Постанова Житомирський апеляційний суд № 295/2437/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/2437/21 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є. О. Категорія 44 Доповідач Шевчук А. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючої судді Шевчук А.М., суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б., за участі секретаря судового засідання Дяченко Ю.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №295/2437/21 за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Богунського районного суду м.Житомира, Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2021 року, яка постановлена під головуванням судді Татуйка Є.О. у м.Житомирі, в с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Богунського районного суду м.Житомира та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області. Просить стягнути з Державної казначейської служби України в рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку на його користь у відшкодування моральної шкоди 3 000 000 грн. Позов обґрунтовує тим, що його клопотання про зарахування строку попереднього ув`язнення до строку покарання розглядалося відповідачем майже три роки та дев`ять місяців, хоча мало б згідно з законом бути розглянуто у десятиденний строк. Тобто, клопотання розглянуто з порушенням розумного строку, визначеного для його розгляду. Зневагою його конституційних прав, істотним порушенням процесуального закону, застосуванням дискримінаційного судового розгляду через те, що він засуджений до довічного позбавлення волі, завдано йому моральної шкоди, яка виразилася у негативних емоціях та переживаннях із приводу таких незаконних дій, порушенні звичного способу життя, необхідності докладати додаткові зусилля для його нормалізації та захисту конституційних прав, збереження життя і здоров`я. Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2021 року позовна заява ОСОБА_1 до Богунського районного суду м.Житомира та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про відшкодування моральної шкоди визнана неподаною та повернута позивачу. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що вказане судове рішення позбавило його можливості звернутися до суду, що суперечить усталеній практиці Європейського суду з прав людини, а також ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У його випадку суддя, достовірно знаючи, що він не зможе сплатити судовий збір, оскільки є одинокою людиною, засудженою до довічного позбавлення волі, обмежений у пересуванні та не має доходів, ігноруючи його клопотання про звільнення від сплати судового збору, повернув позовну заяву, чим позбавив його доступу до правосуддя. Сплата судового збору в сумі 45 000 грн. є для нього непідйомною. Відзиву на апеляційну скаргу від учасників справи до суду не надходило. За положеннями частини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції. Клопотань про відкладення розгляду справи також від учасників справи не находило. За положеннями частини другої ст.372 ЦПК України неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов`язковою. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до положень ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві (частина третя ст.185 ЦПК України). Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Богунського районного суду м.Житомира та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про стягнення 3 000 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, посилаючи на положення ст.ст.1172,1173,1174 ЦК України. Свої вимоги аргументує тим, що у 2016 році в порядку КПК України звернувся до Богунського районного суду м.Житомира з клопотанням про зарахування строку попереднього ув`язнення до строку покарання. Суд розглядав клопотання майже три роки та дев`ять місяців. Тобто, з порушенням розумного строку, визначеного для його розгляду. Рішенням Вищої ради правосуддя від 13 січня 2020 року №25/2дп/15-20 встановлено, що суддею Гулак Н.А. при розгляді його клопотання не було дотримано строків розгляду. Незаконними діями судді йому заподіяно моральної шкоди, яку він просить відшкодувати. Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року заява ОСОБА_1 була залишена без руху із посиланням на те, що останньому необхідно сплатити судовий збір в розмірі 45 000 грн., оскільки відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви про відшкодування моральної шкоди сплачується судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а наведені ОСОБА_1 обставини, які він вважає пільгами від сплати судового збору, не передбачені законодавством України і застосованими до спірних правовідносин бути не можуть. На виконання вимог ухвали Житомирського районного суду Житомирської області від 14 червня 2021 року про залишення позовної заяви без руху, ОСОБА_1 спрямував до суду клопотання про звільнення його від сплати судового збору на підставі п.17 частини першої ст.5 Закону України «Про судовий збір», а також того, що він є одиноким, непрацюючим, засудженим до довічного позбавлення волі та перебуває у скрутному становищі і не має можливості сплатити судовий збір. На підтвердження вказаних обставин долучив довідки з Державної установи «Житомирська установа виконання покарань №8» про те, що він відбуває покарання, не працює та доходів не отримує (а.с.105-106). Суддя Житомирського районного суду Житомирської області ухвалою від 10 серпня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 визнав вважати неподаною та повернув заявникові, з посиланням на те, що останній не усунув недоліки, зазначені в ухвалі суду від 14 червня 2021 року, тобто не сплатив судовий збір у сумі 45 00 грн. Окрім того обговорив, що п.17 частини першої ст.5 Закону України «Про судовий збір» не може бути застосований, оскільки, враховуючи позовні вимоги, дана справа не пов`язана із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до ст.537 КПК України. Колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з висновком про визнання позовної заяви неподаною та її поверненням ОСОБА_1 , оскільки такий висновок не відповідає обставинам справи, а порушення норм процесуального права призвело до постановлення помилкової ухвали. Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Відповідно до п.13 частини другої ст.3 Закону України «Про судовий збір» (далі - Закон) судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. Отже, позивачі при зверненні до суду з позовами про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, звільненні Законом від сплати судового збору та при зверненні до суду за розглядом такого спору не мають сплачувати судовий збір. ОСОБА_1 при зверненні з позовною заявою про відшкодування моральної шкоди зазначив, що він звільнений від сплати судового збору відповідно до п.17 частини першої ст.5 Закону України «Про судовий збір». При цьому, суд першої інстанції правильно виходив із того, що п.17 частини першої ст.5 Закону України «Про судовий збір» не може бути застосований в даному випадку для звільнення від сплати судового збору в цій справі, враховуючи зміст позовних вимог та підставу позову. Разом із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції не згадав принцип судочинства jura novit curia - «суд знає закони». Так, виходячи з принципу судочинства jura novit curia - "суд знає закони", неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм та суд має самостійно перевірити доводи сторін щодо застосування закону, який регулює спірні правовідносини і надати правильну правову кваліфікацію відносинам і зобов`язанням сторін. Цей принцип є загальним (універсальним) та застосовується судом у випадку, якщо сторонами здійснена неправильна юридична кваліфікація спірних правовідносин, у зв`язку з чим, керуючись вказаним принципом, суд самостійно здійснює кваліфікацію спірних правовідносин. Отже, вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції не врахував зміст позовної вимоги та обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу, а тому безпідставно залишив позовну заяву ОСОБА_1 без руху та надав останньому строк для сплати судового збору, оскільки за положеннями п.13 частини другої ст.3 Закону України «Про судовий збір» за подання такої позовної заяви судовий збір не справляється взагалі. Тобто, ОСОБА_1 не слід було оплачувати будь-яким судовим збором позов, з яким він звернувся до суду, а тому підстави для залишення позову без руху у зв`язку з несплатою судового збору є надуманими та не грунтуються на положеннях чинного законодавства, а відтак суд першої інстанції не мав законних підстав визнавати позов неподаним та його повертати ОСОБА_1 . Приймаючи до уваги вищевикладене, оскаржена в апеляційному порядку ухвала підлягає відповідно до положень ст.379 ЦПК України скасуванню, а справа направленню для продовженню розгляду до Житомирського районного суду Житомирської області. Судові процедури повинні бути справедливими (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на судовий захист. У статті 6 Конвенції, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, закріплено принцип доступу до правосуддя. Обмеження не можуть зменшувати право доступу до суду таким чином або до такого ступеню, щоб порушувалася сама сутність права. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Керуючись ст.ст.367,368,374,379,381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 10 серпня 2021 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуюча Судді: Повний текст постанови складений 03 червня 2022 року.