Постанова 4803 № 932/8899/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 33/803/304/22 Справа № 932/8899/21 Суддя у 1-й інстанції - Татарчук Л. О. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 травня 2022 року м. Дніпро Суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро, апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2022 року у справі про адміністративне правопорушення, якою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,- В С Т А Н О В И В : Цією постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 16 жовтня 2021 року о 10:40 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем марки «Alfa-Romeo», номерний знак НОМЕР_1 , рухався в м.Дніпро по Запорізькому шосе, буд.56, з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, порушення мови. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку ОСОБА_1 відмовився, чим своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР України та вчинив правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись з вищевказаною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нову, якою провадження закрити у зв"язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що письмові пояснення свідків не відповідають критерію належності доказів; працівниками поліції на відеозаписі зазначено про порушення п. 2.9а ПДР України в разі відмови від проходження огляду на стан сп"яніня, а не п. 2.5 ПДР України, що ставиться в провину; його не було направлено на огляд до відповідного медичного закладу, оскільки в матеріалах справи відсутнє відповідне направлення; судом не зазначено характеризуючі дані про особу. В судовому засідання ОСОБА_1 та його захисник підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності спростовуються матеріалами провадження. З переглянутого відеозапису чітко видно як працівники поліції пропонують у присутності двох свідків пройти ОСОБА_1 огляд на стан сп`яніння в медичному закладі та повідомляють, що у зв`язку з тим, що у нього виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, роз"яснюють про необхідність проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі, на що ОСОБА_1 відмовляється. Окрім наявного в матеріалах провадження відеозапису, обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, що узгоджується із письмовими поясненнями свідків. Відмова водія транспортного засобу від проведення огляду є підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, а тому судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки він відмовився пройти огляд на стан сп`яніння. Дана позиція узгоджується з абз. 2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року №14, згідно якої, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення та інші матеріали справи, в їх сукупності, підтверджують фактичні обставини справи, а тому вірно покладено ці дані судом в основу прийнятого рішення. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. Дані матеріали справи, в своїй сукупності, містять неспростовні факти відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду на стан сп`яніння. Таким чином, суд першої інстанції не порушив вимог ст. ст. 279, 280, 213, 221 КУпАП і розглянув справу в межах наданих матеріалів справи. Враховуючи зазначене, в діях ОСОБА_1 у зв`язку із відмовою від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Доводи апелянта про відсутність направлення на проходження медичного огляду не спростовують встановлених обставин справи, а тому не можуть бути визнані самостійною підставою для скасування судового рішення. Не заслуговують на увагу й доводи апелянта про те, що ОСОБА_1 не відстороняли від керування транспортним засобом, оскільки в матеріалах справи містить розписка останнього, згідно якого ОСОБА_3 зобов`язується взяти автомобіль під своє керування і не передавати його ОСОБА_1 одну добу. Що стосується свідків, то апеляційний суд вживались заходи щодо їх виклику, однак останні в судове засідання не з`явились. Крім того, враховуючи наявний в матеріалах справи відеозапис, на якому чітко видно присутність двох свідків, а письмові пояснення повністю узгоджуються з відеозаписом, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за їх відсутності, а письмові покази свідків вважати належним доказом по справі, а тому, доводи апелянта в цій частині, апеляційний суд вважає неспроможними. Що стосується доводів апелянта про те, що судом не зазначено характеризуючі дані про особу, то вони також не заслуговують на увагу, оскільки при накладенні адміністративного стягнення суд першої інстанції відповідно до вимог статей 23, 33 КпАП України врахував характер вчиненого проступку, дані про особу порушника, ступінь його вини, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив безальтернативне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 КпАП України, як це передбачено положеннями вказаних норм. Враховуючи вищенаведене, при апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст.ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення. Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді, апеляційним переглядом не встановлено. Таким чином, вважаю необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову судді першої інстанції - без змін. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 січня 2022 року щодо ОСОБА_1 - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя А.О. Пістун