Постанова 4803 № 206/4382/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/909/22 Справа № 206/4382/20 Суддя у 1-й інстанції - Сухоруков А. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В. суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А. за участю секретаря - Попенко Ю.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2021 року по цивільній справі за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, - В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2019 року представник позивача звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення. Позов мотивований тим, що відповідно до державної програми забезпечення населення України послугами водопостачання та водовідведення позивач надає послуги водопостачання та водовідведення споживачам, які повинні оплачувати дані послуги щомісяця. Між КП «Дніпроводоканал» та ОСОБА_1 встановилися фактичні відносини з приводу надання послуг, згідно Рішення Дніпровської міської ради № 526 від 20.04.1995 року про розподіл платні за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту відкрито особовий рахунок. Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_1 , якій відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 30.06.2020 року складає 37152 грн. 74 коп., яку позивач і просив стягнути з відповідачів. Крім того, позивач просив стягнути інфляційне збільшення суми боргу, що складає 1577 грн. 81 коп., сума 3% річних що складає 1577,81 грн., загальна сума заборгованості що позивач просить стягнути на свою користь складає 46094,59 грн. Також стягнути солідарно судові витрати у розмірі 2102грн. 00 коп. Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2021 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неповно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам. Відзив сторонами по справі подано не було. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується матеріалами справи. Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Судом апеляційної інстанції було зроблено запит щодо місця реєстрації позивачів. Згідно даних, наданих відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання територіального органу ДМС від 10 грудня 2021 року: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до положень частини 1 статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Заяв чи клопотань про зміну місця проживання від відповідачів до суду не надходило. Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно з нормами ст. 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. У своєму рішенні у справі «Калашников проти Росії» Європейський суд зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема, складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади. З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті. Відповідно до рекомендацій роботи судів в умовах воєнного стану, оприлюднених Радою суддів України 02 березня 2022 року, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, слід керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні на день розгляду даної справи. На день розгляду даної справи на території Дніпропетровської області не ведуться активні бойові дії, що свідчить про те, що поточна обстановка у даному регіоні є стабільною. Також, колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що сторони не мають можливості, за об`єктивних обставин, брати участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції за допомогою технічних засобів, визначених ЦПК України. Практика ЄСПЛ з питань гарантій публічного характеру провадження в судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини» (Axen v. Germany), заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Варела Ассаліно проти Португалії» (Varela Assalino contre le Portugal), заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами варто було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії. Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників справи. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. У судовому засіданні встановлено, що згідно довідки наданої адресно-довідковим підрозділом ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , які зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до державної програми забезпечення населення послугами водопостачання та водовідведення, КП «Дніпроводоканал» ДМР надає послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку із чим, був відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 . Однак, оплата за послуги з водопостачання та водовідведення відповідачами не здійснюється, у зв`язку із чим, станом на 30.06.2020 року, виникла заборгованість в розмірі - 46094,59 грн. (а.с. 3-9). Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_1 , про що 14.11.2016 Самарським районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області видано свідоцтво серії НОМЕР_2 (а.с. 29). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суд позбавлений можливості самостійно на власний розсуд усунути невідповідності в розрахунку, а також перераховувати заборгованість у зв`язку зі смертю одного із споживачів послуг, оскільки така дія є самостійним здобуттям доказів судом, що порушить принцип диспозитивності процесу та рівності учасників перед судом. Проте, колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Як вбачається із матеріалів справи, у вересні 2019 року представник позивача звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом до відповідачів: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення. Тобто, станом на час звернення позивача до суду із заявленими позовними вимогами відповідач ОСОБА_1 вже був померлою з 09.11.2016 року особою, про що 14.11.2016 Самарським районним у місті Дніпропетровську відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області видано свідоцтво серії НОМЕР_2 (а.с. 29). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 січня 2022 року було витребувано у Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно відповіді Восьмої Дніпровської державної нотаріальної контори спадкова справа після смерті ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , не відкривалась. Так, відповідно до частини 1 статті 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. Згідно зі частиною 1 статті 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. При цьому цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у день її смерті (частина 4 статті 25 ЦК України). Таким чином встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , який на час звернення до суду вже помер. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що чинним законодавством України не передбачено можливості пред`явлення позову до особи, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог частини 4 статті 25 ЦК України припинилася. Суд першої інстанції на положення статтей 46, 47 ЦПК України уваги не звернув. Встановивши, що смерть відповідача ОСОБА_1 настала до подання позову, суду першої інстанції слід було керуватись положеннями пункту 7 частини 1 статті 255 ЦПК України та закрити провадження у справі у зв`язку з тим, що настала смерть фізичної особи. Так, норми ст. 55 ЦПК України визначають порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У своїй Постанові від 16 травня 2018 року по справі №183/4229/14 Верховний суд зазначив, що ЦПК України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку ст. 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, тим більше, що із позовної заяви вбачається, що позивач здійснював нарахування суми заборгованості і за період після смерті відповідача ОСОБА_1 . За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку, що цивільна справа в частині позовних вимог до ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі ст. 255 ЦПК України. Відповідно до частини 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Обираючи підстави для закриття провадження по справі суд вважає за необхідне застосувати норми пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України. Так нормами п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Таким чином, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ст. 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною по справі, а тому провадження у справі підлягає закриттю з підстав, передбачених п. 7 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Аналогічна правова позиція з приводу необхідності закриття провадження у справах за позовами, які пред`явленні до осіб, що померли на момент пред`явлення позовів, висловлена Верховним судом у Постановах від 16 травня 2018 року, у справі № 183/4229/14-ц, 07 березня 2018 року у справі № 320/13096/13-ц, 14 лютого 2018 року у справі № 310/10284/15 та 16 січня 2018 року у справі № 654/3928/15. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що провадження в частині позовних вимог Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 підлягає закриттю. Що стосується позовних вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України та інших актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. В силу ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються ЗУ «Про житлового-комунальні послуги». Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (стаття 1, частина друга статті 3, стаття 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникає у випадках встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Відповідно до ч.3 ст. 9 ЗУ "Про житлово-комунальні послуги" дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Відповідно до ст. 160 ЖК Української РСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним у будинку, що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Позивачем було надано розрахунок заборгованості за використання комунальних послуг в обґрунтування своїх позовних вимог. Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 30.06.2020 року складає: 37152 грн. 74 коп., інфляційне збільшення суми боргу - 1577 грн. 81 коп., сума 3% річних - 1577,81 грн., а загальна сума заборгованості складає 46 094,59 грн. Даний розрахунок не було спростовано відповідачами по справі. Не надано свого контррозрахунку. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 77 ЦПК України установлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов`язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов`язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. ст. 43 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні, так і обов`язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Відповідно до п.1 пп.1.2. Порядку звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей, за період їх тимчасової відсутності, від оплати за послуги холодного і гарячого водопостачання та водовідведення, затвердженого рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 26.02.2013р. №82 (далі - Рішення №82) та №3884 від 20.12.2004 (далі - Рішення №3884), наймач (власник) квартири (приватного будинку) та члени його сім`ї, за період тимчасової відсутності, мають право на несплату вартості ненаданих послуг з холодного та гарячого водопостачання, водовідведення при дотриманні певних умов. Відповідно до п. 1.2. Рішення №82, у разі тимчасової відсутності одного або декількох членів сім`ї, за умови подання протягом місяця в районі дільниці КП "Дніпроводоканал" документів, що підтверджують факт відсутності одного або декількох членів сім`ї: заява про тимчасову відсутність одного або декількох членів сім`ї із зазначенням періоду та місця перебування; довідка підприємства-виконавця послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території про склад сім`ї із зазначенням усіх зареєстрованих осіб у квартирі (приватному будинку); документ, що підтверджує факт перебування одного або декількох членів сім`ї в іншому місці відповідно до ЗУ "Про свободу пересування" (документ повинен містити кутовий штамп з реєстраційним номером, дату видачі, бути засвідчений печаткою); для працюючих - довідка з місця роботи про перебування у відпустці, відрядженні (із зазначенням терміну відпустки, відрядження); для виїжджаючих за межі України - копія документа із штампом про перетин кордону. Відповідно до п.1.2. Рішення №3884, при тимчасовій відсутності одного або декількох членів сім`ї, за умови подання протягом місяця до правління житлово-будівельних кооперативів, об`єднань співвласників багатоквартирних будинків та в КП "Дніпроводоканал" документів, що підтверджують факт відсутності одного або декількох членів сім`ї. Відповідно до п.12.6. Рішення №82, у разі не проведення періодичної повірки квартирних, будинкових, загальнобудинкових приладів обліку питної води або виявлення несправності приладів обліку, проводити розрахунки мешканцям за нормою водокористування, відповідно до ступеня благоустрою квартир та кількості зареєстрованих осіб (власників). У відповідності до п.14 Рішення №3884, у разі відсутності споживача та не відключення холодної і гарячої води, не опломбування запірних вентилів на вводі в квартиру та відсутності приладів обліку, споживач здійснює оплату згідно із встановленою нормою використання води з розрахунку на одного мешканця. Проте, відповідачами не подавалося відповідної заяви до КП "Дніпроводоканал" про тимчасову відсутність одного з членів сім`ї та заяви про опломбування запірних вентилів на вводі в квартиру та не бажання користування послугами водопостачання та водовідведення, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку, що нарахування за водопостачання та водовідведення здійснювалося правомірно та з дотриманням законодавства у сфері водопостачання та водовідведення. Крім того, відповідачі не доводили до відома КП «Дніпроводоканал» про смерть ОСОБА_1 , на підставі чого можливо було заздалегідь здійснити перерахунок заборгованості, або змінити норми нарахування послуг водопостачання та водовідведення. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позов Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення підлягає задоволенню та стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради суму заборгованості за період з грудня 2014 року по червень 2020 року по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення за період з лютого 2015 року по червень 2020 року у розмірі 46 094, 59 грн., з них 37 152,74 грн. - основного боргу, 1 577, 81 грн. - сума 3% річних та інфляційного збільшення - 7 364, 04 грн. На підставі статті 141 ЦПК України з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради підлягають стягненню судові витрати, що складаються із судового збору у розмірі 1 751,66 грн. з кожного. Керуючись ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради - задовольнити частково. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21 квітня 2021 року - скасувати та ухвалити нове. Провадження по справі за позовом Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 - закрити. Позов Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення - задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради суму заборгованості за період з грудня 2014 року по червень 2020 року по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення за період з лютого 2015 року по червень 2020 року у розмірі - 46 094, 59 грн., з них: 37 152,74 грн. - основного боргу, 1 577, 81 грн. - сума 3% річних та інфляційного збільшення - 7 364, 04 грн. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Комунального підприємства "Дніпроводоканал" Дніпровської міської ради судовий збір у розмірі по 1 751,66 грн. з кожного. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко