Постанова Дніпровський апеляційний суд № 185/10565/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3990/22 Справа № 185/10565/21 Суддя у 1-й інстанції - Болдирєва У.М. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Деркач Н.М., Куценко Т.Р. секретар судового засідання: Заворотний К.Я. сторони позивач: ОСОБА_1 відповідач: Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи,апеляційну скаргу адвоката Ратушної Руслани Павлівни, яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2022 року, яке постановлене суддею Болдирєвою У.М., в місті Павлоград, відомості про дату складання повного тексту відсутні,- В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року позивач звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він більше 21 року працював на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах і отримав професійні захворювання. Довідкою МСЕК серія 12ААА № 064999 від 23.07.2021 року ОСОБА_1 первинно було встановлено 50 % втрати працездатності по трьом професійним захворюванням та ІІІ група інвалідності з 15.07.2021 року. Моральну шкоду, заподіяну ушкодженням здоров`я, позивач оцінив у розмірі 250 000 грн без утримання податків та обов`язкових платежів. Рішенням Павлоградського міськрайонного сууду Дніпропетровської області від 22 лютого 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, 100 000 (сто тисяч) грн з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 1000 (тисяча) грн. В апеляційній скарзі, апелянт просить рішення суду першої інстанції змінити, в частині стягнутої суми моральної шкоди, на користь ОСОБА_1 , збільшивши її розмір з 100 000 грн. до 250 000 грн. та скасувати рішення в частині відрахування з позивача податків та інших обов`зкових платежів з суми моральної шкоди. В обґрунтування апеляційної скарги зазнчено, що судом першої інстанції не було враховано характер та обсяг заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, характер немайнових втрат, стан здоров"я, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача. Вказує, що моральна шкода, завдана життю та здоров"ю, не підлягає оподаткуванню і має визначатися без урахування податків та інших обов"язкових платежів. У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Павлоградвугілля» просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині стягнення моральної шкоди та стягнення судового збору та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися. Позивач та його представник подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності. Пунктами 10, 11 частини 2 статті 2 ЦПК України визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами. Згідно ч. 1 ст. 371 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів із дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції - протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Згідно з нормами ст. 17 Конвенції, жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції. Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов`язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку. З аналізу зазначених норм Конвенції вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом. Вищенаведені положення закону направлені на дотримання розумних строків розгляду справи і на недопущення зловживання своїми процесуальними правами та правами інших осіб, які беруть участь у справі. Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, №11681/85, §35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року). Виходячи з вищенаведених норм Конвенції та практики Європейського суду, вимог п.11 частини 3 статті 2 ЦПК України , статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін по справі. При цьому колегія суддів не знаходить підстав для задоволення клопотання представника про відкладення розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював на підприємстві ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» у шкідливих умовах з 1999 року по 2021 рік : з 13.12.1999 року по 13.02.2000 року працював підземним учнем гірничоробочого з повним робочим днем в шахті; з 14.02.200 року по 04.09.2001 року працював підземним гірничоробочим третього розряду з повним робочим днем в шахті; з 05.09.2001 року по 31.01.2002 року працював машиністом електровозу третього розряду з повним робочим днем в шахті; з 01.02.2002 року по 15.08.2004 року працював підземним гірничоробочим третього розряду з повним робочим днем в шахті; з 16.08.2004 року по 03.05.2012 року працював підземним гірничоробочим очисного забою п`ятого розряду з повним робочим днем в шахті; з 04.05.2012 року по 31.12.2019 року працював гірником очисного забою п`ятого розряду з повним робочим днем в шахті за переведенням з ВСЛ "Шахта Дніпровська" ПАТ ДТЕК Павлоградвугілля"; з 02.01.2020 року по 18.01.2021 року працював гірником очисного забою п`ятогорозряду дільниці з монтажу-демонтажу гірничошахтного обладнання з повним робочим днем у шахті, був звільнений у зв`язку з невідповідністю стану здоров`я виконуваній роботі.(а.с.9-11), Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 30.06.2020 року форми П-4, ОСОБА_1 , працюючи в підземних умовах шахти гірником очисного забою на дільниці з монтажу-демонтажу гірничого шахтного обладнання, виконував комплекс робіт з видобування вугілля згідно з технологічним процесом (пересування конвеєра, встановлення механізованого кріплення вслід за пересуванням комбайна, монтаж, демонтаж та ремонт скребкового конвеєра, зачистка лави вручну від гірничої маси, кріплення сполучень лави зі штреками тощо). Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку вугілля, роботи шахтних механізмів і машин (комбайн, механізований комплекс, скребковий конвеєр, стрічковий конвеєр, скребковий перевантажувач тощо), підпадав під вплив підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенної дії у повітрі робочої зони, підвищених рівнів виробничого шуму. Недосконалість технології передбачає значне використання ручної праці (зачистка гірничої маси вручну, піднесення матеріалів та обладнання тощо). Також внаслідок недосконалості механізмів гірничошахтного обладнання, робочого інструменту в підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів внаслідок технологічного обмеження робочого простору. (а.с.24,25) Згідно п. 18 Акту, причинами виникнення професійного захворювання є підвищений вміст пилу вуглецю в повітрі робочої зони, підвищений еквівалентний рівень шуму та відносна вологість повітря, зовнішнє фізичне динамічне навантаження, перебування у вимушений позі тощо (а.с.24-25). Висновком МСЕК від 23.07.2021 року позивачу первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності у зв`язку з професійними захворюваннями та третя група інвалідності з 15.07.2021 року (а.с.26). Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції дійшов до висновку про доведеність спричинення позивачу моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача та настанням у позивача негативних наслідків - встановленням 50% втрати професійної працездатності у зв`язку з набутими професійними захворюваннями. Враховуючи обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідків, що наступили, суд стягнув компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди у розмірі 100 000 грн, так як визначена судом сума моральної шкоди перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня 2021 року, тому ця сума підлягає стягненню з відрахуванням податків та інших обов`язкових платежів. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне. Згідно зі ст. 3 Конституцією України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно з ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про охорону праці», роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Частина 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством. Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Згідно з частинами першою та п`ятою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. В п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Згідно з пунктом 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Як вбачається з матеріалів справи, згідно висновку МСЕК від 23.07.2021 року ОСОБА_1 , первинно встановлено 50% втрати професійної працездатності по трьом професійним захворюванням та третю групу інвалідності з 15.07.2021 року. (а.с. 26 зворотня сторона). Таким чином, встановивши, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», яким було допущено порушення трудового процесу, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем працездатності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я позивача. При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд першої інстанції, з урахуванням глибини та ступеня моральних і фізичних страждань позивача, яких він зазнав та зазнає внаслідок професійних захворювань, встановлення йому втрати професійної працездатності у розмірі 50%, із врахуванням характеру ушкодження здоров`я позивача, що є незворотнім, а також з урахуванням принципів розумності і справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000 грн. Приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що судом першої інстанції не було враховано характер та обсяг заподіяних позивачу моральних і фізичних страждань, характер немайнових втрат, стан здоров"я, істотність вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках позивача не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтами норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги про те, що моральна шкода, завдана життю та здоров"ю, не підлягає опадаткуванню і має визначатися без урахування податків та інших обов"язкових платежів, не можуть бути прийняті до уваги з огляду на наступне. Відповідно до Закону №466 внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23 травня 2020 року). До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466, включається у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п.164.2.14 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України). Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи - платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. У зв`язку із зазначеним суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення моральної шкоди з утриманням податку та обов`язкових платежів. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому колегія суддів вважає, що рішення суду слід залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Ратушної Руслани Павлівни, яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2022 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягои тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 02 червня 2022 року. Головуючий: А.П. Барильська Судді: Н.М. Деркач Т.Р. Куценко