Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/15560/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/15560/21 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Файдюка В.В. суддів: Беспалова О.О. Мєзєнцева Є.І. при секретарі: Шепель О.О. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач), в якому просив суд: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладені у листах № 10416-9216/5-02/8-2600-21 від 21 квітня 2021 року та № 12874-13837/5-02/8-2600/21 від 14 травня 2021 року в частині здійснення перерахунку пенсії за вислугу років в розмірі 60% (замість 90%) від суми місячної (чинної) заробітної плати, і застосування, при здійсненні перерахунку пенсії, обмеження максимальним розміром; скасувати незаконні рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладені у листах № 10416-9216/5-02/8-2600-21 від 21 квітня 2021 року та № 12874-13837/5-02/8-2600/21 від 14 травня 2021 року в частині здійснення перерахунку пенсії в розмірі 60% (замість 90%) від суми місячної (чинної) заробітної плати, і застосування, при здійсненні перерахунку пенсії, обмеження максимальним розміром; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії, призначеної за вислугу років у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури, відповідно до частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697 -VII в первинній редакції, у розмірі 90% місячної (чинної) заробітної плати з посади прокурора Дніпровського району м. Києва, з урахуванням фактично отриманих виплат і умов праці, що існували на день звільнення, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів", постанови Кабінету Міністрів України № 657 від 30 серпня 2017 року, відповідно до довідки прокуратури м. Києва від 27 лютого 2020 року №18/95, без обмеження її максимального розміру та виплатити недоплачену різницю між фактично отриманою та перерахованою пенсією, за період з 13 грудня 2019 року. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що при перерахунку та виплаті пенсії має застосовуватися норма, яка визначає розмір пенсії у відсотках без обмеження її граничного розміру, що діяла на момент призначення. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року даний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо розрахунку пенсії ОСОБА_1 перерахунку пенсії на підставі довідки Прокуратури міста Києва від 27 лютого 2020 року № 18/95 в розмірі 60% від суми місячної (чинної) заробітної плати. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати, на підставі довідки Прокуратури міста Києва від 27 лютого 2020 року № 18/95 з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позовні вимоги в частині, суд першої інстанції виходив з того, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Безпідставним є застосування до правовідносин норм Закону №1697-VІІ в цій частині, оскільки вказаний закон поширює свою дію на прокурорів та слідчих органів прокуратури, яким пенсія призначена та виплачується саме за нормами цього Закону з дати набрання ним чинності. Отже, зміни стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Натомість, позивачу пенсія призначена відповідно до статті 50-1 Закону №1789-ХІІ, тобто до набрання чинності Законом №1697-VІІ. Таким чином, враховуючи, що позивач вже є пенсіонером за вислугою років і пенсія призначена до 01 січня 2016 року, то до розміру пенсії позивача не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені Законом №1697-VІІ. Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону України «Про прокуратуру», та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Положення Закону № 3668-VI не визнавались Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню. Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови в задоволенні позову, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позов в повному обсязі. Скаргу обґрунтовано тим, що чинним законодавством встановлено лише тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії по 31 грудня 2017 року. На час ухвалення відповідачем рішень на звернення позивача від 26 березня 2021 року і 06 травня 2021 року ця правова норма Закону № 3668-VI є не діючою, оскільки Верховна Рада України її дію не подовжила, тому рішення суду першої інстанції про обґрунтованість застосування до моєї перерахованої пенсії обмеження максимальним розміром є хибним. Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Однак, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві повернуто відповідачу, оскільки матеріали справи не містять відомостей про підписання апеляційної скарги електронним цифровим підписом із застосуванням визначеного процесуальним законом засобу - Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи, а саме її підсистеми «Електронний суд». Відповідно до п.3 ч.1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Приймаючи до уваги, що в суді першої інстанції справа розглядалась в порядку спрощеного провадження, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з лютого 2007 року та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру". Прокуратурою міста Києва позивачу видано довідку від 27 лютого 2020 року № 18/95 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії. Довідка видана на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури», згідно з якою розмір заробітної плати (грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій) за посадою прокурор району (керівник) становить 42 740, 55 грн. 10 березня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки Прокуратури міста Києва від 27 лютого 2020 року № 18/95. Листом від 13 березня 2020 року за № 2600-0302-8/35282 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії з тих підстав, що пунктом 7 постанови Кабінету Міністрів України № 1155 встановлено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсії, що призначені згідно із Законом України "Про прокуратуру". Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 26 листопада 2020 року у справі №640/11055/20 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років на підставі довідки Прокуратури міста Києва від 27 лютого 2020 року № 18/95 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 на підставі довідки Прокуратури міста Києва від 27 лютого 2020 року № 18/95 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, з урахуванням раніше проведених виплат. На звернення позивача від 26 березня 2021 року листом від 21 квітня 2021 року за №10416-9216/Б-02/8-2600/21 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що на виконання судового рішення ним з 13 грудня 2019 року проведено перерахунок пенсії за вислугу років на підставі довідки Прокуратури міста Києва від 27 лютого 2020 року № 18/95 із застосуванням максимального обмеження розміру пенсії, з розрахунку 60% грошового забезпечення, і розмір пенсії визначено у 28 512, 35 грн., з застосуванням максимального обмеження - 16 380 грн., що підвищується щоквартально. На звернення позивача від 06 травня 2021 року за №13837/Б-2600-21 листом від 14 травня 2021 року за №12874-13837/Б-02/8-2600/21 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про підстави застосування обмежень під час розрахунку його пенсії. Вважаючи дії відповідача щодо перерахунку і виплати пенсії в неналежному розмірі протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Відповідно до ч.1, 2 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки провадження за апеляційною скаргою відповідача відкрито не було, то рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги позивача, а саме щодо відмови в задоволенні частини позовних вимог. Надаючи правову оцінку матеріалам та обставинам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Щодо застосування при перерахунку пенсії, призначеної працівнику прокуратури відповідно до Закону № 1789-XII, обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, колегії суддів зазначає наступне. Відповідно до статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) (який набрав чинності 01 жовтня 2011 року) максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про прокуратуру", не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим Законом було внесено зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, положення частини 15 якої викладено в аналогічній редакції. При цьому абзацом 1 пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI встановлено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом. Абзацом 2 цього пункту визначено, що пенсіонерам, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), установленому цим Законом. Отже, положення пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI спрямовані на врегулювання питань, які виникли у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI стосовно осіб, у яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір, а саме - надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас, з моменту, коли особа набуде право на перерахунок, на розмір її пенсії будуть поширюватися загальні правила щодо обмежень. Закон України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ втратив чинність (крім окремих положень, які не стосуються спірних правовідносин) у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про прокуратуру» № 1697-VII, за правилами абзацу 6 частини 15 статті 86 якого максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Таким чином, з моменту набрання чинності Законом № 1697-VII питання призначення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури врегульовувалися нормами цього Закону, зокрема, статтею 86, частиною 15 якої були встановлені обмеження пенсії максимальним розміром. Отже, пункт 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI не скасовує обмеження максимального розміру пенсії, призначеної працівнику прокуратури до набрання чинності цим Законом, а встановлює особливе регулювання щодо застосування такого обмеження до осіб, яким пенсія призначена до набрання чинності Законом № 3668-VI, і в яких розмір пенсії на момент набрання чинності цим Законом перевищував максимальний розмір. Зокрема, шляхом надання права на отримання пенсії у розмірі, який перевищує максимальний, без можливості її перерахунку до моменту, коли такий розмір відповідатиме максимальному розміру пенсії. Водночас, з моменту відповідності розміру пенсії максимальному розміру пенсії, - поширення на її розмір загальних правил щодо обмежень, установлених статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, а з 14 жовтня 2014 року - абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII. Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2021 року по справі №580/5962/20. Колегія суддів зазначає, що на спірні правовідносини поширюються положення абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону № 1697-VII, які встановлюють обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Матеріали справи свідчать, що внаслідок перерахунку пенсії ОСОБА_1 її розмір перевищив максимальний, а тому був правомірно обмежений пенсійним органом десятьма прожитковими мінімумами. Разом з тим, аналізуючи питання правомірності встановлення таких обмежень, необхідно зазначити, що Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо можливості встановлення обмежень розміру соціальних виплат. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної у рішенні від 26 грудня 2011 року по справі № 20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Розміри соціальних виплат залежать від соціально-економічних можливостей держави. Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) також свідчить про те, що, неодноразово висловлюючи правову позицію щодо можливості обмеження розміру соціальних виплат, ЄСПЛ, не заперечуючи право держав зменшувати такий розмір, не сформулював правової позиції щодо достатнього розміру таких соціальних виплат, підкреслюючи водночас необхідність забезпечення прозорості, недискримінаційного характеру відповідних змін, не покладення надмірного тягаря на заявників внаслідок такого втручання держави. Така практика свідчить про достатньо широке "поле" для розсуду, яке ЄСПЛ залишає державам у питаннях соціального забезпечення. Отже, ЄСПЛ визнає можливість того, що виплати соціального страхування можуть бути зменшені або припинені, однак, розглядаючи питання відповідності таких дій, у кожній конкретній справі ураховує всі відповідні обставини справи і з`ясовує: чи було законним таке втручання, чи переслідувало легітимну мету таке втручання та чи не поклало таке втручання надмірний тягар на особу, якої це стосується. За аналогічних обставин ЄСПЛ не констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Valkov and Others v. Bulgaria (заява № 2033/04); справа Khoniakina v. Georgia (заява № 17767/08)). Хоча виплати соціального страхування є "майном" у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак обмеження максимальним розміром пенсій працівникам прокуратури не може вважатися порушенням їх права володіння цим майном, оскільки такі здійснені державою шляхом введення нових законодавчих положень з метою регулювання політики соціального забезпечення. Встановлені обмеження не є непропорційними та не призводять до порушення сутності пенсійних прав. Водночас розмір пенсії працівників прокуратури, з урахуванням встановлених обмежень максимальною сумою, залишається вищим середньомісячного розміру пенсії в Україні. Тобто, встановлення максимального розміру пенсії для працівників прокуратури не поставило їх у невигідне становище, оскільки їх право на соціальне забезпечення було за ними збережене, вони не були позбавлені своїх засобів для існування і не були піддані ризикові недостатності таких засобів для життя. Тому встановлення максимального розміру пенсії не можна вважати таким, що поклало на працівників прокуратури надмірний чи непропорційний тягар, чи порушило їх право на мирне володіння своїм майном. При цьому таке обмеження не є дискримінаційним, оскільки стосується не лише працівників прокуратури, а й інших категорій пенсіонерів, зокрема поширюється на пенсії, призначені відповідно до Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення". Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо здійснення перерахунку пенсії без обмеження її максимальним розміром є законним, тому немає підстав для його скасування. Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 316, 321, 325, 329, 331 КАС України суд, ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та подальшому оскарженню не підлягає, відповідно до п.2 ч.1 статті 263, п.2 ч.5 статті 328 КАС України. Повний текст рішення виготовлено 31 травня 2021 року Головуючий суддя: В.В. Файдюк Судді: О.О. Беспалов Є.І. Мєзєнцев