Постанова 4852 № 160/11545/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 травня 2022 року м.Дніпросправа № 160/11545/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Баранник Н.П., суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року у справі № 160/11545/21 (суддя Захарчук-Борисенко Н.В., справа розглянута в спрощеному провадженні, в порядку письмового провадження) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач) щодо не нарахування та не виплати йому компенсації за несвоєчасну виплату пенсії за період з 01 грудня 2014 року по 30 листопада 2020 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії за період з 01 грудня 2014 року по 30 листопада 2020 року, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІП та Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» №159 від 21 лютого 2001 року у розмірі 32 989 грн. 60 коп.. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 20.07.2020 Дніпропетровським окружним адміністративним судом було прийнято рішення у адміністративній справі № 160/5709/20, яким було визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення пенсійних виплат позивачу та зобов`язано відповідача поновити, нарахувати та виплатити позивачу пенсію по інвалідності з 01.12.2014 року. Проте, рішення суду було виконано лише 05.03.2021. При цьому, відповідачем не було здійснено нарахування та виплату позивачу компенсації за несвоєчасну виплату пенсії за період з 01.12.2014 по 30.11.2020, як це передбачено Законом. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року було задоволено адміністративний позов позивача. Так, суд визнав протиправними дії відповідача щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 компенсації за несвоєчасну виплату пенсії за період з 01 грудня 2014 року по 30 листопада 2020 року; зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії за період з 01 грудня 2014 року по 30 листопада 2020 року, згідно з Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІП та Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати» №159 від 21 лютого 2001 року у розмірі 32 989 грн. 60 коп.. З рішенням суду не погодився відповідач та подав апеляційну скаргу. У скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. На обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що діяв виключно у межах та в порядку, визначеними законом. Затримка у виплаті перерахованої пенсії за період з 01.12.2014 по 30.11.2020р. відсутня, оскільки у вказаний період виплата пенсії позивачу проводилася на підставі чинного законодавства, а виплата перерахованої пенсії за рішенням суду за цей період є одноразовим платежем та не є доходом, на який нараховується компенсація. Правильність розрахунку суми компенсації, визначеної позивачем нічим не підтверджена. Позивач своїм правом на подання письмового відзиву на скаргу відповідача не скористався. Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч.1 ст.308 КАС України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний розгляд справи здійснено за правилами ст.311 КАС України, в порядку письмового провадження. Вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності. 12.11.2019 року позивач став на облік як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою №1204-5000228332 від 12.11.2019. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі 160/5709/20 визнано дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у поновленні пенсії та виплаті заборгованості ОСОБА_1 протиправними. Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області поновити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності з 01.12.2014. Рішення набрало законної сили. На виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду, 03.03.2021 відповідачем перераховано ОСОБА_1 пенсійні виплати у розмірі 100 877,17 грн., які зараховані на його особистий рахунок 05.03.2021. Позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому компенсації за несвоєчасну виплату пенсії. Листом від 12.04.2021 позивачу відмовлено у задоволенні його заяви та виплаті компенсації. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії. Суд першої інстанції, задовольняючи позов позивача, вказав, що невиплата компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є неправомірною, оскільки виплата пенсії особі на підставі рішення суду не змінює суті цих виплат та не перетворює їх в одноразову виплату. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Частиною 2 статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» а Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (далі Порядок №159) для реалізації цілей та завдань вищевказаного Закону. Відповідно до статей 1 та 2 Закону «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Отже, суд вірно зазначив, що дія наведених вище нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата). Так, основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», статтею 2 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком № 159 компенсації, є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення. Відповідно до пп.2 п.3 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 522/5664/17, від 22.11.2018 по справі № 522/1404/17, від 12.02.2019 № 814/1428/18, і відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для врахування. Таким чином, відмова у виплаті позивачу компенсації у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії є безпідставною, оскільки виплата пенсії особі на підставі рішення суду не змінює суті цих виплат та не перетворює їх в одноразову виплату. Тривале неперерахування пенсії за минулі періоди сталося у зв`язку з протиправною бездіяльністю відповідача, а тому позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих і виплачених йому на підставі рішення суду. Щодо доводів скаржника, що правильність розрахунку суми компенсації, визначеної позивачем нічим не підтверджена. Такі доводи колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач не наводить у скарзі своїх розрахунків суми компенсації, не наводить і доказів того, що сума, визначена судом є невірно розрахованою. Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим відсутні підстави для його скасування. Доводи апеляційної скарги відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись ст. 311, п.1 ч.1 ст.315, ч.1 ст.316, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2021 року у справі № 160/11545/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає відповідно до п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий - суддя Н.П. Баранник суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак