Постанова 4820 № 686/5977/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/5977/21 Провадження № 22-ц/4820/168/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Костенка А.М., Спірідонової Т.В., секретар судового засідання Дубова М.В., з участю сторін та їх представників, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2021 року, суддя Палінчак О.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визначення місця проживання дітей, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Служба у справах дітей виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визначення місця проживання дітей, встановив: В березні 2021 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору орган опіки і піклування - Служба у справах дітей виконавчого комітету Хмельницької міської ради, про визначення місця проживання дітей. Свої вимоги позивач мотивував тим, що під час перебування у зареєстрованому шлюбі з відповідачем у них народилося двоє дочок: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 30.09.2016 року ним було придбано квартиру АДРЕСА_1 , в якій сторони проживали спільно з дітьми з 31.12.2016 року. 07.01.2020 року ОСОБА_1 добровільно вибула з вищевказаної квартири на постійне місце проживання до будинку своїх батьків, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . В той же час він продовжував проживати разом із дітьми у квартирі АДРЕСА_1 та самостійно здійснювати догляд за малолітніми дочками. 20.06.2020 року ним було придбано житловий будинок АДРЕСА_3 , у якому він з дочками проживає з 05.11.2020 року. Однак ОСОБА_1 почала провокувати конфліктні ситуації з ним щодо визначення місця проживання дітей. З метою урегулювання конфліктних ситуацій між подружжям та виключення їх негативного впливу на дітей, він та відповідач дійшли згоди про те, що з понеділка до п`ятниці діти проживатимуть із матір`ю за адресою: АДРЕСА_2 , а з п`ятниці до понеділка діти проживатимуть разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, такий порядок проживання та спілкування з дітьми ОСОБА_1 постійно порушується, що завдає значної шкоди інтересам дочок. Відповідач не працевлаштована, не має самостійного доходу, не здатна забезпечити малолітнім дітям належні умови проживання. В той же час діти висловлюють бажання проживати з ним, оскільки з січня по листопад 2020 року вони проживали виключно з батьком, постійно знаходилися під його опікою, що призвело до виникнення стійких соціальних зв`язків та особливої прив`язаності між ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ним. За таких обставин ОСОБА_2 просив суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем його проживання. В квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей разом з нею. Свої вимоги мотивувала тим, що сторони з 23.06.2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі. У жовтні 2020 року вона дізналась, що відповідач ОСОБА_2 підтримує близькі стосунки з іншою жінкою, фактично створив з нею іншу сім`ю, на теперішній час остання, як стверджує, вагітна від відповідача. За таких обставин між ними з жовтня 2020 року почалися конфлікти, і, не зважаючи на те, що будинок ними придбаний у шлюбі та являється спільною сумісною власністю подружжя, відповідач почав перешкоджати їй проживати у цьому будинку. ОСОБА_1 зазначила, що вона працевлаштована і має постійний заробіток, може утримувати дітей самостійно. Натомість, поведінка ОСОБА_2 носить агресивний характер, негативно впливає на виховання малолітніх дітей. Зокрема, Хмельницьким міськрайонним судом розглядалася адміністративна справа №686/5314/21 про вчинення домашнього насильства відносно неї з боку відповідача в присутності малолітніх дітей. В лютому 2021 року ОСОБА_2 повторно вчинив насильство відносно неї, спричинивши їй тілесні ушкодження. Атмосфера в якій проживають дочки з батьком не відповідає інтересам останніх. Так, нею двічі у будинку були виявлені передсмертні записки відповідача, адресовані дочкам, у яких він виказує наміри покінчити життя самогубством. У відповідності до висновку психолога Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги від 07.04.2021 року діти демонструють однакову прихильність до обох батьків та проявляють бажання та прихильність проживати саме у заміському будинку. В той же час, у неї є власне житло, в якому створені всі умови для нормального проживання та відпочинку дітей, вона не зловживає спиртними напоями, піклується про дітей, у них стійке емоційне порозуміння, самі діти хочуть жити з нею. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26.10.2021 року первісний позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ). В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Мотивуючи рішення суд виходив з відсутності обставин, які б перешкоджали проживанню малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з матір`ю чи з батьком. Суд керувався особистим бажанням дітей, рекомендацією психолога щодо мінімізації стресу по відношенню до дочок та незмінюваності їх постійного місця проживання. Враховуючи особисті якості батьків, створення батьком ОСОБА_2 належних умов для проживання та виховання дітей, його увагу до дочок, висновок органу опіки та піклування та психологів, а також бажання самих Ксенії та ОСОБА_4 , виходячи з найкращих їх інтересів, аналізуючи кожен аспект відносин до дітей, висвітлений під час розгляду справи, оцінивши всі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про визначення місця проживання дітей з батьком. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні первісного позову відмовити та задовольнити зустрічний позов. В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала на те, що суд ухвалюючи рішення, в його основу поклав виключно пояснення малолітніх дітей. Однак, з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо забезпечення найкращих інтересів дітей при їх проживанні разом з батьком. Визначивши місце проживання дітей разом з батьком, суд тим самим застосував принцип «вседозволеності» для дітей, який помилково ототожнив з принципом забезпечення найкращих інтересів дітей. При цьому не було враховано, що дітей батько не виховує, належним чином не доглядає, постійно ставить їх життя і здоров`я у небезпеку, бажаючи таким чином «купити» їх любов, негативно впливає на психологічний стан дочок постійними заявами суїцидального характеру. Посилаючись на Конвенцію про права дитини, Верховний Суд зробив висновок щодо необхідності врахування думки дитини з врахуванням її віку, а саме, думку дитини віком понад 10 років. В судовому засіданні апелянт ОСОБА_1 та її представник підтримали доводи апеляційної скарги. Відповідач ОСОБА_2 та його представник в суді заперечили проти апеляційної скарги, підтримали рішення суду першої інстанції. Заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що сторони ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.06.2011 року, який рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у справі №686/31036/20, зміненим постановою Хмельницького апеляційного суду від 26.08.2021 року, було розірвано. В період шлюбу у сторін народилося двоє дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_1 та серії НОМЕР_2 відповідно. В 2020 році ОСОБА_1 почала проживати окремо від ОСОБА_2 , при цьому дочки залишись проживати з батьком, періодично перебуваючи з матір`ю. Згідно з висновком від 28.06.2021 року №1643/01-31 органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , можливим є визначення місця проживання дітей, як з батьком, ОСОБА_2 , так і з матір`ю, ОСОБА_1 . У даному висновку органом опіки та піклування зазначено, що за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , (акт обстеження від 05.04.2021 року), створено належні умови для проживання, розвитку і виховання дітей. На момент обстеження встановлено, що дочки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживають з батьком, який піклується про стан здоров`я, фізичний та розумовий розвиток дітей, забезпечує їхні потреби. У квартирі облаштована окрема кімната для дітей (дитяча), в якій є необхідні меблі, дитячі речі, одяг та взуття, шкільне приладдя, засоби індивідуальної гігієни тощо. Відповідно до психологічного висновку обстеження від 10.04.2021 року психолога благодійної організації «Реабілітація та Відродження ОСОБА_7 з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 були проведені бесіди, тестування, малюнкові тести, проективні методики та спостереження під час обстеження в ситуації виконання завдань і в ситуації спонтанної активності у грі, проективне інтерв`ю. Обстеження проводилось у присутності батька. Висновки ґрунтуються на трьох зустрічах. Під час бесіди на предмет з`ясуванню інтересів та їх ставлення до проблеми дівчатка розповідали про свої відносини з батьком, як вони проводять час, про правила в їхньому домі, про те, що можуть вільно спілкуватись з батьком і він щиро відповідає на їхні запитання. Про свою біологічну маму говорити і зустрічатися з нею не хочуть (хоча ніхто не перешкоджає їхнім зустрічам). Тривогу викликає вже сам факт зустрічі, відчувають від неї приховану загрозу, зовні нічим не підтверджену. Для всебічного розвитку особистості дітей необхідні умови стабільності та безпеки (фізичної та емоційної), любові та підтримки, чітко визначені правила, де діти будуть дорослішати і вчитися будувати та відстоювати свої кордони. Дітям потрібен дорослий як друг і наставник, в цій ролі виступає батько. Дівчата дуже прив`язані до батька. Психолог не рекомендував змінювати місце проживання і соціальне оточення дітей; розлука з батьком може спровокувати психологічну травму; намагатися якомога менше змінювати звичний ритм життя, побільше сну, відпочинку, позитивних вражень, корисні позитивні тілесні контакти; створити і підтримувати атмосферу безпеки (розмовляти, брати участь в іграх, обговоренні важливих подій), оберігати від додаткових стресів; відвідування та бесіди з психологом; провести з психологом корекцію психоемоційної сфери дівчаток; провести психологічні заняття на тренування стійкості, концентрації, розподілу, обсягу і переключення уваги. Згідно з висновком органу опіки та піклування за місцем проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , (акт обстеження від 31.03.2021 року), створено належні умови для проживання, розвитку і виховання дітей. У будинку облаштована окрема кімната для дітей (дитяча), в якій є необхідні меблі, дитячі речі, одяг та взуття, шкільне приладдя, засоби індивідуальної гігієни тощо. На момент обстеження встановлено, що дочки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 проживають з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до висновку психолога від 07.04.2021 року члени родини отримують психологічні консультації у Хмельницькому обласному центрі соціально-психологічної допомоги з лютого 2021 року. Протягом цього періоду було проведено психодіагностичне обстеження дітей, надано консультації батькам за результатами діагностики та проведено спільну консультацію з батьками та дітьми, проводяться психокорекційні заняття з метою особистісного зросту дітей та подолання ними складного періоду внаслідок розлучення батьків. Із бесід з дітьми відомо, що вони не приймають та не усвідомлюють розлучення батьків, як події, що може статися. Діти проявляють однакову прихильність до обох батьків та обирають своїм місцем проживання не стільки проживання з батьком, скільки будинок, у якому вони живуть, тому що у них є там своя кімната, іграшки, друзі. Діти не здатні долати тиск обставин, що склалися і задля відновлення своєї психологічної стабільності, демонструють бажану поведінку тому з батьків, хто цього вимагає, інколи жертвуючи власними потребами і бажаннями та вдаються до маніпуляцій при взаємодії з обома батьками. Кожному з батьків діти говорять те, що той хоче почути. Під час малювання «малюнку сім`ї» кожна з дітей фактично малює себе поруч з мамою, що свідчить про потребу дитини у материнській увазі та близькість з матір`ю. Згідно з наданим висновком психолога діти демонструють однакову прихильність до кожного з батьків, а також згуртованість одна з одною. Діти вважають своєю домівкою будинок, у якому проживають та проявляють прив`язаність саме до власного місця проживання. Зараз психолог не бачить можливості визначити місце проживання дітей із одним з батьків, оскільки не врегульовано питання щодо розірвання шлюбу та розподілу спільного житла. Рекомендації обом батькам: знайти порозуміння один з одним. Варто розуміти, що у вихованні дітей важливою є роль як матері, так і батька. Першочергово та обов`язково спільно розглядати потреби дітей, а потім уже власні. Відповідно до психологічного висновку Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги від 05.05.2021 року ОСОБА_1 не має змоги повноцінно спілкуватися з дітьми, між колишнім подружжям немає домовленості про чітко встановлені дні зустрічей матері з дочками, ОСОБА_2 порушуються і ті домовленості, яких матері вдається тимчасово досягти. У взаємостосунках між матір`ю та дітьми спостерігаються різкі перепади, зокрема, під час проведення психодіагностичної та психокорекційної роботи з дівчатками та перебування матері з дочками на одній території, спеціалістами центру відзначалося існування у дітей бажання спілкуватися з матір`ю, наявність між ними тісного емоційного контакту, теплих стосунків та ніжних проявів, окрім того про потребу у спілкуванні з мамою свідчать і малюнки дітей. У той же час, коли діти перебувають з батьком, вони висловлюють по відношенню до матері неприязнь та говорять про небажання контактувати. Під час останньої зустрічі з психологом у старшої Ксенії стався емоційний вибух і вона разом із сестрою зі сльозами на очах пояснювали свою поведінку тим, що ображаються на маму, оскільки батько розповів дітям, демонструвавши скриншоти переписок, що мати їх давно покинула, а те, що вона намагається постійно з ними контактувати є обманом. Якщо діти правильно зрозуміли наміри батька і демонстрація малолітнім дітям скриншотів приватного спілкування ОСОБА_1 була показана, то можна стверджувати, що з боку ОСОБА_2 існує негативне налаштування дітей. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 перебувають у молодшому підлітковому віці, а отже не здатні аналізувати обставин, що склалися та долати їх тиск, і як наслідок, жертвують власними потребами і бажаннями, по-дитячому пояснюють перебіг подій, культивують в особі образи, які не мають підґрунтя та демонструють бажану поведінку тому із батьків, хто цього вимагає. Мати розповідає, що останнім часом ситуація з вихованням та впливом на дітей виходить з-під контролю, зокрема, батько спить в одному ліжку з дітьми, не слідкує за їх одягом та зовнішнім виглядом, дозволяючи дітям приходити до школи у будь-якому одязі, на їх розсуд; жінка, з якою батько дітей перебуває у фактичних шлюбних відносинах, публікує у соціальних мережах спільні з дітьми фото досить відвертого характеру та називає ОСОБА_5 та ОСОБА_4 власними дітьми, не маючи при цьому жодного досвіду материнства, пише на адресу ОСОБА_1 образливі та лайливі повідомлення, ображаючи її людську гідність; колишній чоловік нехтує думкою ОСОБА_1 щодо виховання, догляду та лікування дітей, знецінюючи її як матір в очах оточуючих. Також жінку хвилює психічний стан та врівноваженість її колишнього чоловіка. У лютому 2021 року нею було знайдено у будинку передсмертні записки чоловіка, адресовані дітям, де він говорить про наміри самогубства. Одну з таких записок жінка демонструвала спеціалістам центру, але з`ясувати причини їх написання у ОСОБА_2 на вдалося. Рекомендації: у подальшому мати потребує якнайшвидшого врегулювання питання щодо їх спільного з батьком впливу на виховання, становлення та розвиток дочок, визначення місця проживання дітей. 07.07.2021 року в судовому засіданні в присутності психолога ОСОБА_7 та представників сторін, після видалення з зали судових засідань батьків ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , було заслухано пояснення малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , які дали аналогічні між собою пояснення, та вказали, що на даний час проживають та в подальшому хочуть продовжувати проживати з батьком, з ним їм краще, а мама від них відмовилась. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , яка працює на посаді директора Хмельницького обласного центру соціально-психологічної допомоги пояснила, що проводила психологічні консультації з сім`єю ОСОБА_1 . Вказала, що дівчата перебувають під тиском через конфлікт між батьками; батько має відчутний вплив на дітей, дозволяє їм більше, ніж мати (робити зачіски, макіяж), чим завойовує їх прихильність; ОСОБА_2 має ліберальний підхід до виховання дітей, проте, на її думку, вседозволеність негативно впливає на майбутнє дітей. Вона б у вирішенні питання місця проживання дітей надала б перевагу матері. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 , яка також проживає в будинку АДРЕСА_5 , та була сусідкою сім`ї ОСОБА_1 , пояснила, що дівчата раніше були більш виховані, а тепер стали розкутішими, без виховання матері. Свідки ОСОБА_14 (тітка ОСОБА_1 ) та ОСОБА_15 (сестра ОСОБА_1 ) в судовому засіданні пояснили, що мати у дітей позитивна, любить дітей однак дочки в присутності батька бояться проявляти любов до мами. Згідно з ч.ч. 2, 8, 9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частини четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини (частини перша, друга статті 160 СК України). Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із суб`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судам необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.11.2020 року у справі №487/7241/18). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) зазначено, що Декларація прав дитини не є міжнародним договором. Разом з тим положення Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3), узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому саме її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. У зв`язку з наведеним Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, висловлених у постановах від 14.12.2016 року у справі №6-2445цс16 та від 12.07.2017 року у справі №6-564цс17, щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, про обов`язковість брати до уваги принцип ст. 6 Декларації прав дитини стосовно того, що малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини бути розлучена зі своєю матір`ю. Велика Палата Верховного Суду вважає, що при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28.12.2020 року у справі №487/2001/19-ц (провадження № 61-12667св20) зазначено, що закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Отже, вирішуючи спір, суд має віддати перевагу тому з батьків, який може забезпечити більш сприятливі умови виховання дитини. Важливим критерієм є моральні якості матері та батька як вихователів. Моральними якостями, які можуть негативно вплинути на виховання дитини, є, зокрема, зловживання спиртними напоями, невиконання батьківських обов`язків, притягнення до судової чи адміністративної відповідальності. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 30.10.2019 року у справі №352/2324/17 (провадження №61-14041св19) зазначено, що питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що розлучення батьків для дітей - це завжди тяжке психологічне навантаження, а дорослі, займаючись лише своїми проблемами, забувають про кардинальні зміни в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Проте найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти відносини або домовитися, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Ураховуючи наведене суд першої інстанції за результатами психологічних досліджень та встановленою однаковою прихильністю дитини до обох батьків, з урахуванням обставин справи, віку дітей, для забезпечення їхніх прав та інтересів, дійшов обґрунтованого висновку про те, що місце проживання малолітніх ОСОБА_5 та ОСОБА_4 має бути визначено разом із батьком, враховуючи, що ним створено більш сприятливі умови для проживання дочок, їх гармонійного психологічного розвитку і це не вплине на реалізацію матір`ю своїх прав на участь у вихованні дітей. ОСОБА_1 не надано суду відомостей щодо одержання нею самостійного доходу та наявності у неї речового права на житло, у якому могли б проживати дочки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . Мати дітей, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дітей, має право та обов`язок піклуватися про їх здоров`я, стан розвитку, незалежно від того з ким ОСОБА_5 та ОСОБА_4 будуть проживати. Визначаючи місце проживання дитини з батьком, розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків, суд першої інстанції при вирішенні спору надав першочергове значення саме найкращим інтересам дітей. Відповідно до частин першої, другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Доводи апеляційної скарги щодо помилковості прийняття до уваги судом першої інстанції думки дітей про їх бажання проживати разом з батьком є непереконливими. ОСОБА_1 з часу постійного проживання дітей з батьком дій, які б свідчили про те, що вона намагається захистити їх від ймовірного заподіяння шкоди батьком, його негативного впливу на їх виховання, не вчиняла, а із зустрічним позовом до суду щодо визначення місця проживання дітей з нею звернулася лише після того, як ОСОБА_2 звернувся в суд з аналогічним позовом, що, в тому числі, свідчить про відсутність відповідної загрози зі сторони батька для дочок. Посилання апелянта та малолітній вік дітей, тривалий час проживання з батьком та конфлікт між батьками щодо визначення місця їх проживання не можуть слугувати підставою для неприйняття до уваги думки дітей у разі якщо їх бажання проживати з батьком не суперечать їх інтересам. Доводи апеляційної скарги про те, що пояснення дітей в судовому засіданні, відповідно до яких вони не виявили бажання проживати з матір`ю, були зумовлені психологічним тиском батька на дітей, не приймаються до уваги, оскільки зроблені на припущеннях ОСОБА_1 . Виходячи з обставин справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей та забезпечити доброзичливе спілкування дочок з обома батьками, суд апеляційної інстанції, враховуючи висновки психологічних досліджень стосовно того, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не рекомендується змінювати місце проживання і соціальне оточення вважає, що проживання малолітніх дітей у цій справі з батьком буде відповідати якнайкращим інтересам дітей. Вказане, зокрема, узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 17.09.2018 року у справі №539/3126/16-ц (провадження №61-13514св18). Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях суд апеляційної інстанції керується висновками, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Задовольняючи позов про визначення місця проживання малолітній дітей з батьком, суд на підставі наявних в матеріалах справи доказів, з урахуванням насамперед інтересів дітей, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції щодо суті вирішення позову, оскільки зводяться виключно до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог. В той же час апеляційна скарга не місить достатнього обґрунтування, яке б вказало на порушення судом норм процесуального права при проведенні дослідження доказів, порушення або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 26 жовтня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01 червня 2022 року. Судді: Р.С. Гринчук А.М. Костенко Т.В. Спірідонова