Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/4225/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/4225/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа В.А. Суддя-доповідач - Курко О. П. 01 червня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Курка О. П. суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року (м.Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року позов задоволено, а саме: - визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, оформлену листом від 29.12.2020, у зарахуванні періоду проходження ОСОБА_1 строкової військової служби в Радянській армії з 15.05.1985 по 25.12.1986 до стажу роботи на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу роботи за спеціальністю, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби в Радянській армії з 15.05.1985 по 25.12.1986, та призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 15.12.2020 на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; - стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 908,00 грн сплаченого судового збору. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач зазначив, що згідно поданих позивачем документів страховий стаж становить 36 років 7 місяців 5 днів, з них спеціальний стаж станом на 01.04.2015 становить 24 роки 1 місяць 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років, тому рішенням Управління від 17 грудня 2020 року у призначенні пенсії за вислугу років позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. Крім того, повідомив, що зарахування часу проходження військової служби до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, чинним законодавством не передбачено. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 15.12.2020 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". 29.12.2020 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії та зазначено, що згідно поданих документів страховий стаж становить 36 років 7 місяців 5 днів, з них спеціальний стаж станом на 01.04.2015 становить 24 роки 1 місяць 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років, тому рішенням Управління від 17 грудня 2020 року у призначенні пенсії за вислугу років позивачу відмовлено у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу. 15.01.2021 позивач звернувся за додатковим роз`ясненням до відповідача щодо зарахування до спеціального стажу час проходження строкової військової служби в Радянській армії та отримав лист від 11.02.2021 №1706-632/Л-02/8-0600/21, яким відповідач повідомив, що зарахування часу проходження військової служби до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, чинним законодавством не передбачено. Вважаючи протиправними дії відповідача щодо незарахування часу проходження військової служби позивачем до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного. Так, відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Даним Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років (стаття 2 Закону №1788-XII). Згідно зі статтею 7 Закону №1788-XII звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Статтею 55 Закону №1788-XII визначено окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років. Відповідно до пункту "е" частини 1 статті 55 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України №2-р/2019 від 04.06.2019 положення статті 55 Закону №1788-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Тобто при наявності відповідного стажу працівники освіти мають право на призначення пенсії за вислугою років незалежно від віку. Судом встановлено, що позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення" з урахуванням вимог пункту "е" ст.55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", однак, листом від 29.12.2020 ОСОБА_1 повідомлено про відмову у призначенні пенсії. На звернення позивача щодо роз`яснення врахування до спеціального стажу часу проходження строкової військової служби в Радянській армії, відповідач листом від 11.02.2021 повідомив, що зарахування часу проходження військової служби до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, чинним законодавством не передбачено. Слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Аналогічно, абзацом другим пункту 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Так, для застосування у спірних правовідносинах, суд виділяє правило, за яким час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Як слідує із записів трудової книжки, позивач 01.09.1984 був прийнятий на посаду вихователя групи продовженого дня в Рижанську середню школу по переводу, та 11.05.1985 був звільнений з займаної посади у зв`язку з призовом до лав Радянської армії. Відповідно до записів військового квитка, позивач проходив службу в Збройних силах Союзу РСР з 15.05. по 26.12.1986 р. Після завершення строкової військової служби в лавах Радянської армії 25.12.1986 ОСОБА_1 був призначений на посаду вчителя початкових класів в Рижанську середню школу. Отже, на момент призову на строкову військову службу позивач працював на посаді вихователя групи продовженого дня, робота на якій надає право особі претендувати на призначення пенсії згідно з пунктом "е" частини 1 статті 55 Закону №1788-XII. Більш того, після завершення строкової військової служби позивач працевлаштувався за спеціальністю вчитель. А тому, судом першої інстанції правильно зазначено, що позивач має право на зарахування до пільгового стажу періоду проходження ним строкової військової служби, оскільки призов відбувався під час його роботи за спеціальністю (за фахом), з огляду на що, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у зарахуванні періоду проходження позивачем строкової військової служби до стажу роботи позивача на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі №450/3061/16-а. Обираючи належний спосіб відновлення порушеного права, суд враховує наступне. У справі, що розглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії визначені Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними. Також суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав (постанова Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а). Враховуючи викладене, а також ту обставину, що позивач має необхідний страховий стаж 36 років 7 місяців 5 днів, з яких спеціальний стаж станом на 01.04.2015 з урахуванням періоду проходження ним строкової військової служби становить більше 25 років, суд погоджується з обраним позивачем способом відновлення порушеного права шляхом заявлення вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до стажу роботи за спеціальністю, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" період проходження ОСОБА_1 строкової військової служби в Радянській армії з 15.05.1985 по 25.12.1986, та призначити йому пенсію за вислугою років з 15.12.2020 на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.