Постанова Київський апеляційний суд № 755/1501/22

Справа № 755/1501/22 Провадження № 33/824/1500/2022 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Мельника Я.С., перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ВСТАНОВИВ: Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Не погоджуючись із цією постановою, 20 травня 2022 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню особі, яка її подала, з огляду на наступне. Частиною 2 ст.294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було винесено 21 квітня 2022 року. Строк на апеляційне оскарження обраховується з дня винесення постанови, а тому останнім днем на апеляційне оскарження постанови є 01 травня 2022 року. На період воєнного стану трудові відносини регламентує Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15 березня 2022 № 2136-IX. Тож на час воєнного стану не застосовують норми частин 3-5 статті 67 та статті 71-73 КЗпП (ч. 6 ст. 6 Закону № 2136-IX). Святковий або неробочий день, який збігається з вихідним днем, не переносять на наступний після святкового або неробочого. Таким чином, останнім днем строку на подання апеляційної скарги, виходячи з положень ч. 2 ст. 294 КУпАП та вихідних днів, є робочий день - понеділок 02 травня 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подано до суду 20 травня 2022 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на апеляційне оскарження. Як на підставу поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, ОСОБА_1 вказує, що з 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Також вказує, що поштову кореспонденцію від суду не отримував, оскільки він проживає в районі, де проводилось розмінування територій, інфраструктура зруйнована, шляхи пересування пошкоджені, Єдиний державний реєстр судових рішень не працює, а відтак він був позбавлений можливості своєчасно отримати постанову суду. Зазначає, що оскаржувану постанову отримав лише 13 травня 2022 року, а звернувся з апеляційною скаргою 20 травня 2022 року. Перевіривши причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду, передбаченого ст. 294 КУпАП, апеляційний суд вважає необхідним відмовити апелянту у поновленні строку апеляційного оскарження з огляду на таке. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 р. у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»). Частиною 2 ст.294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Згідно із ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в процесі судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був присутнім у судовому засіданні при розгляді протоколу про адміністративне правопорушення щодо нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП, свою вину не визнав, про що зазначено у постанові Дніпровського районного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року. З наведеного вбачається, що будучи присутнім під час розгляду справи про адміністративне правопорушення та оголошення постанови після закінчення розгляду справи, ОСОБА_1 був обізнаний з результатами прийнятого судового рішення, а також йому було роз`яснено порядок і строк оскарження даного судового рішення. Оскільки закон пов`язує право особи на апеляційне оскарження постанови суду у справі про адміністративне правопорушення з моменту її винесення, а не з моменту отримання її копії, останній не навів у апеляційній скарзі поважних причин, які перешкоджали йому подати апеляційну скаргу у десятиденний строк, визначений законом. Оцінюючи наведені у клопотанні підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, суд вважає, що введення воєнного стану не є безумовною підставою для поновлення пропущених строків, а відтак будь-яких об`єктивних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для оскарження постанови судді у визначений законом строк, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі не наведено. У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі №3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року). Аналогічні висновки викладені Європейським судом з прав людини також у справах «Науменко проти України» від 9 листопада 2004 року, «Полтораченко проти України» від 18 січня 2005 року та «Тімотієвич проти України» від 08 листопада 2005 року. Враховуючи вищевикладене, зазначені ОСОБА_1 підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження є непереконливими та неповажними, оскільки ним не надано доказів наявності істотних перешкод чи труднощів, які унеможливили вчасне оскарження постанови суду першої інстанції. Таким чином, ОСОБА_1 слід відмовити в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року, а апеляційну скаргу відповідно до вимог ст.294 КУпАП повернути особі, яка її подала. На підставі викладеного, та керуючись ст. 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ: Відмовити ОСОБА_1 у поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Дніпровського районного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського районного суду міста Києва від 21 квітня 2022 року - повернути особі, яка її подала. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: Я.С. Мельник