Постанова КГС ВС № 910/11055/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 року м. Київ Справа № 910/11055/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Селіваненка В. П., за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М., представників учасників справи: позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Д. Трейдінг» (далі - ТОВ «Д. Трейдінг») - Петренка Д. О., Олексіна С. С., відповідача - приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі ПрАТ «Укренерго») - Остапенка С. Л., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПрАТ «Укренерго» на рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2021 (суддя Балац С. В.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 [колегія суддів: Разіна Т. І. (головуючий), Іоннікова І. А., Тарасенко К. В.] зі справи № 910/11055/21 за позовом ТОВ «Д. Трейдінг» до ПрАТ «Укренерго» про стягнення 181 739 715,89 грн. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог 1.1. ТОВ «Д. Трейдінг» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПрАТ «Укренерго» 181 739 715,89 грн., з яких 173 099 353,72 грн. основного боргу, 198 508,75 грн. пені, 1 675 472,65 грн. 3 % річних та 6 766 380,77 грн. інфляційних втрат. 1.2. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії (дата акцептування 07.05.2019, ідентифікатор договору № 0065-01024; далі - Договір).

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції 2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 27.09.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021: закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача основної заборгованості в сумі 30 870 468,46 грн.; решту вимог задоволено повністю; стягнуто з відповідача на користь позивача 142 228 885,26 грн. основної заборгованості, 198 508,75 грн. пені, 1 675 472,65 грн. 3 % річних та 6 766 380,77 грн. інфляційних втрат. 2.2. Прийняті зі справи судові рішення мотивовані доведеністю обставин порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості небалансів відповідно до виставлених рахунків, розмір якої підтверджений актами купівлі-продажу електричної енергії для врегулювання небалансів за спірний період. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних витрат, суди дійшли висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність. У зв`язку з відсутністю предмета спору внаслідок добровільної оплати відповідачем боргу в розмірі 30 870 468,46 грн. після подання позову провадження у справі в цій частині вирішено закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги ПрАТ «Укренерго», посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 4.1. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, стосовно того, що «сплата 3 % річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові». Проте, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії», відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено законом. З огляду на зазначене, а також враховуючи неможливість використання відповідачем коштів, належних до сплати позивачу, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є необґрунтованими, а стаття 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на думку скаржника, не підлягала застосуванню. 4.2. Підставою касаційного оскарження судових рішень ПрАТ «Укренерго» також вважає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України). Так, відповідно до пункту 7.6.4 глави 7.6 розділу VII Правил ринку (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) оплата платіжного документа з банківського рахунку АР (адміністратора розрахунків, відповідача) на банківський рахунок учасника ринку (позивача) здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка. Проте в своїх розрахунках 3 % річних та інфляційних втрат позивач вказував день направлення рахунка позивачем «начебто на електронну адресу відповідача», не підтвердивши факту такого направлення належними і допустимими доказами. Відтак позивач штучно збільшив період «прострочення». На даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 7.6.4 глави 7.6 розділу VII Правил ринку.

5. Доводи інших учасників ТОВ «Д. Трейдінг» у відзиві на касаційну скаргу зазначило про безпідставність її доводів та просило оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій 6.1. Відповідно до умов Договору, укладеного ТОВ «Д. Трейдінг» (учасник ринку; сторона, відповідальна за баланс; далі - СВБ) та ПрАТ «Укренерго» (оператор системи передачі; далі - ОСП) на підставі заяви ТОВ «Д. Трейдінг»: цей Договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови врегулювання небалансів електричної енергії учаснику ринку, у тому числі її балансуючої групи. Цей Договір є договором приєднання в розумінні статті 634 ЦК України, умови якого мають бути прийняті іншою стороною не інакше, як шляхом приєднання до запропонованого Договору в цілому (пункт 1.1); сторона, що приєднується, набуває статусу учасника ринку та здійснює свою діяльність у якості СВБ (пункт 1.2); СВБ врегульовує небаланси електричної енергії, що склалися в результаті діяльності її балансуючої групи на ринку електричної енергії, або передає свою відповідальність за небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи (пункт 1.3); ОСП врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку; пункт 1.4); вартість небалансів електричної енергії та суми платежів, що передбачені до сплати зі сторони СВБ та ОСП, розраховуються АР (адміністратором розрахунків) для кожного розрахункового періоду доби відповідно до Правил ринку. Оплата платежів відповідно до цього Договору здійснюється з урахуванням податків та зборів, передбачених діючим законодавством (пункт 2.1); порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (пункт 2.2); при невиконанні або неналежному виконанні умов цього Договору сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором, Правилами ринку, Кодексом системи передачі, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 309, Законом та чинним законодавством України (пункт 3.1); ОСП зобов`язаний проводити розрахунки з СВБ у порядку та в терміни, визначені Правилами ринку (пункт 3.3); виставлення рахунків та здійснення платежів щодо оплати вартості небалансів, визначеної главою 2 цього Договору, відбувається відповідно до процедур та графіків, передбачених Правилами ринку, та згідно з умовами цього Договору (пункт 5.1); подання платіжних документів здійснюється сторонами відповідно до Правил ринку (пункт 5.6); цей Договір набирає чинності з дати реєстрації ОСП СВБ відповідно до її заяви-приєднання до цього Договору і є чинним до 31 грудня включно року, у якому була надана заява-приєднання. Після реєстрації учасника ринку ОСП зобов`язаний надати такій СВБ витяг з відповідного реєстру (пункт 9.1). 6.2. На виконання умов Договору позивач у період з жовтня 2020 року по травень 2021 року здійснив продаж електричної енергії відповідачу на загальну суму 176 666 573,00 грн., що підтверджується рахунками-фактурами (інвойсами), актами купівлі-продажу електричної енергії, копії яких додані до матеріалів справи. Також позивачем до матеріалів справи додано докази направлення на адресу відповідача рахунків-фактур засобами електронного обігу, а саме: електронні листи із зазначенням їх отримувача (відповідача). 6.3. Відповідач своїх зобов`язань за Договором щодо оплати електричної енергії належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість у сумі 173 099 353,72 грн. 6.4. Після відкриття провадження в цій справі відповідач здійснив часткову оплату заборгованості в загальному розмірі 30 870 468,46 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. 6.5. Перевіривши розрахунок позивача 3 % річних та інфляційних втрат за період з 28.11.2020 по 28.05.2021, суди визнали його правильним, оскільки таке нарахування позивач здійснив з урахуванням умов Договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання та порядку розрахунків, погодженого сторонами. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій 7.1. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України. 7.2. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Виходячи з положень зазначеної норми, касаційний перегляд може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного в постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. 7.3. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 зі справи № 233/2021/19. Так, Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. 7.4. Проаналізувавши висновки, що викладені в постановах Верховного Суду в справах, на які посилався скаржник (пункт 4.1 цієї постанови), суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами в справі, що розглядається, враховуючи таке. 7.5. За змістом касаційної скарги, доводи скаржника в цій частині ґрунтуються на правовій позиції щодо неможливості застосування до спірних правовідносин приписів статті 625 ЦК України у зв`язку зі специфікою правового регулювання розрахунків на балансуючому ринку електричної енергії. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Оскільки суди попередніх інстанцій встановили прострочення відповідачем оплати рахунків за небаланси електричної енергії, частина друга статті 625 ЦК України підлягає застосуванню до правовідносин, які виникли в цій справі. 7.6. Правовідносини в усіх наведених скаржником справах очевидно не є подібними зі справою, що розглядається, з огляду на предмет і підстави заявлених позовних вимог, характер (зміст) спірних правовідносин. Так, у даній справі та у справах, на які посилається скаржник, суди дійшли відповідних висновків не у зв`язку з неоднаковим застосуванням норми права, а у зв`язку з наявністю різних обставин у таких справах, що формують зміст правовідносин, та їх різної оцінки судами в кожному конкретному випадку. У жодній із наведених відповідачем справ судом касаційної інстанції не вирішувалось питання, пов`язане із розрахунками за небаланси електричної енергії. 7.6.1. Зокрема, у справі № 910/19094/17 розглядався спір про стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, нарахованих на суму боргу, яка стягнута судовим рішенням та утворилась у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди нежитлового приміщення. 7.6.2. У справі № 910/11249/17 розглядався спір про солідарне стягнення з відповідачів боргу (курсової різниці), інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на заборгованість за порушення умов договору поставки та договору про надання гарантії та які стягнуті судовим рішенням. 7.6.3. У справі № 910/15714/18 розглядався спір про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання за договором про відступлення права вимоги. 7.6.4. У справі № 914/1001/19 розглядалися позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань у частині своєчасної оплати наданих послуг за договором на сервісне обслуговування. 7.6.5. У жодній з наведених скаржником справ: не досліджувалася специфіка правового регулювання розрахунків на балансуючому ринку електричної енергії; не розглядалося питання використання коштів на рахунку із спеціальним режимом використання; не було з таких підстав відмовлено у стягненні 3 % річних та інфляційних втрат; не встановлювалися фактичні обставини, пов`язані з використанням відповідачами несплачених вчасно коштів тощо. 7.7. З огляду на викладене доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення прийняті без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду зі справ № 910/19094/17, № 910/11249/17, № 910/15714/18 та № 914/1001/19, не знайшли свого підтвердження. 7.8. ПрАТ «Укренерго» підставою оскарження рішень місцевого й апеляційного господарських судів вважає приписи пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, згідно з якими підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. 7.9. За своїм змістом зазначена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі зазначеної норми, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання про необхідність застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи. 7.10. Проте, посилаючись на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права в контексті спірних правовідносин з урахуванням встановлених судами обставин справи та підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, як і не наводить мотивованого обґрунтування того, як саме висновок щодо застосування норм права вплине на висновки судів, викладені в оскаржених судових рішеннях. 7.11. Наведені в касаційній скарзі аргументи відповідача (пункт 4.2 цієї постанови) зводяться передусім до заперечень встановлених судами обставин щодо періоду прострочення оплати за Договором. Так, на думку скаржника, позивач не довів належними і допустимими доказами факту направлення відповідачеві рахунків-фактур, чим штучно збільшив період прострочення. 7.12. Отже, доводи відповідача стосовно штучного збільшення заборгованості спрямовані на переоцінку обставин даної справи і не свідчать про наявність підстав для формування висновку щодо питання застосування норми права, зазначеної в пункті 4.2 цієї постанови. 7.13. У зв`язку з викладеним Верховний Суд дійшов висновку про непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України. 7.14. Інші доводи касаційної скарги ПрАТ «Укренерго» не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною другою статті 287 ГПК України, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

8. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Оскільки викладені в касаційній скарзі доводи про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права не отримали підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувані рішення і постанову судів попередніх інстанцій ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

9. Судові витрати З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, витрати зі сплати судового збору згідно зі статтею 129 ГПК України покладаються на скаржника. На підставі викладеного та керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду міста Києва від 27.09.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.12.2021 зі справи № 910/11055/21 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» - без задоволення. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Б. Львов Суддя І. Булгакова Суддя В. Селіваненко