Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 140/7946/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2022 рокуСправа № 140/7946/21 пров. № А/857/453/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідача - Качмара В.Я., суддів - Большакової О.О., Затолочного В.С., розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визначення протиправними та скасування рішень, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Рівненської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2021 року (суддя Сорока Ю.Ю., м.Луцьк), - ВСТАНОВИВ : У серпні 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП) звернулася до суду із позовом до Поліської митниці Держмитслужби (далі - Митниця, правонаступник Рівненська митниця; далі - Митниця-1), в якому просила визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 04.03.2021 №UA204120/2021/000101/2 (далі - Рішення №101), 05.03.2021 №№UA204120/2021/000102/2, UA204120/2021/000103/2 (далі - Рішення №№102, 103 відповідно), 11.03.2021 №UA204120/2021/000106/2 (далі - Рішення №106), 13.03.2021 №UA204120/2021/000109/2 (далі - Рішення №109). Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2021 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила Митниця-1, яка із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. В апеляційній скарзі вказує на обставини прийняття ним оскаржуваних Рішень та зазначає, що згідно практики Верховного Суду України надання Митниці неналежних документів на підтвердження визначення митної вартості не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження цієї вартості. Також не погоджується із стягненням в користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн на правничу допомогу, так як беручи до уваги характер спірних відносин, предмет доказування вказана справа не потребує значного часу на вивчення нормативної бази та документів у сфері коригування митної вартості товару для захисту порушеного права позивача. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено задекларовану за основним методом митну вартість ввезеного на митну територію України, натомість відповідачем не виконано обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для визначення за резервним методом митної вартості, а також не наведено обґрунтованих доводів невизнання митної вартості, визначеної декларантом та підтверджених документами, наданими Митниці. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що між ФОП (покупець) та Glory sp. Z.o.o. (Польща) (продавець) було укладено контракт від 04.01.2021 №04/01/2021-UA (далі - Контракт), за умовами Контракту продавець зобов`язується поставити покупцеві картоплю продовольчу врожаю 2020 року, країна походження - Республіка Польща (далі - товар) в асортименті, розміром та в кількості, установлених Контрактом, а покупець зобов`язується прийняти цей товар та заплатити за нього визначену контрактом грошову суму (ціну). Асортимент, кількість, ціна одиниці товару, його розмір та загальна сума Контракту визначаються Інвойсами, що є невід`ємною частиною цього Контракту; Ціни на товар, вказані в Інвойсах, наведені у польських злотих (PLN) та включають в себе вартість товару та його упаковки. Сумарна вартість контракту складає суму всіх Інвойсів. Ціна, вартість, назва товару обумовлюється в інвойсах на кожну партію товару. Товар поставляється у мішках розміром приблизно 25 кг на піддонах або без піддонів. Покупець проводить 100% попередню оплату за товар, шляхом банківського переказу на рахунок продавця (т.2 а.с.23-24). Відповідно до додаткової згоди від 14.01.2021 №1 до Контракту внесено зміни, а саме: загальна сума по контракту складає 157500 PLN; товар поставляється в поліетиленових сітках або мішках вагою від 15 до 30 кг на піддонах або без піддонів. Додатковою згодою від 12.02.2021 №2 внесені зміни до пункту 2.2 до Контракту та загальна сума Контракту збільшилася на 800000 PLN. З метою митного оформлення вказаного товару декларантом було подано митні декларації від 04.03.2021 №UA204120/2021/026451 (далі - МД №451), від 05.03.2021 №№UA204120/2021/027205, UA204120/2021/027207 (далі - МД №№205, 207 відповідно), від 11.03.2021 №UA204120/2021/030848 (далі - МД №848), від 13.03.2021 №UA204120/2021/032554 (далі - МД №554), у яких вартість була визначена за основним методом за ціною договору (контракту). До МД №№451, 205, 207, 848, 554 відповідно декларантом додано: сертифікат якості, пакувальний лист, рахунок фактура (інвойс), автотранспортна накладна, експортна декларація (країни відправлення товару), банківський платіжний документ, що підтверджує оплату товару, контракт із змінами та доповненнями (договір купівлі-продажу товару), прайс-лист, сертифікат якості, листи пояснення. За результатом опрацювання запиту та документів поданих до митного оформлення разом з митними деклараціями встановлено, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять наступні розбіжності: в декларації країни відправлення 21PL301G10E0213362 від 02.03.2021 загальна сума товару становить 5300PLN, в фактурі 02.03.2021, 03.03.2021, 09.03.2021, 10.03.2021 №№44, 45, 46, 47, 48 вартість товару становить 6300 PLN; в прайс-листі б/м відправника від 05.02.2021, 01.03.2021 зазначено ціну товару з врахуванням розміру (5-8см), про що не вказано в митній декларації та товаросупровідних документах; в платіжному дорученні в іноземній валюті від 02.03.2021, 03.03.2021, 09.03.2021 №(MUR) 38, 39, 40 вказано інвойс №41-2021 та №42-2021, 45-2021, 46-2021 від 01.03.2021, 48-2021 тоді як до митного оформлення подано інвойс №44, 46, 48-2021 датою видачі 02.03.2021, 03.03.2021, 10.03.2021 відповідно; в Контракті відсутні відомості про загальну суму контракту. в пункті 4 Контракту передбачено, що товар поставляється у мішках розміром 25 кг, тоді як у графі 31 МД №848 вказані упаковка та фасування сітка по 25 кг. Крім того, митниця володіє інформацією, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів: МД від 12.01.2021 №UА209140/2021/1367 - 0,20 USD/кг. У зв`язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності, згідно статті 53 Митного кодексу України (далі - МК) декларанту запропоновано в 10-ти денний термін надати: рахунки №42-2021 від 01.03.2021 та інвойс №41-2021 від 01.03.2021, зазначені в платіжному дорученні; висновки про якісні та вартісні характеристики, товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; прайс-листи, специфікації виробника товару для широкого кола осіб; платіжні документи щодо даної поставки. До МД №207 договір із третіми особами. На виконання вимог митного органу декларантом було надано наступні додаткові документи: прайс-лист (який підтверджує запропоновану ціну); лист продавця, яким підтверджується заявлена вартість товару, пояснюється різниця заявлена в експортній декларації та інвойсі, а також щодо неможливості надання бухгалтерської документації; додаткова угода №1 від 14.01.2021, платіжні доручення та проформа інвойс, висновок про вартісні характеристики (даним висновком судовий експерт Мельник С.М. підтвердив що заявлена митна вартість задекларованого товару відповідає ринковій вартості). За результатом проведеної відповідно до положень частини четвертої статті 57 МК процедури консультацій з декларантом та у зв`язку із відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування (згідно положень глави 9 МК) інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК, митну вартість партії товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК. Митну вартість імпортованого товару визначено на основі раніше визнаних митницею рівнів митних вартостей. Митницею було прийнято Рішення №№101, 102, 103, 106, 109 та карту відмови у митному оформлення. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 49 МК встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно із частиною першою статті 51 МК митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до статті 54 МК контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. Відповідно до статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. У свою чергу, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 МК). Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що основним методом визначення митної вартості товарів є перший метод (за ціною договору), але обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Разом з тим, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним, саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей. Під час проведення консультацій з декларантом, митний орган зазначив, що для підтвердження заявленої митної вартості товару, декларант повинен подати такі документи: рахунки; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; виписку з бухгалтерської документації щодо формування відпускної ціни товару на заявлених комерційних умовах поставки товару; прайс-листи; специфікації виробника товару для широкого кола осіб; платіжні документи щодо поставок; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У відповідь на запит відповідача, декларант надав: прайс-лист (який підтверджує запропоновану ціну); лист продавця, яким підтверджується заявлена вартість товару, пояснюється різниця заявлена в експортній декларації та інвойсі, а також щодо неможливості надання бухгалтерської документації, платіжні доручення та проформа інвойс, висновок про вартісні характеристики (даним висновком судовий експерт Мельник С.М. підтвердив що заявлена митна вартість задекларованого товару відповідає ринковій вартості). Неподання документів, що витребовував відповідач на спростування сумнівів митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, а також наявна у митного органу цінова інформації щодо вартості аналогічних товарів, стали підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товару. Тому, для оцінки рішень про коригування митної вартості товару, на думку суду, необхідно дослідити та з`ясувати чи є сумніви митного органу щодо митної вартості товару, яку визначив декларант, обґрунтованими і чи вправі був митний орган витребовувати додаткові документи та чи всі документи, які витребовував митний орган стосуються обставин, які викликали у митного органу сумніви щодо правильності визначення митної вартості декларантом. Як встановлено вище, під час митного оформлення митному органу було подано наступні документи: сертифікат якості; пакувальний лист; рахунок фактура (інвойс); автотранспортна накладна; експортна декларація (країни відправлення товару); банківський платіжний документ, що підтверджує оплату товару; контракт із змінами та доповненнями (договір купівлі-продажу товару); прайс лист; сертифікат якості; листи пояснення. Так, зокрема оплата коштів за куплений товар по всіх інвойсах здійснювалась в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів продавцеві за SWIFT рахунком, який надавався митному органу і суми в зазначених SWIFT рахунках повністю збігаються із сумами зазначеними в інвойсах. Щодо додаткових витребовуваних митним органом документів на виконання вимог митного органу декларантом було надано наступні додаткові документи: прас-лист (який підтверджує запропоновану ціну); лист продавця (яким підтверджується заявлена вартість товару, пояснюється різниця заявлена в експортній декларації та інвойсі); висновок про вартісні характеристики (у всіх випадках декларування було замовлено та надано митному органу висновки судового експерта Мельника С.М., якими, останній повністю підтвердив, що заявлена митна вартість задекларованого товару відповідає вартості заявленій в інвойсах). Вказані висновки експерта, які відповідач вимагав у декларанта не були останнім взяті до уваги. В ході проведення консультацій відповідач виявив розбіжності щодо ціни товару яка вказана у інвойсах та експортних деклараціях. Проте, суд звертає увагу на те, що лише рахунок-фактура (інвойс), згідно з частиною першою статті 3 МК є документом, який підтверджує митну вартість. Натомість, митна декларація країни відправлення, відповідно до частини третьою статті 53 МК є документом, який митний орган вправі додатково витребувати з метою усунення розбіжностей, підробки чи неточності виявлених у документах, які підтверджують митну вартість та вказані у частині першій статті 53 МК. Митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару, тому митний орган не міг посилатися на виявлені у ній розбіжності. При цьому, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни. Крім того, відповідач не відреагував на пояснення позивача з цього приводу, який надав лист продавця, де вказано, що при заповненні митної декларації, згідно польського законодавства Міністерство фінансів - Національна податкова адміністрація Інструкції по заповненню митних декларацій A1S/IMPORT, AES AHCS2, NCTS2 від 22.05.2019 Варшава, 2019, 4 пункт 4 Закону від 08.01.1993 з податку на товари та послуги та акцизного податку, вибирається середня статистична вартість. Тому жодних розбіжностей в поданих до митного оформлення документах немає, а тому, твердження митного органу викладені в оскаржуваному рішенні щодо розбіжностей є надуманими та безпідставними і відповідно ніяким чином не впливають на визначення митної вартості за першим методом. Відповідач також не спростував твердження позивача про те, що статистична ціна вказана у митній декларації країни відправлення не є ціною товару, а також те, яким чином заповнюється цей рядок у країні відправлення. Тому, скаржник необґрунтовано посилався на ці розбіжності, як на аргумент того, що вони впливають на митну вартість товару. Доводи митного органу стосовно того, що в Контракті відсутні відомості про загальну суму контракту, на думку суду є необґрунтованими, з огляду на те, що додатковою згодою від 14.01.2021 №1 до Контракту внесено зміни, а саме: загальна сума по Контракту складає 157500,00 PLN; товар поставляється в поліетиленових сітках або мішках вагою від 15 до 30 кг на піддонах або без піддонів. Щодо надання прайс-листа відправника, де зазначено ціну з врахуванням розмірів (5-8 см.) декларант не вказував таку інформацію в митній декларації, оскільки така інформація не вказана у первинних товарно-супровідних документах та комерційних документах на основі яких і формується митна декларація, тому зазначення в прайс-листі такої додаткової інформації має виключно загально-інформаційний характер та не впливає на ціну конкретно купленого товару підтвердженого не лише інвойсом, Свіфт рахунком про оплату таких інвойсів, але й листами продавця, які також були надані митному органу однак безпідставно проігноровані. Стосовно тверджень відповідача про те, що надані висновки експерта носить довідковий характер, оскільки експертом досліджено ціну товару по документах наданих отримувачем товару; використаний у дослідженні перелік цінових пропозицій на ринку Польщі (таблиця 1) свідчить про вищі ціни на товар, експертом наведена середня ціна 2,26 грн/кг, що в перерахунку контракту на день митного оформлення становить (2,26 грн. /7,3996 PLN = 0,31 PLN) та неприйнятним є коригувальний коефіцієнт в розмірі 10%, оскільки він не передбачений контрактом, суд зазначає, що висновок експерта не є документом, який підтверджує митну вартість товару, а тому виявлені у ньому певні розбіжності, недоліки чи неточності не можуть братися до уваги, як сумніви щодо складових митної вартості товару. Стосовно посилань Митниці на те, що в платіжному дорученні в іноземній валюті від 02.03.2021 №(MUR) 38 вказано інвойс №41-2021 від 01.03.2021 та інвойс №42-2021 від 01.03.2021, тоді як до митного оформлення подано інвойс №44, датою видачі 02.03.2021; від 03.03.2021 №(MUR) 39 вказано інвойс №45-2021 від 01.03.2021 та інвойс №46-2021 від 01.03.2021, тоді як до митного оформлення подано інвойс №46, датою видачі 03.03.2021; від 09.03.2021 №(MUR) 40 вказано інвойс №48-2021 від 09.03.2021, тоді як до митного оформлення подано інвойс №48-2021 від 10.03.2021, тоді як до митного оформлення подано інвойс №46, датою видачі 03.03.2021, то необхідно звернути увагу на те, в платіжному дорученні від 02.03.2021 №38, 03.03.2021 №39, 09.03.2021 №40 зазначено проформу-інвойс (про попередню оплату як це передбачено контрактом), і ця проформа стосується цієї ж поставки та даний документ надано митному оформленні про що є відмітка в графі 44 митної декларації. Проформа-інвойс (proformainvoice) є попередніми рахунком, виставленим за оплату товару постачальником (експортером, продавцем, відправником). Після того, як суми оплати повністю узгоджені і затверджені, виставляється рахунок-інвойс. Для прикладу, в даному випадку у зв`язку із тим, що контрактом на поставку товарів передбачено передоплату, продавцем було сформовано 01.03.2021 проформу інвойс (для передоплати), а потім 02.03.2021 виставлено рахунок-фактуру. Тобто, інвойс №41-2021 та №42-2021 від 01.03.2021 є проформою-інвойсом, натомість інвойс №44 з датою видачі 02.03.2021 є фактурою-інвойсом. Аналогічна ситуація з платіжними дорученнями в іноземній валюті від 03.03.2021 №(MUR) 39 та від 09.03.2021 №(MUR)

40. Суд зазначає, що проформа-інвойс у міжнародній комерційній практиці документ, виписаний до того, як стає відомою повна інформація про товари; містить відомості про ціну товару, але не є розрахунковим документом (не виконує головної функції рахунку як платіжного документа), бо він не містить вимоги про сплату зазначеної в ньому суми; може бути виписаний на ще не відвантажений товар, щоб повідомити покупця про основні характеристики товару). При цьому, сплачена сума відповідає сумі, яка вказана у основних рахунках. Тим більше, що договором передбачена передоплата у розмірі 100% вартості товару. Відповідно до частини шостої статті 54 МК орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У графі 33 оскаржуваних рішень, посадовою особою митного органу зазначено, що митна вартість товарів не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Однак, суд звертає увагу, що в оскаржуваних рішеннях відповідач не вказав на невірність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. При цьому, коли відповідач просив надати додаткові документи в супереч статей 53, 54 МК митним органом не зазначалось, які складові частини митної вартості необхідно підтвердити, що власне вказує на незаконність та безпідставність вимог щодо витребування додаткових документів Як вказано в постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару. Виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх. Відповідач, зазначивши у спірних Рішеннях про проведення письмових консультацій з декларантом, не надав доказів того, що він їх провів у належний спосіб. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів. повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Оскаржувані рішення про коригування митної вартості не містять жодного джерела використаної інформації, навіть на наявну у них митну базу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19 серпня 2020 року в справі №140/754/19, від 12 березня 2018 року у справі №809/4367/15, від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17, де вказано, що сама по собі наявність у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів є підставою лише для витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів, але не для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. В разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Тобто, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, контролюючий орган повинен також зазначити докладну інформацію і джерела, які ним використовувалися. При цьому, Рішення про коригування митної вартості товарів таких відомостей не містять. В оскаржуваних Рішеннях №№101, 102, 103, 106, 109 не вказано належного джерела інформації, а також всупереч вказаній нормі в рішенні відсутній обґрунтований розрахунок числового значення скоригованої митної вартості, а також такий розрахунок в супереч статті 55 МК не був наданий декларанту на його письмову вимогу. З урахуванням зазначеного, суд дійшов обґрунтованого висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товару. З огляду на встановлені судом обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування Рішень №№101, 102, 103, 106, 109 відповідно. Щодо заперечень скаржника стосовно стягнення в користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 5000 грн, то оцінивши подані документи на понесення судових витрат на правничу допомогу, апеляційний суд підтримує висновки суду першої інстанції, що такі витрати є реальними, обґрунтованими та пропорційними до предмета спору і підтвердженими матеріалами справи, тому повністю доводять факт понесення позивачем витрат на правову допомогу у цій справі. Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд першої інстанції, правильно встановив обставини справи, не допустив порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для його скасування, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Керуючись статтями 308, 311, 315-316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Рівненської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 1 грудня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС. Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді О. О. Большакова В. С. Затолочний Повне судове рішення складено 30 травня 2022 року.