Постанова Черкаський апеляційний суд № 712/10832/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/541/22Головуючий по 1 інстанції Справа №712/10832/21 Категорія: 311020000 Пироженко В. Д. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 червня 2022 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіСіренко Ю.В., Гончар Н.І. учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач (скаржник) - ТОВ «ФА ІНТЕРТРЕЙДІНГ УКРАЇНА», розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника відповідача адвоката Пастуха О.В. на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.12.2021 (повний текст складено 28.12.2021, суддя в суді першої інстанції Пироженко В.Д.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФА ІНТЕРТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в : у жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, яким просив стягнути з відповідача на свою користь компенсацію за затримку розрахунку при звільненні в сумі 40635,10 грн. та моральну шкоду в сумі 5000 грн., мотивуючи про те, що він за трудовим договором, укладеним з відповідачем, працював на посаді майстра з експлуатації та ремонту машин і механізмів відділу сервісного обслуговування в період з 11.03.2020 по 20.04.2021, коли був звільнений за ст.38 КЗпП України за власним бажанням. Згідно наказу №18 від 01.03.2021 «Про затвердження строків виплати добових на відрядження працівникам у 2021 році» та наказу №28 «Про встановлення системи бонусів для майстрів експлуатації та ремонту машин і механізмів» встановлена система преміювання у вигляді бонусів від персонального обсягу продажу запасних частин, не враховуючи ПДВ, розмір яких залежить від персонально закритих нормо/годин. У грудні 2020 року за безпосередньою участю позивача здійснено ряд правочинів на загальну суму 2271571,45 грн., тому загальний розмір бонусів повинен складати 35371,99 грн., однак при звільненні з ним не було проведено повного розрахунку по заробітній платі та не була виплачена відповідна премія та лише 27.09.2021 з ним проведено повний розрахунок. Середньоденний заробіток позивача становить 369,41 грн., кількість днів затримки розрахунку складає 110 робочих днів починаючи з 21.04.2021 по 26.09.2021, а тому розмір компенсації за затримку розрахунку становить 40635,10 грн. Крім цього, позивачу завдана моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації його життя та забезпечення членів його сім`ї. Її розмір позивач оцінює в сумі 5000,00 грн. Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.12.2021 позов у справі задоволено частково та стягнуто з відповідача на користь позивача 20317,75 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а в задоволенні решти вимог - відмовлено. Суд, встановив доведеність неналежного розрахунку роботодавця з працівником при звільненні та з власної ініціативи зменшив компенсацію за вказане порушення до суми 20317,75 грн., як такої, що співвідноситься з істотністю порушеного права працівника. Також суд вказав, що позивачем не доведено заподіяння йому моральної шкоди саме невиплатою розміру бонусів, а тому вимоги позивача в цій частині не підлягають до задоволення. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник відповідача адвокат Пастух О.В. подав 08.02.2022 через відділення поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування зазначено на те, що на першу вимогу позивача відповідач нарахував та виплатив йому належну заробітну плату. У день звільнення позивач не мав претензій до відповідача з приводу неналежного розрахунку. Позивач не довів наявності в нього майнових втрат від неналежного розрахунку, проведеного при його звільненні. Вказаних обставин суд першої інстанції, вирішуючи спір у справі не врахував. Також скаржник посилається на відповідну практику ВС у даній сфері. Відзиву на дану апеляційну скаргу до суду не надходило. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є вимоги про стягнення 45635,10 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. З апеляційних доводів відповідача вбачається, що ним оскаржуються висновки суду першої інстанції щодо вирішення позовних вимог про стягнення компенсації за затримку розрахунку з працівником при звільненні, а інші висновки суду щодо заявлених у справі позовних вимог по суті не оспорюються та відповідних аргументів у їх заперечення не представлено, відтак, предметом апеляційного перегляду є рішення районного суду щодо вирішення позовних вимог про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. При розгляді справи встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ТОВ «ФА ІНТЕРТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» був укладений трудовий договір за яким позивач працював на посаді майстра з експлуатації та ремонту машин і механізмів відділу сервісного обслуговування в період з 11.03.2020 по 20.04.2021. Наказом №504-к від 20.04.2021 позивач звільнений за ст.38 КЗпП за власним бажанням. При цьому згідно наказу №18 від 01.03.2021 «Про затвердження строків виплати добових на відрядження працівникам у 2021» та наказу №28 «Про встановлення системи бонусів для майстрів експлуатації та ремонту машин і механізмів» встановлена система преміювання у вигляді бонусів. Підприємством встановлено премію (бонус) від персонального обсягу продажу запасних частин не враховуючи ПДВ, розмір яких залежить від персонально закритих нормо/годин. Як зазначає позивач, та не заперечував відповідач, у грудні 2020 року, за безпосередньою участю позивача, було здійснено ряд правочинів на загальну суму 2271571,45 грн. Тому загальний розмір бонусів повинен складати 35371,99 грн. При звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку по заробітній платі, а саме - не була виплачена премія від персонального обсягу продажу запасних частин. Після звернення з адвокатським запитом до відповідача, 27.09.2021 з позивачем проведено повний розрахунок та перераховано йому 35371,99 грн. на картковий рахунок. З урахуванням викладеного, позивач у справі стверджує про неналежно проведений з ним (не у повному обсязі) розрахунок при звільненні, що є підставою для стягнення з роботодавця компенсації за затримку розрахунку у розмірі середнього заробітку. Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі викладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання. Згідно ст.ст.21, 43 Конституції України, ст.ст.94, 115 КЗпП України, ст.ст.21, 24 ЗУ «Про оплату праці» кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі. Як передбачено ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Також в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ст. 117 КЗпП України). Відповідно до п.20 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У цій справі судом встановлено, що мала місце затримка розрахунку з працівником при звільненні, що сторонами під сумнів не ставиться. Отже в розумінні вимог ст. 117 КЗпП наявні фактичні підстави для стягнення на користь працівника середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні. При цьому зі змісту ст. ст. 23, 34 ЗУ «Про оплату праці» вбачається, що виплата заробітної плати у погоджені сторонами трудових відносин строки та розмірах є обов`язком роботодавця. Тобто заробітна плата має виплачуватися з волі роботодавця у раніше погодженому порядку без отримання будь-якого попереднього запиту працівника про її виплату. Вказані висновки спростовують апеляційні посилання скаржника на те, що затримка розрахунку з позивачем по нарахованим за результатами роботи бонусам, які за наказами роботодавця включені до структури заробітної плати, відбулася у зв`язку відсутністю відповідного звернення працівника, адже ці обставини не усувають обов`язку роботодавця здійснювати виплату працівнику заробітної плати у визначені законодавством строки, зокрема, провести повний розрахунок при звільненні, як передбачено ст. 116 КЗпП. Доводи скаржника про те, що на першу вимогу позивача відповідач нарахував та виплатив йому належну заробітну плату, а також про те, що в день звільнення позивач не мав претензій до відповідача з приводу неналежного розрахунку, наявності прострочення виплати заробітної плати з боку роботодавця не спростовують. Апеляційний суд приймає до уваги, що ВП ВС в правовому висновку, викладеному в постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, вказала, що, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. ВП ВС зазначила, що такі критерії можуть визначатися судом під час розгляду конкретної справи з урахуванням установлених у ній обставин. ВП ВС також зазначила, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом. З урахуванням вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що за обставин цієї справи суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про необхідність зменшення розміру компенсації за час затримки розрахунку при звільненні працівника, врахувавши ступінь порушення його прав, що скаржником під сумнів не ставиться. Отже апеляційні посилання відповідача на те, що мають бути враховані майнові втрати особи, спричинені неналежним розрахунком, були враховані судом при визначення розміру відповідної грошової компенсації працівнику за неналежний розрахунок при звільненні. Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, апеляційна скарга відповідача не містить. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.12.2021 у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді слід залишити за скаржником. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу - залишити без задоволення. Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.12.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «ФА ІНТЕРТРЕЙДІНГ УКРАЇНА» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди - залишити без змін. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді залишити за скаржником. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 01.06.2022. Суддя-доповідач Судді