Постанова Львівський апеляційний суд № 465/9224/21

Справа № 465/9224/21 Головуючий у 1 інстанції: Мартинишин М.О. Провадження № 33/811/433/22 Доповідач: Романюк М. Ф. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Романюка М.Ф., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника-адвоката Пахут Юрія Сергійовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Пахут Юрія Сергійовичана постанову судді Франківського районного суду м.Львовавід 14 березня 2022 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Україна, не працюючого, проживаючого: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, встановив: вищенаведеною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000(сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1(один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 496,20 гривень. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 08.11.2021 року о 03:00 год. на вул. Наукова,44 у м. Львові, керував транспортним засобом марки «JAGUAR ХF» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, поведінка не відповідає обстановці. Від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння відмовився на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі, про що було зафіксовано на технічні засоби відеозапису. Не погоджуючись з даною постановою захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокат Пахут Юрій Сергійович подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження постанови судді Франківського районного суду м.Львовавід 14 березня 2022 року, скасувати зазначену постанову та провадження у справі закрити. Крім цього, апелянт просить викликати в судове засідання для надання пояснень: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 . В обґрунтування своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції не було досліджено всіх обставин справи, а розгляд справи був поверхневим. Апелянт вважає оскаржувану постанову незаконною, прийнятою із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Зазначає, що 02 лютого 2022 року, апелянтом було подане клопотання про виклик ОСОБА_4 , командира взводу 4-ї роти 2-го батальйону, старшого лейтенанта поліції УПП у Львівській області - працівника поліції, який складав протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Клопотання було обґрунтоване тим, що у відповідності до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» існує вичерпний перелік підстав для зупинення транспортного засобу. Вказує, що причиною зупинення транспортного засобу у даній справі працівники поліції назвали (як вбачається із відеоматеріалів) порушення п. 11.2 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306 (надалі - ПДР). Натомість в матеріалах справи відсутні будь-які докази притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 11.2 ПДР, тобто за порушення рядності. Отже, були підстави для виклику у судове засідання даного працівника патрульної поліції для надання пояснень щодо причин зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 . Таке клопотання було проігноровано, розгляду не підлягало що є грубим порушенням права ОСОБА_1 на захист та справедливий суд. Крім цього, зазначає, що апелянтом було подане клопотання про виклик ще двох свідків, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Дані свідки були присутні під час складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , відповідно їм відомі обставини, що підлягають установленню по даній справі. Вказане клопотання було задоволено частково. Суд першої інстанції обмежився встановленням паспортних даних цих осіб, а у праві допитати даних свідків апелянтом було відмовлено. Таким чином, вважає, що суд позбавив ОСОБА_1 можливості повноцінно захищати себе та надавати докази на підтвердження своєї невинуватості. На думку захисника, доцільним буде викликати згаданих вище свідків у судове засідання для надання пояснень. Звертає увагу, що відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції, долученим до справи, не зафіксовано руху автомобіля «Jaguar XF» та подію правопорушення. Крім цього, в матеріалах справи відсутні будь-які докази притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п. 11.2 ПДР, тобто за порушення рядності. Працівники патрульної поліції зупиняли транспортний засіб, очевидно, з мотивом «знайти» порушення та потенційно накласти штраф, оскільки процедура порушена, постанова про накладення адміністративного стягнення відсутня. На переконання апелянта, протокол складений відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП внаслідок незаконної зупинки транспортного засобу. Таким чином, даний протокол є недопустимим доказом («так званий плід отруйного дерева»). Зазначає, що згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Отже, дозволяється проведення огляду осіб на стан сп`яніння із застосуванням відеокамери та без двох свідків. Але нічого не сказано про відмову водія від проходження даного огляду. Таким чином, для відмови водія від проходження огляду передбачений інший порядок. Наголошує, що на виконання положень ч. 6 ст. 266 КУпАП прийнятий «Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затверджений Постановою КМУ від 11 грудня 2008 року № 1103 (надалі - Порядок). Положенням п. 8 даного Порядку передбачено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Те саме стверджується в «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженій наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року за № 1395. Звертає увагу, що у відповідності до п. 6 розділу X у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Стверджує, що як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду у медичному закладі, водночас протокол про адміністративне правопорушення усупереч наведеним законодавчим положенням складено у відсутності свідків. Тому такий протокол про адміністративне правопорушення не є допустимим доказом у даній справі. Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Пахут Ю.С., які підтримали доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що така підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Матеріалами справи підтверджуються доводи апелянта щодо причин пропуску строку апеляційного оскарження постанови судді Франківського районного суду м.Львовавід 14 березня 2022 року. Суд вважає, що строк апеляційного оскарження пропущений апелянтом з поважних причин, а тому його слід поновити. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу. Як вбачається з матеріалів справи вирішуючи дану справу, суд першої інстанції не в повній мірі врахував вимоги зазначених вище норм, та положень ст.ст. 245, 252 КУПАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи і вирішення її в точній відповідності з законом. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах здійснюється на основі суворого додержання законності (ч.1 і ч.2 ст. 7 КУпАП). При цьому правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, гласність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено відповідальність (ст. 9 КУпАП), а на підставі ч.1 ст. 130 КУпАП відповідальність для особи, яка керує т/з, настає, крім іншого, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння, що кореспондується з вимогами п.2.5 ПДР, згідно яких водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану сп`яніння, процедура якого у свою чергу закріплена у ст. 266 КУпАП, «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», оскільки диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Відповідно п. 12 розділу ІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», у разі наявності підстав вважати, що водій т/з перебуває у стані алкогольного сп`яніння, згідно з ознаками, визначеними в п. 3 розділу I цієї Інструкції, така особа підлягає огляду на відповідний стан сп`яніння. Відповідно до ч.6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного сп`яніння і проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному КМУ, а згідно вимог ч.2-3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Необхідно зауважити, що положення ст. 266 КУпАП не регламентують напряму дії поліцейського та не визначають порядок і форму фіксації ним відмови водія від проведення огляду в закладі охорони здоров`я, а тому у разі вчинення вказаними особами таких дій поліцейському слід керуватись п. 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду» та п. 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», оскільки лише ці нормативно-правові та підзаконні нормативно-правові акти регламентують процедуру фіксації відмови водія від проведення огляду як на місці зупинки транспортного засобу, так і у закладі охорони здоров`я. Так, відповідно п. 7, 8 «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (з наступними змінами), водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я, а у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності 2-х свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Аналогічну вимогу містить і п. 6 розділу Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованої в МЮУ 10.11.2015 № 1408/27853 (із послідуючими змінами), згідно якої у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності 2-х свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Суддя суду першої інстанції, розглядаючи справу на підставі складеного відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №259181 від 08.11.2021 року, визнав його винним у порушенні п. 2.5 ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст. 130 КУпАП, оскільки водій відмовився від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Однак вказаний висновок судді суду першої інстанції не у повній мірі відповідає фактичним обставинам справи, належним чином не умотивований та не ґрунтується на законі, оскільки, незважаючи на вказані вище вимоги закону, при відмові ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку протокол про адміністративне правопорушення був складений працівником поліції у відсутності двох свідків. Згідно відеозапису з нагрудної камери працівника поліції з місця події, факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі охорони здоров`я зафіксований у відсутності двох свідків. Досліджені апеляційним судом докази дають підстави для висновку, що фіксування відмови водія ОСОБА_1 від огляду на стан алкогольного сп`яніння проводилось поліцейськими з порушенням вказаних вище норм процесуального законодавства, оскільки були відсутні двоє свідків. Порядок збору і процесуального закріплення доказів визначений законодавством України про адміністративні правопорушення, а тому як доказ протокол про адміністративне правопорушення може бути використаний у відповідній справі тільки в тому випадку, якщо він складений у порядку і з джерел, передбачених цим законодавством. При цьому у справі протокол є не тільки джерелом доказів, але й виступає ще й як юридичний документ акт (процесуальна дія і процесуальне рішення компетентної особи, яка уповноважена його складати - ст. 254, 255 КУпАП), який свідчить про порушення компетентною особою Національної поліції справи про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, тому є не тільки обов`язковим процесуальним документом, але і займає ключове положення серед інших джерел (доказів). Оскільки при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не був дотриманий порядок фіксації відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу та в закладі охорони здоров`я, тобто процедура складання протоколу про адміністративне правопорушення, внаслідок чого істотно порушені права та законні інтереси ОСОБА_1 , то цей доказ необхідно вважати недопустимим, що тягне за собою визнання недопустимими усіх доказів у справі (правова концепція «отруєного дерева» або «ефект доміно»), яка знайшла своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ (справи «Гефген проти Німеччини» (Gafgen v. Germany), від 30.06.2008); «Яременко проти України» (Yaremenko v. Ukraine), від 30.04.2015), згідно якої визнання одного доказу недопустимим має наслідком невизнання доказами всіх фактичних даних, одержаних на його підставі («отруєне дерево дає отруйні плоди»), тобто матеріали, отримані в результаті використання недопустимого матеріалу, самі є недопустимими як докази. Вказані вище обставини були проігноровані суддею суду першої інстанції, хоча обґрунтованість судового рішення означає відповідність висновків судді у постанові фактичним обставинам, які підлягають доказуванню у справі, і винесення обґрунтованої постанови є результатом пізнання суддею цих обставин, які в обов`язковому порядку повинні бути підтверджені доказами відповідно до ч.1 ст. 251 і ст. 280 КУпАП. Окрім цього, відповідно до п. 8 розділу 2 Інструкції форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, наведена в додатку 1 до цієї Інструкції. Разом з цим, у матеріалах справи відсутнє направлення до закладу охорони здоров`я з метою виявлення стану сп`яніння, де б були зазначені ознаки алкогольного сп`яніння, що свідчить про те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв водія у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння. Не виконання вказаних дій, свідчить про порушення порядку проведення огляду водія на стан сп`яніння та вказує на формальний підхід службових осіб до виконання свої обов`язків. При цьому суддя при розгляді справи зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обґрунтовувати свої висновки суддя може лише на тих доказах, які він безпосередньо досліджував у судовому засіданні у порядку, передбаченому ст. 279 КУпАП. Відповідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові. Конституційний Суд України зауважує, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «in dubio pro reo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу (абз. 1-3 п. 4 рішення ВП КСУ у справі від 26.02.2019 № 1-р/2019). Зазначене узгоджується і з правовою позицією ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій. Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням. Таким чином, ретельно дослідивши та перевіривши в ході апеляційного розгляду усі наявні в справі докази, апеляційний суд приходить переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, оскільки належних, достовірних і допустимих доказів, яких було б достатньо для визнання його винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП в судовому засіданні встановлено не було. При цьому всі можливості для усунення сумнівів були вичерпані, а сукупність зібраних та проаналізованих у справі доказів не дозволяє їх спростувати у категоричній формі. Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. З огляду на викладене апеляційну скаргу слід задоволити, постанову судді скасувати, а справу закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: поновити захиснику особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвокату Пахут Юрію Сергійовичустрок апеляційного оскарження постанови судді Франківського районного суду м.Львовавід 14 березня 2022 року. Апеляційну скаргу захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - адвоката Пахут Юрія Сергійовича, задоволити. Постанову судді Франківського районного суду м.Львовавід 14 березня 2022 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, скасувати та провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя М.Ф. Романюк