Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/8265/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 31 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/8265/21 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. ухвала суду першої інстанції прийнята у м. Одеса, 10 січня 2022 року П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Танасогло Т.М., суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі № 420/8265/21 за позовом ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання видати дозвіл,- В С Т А Н О В И В : У липні 2021 року ОСОБА_1 (позивач) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області про: з визнання протиправним та скасування рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області №15-VIII від 12 березня 2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства; - зобов`язання Великодальницьку сільську раду Біляївського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123783400:01:002:0450 (загальна площа 10,816 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Біляївського (раніше Овідіопольського) району Одеської області (за межами населених пунктів). Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області №15-VIII від 12 березня 2021 року в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. Зобов`язано Великодальницьку сільську раду Біляївського району Одеської області надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: за цільовим призначенням землі запасу, комунальної форми власності, орієнтовною площею 2,00 га, що має кадастровий номер: 5123783400:01:002:0450 (загальна площа 10,816 га) та виділена на викопіюванні (для визначення місцезнаходження земельної ділянки), з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Біляївського (раніше Овідіополського) району Одеської області (за межами населених пунктів). Стягнуто з Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області (ЄДРПОУ 04377693; с. Великий Дальник, вул. Б. Хмельницького,3; Біляївський район, Одеська область; 67668) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 25 908 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот вісім), 00 грн. Зобов`язано Великодальницьку сільську раду Біляївського району Одеської області протягом двох місяців після набрання законної сили цим рішенням надати до суду звіт про його виконання. Вказане рішення суду було оскаржено відповідачем до апеляційного суду. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 року, у задоволенні заяви про поновлення Великодальницькій сільській раді Біляївського району Одеської області строку на апеляційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2021р. - відмовлено та відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання видати дозвіл. Отже, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 липня 2021 року набрало законної сили 09 листопада 2021 року. 22 листопада 2021 року Одеський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист із строком пред`явлення його до виконання: 10.11.2024. 28.12.2021р. до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивачки надійшла заява в порядку ст. 383 КАС України про визнання протиправним та скасування прийнятого на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2021р. по справі № 420/8265/21 - рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області від 09.12.2021 № 436-VІІІ «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області». В обґрунтування заяви зазначено, що на виконання судового рішення у даній справі, відповідач прийняв протилежне рішення тому, що було ухвалено судом, яким відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області, без урахування висновків, які викладені у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 по справі №420/8265/21. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року, у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 в порядку ст.383 КАС України по справі №420/8265/21 - відмовлено. Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивачка подала апеляційну скаргу у якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2022р. по даній справі та постановити нову ухвалу, якою задовольнити в повному обсязі заяву представника ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України а саме: визнати протиправним та скасувати прийняте на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 року по справі №420/8265/21 - рішення Великодальницької сільської ради Біляївського району Одеської області від 09.12.2021 року №436-УІІІ «Про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області», яким було відмовлено ОСОБА_1 в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області; Зобов`язати Великодальницьку сільську раду Біляївського району Одеської області вжити заходів щодо належного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.07.2021 року по справі №420/8265/21. В обґрунтування скарги вказано, що прийняте відповідачем зазначене вище рішення від 09.12.2021р. №436-VIII, не є виконанням рішення суду у цій справі, оскільки містить рішення суб`єкта владних повноважень, протилежне тому, яке суд його зобов`язав прийняти. На думку скаржниці, суд першої інстанції не врахував правової позиції Верховного суду, викладеної у постанові від 27.03.2018р. по справі № 463/3375/15 з приводу того, що надання чи відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не тягне за собою юридичних наслідків для позивача, а є лише певним етапом у процесі передачі земельної ділянки у користування, реалізація якого може бути здійснена лише після затвердження розробленої документації із землеустрою. Також, на думку апелянта, суд першої інстанції не врахував приписи ст. 58 Конституції України, адже на момент прийняття рішення у цій справі, яке відповідач фактично не виконав, новий Генеральний план не було затверджено. Прийняте на виконання судового рішення у даній справі рішення відповідача про неможливість надання дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки з підстав того, що за затвердженим ( прийнятим після ухваленого судового рішення у даній справі) Генеральним планом с.Петродолинське бажана позивачкою до відведення земельна ділянка знаходиться в функціональній зоні садибної житлової забудови (П-Ж-1), в якій не передбачений дозволений вид цільового використання земельної ділянки-для ведення особистого селянського господарства, є незаконним, адже Генеральний план було затверджено пізніше прийняття рішення у цій справі. Окрім того, затверджуючи зміни до Генерального плану відповідач не врахував приватні інтереси даної позивачки та інших позивачів. Звертає увагу скаржниця також й на те, що рішення суду у цій справі, яке відповідачем не виконано у належний спосіб, є чітким та не передбачає альтернативних рішень відповідача, а саме у ньому було визначено - зобов`язати Великодальницьку сільську раду надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства. Судова колегія вважає, що у відповідності до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Так, відмовляючи у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України по справі №420/8265/21, суд першої інстанції виходив з відсутності передбачених законодавством підстав для визнання рішення суб`єкта владних повноважень протиправним в порядку ст. 383 КАС України та зауважив, що обставини, які викладені у поданій заяві, на момент вирішення спору по суті у даній справі не існували, не були підставами позову, судом не досліджувались, а тому можуть бути предметом вже іншого спору. Надаючи оцінку висновку суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Приписами статті 14 КАС України передбачено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. У відповідності до ч.2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. За визначенням ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Як встановлено ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Конвенції, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997, заява №18357/91, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід`ємна частина судового процесу для цілей статті

6. Тобто, правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з положеннями статті 129-1 Конституції України. У розумінні вимог ст.370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, процесуальне законодавство визначає наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України). Таким чином Кодексом адміністративного судочинства України передбачено спеціальні норми, спрямовані на забезпечення належного виконання судового рішення. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. В свою чергу згідно з ч.6 ст. 383 КАС України, за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу. З наведеного слідує, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі. При цьому, необхідною передумовою щодо задоволення судом заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, є встановлення обставин протиправності таких рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд акцентує увагу на тому, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права. Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №420/8265/21, відповідач - Великодальницька сільська рада Біляївського району Одеської області розглянула клопотання позивачки про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної форми власності орієнтовною площею 2,00 га з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства на території Петродолинської сільської ради (що входить до Великодальницької сільської громади) Одеського (раніше Овідіопольського) району Одеської області. Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 у межах розгляду даної справи №420/8265/21, розглядаючи справу по суті, Одеський окружний адміністративний суд виходив з того, що місце розташування спірної земельної ділянки є землею сільськогосподарського призначення, що в свою чергу відповідає чинному на момент ухвалення рішення суду Генеральному плану, затвердженому рішенням від 26.03.1998 №

67. Нового Генплану та плану зонування станом на момент прийняття рішення суду у даній справі № 420/8265/21 сільською радою затверджено ще не було. На виконання рішення суду, за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 , Великодальницькою сільською радою Біляївського району Одеської області прийнято рішення від 09.12.2021 №436-VІІІ, яким відмовлено у наданні такого дозволу. Апеляційний суд звертає увагу, що в якості підстави для відмови, відповідач посилався на п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, - на невідповідність місця розташування об`єкта затвердженій містобудівній документації, а саме: затвердженим у встановленому порядку змінам до Генерального плану с.Петродолинське Овідіопольського району Одеської області, поєднаному з планом зонування території населеного пункту та детальними планами території окремих частин села Петродолинське, затвердженого рішенням Великодальницької сільської ради № 281-VІІІ від 29 липня 2021 року «Про затвердження внесених змін до Генерального плану населеного пункту села Петродолинське Овідіопольського району Одеської області об`єднаного з планом зонування території населеного пункту та детальними планами території окремих частин села Петродолинське». Крім того, у даному рішенні відповідач вказав, що відповідно до графічного матеріалу стосовно бажаного місця розташування земельної ділянки, вказана земельна ділянка знаходиться в функціональній зоні садибної житлової забудови (П-Ж-1), в якій не передбачений дозволений вид цільового використання земельної ділянки - для ведення особистого селянського господарства. Надаючи оцінку доводам скаржника, суд апеляційної інстанції враховує, що згідно інформації з офіційного сайту відповідача, за посиланням: https://vdalnikotg.od.ua/281-viii-pro-zatverdzenna-vnesenih-zmin-do-general-nogo-planu-naselen ogo-punktu-sela-petrodolins-ke-odes-kogo-raionu-odes-koi-oblasti-ob-ednanogo-z-planom-zonuvan na-teritorii -naselenogo-punktu-ta-detal-nimi-planami-teritorii-okremih-castin-sela-petrodolin/a-255 .htm, - 29 липня 2021 року за підписом Великодальницького сільського голови Ткаченка Д.Г. Великодальницькою сільською радою Біляївського району Одеської області прийнято рішення № 281-VІІІ, яким вирішено, в тому числі: «

1. Затвердити містобудівну документацію «внесених змін до Генерального плану села Петродолинське Одеського району Одеської області об`єднаного з планом зонування території населеного пункту та детальними планами території окремих частин села Петродолинське», розроблену приватним підприємством «ІНГЕР ГРАД» м. Київ.

2. Проектування нового будівництва проводити відповідно до затверджених змін до Генерального плану села Петродолинське, Одеського району, Одеської області об`єднаного з планом зонування території населеного пункту та детальними планами території окремих частин села Петродолинське щодо змін меж села». Тобто після прийняття змін до Генерального плану відбулася зміна функціональної зони, в якій знаходиться спірна земельна ділянка ». Тобто, станом на дату прийняття рішення відповідачем - 09.12.2021р. про відмову у наданні такого дозволу ОСОБА_1 , вже були внесені зміни до Генерального плану населеного пункту об`єднаного з планом зонування території населеного пункту та детальними планами території окремих частин села Петродолинське, затвердженого рішенням відповідача №281-VІІІ від 29.07.2021. За результатами внесених змін на спірній земельній ділянці не передбачений дозволений вид цільового використання для ведення особистого селянського господарства, оскільки вона знаходиться в функціональній зоні садибної житлової забудови. Отже, колегія суддів звертає увагу на те, що на момент розгляду сільською радою заяви ОСОБА_1 про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку із виконанням рішення суду по справі № 420/8265/21, виникли підстави, які не існували впродовж розгляду справи №420/8265/21, та не були предметом розгляду та оцінки судом у цій справі. Слід зауважити, що вказане рішення відповідача 09.12.2021 №436-VІІІ є владним управлінським рішенням суб`єкта владних повноважень. Незгода позивача із прийнятим рішенням не стосується предмету спору у справі №420/8265/21 та не може бути підставою для задоволення заяви, поданої в порядку ст. 383 КАС України у вказаній справі, оскільки прийняття суб`єктом владних повноважень нового рішення є підставою для звернення до суду із новим позовом про оскарження акту індивідуальної дії. Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на те, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем та відповідачем спірних правовідносин. Предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Необхідність у зміні предмету позову може виникати тоді, коли початкові вимоги позивача не дають йому можливості задовольнити свої інтереси. З урахуванням усього вищенаведеного, приймаючи рішення від 09.12.2021р. №436-VIII, яким відмовлено ОСОБА_1 у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач зазначив інші підстави відмови, що свідчить про різні предмети та підстави позову щодо оскарження рішення від 12.03.2021р. №15-VIII та рішення від 09.12.2021р. № 436-VIII, та виключає можливість надання правової оцінки вказаним рішенням в межах справи №420/8265/21 (в рамках звернення до суду з позовом та із заявою в порядку ст.383 КАС України). Висновки колегії суддів відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 03 березня 2021 року по справі №540/1311/20 та від 15 лютого 2021 року по справі №240/9214/19. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає обґрунтованим та вірним висновок суду першої інстанції про те, що заява представника ОСОБА_1 в порядку ст. 383 КАС України не належить до задоволення, оскільки обставини, які викладені у ній, на момент вирішення спору по суті у справі № 420/8265/20 не існували, не були підставами позову, судом не досліджувалися, а тому можуть бути предметом вже іншого нового спору. За вказаного, судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України» ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Загалом доводи апеляційної скарги є несуттєвими, встановлених обставин справи, встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає вказану апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10.01.2022 року у даній справі - без змін. Керуючись ст. ст. 241-243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 10 січня 2022 року у справі № 420/8265/21 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий суддя Танасогло Т.М. Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.