Ухвала КЦС ВС № 2-1741/11

УХВАЛА 18 травня 2022 року м. Київ справа № 2-1741/11 провадження № 61-2584св19 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Грушицького А. І., суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А., учасники справи: за позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування, розпорядження квартирою та виселення позивач - ОСОБА_1 , представник позивача - Гуляєва Алла Анатоліївна , відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , представник ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_7 , третя особа- Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, за об`єднаним позовом позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , законними представниками яких є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа- Приморська районна адміністрація Одеської міської ради, розглянув питання про виправлення описки в постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного Суду від 09 грудня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які діють в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , третя особа - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у здійсненні права користування, розпорядження квартирою та виселення, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , законними представниками яких є: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - Приморська районна адміністрація Одеської міської ради як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у здійсненні права користування, розпорядження квартирою та виселення, ВСТАНОВИВ: У провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебувала справа за позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_3 , у якій позивач просив усунути йому перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 . Позовна заява мотивована тим, що за договором купівлі-продажу від 12 вересня 1997 року ОСОБА_8 став власником вказаної квартири. Відповідач самоправно вселився у квартиру, користується нею. Добровільно звільнити квартиру відмовляється. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер. ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_8 успадкувала квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 28 грудня 2013 року. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19 лютого 2014 року ОСОБА_1 залучено до участі у справі як правонаступника ОСОБА_8 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 позовні вимоги виклала у новій редакції. Суд залучив до участі у справі як співвідповідачів дружину відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , та їх спільних дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ОСОБА_6 ), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ОСОБА_5 ), в інтересах яких діяли їх законні представники: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також третю особу - Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради. У травні 2014 року за клопотанням ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , за участю третьої особи - Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 та виселення об`єднано в одне провадження з цивільною справою за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 , ОСОБА_5 , законними представниками яких є: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , за участю третьої особи - Органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_2 та виселення. Посилаючись на те, що відповідачі без будь-яких законних підстав мешкають у належних їй квартирах, виселятися у добровільному порядку відмовляються, у зв`язку з чим вона не має можливості користуватися належним їй майном, позивач просила позовні вимоги задовольнити. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Усунено перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, в інтересах якого діють його законні представники: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , з квартири АДРЕСА_1 без надання їм іншого жилого приміщення. Усунено перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_2 шляхом виселення ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2, в інтересах якого діють його законні представники: ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , з квартири АДРЕСА_2 без надання їм іншого жилого приміщення. Постановою Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишено без задоволення. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 30 березня 2017 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 09 грудня 2020 рокукасаційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково. Постанову апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - адвоката Гуляєвої А. А. про виправлення описки у постанові Верховного Судувід 09 грудня 2020 року. Заява мотивована тим, що в описовій частині постанови, а саме у пункті 12, міститься описка такого змісту: «Спірні квартири об`єднано в одне житлове приміщення». Однак, зазначає, що позивач ОСОБА_1 ніколи не посилалась на те, що спірні квартири АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 об`єднані в одне житлове приміщення. На цю обставину посилався саме ОСОБА_3 , а позивачка навпаки у всіх своїх заявах по суті справи та поясненнях посилалася на відсутність вказаної обставини, що доводила відповідними доказами. Посилаючись на викладене, просила суд виправити описку, допущену у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року шляхом виключення із описової частини цієї постанови пункт 12 наступного змісту: «12. Спірні квартири об`єднані в одне житлове приміщення». Відповідно до статті 269 ЦПК України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки. Положення вказаної статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки. Виходячи із системного аналізу приписів ЦПК України описка - це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках тощо). Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер і можуть ускладнити виконання рішення. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2020 року в справі № 300/765/15-ц (провадження № 61-7654св20) вказано, що «судове рішення повинно бути точним. Помилки у тексті судового рішення, зумовлені арифметичними помилками або граматичними помилками (описками), що стосуються істотних обставин або ускладнюють виконання рішення, можуть бути усунуті судом, який ухвалив рішення або ухвалу. Описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належить написання прізвищ та імен, адрес, найменувань спірного майна, зазначення дат та строків. Особливо це стосується резолютивної частини рішення. В резолютивній частині будь-яка описка має істотне значення, оскільки вона може утруднити виконання рішення. Не є опискою граматичні помилки, які не спотворюють текст судового рішення та не призводять до його неправильного сприйняття: неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його прав осудності». Перевіривши доводи заяви ОСОБА_1 про виправлення описки, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, оскільки зазначення у описовій частині постанови суду касаційної інстанції те, що спірні квартири об`єднані в одне житлове приміщення, не є опискою у розумінні статті 269 ЦПК України та не має істотного характеру. Крім того, Верховний Суд враховує те, що за результатом розгляду касаційної скарги ОСОБА_3 було скасовано постанову Апеляційного суду Одеської області від 20 грудня 2018 року та передано справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, що не означає остаточного вирішення відповідної справи, а отже, й остаточного формування висновку у ній. За результатами нового розгляду справи фактично-доказова база в ній може істотно змінитися, адже й сам новий розгляд став наслідком недостатнього дослідження судами доказів у справі та неповного встановлення на їх підставі обставин, а така зміна, у свою чергу, вплине на правові висновки у ній. За таких обставин у задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року необхідно відмовити. Керуючись статтею 269 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: У задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки, допущеної у постанові Верховного Суду від 09 грудня 2020 року, - відмовити. Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий А. І. Грушицький Судді І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Сердюк В. А. Стрільчук