Ухвала КЦС ВС № 644/4820/20

Ухвала 31 травня 2022 року місто Київ справа № 644/4820/20 провадження № 61-4610ск22 Верховний Суд, діючи у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., розглянув касаційну скаргу Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» на постанову Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Харківводоканал», Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про зобов`язання провести ремонт та завершити періодичну повірку квартирних засобів обліку, зобов`язання скасувати заборгованість зі сплати послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, а також про притягнення до відповідальності за невиконання вимог нормативно-правових актів України, відшкодування моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Стислий виклад позиції позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у липні 2020 року звернулися до суду з позовом до Комунального підприємства «Харківводоканал» (далі - КП «Харківводоканал»), Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (далі - КП «Харківські теплові мережі»), у якому просили: - зобов`язати КП «Харківводоканал» та КП «Харківські теплові мережі» за свій рахунок провести обслуговування, ремонт та закінчити періодичну повірку квартирних засобів обліку за адресою: АДРЕСА_1 ; - зобов`язати відповідачів скасувати заборгованість щодо оплати послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення з липня 2008 року для КП «Харківводоканал» та з листопада 2009 року для КП «Харківські теплові мережі», коли вони не виконали свій обов`язок щодо здійснення періодичної повірки квартирних засобів обліку холодної та гарячої води в квартирі і у зв`язку з цим зняли їх з обліку, і до часу завершення їх періодичної повірки, тобто монтажу повірених квартирних засобів обліку холодної та гарячої води за адресою АДРЕСА_1 , та постановлення їх на облік; - притягнути КП «Харківводоканал» та КП «Харківські теплові мережі» до відповідальності за невиконання вимог нормативно-правових актів України, що призвело до порушення їх прав та накласти штраф згідно з законами України «Про захист прав споживачів» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання»; - стягнути солідарно на користь позивачів суму відшкодування моральної шкоди 20 000, 00 грн. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням від 01 липня 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Постановою від 08 лютого 2022 року Харківський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 липня 2021 року скасував та ухвалив нове рішення. Суд частково задовольнив позов; зобов`язав КП «Харківводоканал», КП «Харківські теплові мережі» провести за власний рахунок обслуговування, ремонт та закінчити періодичну повірку квартирних засобів обліку холодної та гарячої води в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В іншій частині вимог позову відмовив. Здійснив розподіл судових витрат. ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ КП «Харківські теплові мережі» 19 травня 2022 року із застосування засобів поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 01 липня 2021 року залишити в силі. ІІІ.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки скаргу подано на судове рішення, ухвалене у справі незначної складності та з ціною позову (в частині майнових вимог), яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Щодо оцінки судових рішень, які оскаржуються учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Предметом позову у цій справі є немайнові вимоги про зобов`язання провести ремонт та завершити періодичну повірку квартирних засобів обліку, зобов`язання скасувати заборгованість зі сплати послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, притягнення до відповідальності за невиконання вимог нормативно-правових актів України, а також майнові вимови про відшкодування моральної шкоди. Ураховуючи предмет та підстави позову, встановлені судами обставини, а також те, що позивач є споживачем послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, позов такої особи пред`явлено до організації, яка бере участь у наданні послуги з постачання холодної та гарячої води. Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків з цієї категорії спорів, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України. Урахувавши предмет позову, судові рішення, ухвалені у такій справі, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Щодо наявності винятків для допуску оскарження судового рішення у малозначній справі Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. КП «Харківські теплові мережі» у касаційній скарзі зазначило, що судове рішення може бути оскаржене у касаційному порядку, оскільки питання, порушене у ньому, стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування. Верховний Суд констатує, що заявник не визначив, у чому саме полягає потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; не навів норми права, при застосуванні яких існує потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики та які носять характер фундаментального значення для права. Доводи касаційної скарги, що ця справа має виняткове значення для КП «Харківські теплові мережі», відхиляються Верховним Судом, оскільки не обґрунтовані скаржником. Непогодження заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є. З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не обґрунтовані, Суд під час вивчення касаційної скарги такі винятки самостійно не встановив. Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України). Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом. Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і варто враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08). Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08). Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54). Також ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. За змістом прецедентної практики ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості. Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі незначної складності, яка визнана судом малозначною, а отже, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі потрібно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Харківводоканал», Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» про зобов`язання провести ремонт та завершити періодичну повірку квартирних засобів обліку, про зобов`язання скасувати заборгованість по сплаті послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, про притягнення до відповідальності за невиконання вимог нормативно-правових актів України, про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргоюКомунального підприємства «Харківські теплові мережі» на постанову Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2022 року, відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає. Судді С. О. Погрібний І. Ю. Гулейков О. В. Ступак