Постанова Київський апеляційний суд № 757/23617/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №757/23617/2021 Головуючий у І інстанції - Бусик О.Л. апеляційне провадження №22-ц/824/6105/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали 1» на заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали 1» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - встановив: В квітні 2021 року ТОВ «Будсервісматеріали 1» звернулося до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 є власником паркомісця № НОМЕР_1 секція «Б» за адресою: АДРЕСА_1 . 01 червня 2020 року відповідачу була надіслана пропозиція укласти договір №01-06-78Б/ЛУ23 про надання послуг. Відповідно до п. 7.1 вказаного договору передбачено, що сторони домовились, що умови цього договору відповідно до статті 631 ЦК України розповсюджуються на відносини по наданню зазначених в договорі послуг, які виникли між сторонами з моменту виникнення права власності на нерухоме майно. Отримавши пропозицію, відповідач не подала до позивача жодних заперечень щодо цього, що свідчить про те, що відповідач прийняла умови договору. Так, відповідно до умов вказаного договору власник машиномісця зобов`язувався сплачувати послуги виконавця по експлуатації та приймати участь у витратах з його утримання, а виконавець ТОВ «Будсервісматеріали», зобов`язався забезпечувати експлуатацію і обслуговування стоянки та прилеглої території, зберігання транспортного засобу власника на стоянці. Однак, з 01 квітня 2021 року відповідач не сплачує витрати за обслуговування машиномісця та не приймає участі у витратах по утриманню підземної автостоянки та прилеглої території. Таким чином, заборгованість відповідача становить 16200 грн. У зв`язку з тим, що відповідач вчасно не виконує свої зобов`язання щодо оплати за отримані послуги, наявні підстави для стягнення з неї зазначеного боргу з урахування інфляційних втрат та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України. Крім того, відповідно до п. 5.3 договору, за несвоєчасне внесення платежів відповідач зобов`язаний сплатити пеню, яка становить 1000,85 грн. Просило стягнути з відповідача на користь позивача 16200 грн основного боргу, 2850,76 грн інфляційних втрат, 713,43 грн 3% річних, 1000,85 грн пені та витрати по сплаті судового збору в сумі 2270грн. Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року, у задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ТОВ «Будсервісматеріали 1» подало апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи. Апеляційну скаргу обґрунтовувало тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що відповідач користується послугами, які надає позивач, однак не сплачує їх вартість та ігнорує вимоги позивача на укладення договору, у зв`язку з чим у відповідача утворилася заборгованість. Крім цього, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач безпідставно ухиляється від компенсації позивачу витрат на утримання належного йому майна. Оскільки відповідач за користування послугами не сплачувала, тому позивач змушений був самостійно оплачувати послуги підрядних організацій за рахунок власних коштів. Звертає увагу на те, що позивачем було надано належні докази направлення пропозицію укласти Договір про надання послуг з утримання паркінгу. Просило, скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 11 червня 2021 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується апеляційним судом з огляду на наявність необхідності у таких поясненнях. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судом встановлено, що згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видом діяльності ТОВ «Будсервісматеріали 1» є надання інших індивідуальних послуг (основний), допоміжне обслуговування наземного транспорту. 01 червня 2020 року ТОВ «Будсервісматеріали 1» направило пропозицію про укладення договору про надання послуг з 01 червня 2020 року №01-06-20-78Б/ЛУ23 по утриманню машиномісця НОМЕР_1, розташованого в секції Б підземної автостоянки за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно із розрахунком, наданим позивачем станом на 01 квітня 2021 року заборгованість за утримання паркінгу, власник машиномісця № НОМЕР_1 ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 становить 16200 грн, 2850,76 грн інфляційних втрат та 713,43 грн - 3% річних. 02 квітня 2021 року ТОВ «Будсервісматеріали 1» направило ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу за послуги з утримання паркінгу в сумі 16200 грн. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів того, що ОСОБА_1 є власником паркомісця № НОМЕР_1 секція «Б» за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, позивач не надав доказів того, що відповідач отримала пропозицію укласти договір про надання послуг з утримання паркінгу та договір №01-06-20-78Б/ЛУ23. З висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. За змістом норми ч. 3 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації. При цьому, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. За правилами ч. 1 ст. 322 ЦК України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до положень ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно ст.ст. 202, 205 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Статтею 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. Частинами 1, 2 статті 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, вірно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено обставини, на які він посилається у позовній заяві, зокрема не надано доказів того, що відповідач є власником парко місця НОМЕР_1 секція «Б» за адресою: АДРЕСА_1 , а також того що відповідач отримала від позивача пропозицію укласти договір про надання послуг з утримання паркінгу та договір №01-06-20-78Б/ЛУ23. Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані. Справа судом розглянута повно та об`єктивно. Норми матеріального і процесуального права застосовано вірно. Викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будсервісматеріали 1» залишити без задоволення. Заочне рішення Печерського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба