Постанова 4814 № 528/713/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 528/713/21 Номер провадження 22-ц/814/718/22Головуючий у 1-й інстанції Вітківський М. О. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 року м.Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Кривчун Т.О., Чумак О.В., секретар Клименко Я.О., з участю позивача ОСОБА_1 та її представника - адвоката Чумарного А.І., відповідача ОСОБА_2 та його адвоката Юрченка С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2021 року, постановлене суддею Вітківським М.О. (повний текст складено 09 грудня 2021 року), по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Гребінківської міської ради Полтавської області, про визначення місця проживання дітей, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Служба у справах дітей Гребінківської міської ради Полтавської області, про визначення місця проживання дітей, в с т а н о в и в: 22.07.2021 ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із нею, матір`ю дітей. В обґрунтування заявлених вимог позову зазначає, що із 05.08.2006 перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який розірвано рішенням суду від 19.08.2020 (справа №528/694/20). Від шлюбу мають двох спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згоди щодо місця проживання дітей вони не дійшли, проте, фактично, старший син ОСОБА_3 залишився проживати з батьком, а молодший ОСОБА_4 - із нею, матір`ю. При цьому відповідач погрожує забрати у неї обох синів, ображає її та вчиняє сварки, що негативно впливає на дітей та їх психологічний стан. Повідомляє, що має стабільний дохід та усі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей. Мешкає у житловому будинку з належними умовами для проживання, де обладнана окрема кімната для дітей. Алкогольні напої не вживає, за місцем роботи і проживання характеризується позитивно. Тому вважає, що в інтересах дітей, вони повинні проживати разом із нею, матір`ю, що не обмежує прав батька на участь у вихованні та спілкуванні з синами. Перешкоджати батьку в здійсненні його прав та обов`язків щодо дітей вона не буде та просить вимоги позову задовольнити. 30.08.2021 ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просить визнати місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із ним, їх батьком. Вимоги зустрічного позову обґрунтовує тим, що за ініціативи позивачки шлюб між ними припинено. Їх спільні діти провели літо 2021 року разом із ним в с.Майорщина Гребінківської МТГ Лубенського району. Жити з матір`ю вони не хочуть, тому що вона ними не цікавиться та не виховує, а влаштовує особисте життя. Тому просить визначити місце проживання дітей разом із ним, їх батьком, що в повній мірі відповідає інтересам дітей та їх бажанню. Будь-яким чином перешкоджати у спілкуванні дітей з матір`ю він не буде та просить врахувати, що ним створені належні умови для проживання і виховання дітей, він спроможний їх матеріально забезпечити, має постійне місце роботи, за яким характеризується позитивно. Рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 30.11.2021 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей - залишено без задоволення. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дітей - задоволено. Визначено місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з їх батьком ОСОБА_2 . При постановленні рішення районний суд, керуючись як найкращими інтересами дітей, дійшов висновку про доцільність визначення місця проживання дітей разом з їх батьком. При цьому судом враховано психологічний стан дітей, їх ставлення до батьків, бажання проживати з батьком, тривалість проживання дітей з батьком, добросовісне виконання ним батьківських обов`язків, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дітей з батьком чи негативно впливали на їх виховання та розвиток. Із рішенням районного суду не погодилася позивачка та оскаржила в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з`ясування обставин, просить рішення районного суду скасувати й ухвалити нове, яким її позов задовольнити, а зустрічний позов відповідача залишити без задоволення. Вважає рішення районного суду невмотивованим, оскільки при його постановленні суд, з`ясувавши прихильність дітей до батька, фактично на самій лише дитячій думці, дійшов помилкового висновку, що визначення місця проживання дітей з батьком буде відповідати їх якнайкращим інтересам. Доводить, що такі висновки суду не відповідають вимогам статті 161 СК України, за змістом якої суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами. Зазначає, що в своїх поясненнях відповідач повідомив, що звільнився з роботи для того, щоб доглядати за дітьми, натомість, вона, позивачка, працює на двох роботах для того, щоб забезпечити дітей гідними умовами для проживання. Також в суді першої інстанції вона повідомляла, що відповідач періодично вживає наркотичні засоби за що притягувався до кримінальної відповідальності та був засуджений за ч.2 ст.309 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі з іспитовим строком. Вважає, що при постановленні оскаржуваного рішення районний суд помилково не врахував факти насильства в сім`ї, які вчинялися відповідачем по відношенню неї в присутності дітей, а також власні пояснення відповідача, який суду підтвердив, що навмисно створював такі умови проживання для неї, позивачки, щоб вона пішла з дому. Просить врахувати, що в суді діти були злякані, а також, що представник служби у справах дітей, який приймав участь у справі, відхилився від висновку та змінив позицію, визначивши місце проживання дітей з матір`ю. 24.02.2022 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив відповідача на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. До відзиву приєднує висновок про результати медичного огляду, який просить врахувати при постановлення рішення. У суді апеляційної інстанції позивач та її представник адвокат Чумарний А.І. доводи апеляційної скарги підтримали, наполягаючи на її задоволенні, відповідач та його представник - адвокат Юрченко С.Л. заперечили проти задоволення апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Гребінківського районного суду Полтавської області від 19.08.2020 (справа №528/694/20)./а.с.7/ Від шлюбу сторони мають двох спільних дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 /а.с.8/ Директором опорного закладу Гребінківської ЗОШ І-ІІІ ст. №4 надано характеристику учня ОСОБА_4 , який навчався в цій школі з 1 по 3 клас. Хлопець здібний, має гарну пам`ять, логічне мислення, може висловлювати свою власну думку. За результатами навчання має достатній рівень знань. Школу відвідує систематично. Правила для учнів виконує. Матвій бере активну участь у гуртку «Образотворчого мистецтва» та займається спортом - легкою атлетикою. До вчителів та дорослих ставиться з повагою. Батьки приділяють велику увагу навчанню та вихованню сина./а.с.120/ 11.01.2021 ОСОБА_1 зверталася до директора школи із заявою, у якій просила провести бесіду з її колишнім чоловіком ОСОБА_2 щодо захисту прав дітей./а.с.10/. Згідно відомостей Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області від 24.09.2021 за №8Аз/115/128/05-2021 від ОСОБА_1 зареєстровані наступні звернення: ЄО №1916 від 25.07.2021 - заявниця повідомила, протягом останніх двох років чоловік ОСОБА_2 морально знущається над нею;ЄО №1971 від 31.07.2021 - між заявницею та чоловіком ОСОБА_2 виник словесний конфлікт. Відносно ОСОБА_2 працівниками поліції під час відпрацювання викликів, складалися адміністративні протоколи про вчинення домашнього насильства та виносилися термінові заборонні приписи, також з ним проводилися профілактичні бесіди виховного характеру./а.с.93/. ОСОБА_1 , працює на посаді керівника гуртків Гребінківського Центру дитячої та юнацької творчості з 30.11.2016, за місцем роботи характеризується позитивно./а.с.9/ Вона має у власності квартиру АДРЕСА_1 ./а.с.46,47-48/ Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за місцем проживання ОСОБА_1 від 02.06.2021, останньою створені належні матеріально-побутові умови для виховання та розвитку дітей; надано консультацію щодо налагодження стосунків із старшим сином/а.с.66/. Згідно акту від 10.08.2021 - на момент обстеження діти перебували з батьком у с.Майорщина (на дачі), перебувають там на період літніх канікул, але приїжджають і до мами. Із колишнім чоловіком напружені відносини, зі старшим сином складні стосунки, з молодшим сином існує порозуміння. Зі слів ОСОБА_1 встановлено, що старший син хоче проживати з батьком, а молодший не може визначитися. Мати хоче, щоб діти проживали з нею./а.с.65/. Відповідач ОСОБА_2 із 08.04.2019 працює у філії АТ ДПЗКУ Гребінківський елеватор сторожем пожежно-сторожової охорони, де характеризується позитивно, дисциплінарних стягнень немає./а.с.49/ Згідно відомостей Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків станом за період із 1 по 2 квартал 2021 року ОСОБА_2 отримував доходи, зокрема, заробітну плату від філії АТ ДПЗКУ Гребінківський елеватор./а.с.98/. У власності ОСОБА_2 знаходиться житловий будинок АДРЕСА_2 , набутий ним на підставі договору купівлі-продажу від 07.12.2016./а.с.44,45/ Вироком Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 05.03.2019 (справа №528/1212/18) затверджено угоду від 29.12.2018 про визнання винуватості між начальником Гребінківського відділу Лубенської місцевої прокуратури та обвинуваченим ОСОБА_2 , укладену за участю захисника обвинуваченого ОСОБА_10 . Визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначено покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки, на підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік; покладено обов`язки відповідно до ст.76 КК України./а.с.121-122/ 11.08.2021 комісією проведено обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_3 , про що складено акт, яким встановлено, що сім`я складається із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із дітьми батько має дружні стосунки. Під час літніх канікул діти більшість часу перебувають з ним у с.Майорщина на спільній з колишньою дружиною дачі. Зі слів ОСОБА_2 з`ясовано, що він працює позмінно в АТ ДПЗКУ охоронцем, коли батько працює вночі діти ночують у бабусі, яка проживає поряд у с.Майорщина. Батько хоче, щоб діти проживали із ним. При розмові з дітьми, з`ясовано, що старший син ОСОБА_3 хоче жити з батьком, а менший син ОСОБА_4 із відповіддю спочатку вагався, потім повторив за старшим братом, але дитина далі розмову підтримувати не захотіла./а.с.64/. Згідно довідок №17 від 02.09.2021, виданих КНП Гребінківська міська лікарня Гребінківської міської ради, ОСОБА_2 на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, за медичною допомогою не звертався./а.с.99,100/ Із висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Гребінківської міської ради Полтавської області від 27.08.2021 №225, убачається, що працівниками служби у справах дітей із залученням працівників Гребінківського міського центру соціальних служб проведено обстеження умов проживання матері та батька, комісія дійшла висновку про те, що обоє батьків люблять дітей, обоє мають умови для проживання та виховання дітей. Сім`я повинна зберігати фізичне та психічне здоров`я дітей, розвивати їх особистісний потенціал, задовольняти життєво важливі потреби. Орган опіки та піклування вважає, що у найкращих інтересах дітей є забезпечення їхнього розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, яке убезпечить дітей від психологічної напруги та вважає за доцільне визначити місце проживання: малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю, а неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком. За поданням служби у справах дітей виконавчого комітету Гребінківської міської ради питання щодо визначення місця проживання дітей розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини, про що надано висновок №6579/49-05-24 від 11.10.2016, яким вирішено вважати за доцільне визначити місце проживання: малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю, та неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком./а.с.67-71/ При цьому, в ході судового розгляду представник служби у справах дітей відхилився від висновку органу опіки та просив визначити місце проживання обох дітей із матір`ю. Судом першої інстанції заслухано думку ОСОБА_3 , який пояснив, що на даний час проживає з батьком, обоє батьків ставляться до нього добре, піклуються про них із братом. Брат живе із ними десь близько 5 місяців, до того жив з мамою. До мами вони їздять рідко, а мама взагалі до них не приїжджає, але телефонує і йому, і брату. Зазначив, що не хоче їздити до мами, тому що йому там не зручно. Із мамою жити не хоче, тому що він з нею менше спілкується, але мама його не ображає. Мама перестала цікавитися його справами, коли телефонує, то питає, як навчання, що їли. Також зазначає, що їм з братом у батька краще. Батько про них піклується, готує їсти, забезпечує усім необхідним. ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що хоче проживати разом із батьком та братом. Вони живуть у м.Гребінка, але їздять до бабусі та дідуся у с.Майорщина, де йому добре та зручно, в селі має багато друзів. Із мамою не живе близько 4 місяців після того як поїхав на канікули до батька в село. Мама постійно його запрошує в гості, але він не хоче, тому що, коли приходить зі школи, відпочиває, а потім вчить домашнє завдання. Крім того, вони з братом разом відвідують секцію легкої атлетики, разом ходять до школи. Проти мами їх з братом ніхто з дорослих не налаштовує, їм краще жити з батьком. Мама йому телефонує, цікавиться його життям, іноді він її відвідує. Враховуючи встановлені судом обставини та психоемоційний стан дітей, районний суд визнав необґрунтованим висновок орану опіки та піклування, а також позицію представника служби в суді. Також суд не взяв до уваги роздруківки смс-повідомлень, додані позивачкою до позову, як такі, що стосуються особистих стосунків колишнього подружжя, а не їх відношення до дітей. Визначаючи місце проживання дітей із батьком, районний суд виходив із того, що ОСОБА_3 , якому вже виповнилося чотирнадцять років, має право сам обирати своє місце проживання, та виявив бажання проживати зі своїм батьком, відповідачем ОСОБА_2 . Судом також враховано бажання малолітнього ОСОБА_4 проживати з батьком та старшим братом, із яким у них спільні інтереси та стійкий психоемоційний зв`язок. При цьому обом дітям комфортніше жити в квартирі з батьком, де вони жили разом все життя, і судом не встановлені обставини, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дітей з матір`ю, яке фактично призведене до зміни місця проживання дітей, буде мати більш позитивний влив на них. За таких обставин, в контексті першочергового урахування інтересів дітей, враховуючи їх психологічний стан, а також дотримуючись балансу між інтересами дітей, які однаково люблять матір і батька, правами батьків на їх виховання і обов`язком обох батьків діяти в їх інтересах, бажання дітей проживати з батьком, тривалість проживання дітей з батьком, добросовісне виконання ним батьківських обов`язків, створення для дітей необхідних умов для проживання та розвитку, забезпечення їх усім необхідним, а також відсутність виключних обставин, які б унеможливлювали проживання дітей з батьком, чи негативно впливали на їх виховання та розвиток, прийшов до висновку про доцільність визначення місця проживання дітей разом з їх батьком. Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції погоджується. При цьому враховує наступне. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Право батьків на визначення місця проживання дитини регламентовано статтею 160 СК України, за змістом якої місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Згідно частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, сформованої у справі №402/428/16-ц від 17.10.2018 щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 161 СК України, при визначенні місця проживання дитини першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини в силу вимог статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року. При цьому під забороною розлучення дитини зі своєю матір`ю слід розуміти не обов`язковість спільного проживання матері та дитини, а право на їх спілкування, турботу з боку матері та забезпечення з боку обох батьків, у тому числі й матері, прав та інтересів дитини, передбачених Декларацією та Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року. Європейський суд з прав людини у справі «М.С. проти України», рішення від 11.07.2017, заява № 2091/13, вказав на те, що як у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (п.100 рішення від 16.07.2015 у справі «Мамчур проти України», заява № 10383/09). Аналіз наведених норм права та практики ЄСПЛ дає підстави для висновку про те, що рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків. При цьому питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Згідно статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25.01.1996 під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються. Відповідно до позиції Верховного Суду, сформованої у справі №404/3499/17 від 21.07.2021, при визначенні місця проживання малолітньої дитини суд має враховувати висловлену ним думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб. Із огляду на викладені норми права та обставини ними врегульовані, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що визначення місця проживання дітей з батьком відповідатиме їх якнайкращим інтересам. При цьому судом першої інстанції дотримано баланс між правами й обов`язками батьків, які створили для дітей необхідні умови для проживання та розвитку, а також інтересами дітей. При постановленні оскаржуваного рішення районним судом заслухано та враховано ставлення неповнолітнього ОСОБА_3 та малолітнього ОСОБА_4 , які однаково позитивно сприймають матір і батька, бажають спілкуватися з обома, але проживати хочуть разом із батьком у звичних та комфортних для них умовах. При цьому проживання дітей з батьком в оточенні інших рідних для них людей (баба, дід), у цьому випадку, забезпечує їх розвиток у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним. Доводи апеляційної скарги позивача, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам про її перевагу порівняно із ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дитини, є безпідставними. Оскільки судом першої інстанції на підставі наявних у справ доказів правильно установлено, що матеріально-побутове забезпечення обох батьків, їх ставлення до дітей, позитивні характеристики з місця роботи дають підстави для твердження, що кожний із батьків здатний створити умови для розвитку та виховання дітей. Обставини, які б унеможливлювали проживання дітей з батьком, районним судом не встановлені та не доведені позивачем в суді апеляційної інстанції, яка у доводах апеляційної скарги посилається на відсутність у відповідача постійного місця роботи та його попереднє притягнення до кримінальної відповідальності за ч.2 ст.309 КК України. По-перше, власні пояснення відповідача, який суду пояснив, що звільнився з роботи для того, щоб доглядати дітей, не свідчать про відсутність у нього матеріальної можливості їх забезпечувати, тому що він є працездатним та здатним утримувати дітей, що підтверджується відомостями про дохід. По-друге, в порядку ст.89 КК України відповідач ОСОБА_2 вважається раніше не судимим, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. Доводи апеляційної скарги, що при постановленні оскаржуваного рішення районний суд не врахував факти насильства в сім`ї, які вчинялися відповідачем по відношенню неї, апеляційний суд до уваги не приймає, як такі, що характеризують взаємовідносини між колишнім подружжям, що і стали підставою для їх розлучення, проте не впливають на їх ставлення до дітей та бажання останніх проживати з батьком. Посилання позивача на позицію представника служби органу опіки та піклування, який в суді відхилився від висновку та змінив позицію, визнавши необхідним визначити місце проживання дітей з матір`ю, колегія суддів визнає неспроможними. Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували повноваження представника відступати від висновку орану опіки та піклування, який затверджується міською радою, а не одноособово представником в суді. Крім того, такі твердження суперечать нормам закону, зокрема, ст.160 СК України, тому що ОСОБА_3 досяг 14 років і вправі самостійно визначати, із ким хоче проживати, та обрав батька, а не матір. Апеляційний суд приймає до уваги також думку меншого сина сторін щодо бажання проживати з батьком та братом, а тому визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 з матір`ю не бути сприяти його найкращим інтересам. Тим більше, що в суді апеляційної інстанції сторони підтвердили, що ОСОБА_4 періодично приходить до матері на декілька днів, чому не заперечує відповідач. З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для зміни місця проживання дітей сторін. Інші доводи апеляційної скарги є припущеннями позивача на яких не може ґрунтуватися рішення суду. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення районного суду - без змін Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Гребінківського районного суду Полтавської області від 30 листопада 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 01.06.2022. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді Т.О. Кривчун О.В. Чумак