Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/1601/20

Справа № 308/1601/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І м е н е м У к р а ї н и 26.05.2022 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Стана І. В., розглянувши апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , в с т а н о в и в : Постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2020 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Городок Хмельницької області, мешканець АДРЕСА_1 , непрацюючий, закордонний паспорт - НОМЕР_1 від 30.07.2012, орган, що видав - 3РОL2, визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 472 МК України, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 226026 (двісті двадцять шість тисяч двадцять шість) грн. 29 коп. із конфіскацією вилученого у ОСОБА_1 товару, а саме : куртка жіноча іноземного виробництва торгівельної марки «SILVIAN HEACH», у кількості 1 шт, вартістю 11633,16 грн; куртка жіноча іноземного виробництва торгівельної марки «PINKO», у кількості 2 шт, вартістю 20763,99 грн; пальто жіноче іноземного виробництва торгівельної марки «JUST CAVALLI», у кількості 1 шт, вартістю 20577,65 грн; пальто жіноче іноземного виробництва торгівельної марки «MOSCHINO», у кількості 1шт, вартістю 23000,11 грн; куртка жіноча іноземного виробництва торгівельної марки «LIU JO», у кількості 3шт, вартістю 19326,48 грн; сумка жіноча іноземного виробництва торгівельної марки «ELISABETTA FRANCHI», у кількості 1 шт, вартістю 8598,43 грн; рюкзак жіночий іноземного виробництва торгівельної марки «TRUSSARDI JEANS», у кількості 2 шт, вартістю 8412,08 грн; сумка жіноча іноземного виробництва торгівельної марки «BLUGIRL», у кількості 1шт, вартістю 3114,60 грн; сумка жіноча іноземного виробництва торгівельної марки «MARELLA», у кількості 1 шт, вартістю 3673,63 грн; рюкзак жіночий іноземного виробництва торгівельної марки «BE BLUMARINE», у кількості 1 шт, вартістю 3859,97 грн; пальто жіноче іноземного виробництва торгівельної марки «PINKO», у кількості 2 шт, вартістю 20763,99 грн; дублянка чоловіча іноземного виробництва торгівельної марки «MY TWIN», у кількості 1 шт, вартістю 7959,53 грн; сорочка чоловіча різних розмірів та кольорів, іноземного виробництва, торгівельної марки «MATTEUCI», у кількості 5 шт, вартістю 15839,19 грн; штани чоловічі іноземного виробництва торгівельної марки «HUGO BOSS», у кількості 1 шт, вартістю 3194,46 грн; штани чоловічі іноземного виробництва торгівельної марки «HUGO BOSS», у кількості 1 шт, вартістю 3780,11 грн; штани чоловічі іноземного виробництва торгівельної марки «emporio armani», у кількості 2 шт, вартістю 8625,04 грн; штани чоловічі іноземного виробництва торгівельної марки «emporio armani», у кількості 1 шт, вартістю 4365,76 грн; взуття жіноче іноземного виробництва торгівельної марки «TRUSSARDI JEANS», у кількості 2 пари; взуття чоловіче іноземного виробництва торгівельної марки «ARMANI EXCHANGE», у кількості 1 пара, вартістю 3780,111 грн; взуття чоловіче торгівельної марки «EMPORIO ARMANI», у кількості 5 пар; взуття чоловіче торгівельної марки «EMPORIO ARMANI EA7», у кількості 2 пари; взуття жіноче іноземного виробництва торгівельної марки «MICHAEL KORS», у кількості 3 пари. Стягнуто з громадянина ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 420,40 грн. Згідно постанови, 14.01.2020 о 02 год. 02 хв. у зону митного контролю на ділянку «В`їзд» митного посту «Тиса» Закарпатської митниці ДФС заїхав мікроавтобус марки «Mercedes-benz», моделі «Sprinter», реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2 , під керуванням громадянина України ОСОБА_1 , що повертався з Італії, де перебував у приватних справах, в Україну. Формою проходження митного контролю ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю по смузі руху "червоний коридор". Громадянину України ОСОБА_1 було запропоновано заповнити митну декларацію, в якій він вказав свої паспортні дані, відомості про транспортний засіб та наявність особистих речей. При усному опитуванні гр. України ОСОБА_1 підтвердив відомості, вказані ним у митній декларації, та заперечив наявність будь-яких інших товарів, у тому числі таких, переміщення яких через митний кордон України заборонено або обмежено. У ході митного контролю транспортного засобу та речей громадянина України ОСОБА_1 , було виявлено товари іноземного виробництва а саме: куртка жіноча торгівельної марки «SILVIAN HEACH» у кількості 1 шт; куртка жіноча торгівельної марки «PINKO» у кількості 3 шт; пальто жіноче торгівельної марки «JUST CAVALLI» у кількості 1 шт; пальто жіноче торгівельної марки «MOSCHINO» у кількості 1 шт; куртка жіноча торгівельної марки «LIU JO» у кількості 3 шт; сумка жіноча торгівельної марки «ELISABETTA FRANCHI» у загальній кількості 1 шт; рюкзак жіночий торгівельної марки «TRUSSARDI JEANS» у загальній кількості 2 шт; сумка жіноча торгівельної марки «BLUGIRL» у загальній кількості 1 шт; сумка жіноча торгівельної марки «MARELLA» у загальній кількості 1 шт; рюкзак жіночий торгівельної марки «BE BLUMARINE» у загальній кількості 1 шт; куртка жіноча торгівельної марки «PINKO» у кількості 1 шт; дублянка чоловіча торгівельної марки «MY TWIN» у кількості 1 шт; сорочка чоловіча різних розмірів та кольорів торгівельної марки «MATTEUCI» у кількості 5 шт; штани чоловічі різних розмірів та кольорів торгівельної марки «HUGO BOSS» у кількості 2 шт; штани чоловічі різних розмірів та кольорів торгівельної марки «emporio armani» у кількості 3 шт; взуття чоловіче торгівельної марки «ARMANI EXCHANGE» у загальній кількості 1 пара. Загальна вартість вище перерахованого товару, згідно ярликів становить - 7185 євро, що згідно курсу НБУ станом на 14.01.2020 становить 191268 грн 29 коп. Також було виявлено товари іноземного виробництва без наявних ярликів з цінниками, а саме: взуття жіноче торгівельної марки «TRUSSARDI JEANS» у загальній кількості 2 пари; взуття чоловіче торгівельної марки «EMPORIO ARMANI» у загальній кількості 5 пар; взуття жіноче іноземного виробництва торгівельної марки «MICHAEL KORS» у загальній кількості 3 пари; взуття чоловіче торгівельної марки «EMPORIO ARMANI EA7» у загальній кількості 2 пари. Вищезазначений товар був поміщений у поліетиленових пакетах, що знаходилися у вантажному відсіку автомобіля. Доступ до виявленого товару нічим не утруднювався. Відповідно до наданих пояснень гр. ОСОБА_1 вищезазначені товари переміщував через митний кордон України на прохання знайомої людини. Вартість частини вилученого товару становить 191268,29 гривень, а частина товару згідно Висновку № 1420003800 - 0050 від 06.02.2020 становить 34758,00 гривень. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує на те, що постанова суду є необгрунтованою та незаконною. Стверджує, що ним було надано фактуру, відповідно до якої вартість вилученого в нього товару не перевищує 500 Євро, і яку митний орган не спростував та не міг спростувати, оскільки вона підтверджує факт придбання товару та є достовірною. Тому, вважає, що в його діях відсутній склад передбаченого ст. 472 МК України порушення митних правил. Просить постанову скасувати, а провадження у справі закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, повернувши йому вилучений товар для подальшого митного оформлення. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд доходить висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Справа про порушення митних правил розглядається за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , неявка якого, з огляду на вимоги ч. 6 ст. 294 КУпАП, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів справи убачається, що повідомлення про час та місце розгляду справи апелянту надіслано відповідно до вимог закону, а також те, що від ОСОБА_1 не надходило жодних заяв та клопотань про відкладення судового розгляду на інший день. Окрім того, апеляційний суд не вбачає жодних підстав для чергового відкладення судового засідання на іншу дату з огляду на те, що розгляд справи неодноразово відкладався. Відповідно до положень ст. 486 МК України, завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з беззаперечним та точним дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. За змістом ст. 489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП України, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з приписами ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами…., протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Так, відповідно до ч.1 ст. 495 МК доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта та іншими документами. Дослідивши матеріали справи про порушення митних правил апеляційний суд констатує, що судом першої інстанції вимоги вказаних вище норм матеріального та процесуального права дотримані, що місцевий суд всебічно та повно дослідив фактичні обставини справи, а відтак прийняв обґрунтоване, справедливе та законне рішення. Апеляційний суд вважає, що факт порушення ОСОБА_1 митних правил у постанові судді місцевого суду зазначено правильно, кваліфікація його дій за ст. 472 МК України відповідає зібраним у справі, дослідженим суддею місцевого суду, наведеним у постанові та перевіреним в апеляційному суді доказам. Відповідальність за ст. 472 МК України передбачена за недекларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, тобто незаявлення за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, транспортні засоби комерційного призначення, які підлягають обов`язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. У відповідності до вимог ст. 495 МК України, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винуватість особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта, іншими документами. Суд апеляційної інстанції вважає, що вказані вимоги закону судом першої інстанції дотримані, що судом першої інстанції постановлено законне та обґрунтоване судове рішення. Апеляційний суд визнає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ст. 472 МК України правопорушення підтверджується такими доказами: протоколом про порушення митних правил № 0081/30500/20 від 14.01.2020 (а. с. 1-6), письмовими поясненнями ОСОБА_1 (а. с. 7, 8), митною декларацією від 14.01.2020 (а. с. 12), копією акту проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, а також доданих до нього фотоматеріалів (а. с. 13-15), доповідною запискою головного державного інспектора відділу оперативного реагування № 1 управління запобігання та протидії контрабанді та порушення митних правил Закарпатської митниці Держмитслужби Стецюнича Р. І. (а. с. 16, 17), описом предметів від 14.01.2020 (а. с. 18-20), висновком експерта №1420003800-0050, відповідно до якого визначено загальну вартість товарів - 34758, 00 грн (а. с. 26-29). Вказані докази, на переконання апеляційного суду, є належними, достатніми та допустимими, отримані у передбаченому законом порядку, у своїй сукупності підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, а також інших обставин, які мають значення для справи. Під час розгляду справи апеляційним судом не встановлено яких-небудь даних, які би давали підстави вважати, що головний державний інспектор Стецюнич Р. І., який склав протокол про порушення митних правил, був упереджений при проведенні перевірки та складанні протоколу щодо ОСОБА_1 , що в нього були підстави для обмови апелянта та фальсифікації протоколу, а також про його зацікавленість у результатах розгляду справи - на такі дані не вказується і в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, апеляційний суд доходить висновку, що вищевказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв у межах наданих йому повноважень. Доводи ОСОБА_1 про те, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність у його діях адміністративного правопорушення, апеляційний суд вважає такими, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються належними, достатніми та достовірними доказами. Так, у матеріалах справи відсутні дані про декларування ОСОБА_1 вказаного товару, у тому числі, у митній декларації не міститься жодних відомостей про цей товар (а. с. 12). При цьому, ОСОБА_1 у своїх поясненнях підтвердив перевезення цих речей та їх недекларування у передбаченому законом порядку, зазначивши, що вилучений товар належить не йому, а іншій особі, відомості про яку ОСОБА_1 не відомі. Також апеляційний суд бере до уваги і те, що зазначені пояснення апелянта узгоджуються з іншими, дослідженими під час розгляду апеляційної скарги доказами, які є належними, послідовними, достовірними, та достатніми для висновку про те, що ОСОБА_1 безумовно порушив митні правила, а саме не задекларував товари, що переміщуються через митний кордон України, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей (наявність, найменування або назва, кількість тощо) про товари, які підлягають обовязковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України. Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції під час розгляду справи про порушення митних правил, протокол за вчинення якого складено щодо ОСОБА_1 дотримані вимоги матеріального та процесуального права, що обставини, за яких ОСОБА_1 порушив митні правила, у постанові судді місцевого суду зазначені правильно, кваліфікація його дій за ст. 472 МК України відповідає зібраним у справі, дослідженим суддею місцевого суду, наведеним у постанові й перевіреним в апеляційному суді доказам. При цьому, судом апеляційної інстанції береться до уваги і те, що стороною захисту на підтвердження доводів про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення не надано жодного доказу, який міг би ставити під сумніви правильність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції. При оцінці доводів апелянта про те, що його безпідставно визнано винуватим у порушенні митних правил за ст. 472 МК України, адже ним було надано фактуру, відповідно до якої вартість вилученого у нього товару не перевищує 500 Євро, і яку митний орган не спростував та не міг спростувати, оскільки вона підтверджує факт придбання товару та є достовірною, апеляційний суд їх відхиляє, враховуючи такі обставини. Так, із долученої апелянтом заяви та доданого до неї відповідного документу - рахунку, у якому міститься перелік найменувань одягу, взуття та речей, їх кількість та вартість за одиницю, убачається, що сума вказаного товару становить 495, 00 Євро. Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що досліджений документ не можна вважати належним та допустимим доказом у справі, оскільки у матеріалах справи відсутній його переклад на українську мову, як це передбачено законом. Відтак, апеляційний суд враховує те, що висновком експерта підтверджується той факт, що сума незадекларованого товару становить 34758, 00 грн, а також те, що жодних належних та допустимих доказів, які могли б ставити під сумніви вищезазначений висновок експерта апелянтом не надано, тому доводи ОСОБА_1 у цій частині апеляційним судом вважаються необґрунтованими. З огляду на вищезазначене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу передбаченого ст. 472 МК України правопорушення, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги про відсутність у діях апелянта складу вказаного правопорушення та закриття провадження у справі, апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження та спростовуються наведеним вище. При цьому, апеляційний суд констатує, що вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення, суддя місцевого суду врахував обставини справи, характер вчиненого правопорушення, відтак правильно застосував щодо ОСОБА_1 вид стягнення, який передбачено санкцією ст. 472 МК України, належним чином умотивувавши судове рішення. Також апеляційний суд вважає, що накладене на ОСОБА_1 стягнення у виді штрафу та конфіскації товарів - безпосередніх предметів порушення митних правил, - є таким, що відповідає як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, справедливим та відповідає передбаченій ст. 23 МК України меті адміністративного стягнення. Тому, притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ним митних правил буде сприяти досягненню основної мети - виховання правопорушника у дусі додержання законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством та попередження вчинення ним нових правопорушень. На інші доводи, які можуть слугувати підставою для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга, доводи якої не знайшли свого підтвердження і визнаються безпідставними, - без задоволення. Приймаючи рішення апеляційний суд бере до уваги положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не має права самостійно витребовувати докази, викликати свідків, призначати експертизи, тощо; те, що стороною захисту не надано доказів у підтвердження доводів апеляційної скарги та спростування висновків суду першої інстанції, у тому числі й про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, і будь-яких клопотань із цього приводу не заявлялось, що обов`язок надання доказів, які б можна було визнати належними та допустимими покладається на сторону, яка подала ці докази. Керуючись ст. 527-530 МК України, ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу, яку подав ОСОБА_1 , залишити без задоволення. Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 квітня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Іван СТАН