Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 443/1907/21
від 31.05.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 443/1907/21 пров. № А/857/7216/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді - Ніколіна В.В., суддів - Затолочного В.С., Пліша М.А., за участі секретаря судового засідання - Рибачука А.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 01 квітня 2022 року (суддя - Павлів А.І., м. Жидачів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Прокоповича Андрія Михайловича, Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції у Львівській області про скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у листопаді 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції капрала поліції Прокоповича Андрія Михайловича (далі - Інспектор), Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції, Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просив скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 17.11.2021 серії БАА №122159 (далі - Постанова). В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у Постанові відсутні належні та допустимі докази, а також посилання на сайт, де з ними можна ознайомитись, як і відсутність на Постанові відривної квитанції із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Вказує, що суб`єкт владних повноважень в одній Постанові зазначив декілька складів адміністративного проступку, та декілька їх видів, що суперечить частині першій статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). Одним звидів адміністративного проступку на думку працівника поліції було не пред`явлення водієм прав водія та технічного паспорту. Однак Інспектор в невідомий спосіб отримав доступ до його персональних даних, оскільки він не давав дозволу працівнику поліції для обробки таких персональних даних, про що зазначив у поясненні на бланку, що був наданий йому працівником поліції, але вказаний доказ інспектором до справи не долучався. При розгляді справи Інспектор відхилив його клопотання щодо надання належних документів наприклад, що здійснював зйомку. Разом з тим Інспектор відмовився надати службове посвідчення у відповідності до пункту 3статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII), Інспектор не ознайомив його зі змістом статей 33, 268, 284 КУпАП, чим порушив норми частини першої статті 57Конституції України. Поліцейський виніс Постанову , але не розглянув справу по суті, що є незаконним. Зазначає, що розглядатися справа про порушення правил дорожнього руху мала тільки в будівлі відповідного управління патрульної поліції. Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 01 квітня 2022 року в задоволенні позову відмовлено повністю. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, статтею 35 Закону № 580-VIII передбачено вичерпний перелік причин зупинення транспортного засобу поліцейським, однак докази вчинення адміністративного правопорушення надано не було, відтак вважає що причини зупинки були відсутні. Зазначає, що оскільки був відсутній склад адміністративного правопорушення, відтак і не був зобов`язаний пред`являти документи працівника поліції. Вказує, що матеріали справи не містять належних доказів вчинення адміністративного правопорушення, та оскаржувана Постанова не містить опису обставин справи, до неї не додано жодних належних та допустимих доказів, а також пояснень свідків. Зазначає, що оскаржувана Постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що позивач 17.11.2021 о 08:57 год в м. Львів, вул. Зелена, керуючи транспортним засобом «Volvo», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив рух по смузі, призначеній для руху, позначеною МТ: позначені д.з. 5.8 та не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 122 та частиною першою статті 126 КУпАП. На підставі наведеного, Інспектором винесено Постанову, згідно якої позивач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 122 та частиною першою статті 126 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 680 грн. (а.с. 7). Не погодившись з винесеною Постановою, позивач оскаржив таку до суду. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами доведений факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення належними та допустимими доказами, а позивачем не доведено, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення. Відповідно до статті 14 Закону України "Про дорожній рух" (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюється "Правилами дорожнього руху" які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР). Згідно з приписами пункту 1.10. ПДР, зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Відповідно до пункту 2.1. ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За приписами пункту 2.4. ПДР, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1. ПДР України. За змістом пункту 17.1. ПДР, на дорозі із смугою для маршрутних транспортних засобів, позначеній дорожнім знаком 5.8 або 5.11 забороняються рух і зупинка інших транспортних засобів (крім таксі та велосипедистів) на цій смузі. Інформаційно-вказівний знак 5.8. означає «Дорога із смугою для руху маршрутних транспортних засобів». Дорога, на якій по спеціально відведеній смузі здійснюється рух транспортних засобів за встановленим маршрутом та велосипедистів. Відповідно до приписів частини третьої статті 122 КУпАП, адміністративним правопорушенням є порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів. Згідно з положеннями частини першої статті 126 КУпАП, адміністративним правопорушенням є керування транспортним засобом особою, яка не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб. Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. У статті 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Як зазначено вище, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Таке провадження спрямоване, зокрема, на своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідач як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього. Положеннями статті 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Стосовно покликань апелянта на статтю 35 Закону № 580-VIII, якою передбачено вичерпний перелік причин зупинення транспортного засобу поліцейським, вказує, що докази вчинення адміністративного правопорушення надано не було, відтак вважає що причини зупинки були відсутні. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 35 вказаного Закону поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо водій порушив ПДР. Як встановлено матеріалами справи, позивачем не заперечується факт пересікання ним смуги руху громадського транспорту та здійснення зупинки на цій смузі з метою не створення небезпеки для інших транспортних засобів та безпечної висадки пасажира. Апеляційний суд також зазначає, що на підтвердження правомірності складеної Постанови, представником відповідача надано суду носій інформації (DVD-диск), на якому знаходяться дев`ять відеофайлів з нагрудної камери поліцейського. Як вірно зазначив суд першої інстанції, з відеозапису чітко вбачається, що на прохання позивача працівником поліції було надано йому доказ вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 122 КУпАП, а саме: надано можливість переглянути запис наявного у службовій машині патрульних поліцейських відеореєстратора, яким зафіксовано допущення порушення позивачем ПДР. Відсутність запису з відеореєстратора обґрунтована пунктом 1 частини третьої розділу VIII "Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису", яка затверджена Наказом МВС від 18.12.2018 № 1026, згідно якого строк зберігання відеозаписів становить - з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА,- 30 діб. Однак відсутність цього відеозапису не спростовує вину позивача, оскільки як зазначено вище, ним не оспорюється факт пересікання ним смуги руху громадського транспорту та здійснення зупинки на цій смузі. Відтак, позивачем вчинено порушення пункту 17.1. ПДР, а тому Інспектором правомірно зупинив транспортний засіб Стосовно доводів апелянта, що оскільки був відсутній склад адміністративного правопорушення, відтак і не був зобов`язаний пред`являти документи працівника поліції. Як зазначено вище, відповідно до пункту 2.1. ПДР, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. За приписами пункту 2.4. ПДР, на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені у пункті 2.1. ПДР України. З огляду на те, що встановлено, що Інспектором правомірно здійснено зупинку транспортного засобу, а ПДР встановлює обов`язок водія пред`явити документи вказані в пункті 2.1 ПДР, відтак апеляційний суд констатує відсутність порушень в цій частині. Стосовно доводів апелянта, що оскаржувана Постанова не відповідає вимогам статті 283 КУпАП. Зокрема вказує, що Постанова не містить опис обставин, установлених під час розгляду справи, до неї не додано належних та допустимих доказів. Згідно з позицією, яку висловив Верховний Суд у постанові від 26 квітня 2014 року у справі №200/5590/17, відповідно до якої технічні засоби, якими здійснено фото або відеозапис не можуть вважатися належними доказами по справі якщо постанова про притягнення до адміністративної відповідальності не містить посилання на них. Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2018 року у справі № 263/15738/16-а. Дослідивши оскаржувану Постанову, колегією суддів встановлено, що така містить опис обставин, установлених під час розгляду справи, а також посилання на технічний засіб, яким здійснено відеозапис. Стосовно відсутності пояснень свідків, варто зазначити, що відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Аналіз даної статті дає підстави вважати, що законодавець встановлює варіативність доказів адміністративного правопорушення. Відсутність одного з них (в тому числі й пояснення свідків) не може вказувати на відсутність факту адміністративного правопорушення, якщо сукупність інших доказів є достатньою. З огляду на вищенаведене, апеляційний суд констатує, що оскаржувана Постанова відповідає вимогам статті 283 КУпАП. Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі та обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді, оскільки, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи сторін були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження позивача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Жидачівського районного суду Львівської області від 01 квітня 2022 року в справі №380/7625/20 - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді В. С. Затолочний М. А. Пліш Повне судове рішення складено 01 червня 2022 року