Постанова Полтавський апеляційний суд № 539/3151/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 539/3151/21 Номер провадження 33/814/40/22Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О. С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л. Категорія ст. 130 КУпАП ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Карпушин Г.Л., з участю: секретаря судового засідання Бродської В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 листопада 2021 року,- В С Т А Н О В И В : Постановою суддіЛубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 листопада 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі одної тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 користь держави судовий збір в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні 00 копійок. Цією постановою, ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 31.07.2021 о 06 год 50 хв ОСОБА_1 на 207 км а/ш Київ -Харків-Довжанський, керував автомобілем ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння, огляд якого на стан сп`яніння проводився за згодою водія на місці зупинки із застосуванням приладу Драгер Алкотест в присутності свідків, що підтверджується тестом № 724 від 31.07.2021, чим порушив п.2.9 а, вчинивши адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130КУпАП. Не погодившись із вказаною постановою, її в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , в якій просить змінити постанову суддіЛубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 листопада 2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, звільнивши його від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів справи на розгляд трудового колективу ДП Полтавський облавтодор Лубенська філія ДЕД ДРП-4 для вирішення питання про застосування заходу громадського впливу. В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що суд призначив йому занадто суворе покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення. Зокрема вказує, що судом порушено вимоги ст. 33 КУпАП та не враховано пом`якшуючих обставин при обранні виду адміністративного стягнення, а саме: характеристики за фактичним місцем роботи; сімейний стан (непрацюючої дружини, а також наявність двох повнолітніх дітей); батька пенсіонера, який перебуває на його утриманні. Вказує, що він працює на посаді водія, а тому право керування транспортними засобами є важливим і необхідним у щоденному житті його сім?ї. Вказує, що судом не враховано, що він раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, та вину у вчиненні правопорушення визнав. Тому застосування до нього адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування на один рік призведе до втрати його постійного місця роботи, та позбавить можливості забезпечувати утримання сім?ї. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, приходжу до такого висновку. Відповідно до вимог ст. 252, 280 КпАП України при розгляді справи про адміністративне правопорушення, суд має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин. Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст.130 КУпАП. Згідно ч. 1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Як вбачається з матеріалів справи, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні містяться в: протоколі про адміністративне правопорушення від 31 липня 2021 року серії ААБ №146547; тестуванням на алкоголь №724 від 31.07.2021, яке проведено за допомогою приладу «Драгер» Алкотест 6820 ARHK-0033 результат якого показав 0,37 ‰; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів; поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ; відеозаписом з бодікамери нагрудної камери поліцейського З урахуванням наведеного зібрані у справі докази є належними і допустимими, та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а тому він підлягає адміністративній відповідальності за вчинене. Так, санкція ч.2 ст.130 КУпАПтягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Апеляційний суд вважає, що місцевий суд обґрунтовано застосовував до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування на один рік. Доводи апелянта про те, що суд призначив йому занадто суворе покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого правопорушення є необгрунтованим, виходячи з наступного. Відповідно до ст.33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Обставинами, що пом`якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визначені в ст.34 КУпАП, до яких зокрема відноситься: щире розкаяння винного; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Крім того, орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом`якшуючими і обставини, не зазначені в законі. Згідно зі ст.23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права - однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях ЄКПЛ, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам. Так, зі змісту апеляційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та щиро розкаюється. Однак, апеляційний суд вважає, що однієї цієї пом`якшуючої обставини для обрання такого виду адміністративного стягнення як штраф є недостатньою, а існування інших обставин, як наявність: непрацюючої дружини, двох повнолітніх дітей, та батька пенсіонера, не є такими обставинами які пом`якшують відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення. Крім того, скаржник не довів жодними письмовими доказами того, що його дружина, повнолітні діти, а також батько пенсіонер перебувають повністю на його утриманні. Також, не заслуговують на увагу доводи апелянта про передачу матеріалів на розгляд трудового колективу, оскільки КУпАП не передбачено звільнення особи від адміністративної відповідальності в зв`язку з передачею особи на поруки. Згідно ст. 21 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, крім посадової особи та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою - четвертою статті 126 та статтею 130, звільняється від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу. Тобто, законом встановлена пряма заборона звільнення особи від адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП. Інших об`єктивних даних, які б давали підстави для зміни виду адміністративного стягнення, накладеного місцевим судом на ОСОБА_1 , матеріали справи не містять і в апеляційній скарзі не наведено. Таким чином, переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та порушень закону, які були б підставою для скасування чи зміни постанови судді районного суду не встановлено. Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 не вбачається. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 11 листопада 2021 року -залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду Г.Л. Карпушин