваного інтересу щодо можливого притягнення у майбутньому його до юридичної відповідальності, в тому числі кримінальної, оскільки цей Акт може бути використаний стороною обвинувачення у вигляді доказу у кримінальному провадженні, який підтверджує вину особи, яка в ньому вказана. Посилається на те, що Спеціальна комісія з повторного розслідування нещасного випадку при розгляді оспорюваного Акту 17 травня 2021 року під головуванням ОСОБА_5 в порушення пункту 33 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою КМУ від 17 квітня 2019 року № 337, проводила засідання без складання протоколу засідання, в якому фіксується дата, місце, час, порядок денний та рішення, які прийняті. Вказує, що в порушення п. 34 Порядку № 337 Акт повторного спецрозслідування від 17.05.2021 р. форми Н-1/П затвердженого 24 травня 2021 року начальником Головного управління Держпраці у Полтавській області члени комісії не розглядали та за його текст не голосували , окрім питання, чи пов`язаний цей нещасний випадок з виробництвом. В основу оскаржуваного Акту покладено пояснення законного представника потерпілого ОСОБА_6 , яка безпосередньо не була свідком обставин, які досліджувалися під час спеціального розслідування. Вважає, що викладена в Акті версія подій у описовій частині Акту спростовується документами і поясненнями свідків. Зазначає, що ОСОБА_2 не виконував і не міг виконувати обов`язки майстра дільниці протипожежних систем та роботи по технічному обслуговуванню вогнегасників, оскільки він прийнятий на посаду водія автотранспортних засобів, та виконував функції водія. Невідповідність викладених обставин в Акті спецрозслідування фактичним обставинам справи детально описано в окремій думці представників комісій з повторного спецрозслідування ТОВ «Марко ЛТД». Крім цього, вказує, що Акт також має внутрішні протиріччя, а саме, в п. 5 Акту вказана основна причина нещасного випадку - порушення ст. 13 ЗУ «Про охорону праці», а у пункті 8, де визначені винні особи, про це не зазначено взагалі. Вважає такий висновок надуманим, так як в Акті цитовано ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про охорону праці» без урахування положень частини другої цієї статті. Посилається на те, що ТОВ «Марко ЛТД» повністю виконало вимоги ст. 13 ЗУ «Про охорону праці», оскільки на підприємстві функціонує система управління охороною праці. на забезпечення якої здійснюються усі необхідні заходи та розроблені і затверджені нормативно-правові акти з питань охорони праці. При проведенні повторного спецрозслідування не були підписані протоколи засідання усіма членами комісії, а протокол про затвердження Акту спецрозслідування взагалі відсутній в матеріалах справи та самого спеціального розслідування. Визначення винуватим генерального директора ТОВ «Марко ЛТД» ОСОБА_1 в порушенні ст. 31 Кодексу законів про працю України є безпідставними, оскільки як в ході первинного, так і вході повторного спеціального розслідування не встановлено той факт, що ОСОБА_1 вимагав від ОСОБА_2 виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Вказує, що ОСОБА_1 особисто не спілкувався з ОСОБА_2 та не давав йому ні усних, ні письмових вказівок. Вважає надуманими порушення з боку ОСОБА_1 п. 33 «Кваліфікаційних вимог», затверджених Наказом Мінпраці та соціальної політики України від 29.12.2004 р. № 336, так як ОСОБА_2 працював на посаді водія автотранспортного засобу, та не виконував обов`язки майстра дільниці протипожежних систем та роботи по технічному обслуговуванню вогнегасників. Зазначає, що ОСОБА_1 не порушував підпункт 3 пункту 2 розділу ІН «Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників», оскільки цей Розділ поширюється на власників вогнегасників, а тому не має жодного відношення до технічного обслуговування вогнегасників. При цьому, позивач не розбирав чи перезаряджав вогнегасник, корпус якого розірвався, та не являється його власником. Скаржник вказує, що є незрозумілим, який причинно-наслідковий зв`язок між діями (бездіяльністю) ОСОБА_1 та наслідками у вигляді смерті потерпілого. В оскаржуваному Акті не зазначено та фактично проігноровано вимогу ст. 14 ЗУ «Про охорону праці». Усі порушення, на які посилався в позові ОСОБА_1 , підтверджуються поясненнями свідків нещасного випадку та працівників Дніпровського підрозділу ТОВ «Марко ЛТД», в якому працював ОСОБА_2 , а також відеозаписом, зробленим 17.05.2021 р. під час засідання спецкомісії представниками ТОВ «Марко ЛТД» на відеокамеру на відеоносій, який приєднаний до матеріалів цієї справи. Наголошує, що засідання комісії спецрозслідування 17 травня 2021 року фактично не відбулося, Акт з повторного спецрозслідування практично не відрізняється від первинного Акту спецрозслідування нещасного випадку та на думку позивача він був складений з метою помсти за звернення ОСОБА_1 до Держслужби України з питань праці щодо скасування попереднього Акту, у стані реального конфлікту інтересів, оскільки голова комісії з повторного розслідування ОСОБА_5 , який працює головним державним інспектором сектору розслідування, аналізу та обліку і виробничого травматизму Управління Держпраці у Полтавській області є безпосереднім підлеглим ОСОБА_7 - завідувача сектору розслідування, аналізу та обліку аварій і виробничого травматизму у Полтавській області. В порушення Порядку розслідування та Положення про управління посадові особи Управління Держпраці у Полтавській області не виконали завдання щодо контролю за своєчасністю та об`єктивністю розслідування нещасного випадку, не встановили об`єктивних причин нещасного випадку, та, як наслідок, проявили свою неспроможність в визначенні заходів в усуненні можливого повторення в майбутньому аналогічних випадків. Акт повторного спецрозслідування не відповідає фактичним обставинам справи, оснований на припущеннях в умовах конфлікту інтересів посадових осіб Держпраці у Полтавській області та прийнятий у порушення Порядку №

337. Акт фактично відображає упереджену думку одного члена комісії із шести - голови комісії Матюхова Р.В., який його фактично склав. Крім цього, в апеляційній скарзі представник позивача вказує, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 265 ЦПК України в оскаржуваному рішенні не навів мотивів відхилення доказів, наданих позивачем - відеозапису засідання комісії, про нібито затвердження Акту спецрозслідування, не надав мотивовану оцінку кожного аргументу позивача, не зазначив норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування. Зокрема, не вказано, якими доказами підтверджено висновок, що рішення комісії з розслідування прийнято колегіально. Встановивши, що при проведенні повторного спецрозслідування відсутні порушення Порядку № 337, суд першої інстанції проігнорував доводи позивача щодо порушення стосовно оформлення протоколів засідання комісії. В матеріалах повторного спецрозслідування відсутній протокол огляду місця події, який обов`язково складається. суд не надав відповіді на доводи позивача про грубе порушення комісії п. п. 33,34 Порядку №

337. Не надав оцінку доводам позивача про те, що комісія не голосувала при визначенні винних у настанні нещасного випадку, що підтверджується відеозаписом засідання від 17 травня 2021 р. Не надав оцінку доводам позивача про те, що комісія дійшла висновку на підставі неналежних доказів - копій документів, оригінали яких відсутні взагалі, та які не могла вилучити поліція - а саме Акт виконаних робіт, підписаний потерпілим ОСОБА_2 . Також суд першої інстанції прийняв вказані документи як докази, які є неналежними, оскільки надані суду ОСОБА_6 копії документів спростовуються поясненнями свідків. Не надавши відповіді на важливі доводи позивача, місцевий суд проігнорував практику Європейського суду з прав людини. У відзивах на апеляційну скаргу представник Управління Держпраці у Полтавській області, а також третя особа ОСОБА_6 прохають залишити без задоволення апеляційну скаргу та без змін рішення суду першої інстанції, яке вважають законним і обґрунтованим. Позивач ОСОБА_1 , його представник Булгаров О.О. , відповідач Управління Держпраці у Полтавській області, третя особа ОСОБА_6 , Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування у Полтавській області, Головне управління національної поліції в Полтавській області, ОСОБА_3 , представники третіх осіб ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ТзОВ «Марко ЛТД» в судове засідання не з`явилися. Про день, час і місце розгляду справи повідомлені апеляційним судом. Клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Третя особа ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с. 40 том 5). Позивач ОСОБА_1 по телефону повідомив апеляційний суд про розгляд справи у його відсутність та без участі його представника Булгарова О.О . Третя особа ОСОБА_6 також по телефону повідомила суд про розгляд справи у її відсутність. Про що секретарем судового засідання складено телефонограми. З огляду на вищенаведене та враховуючи положення ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін та їх представників. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За змістом ст. 374 ч. 1 п. 1 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Суд першої інстанції встановив, і це вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 працював у Дніпровському підрозділі ТОВ «Марко ЛТД» на посаді водія автотранспортних засобів з 05 лютого 2020 року. Зазначена обставина підтверджується копією наказу ТОВ «Марко ЛТД» №20 від 04 лютого 2020 року про прийняття на роботу (т.2 а.с. 25). 30 червня 2020 року Дніпровським структурним підрозділом ТОВ «Марко ЛТД» видано наказ №38-В, згідно якого наказано відрядити з 30 червня 2020 року на чотири дні водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 та водія автотранспортних засобів ОСОБА_11 в с. Соколова Балка Полтавської області на підприємство СП «Полтавська газонафтова компанія» для виконання робіт з ТО вогнегасників (т. 2 а.с.34). На підставі наказу ТОВ «Марко ЛТД» від 30 червня 2020 року №38-В водію ОСОБА_2 видано посвідчення про відрядження до смт. Соколова Балка на СП «Полтавська газонафтова компанія» на 1 день - 01 липня 2020 року. Мета відрядження - ТО вогнегасників (т. 2 а.с.33). Аналогічного змісту посвідчення про відрядження на підставі наказу ТОВ «Марко ЛТД» від 30 червня 2020 року №38-В видано водію ОСОБА_11 . Він відряджений до смт. Соколова Балка на СП «Полтавська газонафтова компанія» на 1 день - 01 липня 2020 року. Мета відрядження - ТО вогнегасників (т. 2 а.с.32). Як вбачається з даних журналу входу-виходу на територію робітників СП «Полтавська ГНК», пост №1 КПП №1, 01 липня 2020 року з 7 год. 50 хв. ОСОБА_12 та ОСОБА_11 перебували на території вказаного підприємства (т. 1 а.с.194-195). Об 11 год. 15 хв. 01 липня 2020 року на території СП «Полтавська ГНК» відбувся розрив вогнегасника, внаслідок якого ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження, від яких помер. Вказана обставина підтверджується листом Обласного бюро судово-медичної експертизи від 03 серпня 2020 року №1618 про розтин трупа гр-на ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 22). У зв`язку зі смертю ОСОБА_2 ТОВ «Марко ЛТД» 01 липня 2020 року за вих. №01/07/20 направлено на адресу начальника Держпраці в Полтавській області відповідне повідомлення про нещасний випадок/ гостре професійне захворювання (отруєння) (т.1 а.с. 20-21). Наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 03 липня 2020 року №81-н «Про призначення комісії з спеціального розслідування» для розслідування обставин і причин нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 01 липня 2020 року з водієм автотранспортних засобів товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» ОСОБА_2 утворено комісію із спеціального розслідування (т.1 а.с.20-21). За результатами проведеного спеціального розслідування вказаною комісією 03 грудня 2020 року складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 01 липня об 11 год. 15 хв. на (в) Товаристві з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД», за формою Н-1/П, який затверджений начальником Управління Держпраці у Полтавській області 07 грудня 2020 року (т.1 а.с. 23-35). Згідно вказаного акту комісія зі спеціального розслідування зробила висновок, що нещасний випадок, який 01.07.2020 року стався з водієм автотранспортних засобів ТОВ «Марко ЛТД» ОСОБА_2 є таким, що пов`язаний з виробництвом. Також комісія визнала, що особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці, є ОСОБА_3 , начальник Дніпровського підрозділу ТОВ «Марко ЛТД», яка не прийняла відповідних мір щодо організації безпечного ведення робіт з підготовки і проведення технічного обслуговування вогнегасників, не призначила старшого виконавця робіт серед працівників які перебували у відрядженні, чим порушено вимоги посадових обов`язків, передбачених п.п. 20; 24; 25 «Посадової інструкції начальника підрозділу № JD-03/05-01/26, затвердженої генеральним директором ТОВ «Марко ЛТД» 10.01.2014, а також ОСОБА_2 , водій автотранспортних засобів ТОВ «Марко ЛТД», який під час виконання робіт був знервованим, через систематичні дзвінки-нагадування стосовно заборгованості, відповідно до кредитного договору укладеного з ПАТ «Альфа-Банк», що часто відволікало його від виконання функціональних обов`язків. При цьому потерпілий, на момент ТО вогнегасників, не подбав про особисту безпеку і ймовірно приступив до виконання роботи, яка не відносилася до його обов`язків, чим порушив вимоги п. 1.4 «Інструкції з охорони праці водія автотранспортних засобів № ИП-01», затвердженої виказом генерального директора ТОВ «Марко ЛТД» від 09.08.2018 р. № 04/1-3/2. Представники ТОВ «Марко ЛТД», що входили до складу комісії зі спеціального розслідування, - ОСОБА_13 та ОСОБА_14 - не погодилися з висновками комісії щодо встановлення осіб, винних у настанні нещасного випадку, у зв`язку з чим долучили до Акту спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 01 липня об 11 год. 15 хв. на (в) Товаристві з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД», окрему думку (т. 1 а.с. 36-39). З цих підстав директор ТОВ «Марко ЛТД» ОСОБА_1 22 грудня 2020 року звернувся до Держслужби України з питань праці з проханням провести повторне спеціальне розслідування нещасного випадку (т. 1 а.с. 40-43). За результатами вказаного звернення Державна служба України з питань праці надала Управлінню Держпраці у Полтавській області відповідне доручення щодо призначення повторного спеціального розслідування вищезазначеного нещасного випадку спеціальною комісією в іншому складі (із заміною всіх членів комісії) (т. 1 а.с. 44). У зв`язку з цим наказом Управління Держпраці у Полтавській області від 05 лютого 2021 року №23-н «Про призначення комісії з повторного спеціального розслідування» для розслідування обставин і причин нещасного випадку із смертельним наслідком, що стався 01 липня 2020 року з водієм автотранспортних засобів Товариства з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД» ОСОБА_2 , утворено комісію із повторного спеціального розслідування (т.1 а.с.48-49). За результатами проведеного повторного спеціального розслідування вказаною комісією 21 травня 2021 року складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 01 липня об 11 год. 15 хв. в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД», за формою Н-1/П, який затверджений начальником Управління Держпраці у Полтавській області 24 травня 2021 року (т.1 а.с. 51-68). Згідно вказаного акту комісія з повторного спеціального розслідування зробила висновок, що нещасний випадок, який стався з водієм автотранспортних засобів ТОВ «Марко ЛТД» ОСОБА_2 , є таким, що пов`язаний з виробництвом. Акт форми Н-1/П, затверджений 07 грудня 2020 року Управлінням Держпраці у Полтавській області на потерпілого ОСОБА_2 , скасовано у зв`язку з втратою чинності. Також комісія визнала, що особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці, є: ОСОБА_1 , генеральний директор ТОВ «Марко ЛТД», який допустив до виконання робіт працівника не за спеціальністю, чим порушив вимоги статті 31 Кодексу законів про працю України: «Власник або уповноважений ним орган не має права вимагати від працівника виконання роботи, не обумовленої трудовим договором», пункт 33 «Кваліфікаційних вимог», затверджених Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29 грудня 2004 року №336. Вимоги до професії зарядник вогнегасника - «Кваліфікаційні вимоги. Базова загальна середня освіта та професійна підготовка на виробництві, без вимог до стажу роботи» та підпункт 3 пункту 2 розділу IV «Правил експлуатації та типових норм належності вогнегасників»: «Забороняється: розбирати і перезаряджати вогнегасники особам, які не мають права на проведення таких робіт»; та ОСОБА_3 , начальник Дніпровського підрозділу ТОВ «Марко ЛТД», яка не прийняла відповідних заходів щодо організації безпечного ведення робіт з підготовки і проведення технічного обслуговування вогнегасників, не призначила старшого виконавця робіт серед працівників які перебували у відрядженні, чим порушено вимоги посадових обов`язків передбачених вимогами п.п. 20; 24; 25 «Посадової інструкції начальника підрозділу № JD-03/05-01/26, затвердженої генеральним директором ТОВ «Марко ЛТД» 10.01.2014: 20) Перевіряти розстановку підлеглого персоналу по робочих місцях відповідно з додержанням трудової дисципліни і законодавства, безпечного проведення всіх видів робіт на робочих місцях. 24) Здійснювати керівництво та контроль над роботою зі створення безпечних та здорових умов праці та забезпеченню дотримання правил і норм з охорони праці і виробничої санітарії підлеглими робітниками. 25) Забезпечити безпеку виробничих процесів, обладнання, приміщень, будівель і споруд підрозділу». З вказаними висновками знову не погодилися представники ТОВ «Марко ЛТД», що входили до складу комісії з повторного спеціального розслідування нещасного випадку ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . У зв`язку з цим ними до Акту долучено окрему думку, про що зроблено відповідне застереження в Акті повторного спеціального розслідування нещасного випадку (т. 1 а.с. 69 - 80). При вирішенні спору суд першої інстанції встановив, що позивач не довів той факт, що водій автотранспортних засобів ОСОБА_2 не залучався керівництвом ТОВ «Марко ЛТД» до робіт з технічного обслуговування вогнегасників. Також місцевий суд дійшов висновку, що діями відповідача прав позивача не порушено. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції. з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 3 статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Право визначення предмету позову належить лише позивачу, який обирає правомірний та ефективний спосіб захисту прав та інтересів. Способи захисту цивільних прав та інтересів, за загальним правилом, визначені частиною другою статтею 16 ЦК України: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Процедура проведення розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) затверджена Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 (далі в тексті рішення - Порядок № 337). Згідно з абзацом першим пункту 33 Порядку № 337 комісія (спеціальна комісія) зобов`язана провести засідання комісії (спеціальної комісії) з розслідування нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), на якому розглянути інформацію про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння), розподілити функції між членами комісії, провести зустріч з потерпілим (членами його сім`ї чи уповноваженою ними особою) та скласти протоколи засідання комісії згідно з додатком

4. Як встановив районний суд при розгляді цієї справи, комісією з повторного спеціального розслідування нещасного випадку проводилися засідання, на яких ними розглядалася інформація про нещасний випадок. За результатами повторного спеціального розслідування комісією складено Акт повторного спеціального розслідування нещасного випадку форми Н-1/П, що стався 01.07.2020 року о 11 год. 10 хв. у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Марко ЛТД», від 21 травня 2021 року, що затверджений начальником Управління Держпраці у Полтавській області 24 травня 2021 року (т. 1 а.с. 51-68) Вказаний акт підписаний усіма членами комісії із застереженням про долучення до даного акту окремої думки членів комісії ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Викладене в повній мірі відповідає вимогам абзаців 12 та 13 п. 33 Порядку №337, згідно яких комісія зобов`язана: скласти акти за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення) згідно з додатком 11 у кількості, визначеній рішенням комісії (спеціальної комісії); розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1 (тимчасові акти за формою Н-1 у разі їх складення), а у разі незгоди члена комісії (спеціальної комісії) із змістом розділів 5, 6, 8, 9 такого акта - обов`язково підписати ці акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово, в якій він обґрунтовано викладає пропозиції до змісту розділів 5, 6, 8, 9 акта (окрема думка додається до цих актів та є їх невід`ємною частиною). З наведеного вбачається, що наявність окремої думки членів комісії не свідчить про незаконність Акту спеціального розслідування нещасного випадку та не тягне за собою наслідком його скасування або визнання недійсним. Той факт, що голова комісії відмовився здійснювати окремий розгляд кожного зауваження членів комісії ОСОБА_15 та ОСОБА_16 щодо висновків, викладених в акті, не є підставою для визнання його незаконним чи для його скасування, оскільки чинним законодавством, в тому числі Порядком №337 не передбачено такого порядку розгляду зауважень членів комісії. Згідно п. 34 Порядку №337 передбачено, що рішення щодо визнання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) пов`язаними чи не пов`язаними з виробництвом приймається комісією (спеціальною комісією) шляхом голосування простою більшістю голосів. У разі рівної кількості голосів членів комісії (спеціальної комісії) голос голови. Рішення, викладене в оскаржуваному Акті розслідування нещасного випадку, прийнято більшістю голосів членів комісії. Окрема думка членів комісії до акту долучена. Отже, вимоги Порядку №337 виконані. Крім того, як передбачено п. 33 Порядку №337, саме до повноважень комісії з розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку віднесено встановлення обставин та причин настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), визначення чи пов`язані нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) з виробництвом, встановлення осіб, які допустили порушення вимог нормативно-правових актів з охорони праці. Суд першої інстанції правильно встановив, що комісією з повторного спеціального розслідування було вжито всіх необхідних заходів, передбачених п. 33 Порядку №337, з метою встановлення обставин та причин виникнення нещасного випадку, а саме: одержано письмові пояснення від роботодавця, його посадових осіб, працівників підприємства, членів сім`ї потерпілого, в тому числі законного представника малолітньої дитини загиблого ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , опитано осіб - свідків нещасного випадку, вивчено наявні на підприємстві документи та матеріали стосовно нещасного випадку, матеріали огляду місця події, тощо. В той же час долученими до матеріалів справи доказами позивач не довів хибність висновків комісії щодо залучення водія автотранспортного засобу ОСОБА_2 до виконання роботи, не передбаченої трудовим договором, а саме роботи щодо технічного обслуговування вогнегасників. Так, як убачається з наказу Дніпровського структурного підрозділу ТОВ «Марко ЛТД» від 30 червня 2020 року №38-В, у відрядження в с. Соколова Балка Полтавської області на підприємство СП «Полтавська газонафтова компанія» з 30 червня 2020 року на чотири дні направлені два водія автотранспортних засобів ОСОБА_2 та ОСОБА_11 . Мета відрядження обох водіїв - ТО вогнегасників (т. 2, а.с.34). На підставі наказу ТОВ «Марко ЛТД» від 30 червня 2020 року №38-В водію ОСОБА_2 видано посвідчення про відрядження до смт. Соколова Балка на СП «Полтавська газонафтова компанія» на 1 день - 01 липня 2020 року. Мета відрядження - ТО вогнегасників (т. 2 а.с.33). Аналогічного змісту посвідчення про відрядження на підставі наказу ТОВ «Марко ЛТД» від 30 червня 2020 року №38-В видано водію ОСОБА_11 . Він відряджений до смт. Соколова Балка на СП «Полтавська газонафтова компанія» на 1 день - 01 липня 2020 року. Мета відрядження - ТО вогнегасників (т. 2 а.с.32). Позивач у суді першої інстанції посилався на те, що ОСОБА_2 надавав допомогу працівнику, що здійснював ТО вогнегасників. Згідно завдання на відрядження №38-з від 30 червня 2020 року, що видано ТОВ «Марко ЛТД» водію автотранспортних засобів ОСОБА_2 , який відряджений до с. Соколова Балка Полтавської області на підприємство СП «Полтавська газонафтова компанія» на період з 30.06.2020 по 03.07.2020, мета відрядження: управління автотранспортним засобом, допомога виконавцю робіт з технічного обслуговування вогнегасників, вантажно-розвантажувальні роботи (т. 2 а.с. 44). Між тим, як правильно встановив місцевий суд, технічне обслуговування вогнегасників не входить до обов`язків водія автотранспортних засобів згідно посадової інструкції водія автотранспортних засобів №JD-03/05-01-03 (т. 2 а.с. 116-121). Як і не входить до посадових обов`язків водія і не передбачено трудовим договором надання водієм допомоги в технічному обслуговуванні вогнегасників. Крім того, з доданих до матеріалів справи наказів про відрядження вбачається, у ТОВ «Марко ЛТД» неодноразово здійснювалось відрядження водіїв автотранспортних засобів для виконання робіт з ТО вогнегасників: згідно наказу №27-В від 18 травня 2020 року в м. Полтаву на ТОВ «ТД «Авитотранс - Ойл», ТОВ «Дрегон Ойл», ТОВ «Європа Транс Агро», ТОВ «Спецінвест - V» для виконання робіт з ТО вогнегасників з 18 травня 2020 року на п`ять днів відряджені водії автотранспортних засобів ОСОБА_2 та ОСОБА_17 (т.1 а.с. 145); згідно наказу №36-В від 22 червня 2020 року в м. Маріуполь на ТОВ «Нова Пошта», ТОВ «САВ-д», ТОВ «Джиї Україна», ПП «Будпостач» для виконання робіт з ТО вогнегасників з 22 червня 2020 року на п`ять днів відряджені водії автотранспортних засобів ОСОБА_2 та ОСОБА_17 (т.1 а.с. 153). Відповідно звіту про відрядження №36-З водія автотранспортних засобів ОСОБА_17 , на період з 22 по 26 червня 2020 року він відряджений у м. Маріуполь, мета відрядження: технічне обслуговування вогнегасників. Результати відрядження: роботи були виконані в повному обсязі (т. 1 а.с. 159). Крім того, як убачається з повідомлення ТзОВ «Марко ЛТД» від 01 липня 2020 року за вих. №01/07/20, надісланого на адресу Держпраці в Полтавській області про нещасний випадок, «при перебуванні у відрядженні з метою виконання робіт з обслуговування вогнегасників на СП «Полтавська газонафтова компанія» стався смертельний нещасний випадок» (т.1 а.с. 20-21). Згідно журналу реєстрації інструктажів з питань охорони праці на робочому місці по Дніпровському підрозділу ТОВ «Марко ЛТД» такі інструктажі проходили працівники вказаного підрозділу. Серед працівників, які проходили такі інструктажі, є начальник підрозділу ОСОБА_3 , майстер дільниці ОСОБА_18 та водії, в тому числі ОСОБА_2 . Проте вказаний журнал не містить інформації про проходження таких інструктажів зарядниками вогнегасників (т. 2 а.с.38-42). На підставі вищенаведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивачем не доведено, що водій автотранспортних засобів ОСОБА_2 не залучався керівництвом ТОВ «Марко ЛТД» до робіт з ТО вогнегасників. Згідно оскаржуваного позивачем акту повторного спеціального розслідування нещасного випадку, комісія встановила, що особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони праці, є посадові особи ТОВ «Марко ЛТД»: генеральний директор ТОВ «Марко ЛТД» Коваль В.І. та начальник Дніпровського підрозділу ТОВ «Марко ЛТД» Полякова Є.М. Відповідно, особою, на права та обов`язки якої може вплинути оскаржуваний акт повторного спеціального розслідування нещасного випадку, є роботодавець - юридична особа ТОВ «Марко ЛТД» , а не його посадові особи. Потерпілий ОСОБА_2 перебував у трудових обов`язках саме з ТОВ «Марко ЛТД», а не з ОСОБА_1 чи ОСОБА_3 . Отже, місцевий суд правильно зазначив, що оскаржуваним актом повторного спеціального розслідування нещасного випадку не порушено права ОСОБА_1 як фізичної особи. Крім цього, в оскаржуваному рішенні місцевий суд правильно вказав про те, що вина особи у вчиненні кримінального правопорушення має бути встановлена вироком суду на підставі досліджених доказів. Тоді як ні вирок суду, ні постанова слідчого, які набрали законної сили, та якими встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, матеріали справи не містять та позивачем не надано. Отже, районний суд надав правильну правову оцінку доводам позивача та його представника щодо можливого притягнення ОСОБА_1 у зв`язку з висновками комісії з розслідування нещасного випадку до кримінальної відповідальності. При цьому, вірно зазначив, що сам по собі Акт спеціального розслідування нещасного випадку не є підставою для притягнення особи до кримінальної та дисциплінарної відповідальності, враховуючи, що ОСОБА_1 є засновником ТзОВ «Марко ЛТД» та його генеральним директором. Посилання позивача на те, що визнання його винним у порушенні норм з охорони праці в оскаржуваному акті є помстою йому за оскарження до Держпраці України первісного Акту спеціального розслідування нещасного випадку, не підтверджені належними і допустимими доказами. Оскаржуваний позивачем Акт повторного спеціального розслідування відображає рішення колективного органу, а саме комісії з повторного спеціального розслідування нещасного випадку, з яких лише один член комісії є працівником Управління Держпраці у Полтавській області. Комісія, якою було складено оспорюваний Акт, в повному обсязі виконала вимоги Порядку №337. За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування Акту спеціального розслідування. Посилання позивача як в суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі на психоемоційний стан потерпілого ОСОБА_2 у зв`язку з телефонними дзвінками приватного виконавця, є неспроможними, оскільки виконавче провадження щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_2 приватним виконавцем Оніщенком Д.С. відкрито ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто після його загибелі. Постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника також винесена 13 серпня 2020 року, після смерті ОСОБА_2 . Висновки суду першої інстанції про відмову у задоволені позову ОСОБА_1 є правильними, відповідають обставинам справи та проаналізованим доказам. Посилання позивача та його представника в апеляційній скарзі на те, що суд в оскаржуваному рішенні не навів мотивів відхилення доказів, наданих позивачем, зокрема, відеозапису засідання комісії, про нібито затвердження Акту спецрозслідування, а також мотивовану оцінку кожного аргументу позивача, не зазначив норми права, на які посилалися сторони, які суд не застосував, та мотиви їх незастосування, не приймаються до уваги, з огляду на таке. Обов`язок суду мотивувати прийняття або відхилення доводів сторін по суті спору полягає у відображенні в судовому рішенні висновків суду про те, що саме дало йому підстави прийняти та/чи відхилити аргументи сторін щодо суті спору, з посиланням на з`ясовані у справі обставини та норми матеріального чи процесуального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, що склалися. Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від свавілля; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», параграфи 29-30). Втім, це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною. У пункті 41 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету міністрів ради Європи щодо якості судових рішень зазначено, що обов`язок судів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Європейський суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення Суду у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення Суду у справах «Мала проти України», «Богатова проти України»). Суд повторює, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України»). У частині першій статті 6 Конвенції не міститься вимоги про те, що апеляційний суд має надавати більш детальне обґрунтування, коли він з правових підстав відхиляє як безпідставну скаргу, без подальшого пояснення (ухвала Суду про прийнятність у справі «Вurg аnd Оthers v. France»). Відмовляючи у задоволенні скарги, апеляційний суд може, в принципі, лише погодитися з обґрунтуванням суду нижчої інстанції (рішення Суду у справі «Gагсіа Ruіz v. Sраіn»). Отже, доводи апеляційної скарги представника позивача, які зводяться фактично до обґрунтування позовних вимог та незгоди з ухваленим рішенням, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції. Рішення місцевого суду відповідає нормам матеріального і процесуального права, відповідає обставинам справи, узгоджується з проаналізованими судом доказами, яким місцевий суд надав правильну правову оцінку, що відображена в оскаржуваному рішенні. Підстав для скасування рішення місцевого суду з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено. За таких обставин, апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Булгарова Олександра Олександровича залишається колегією суддів без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2021 року - без змін. Керуючись ст.ст.368, 375, 382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Київського районного суду м. Полтави від 27 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В.Чумак Судді: Ю.В.Дряниця Т.О.Кривчун