Постанова 4816 № 577/4521/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року м.Суми Справа №577/4521/21 Номер провадження 22-ц/816/394/22 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Кононенко О. Ю. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Собини О. І. з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І., сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 третя особа - Дубов`язівська об`єднана територіальна громада, розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Сумського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2021 року в складі судді Потій Н.В., ухвалене у м. Конотоп, повний текст якого складено 28 грудня 2021 року, в с т а н о в и в: 20 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , третя особа: Дубов`язівська об`єднана територіальна громада про захист честі, гідності та стягнення завданої шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що його батьками є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Він проживає разом з батьком у АДРЕСА_1 . 02 лютого 2005 року, на підставі акту МСЕК № 232 він був визнаний інвалідом з дитинства і йому безстроково була встановлена друга група інвалідності. Знаючи, що при лікуванні його захворювання дуже добре допомагають волоські горіхи, його батько ОСОБА_8 , з дозволу тодішнього голови Дубов`язівської селищної ради Марусиченко Т.П., засадив 13 гектарів землі, яка була у резерві селищної ради, саджанцями волоського горіха. Ці саджанці особисто він та його батько вирощували у своєму господарстві, власноручно проводили їх посадку та обоє весь час доглядали їх. При цьому мали на увазі, що частину вирощеного врожаю горіхів, кожного року будуть віддавати на потреби хворих дітей Конотопського будинку-інтернату з розумовими і фізичними вадами, розташованого у АДРЕСА_2 . Але коли дерева підросли і вже мали плодоносити, ОСОБА_2 трактором зорав 4 гектари землі під посадками волоських горіхів, ОСОБА_4 зорав 3 гектари, ОСОБА_7 зорав 3 гектари, а ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_10 зорали по одному гектару землі, практично знищивши всі посаджені ним та батьком горіхові насадження. Вважав, що таким чином відповідачі порушили його особисте немайнове право на повагу до гідності та честі, а разом з ними своєю неповагою принизили честь і гідність дітей будинку - інтернату, які так і не отримали цілющих властивостей волоських горіхів для поправки свого здоров`я. Крім того, неповага до інвалідів і знищення багатолітньої праці завдала значної матеріальної та моральної шкоди, вартість якої він оцінює у 13000000 грн. Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати дії відповідачів такими, що принижують його честь та гідність, зобов`язати їх звільнити зайняті земельні ділянки для подальшого їх засадження деревами волоського горіха, стягнути з відповідачів у солідарному порядку 13000000 грн та перерахувати їх на рахунок Конотопського будинку-інтернату для дітей з розумовими та фізичними вадами розвитку. Рішенням Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність і необґрунтованість рішення суду, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильну оцінку наданих ним доказів, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове - про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд належним чином не оцінив надані ним та його батьком пояснення, які підтверджують позовні вимоги, а врахував неправдиві свідчення відповідачів та свідка ОСОБА_11 , які ввели суд в оману. Вказує, що знищивши дерева і його багаторічну працю, відповідачі принизили його гідність, як інваліда, який хотів зробити добро не тільки собі, а й іншим людям, а також принизили його честь, оскільки тепер в очах односельчан, дітей-інвалідів та адміністрації Конотопського будинку-інтернату він виглядає брехуном, який не виконав своїх обіцянок. Учасники справи відзиву на апеляційну скаргу не подали. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Двінського Ю.В., який підтримав доводи апеляційної скарги, представника ОСОБА_4 - адвоката Бушти В.О., яка заперечувала проти її задоволення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Згідно зі ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Соснівка Конотопського району Сумської області, з 11.02.2005 року зареєстрований по АДРЕСА_3 (а.с. 4). Відповідно до довідки МСЕК № 020599 від 02.02.2005 року, ОСОБА_1 , 1989 року народження, має другу групу інвалідності з дитинства, безстроково, непрацездатний, рекомендовано спостереження у лікаря психіатра (а.с. 5). Як встановлено з свідоцтва про народження, батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_8 (а.с. 6). Зі змісту письмової заяви ОСОБА_1 від 20 вересня 2021 року вбачається, що він адресовував голові Дубов`язівської громади, Конотопському міськрайонному суду заяву про те, що проживає разом з батьком ОСОБА_8 в АДРЕСА_4 . Вісім років тому його батько узгодив насадження волоських горіхів з головою сільської ради ОСОБА_11 , яка є свідком посадки грецького горіха. Батько говорив, хто саме знищив насадження волоських горіхів. Енергетика Бога і Диявола всю цю інформацію фіксувала (а.с. 9). Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.09.2019 року, ОСОБА_2 на праві власності на підставі рішення Дубов`язівської селищної ради від 09.08.2019 року належить земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 5922055300:08:004:1730, а ОСОБА_12 відповідно земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 5922055300:08:004:1733 (а.с. 52-53). З показань свідка ОСОБА_11 , яка з 1998 року по 2020 рік працювала селищною головою в с. Дубов`язівка судом встановлено, що до 2018 року частиною земель поза межами селищної ради розпоряджалася районна державна адміністрація, потім - обласна адміністрація, а з червня 2018 року громада почала розпоряджатися цими землями. На 25 сесії сільської ради 7 скликання 11.11.2019 року було прийнято рішення про виділення по 2 га земельних ділянок ОСОБА_2 та ОСОБА_12 в межах норм приватизації для ведення особистого селянського господарства. 19 березня 1999 року на 4 сесії 23 скликання ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 виділялися в користування земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства, площі не пам`ятає. ОСОБА_6 було виділено земельну ділянку, як учаснику бойових дій. ОСОБА_7 земельну ділянку успадкував. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами жодна недостовірна інформація, яка б стосувалася позивача, не поширювалася і, відповідно, відсутній юридичний склад правопорушення, наявність якого могла бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації. Належних та допустимих доказів знищення відповідачами 13 гектарів волоських горіхів і заподіяння цим моральної шкоди позивачем не надано, такі обставини ним не доведені. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками місцевого суду, виходячи з наступного. Положеннями ст. 201 ЦК України передбачено, що особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, зокрема, честь, гідність і ділова репутація. Відповідно до ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі. Частиною 1 ст. 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Як вбачається з роз`яснень п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі в тексті - Постанова Пленуму ВСУ № 1), чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Відповідно до роз`яснень п. 15 Постанови Пленуму ВСУ № 1 юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації. Спростування поширеної недостовірної інформації повинно здійснюватись незалежно від вини особи, яка її поширила. Згідно з роз`ясненнями п. 18 Постанови Пленуму ВСУ № 1 обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. На підставі досліджених доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що відповідачами жодна недостовірна інформація, яка стосувалася позивача не поширювалася, тому відсутній юридичний склад правопорушення, наявність якого могла бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації. Інших доказів порушення його особистих немайнових прав позивач не надав. Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги про те, що суд належним чином не оцінив надані ним та його батьком пояснення, які підтверджують позовні вимоги, а врахував неправдиві свідчення відповідачів та свідка ОСОБА_11 , які ввели суд в оману. Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд дав оцінку всім доказам позивача, зокрема, показанням усіх свідків і належним чином обґрунтував свої висновки. Не знайшли свого підтвердження і доводи позивача про знищення відповідачами 13 гектарів насаджень волоських горіхів та заподіяння йому майнової та моральної шкоди шкоди. В апеляційній скарзі позивач зазначає, що подавав доповнення до позовної заяви, в якому просив суд залучити у якості відповідачів ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , які є членами сім`ї відповідача ОСОБА_7 і які приймали активну участь у знищенні його зелених насаджень, проте суд не залучив цих осіб до участі у справі і не заслухав їх пояснень щодо предмету спору. Такі доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки матеріали справи не містять ні доповнення до позовної заяви, ні заяв чи клопотань позивача про залучення зазначених осіб в якості відповідачів до участі у справі. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належно оцінив докази в їх сукупності, дотримуючись принципу змагальності, на підставі наданих сторонами доказів ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389, 390 ЦПК України, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 22 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - О. Ю. Кононенко Судді: В. І. Криворотенко О. І. Собина