Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/7060/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/7060/21 пров. № А/857/7055/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Шевчук С.М., суддів - Кухтея Р.В., Носа С.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року (ухвалене у м. Івано-Франківськ за правилами спрощеного позовного провадження, судом під головуванням судді Матуляка Я.П., дата складання повного тексту рішення - не зазначена) у справі № 300/7060/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Івано-Франківській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, суд- ВСТАНОВИВ: І.

ОПИСОВА ЧАСТИНА Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу у розмірі 101763,89 грн. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року у задоволенні вказаного позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю. На підтвердження доводів апеляційної скарги вказує, на наявність у відповідача заборгованості перед бюджетом по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018-2020 роки в загальному розмірі 101763,89 грн., що виникла внаслідок несплати податкового зобов`язання згідно податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 15.05.2019 за №0031679-5013-0905 на суму 40342,43 грн., від 20.05.2020 за №0010006-5033-0905 на суму 30145,75 грн. та від 31.05.2021 за №0542860-2406-0905 на суму 31275,71 грн. Вказує, що перелічені податкові повідомлення рішення сформовані на підставі відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до яких за позивачем обліковується нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Про розгляд апеляційної скарги сторони повідомлені шляхом надіслання ухвал про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду на електронну адресу сторін, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Ухвалюючи судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача відсутній обов`язок погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018-2020 роки у сумі 101763,89 грн., оскільки ОСОБА_1 не є власником об`єкта оподаткування. ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків. Згідно договору купівлі-продажу від 15.04.2009 за №1516, ОСОБА_1 на умовах передбачених цим договором, продав, а ОСОБА_2 купила нежиле приміщення загальною площею 1444,8 кв.м., а саме: літера «Б», приміщення: №140, з №142 по №153, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27-28). Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Ананевич О.М., що підтверджується довідкою від 18.11.2021 за №48/02-16 (а.с.26). Окрім того, судом встановлено, що контролюючим органом визначено ОСОБА_1 суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018-2020 роки згідно податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 15.05.2019 за №0031679-5013-0905 на суму 40342,43 грн. (а.с.10), від 20.05.2020 за №0010006-5033-0905 на суму 30145,75 грн. (а.с.11) та від 31.05.2021 за №0542860-2406-0905 на суму 31275,71 грн. (а.с.12). Вказаний податок нарахований позивачем на об`єкт нежитлової нерухомості, а саме літера «Б», приміщення: №140, з №142 по №153, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно пп.16.1.4 п.16.1ст.16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п.54.1 ст.54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. У відповідності до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно із п.54.5 ст.54 даного Кодексу, якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Податкові повідомлення-рішення від 15.05.2019 за №0031679-5013-0905 на суму 40342,43 грн. (а.с.10), від 20.05.2020 за №0010006-5033-0905 на суму 30145,75 грн. (а.с.11) та від 31.05.2021 за №0542860-2406-0905 на суму 31275,71 грн. про визначення податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості в судовому або адміністративному порядку не скасовані та є узгодженими. Як закріплено у п. 59.1, 59.5 ст.59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Контролюючим органом була сформована та надіслана відповідачу податкова вимога форми "Ф" від 17.05.2021 №0023012 на суму 70 488,18грн., яка не була задоволена і у встановленому порядку не оскаржувалась. Вказана вимога була отримана позивачем 20.05.2021року згідно рекомендованого відправлення про вручення поштового відправлення (а.с. 9 на звороті). Відповідно до пп.14.1.175п.14.1ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). Податковий борг за вказаною вимогою та переліченими податковими повідомленнями рішеннями сплачений в установлений строк не був. Нормами п. 95.1 і 95.2 ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. При цьому, в силу положень п. 102.4 ст. 102 ПК України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним. Згідно з абз. 11 п. 52-2 підрозд. 10 розд. ХХ ПК України (у редакції Закону України від 13.05.2020 №591-IX) на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, зупиняється перебіг строків давності, передбачених ст. 102 ПК України. Згідно з п. 41.2 ст. 41 ПК України органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень. Відповідно до п. 20.1.34 ч. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Отож, у позивача наявні правові підстави для звернення до суду з позовом про стягнення узгодженого податкового боргу. Проте, з матеріалів справи слідує, що згідно посвідченого приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Ананевич О.М. договору купівлі-продажу від 15.04.2009 за №1516, ОСОБА_1 на умовах передбачених цим договором, продав, а ОСОБА_2 купила нежиле приміщення загальною площею 1444,8 кв.м., а саме: літера «Б», приміщення: №140, з №142 по №153, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27-28), що підтверджується копією договору долученого до матеріалів справи та довідкою від 18.11.2021 за №48/02-16 (а.с.26). За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за позивачем у 2018-2020 рр. обліковується вказане нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Вирішуючи вказану колізію про наявність підстав для стягнення з відповідача узгодженого податкового боргу у розмірі 101763,89 грн, нарахованого йому за період 2018-2020 рр, як особі за якою за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обліковувалася у власності нерухоме майно (загальною площею 1444,8 кв.м., а саме: літера «Б», приміщення: №140, з №142 по №153 за адресою: АДРЕСА_1 ), яке у свою чергу ще у 2009році продане відповідачем за нотаріально посвідченим договором ОСОБА_2 , колегією суддів враховано наступне. Основним завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст. 2 КАС). Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p. У ній сформульовано основні права і свободи людини, зокрема право при визначенні її громадянських прав і обов`язків, в тому числі на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону. Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи або законні інтереси. Відповідно до ст. 8 Конституції України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Цей принцип покладається в основу судової практики Європейського суду з прав людини. Вирішуючи питання колегією суддів ураховано правову позицію викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі № 334/3161/17, відповідно до якої до 01 січня 2013 року право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини четвертої статті 334 ЦК України - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину. Відтак особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого було належним чином здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа в подальшому державну реєстрацію свого права власності. За наведених обставин, право власності на вищевказаний об`єкт оподаткування з 15.04.2009, тобто з дня державної реєстрації договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Ананевич О.М. в реєстрі за №1516, перейшло від відповідача до ОСОБА_2 . Як наслідок колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність обов`язку у відповідача щодо погашення податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості за 2018-2020 роки у сумі 101763,89 грн., позаяк з 2009року ОСОБА_1 не є власником об`єкта оподаткування. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 березня 2022 року у справі № 300/7060/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 01 червня 2022 року Дата