Постанова 4855 № 640/32053/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/32053/20 Суддя (судді) першої інстанції: Бояринцева М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі - відповідач) в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 форми «Ф» №20717-13 та судові витрати покласти на відповідача. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року у задоволенні позову було відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити. Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що спірний автомобіль перебував в експлуатації 1 рік і майже 7 місяців. Також, вказує про те, що суд першої інстанції не надав оцінки аргументам відповідача стосовно того, що середньоринкова вартість придбаного автомобіля не досягає 750 розмірів мінімальної заробітної плати, а відтак автомобіль не може бути об`єктом оподаткування. Так, апелянт зазначає про те, що в розумінні вимог п.п.2.1 п.2 ст.267 ПК України, при визначенні об`єкта оподаткування має враховуватися не тільки перелік, який міститься на веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі, але і Методика визначення середньо-ринкової вартості легкових автомобілів. Також, апелянт вказує про те, що жодних відомостей від Мінекономрозвитку щодо інформації про автомобіль позивача, яка розрахована у відповідності до вищенаведеної Методики на адресу відповідача не надходило, а тому впевнитись у наявності підстав у відповідача для прийняття податкового повідомлення-рішення неможливо. Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося з клопотанням про заміну його правонаступником, з приводу чого колегія суддів зазначає наступне. За приписами ст. 52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Згідно статті 21-1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 р. № 227 (зі змінами), Державна податкова служба України видала наказ від 30.09.2020 р. № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Наказ № 529), яким наказано утворити як відокремлені підрозділи Державної податкової служби територіальні органи за переліком згідно з додатком, а Департаменту правової роботи - подати державному реєстратору документи для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідної інформації про утворення територіальних органів Державної податкової служби як її відокремлених підрозділів. У відповідності до Наказу Державної податкової служби України від 24.12.2020 року № 755, розпочато з 01.01.2021 року здійснення територіальними органами ДПС, утвореними як її відокремлені підрозділи згідно з наказом ДПС від 30.09.2020 року № 529 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби», повноважень та функцій територіальних органів ДПС, що ліквідуються відповідно до пункту 1 постанови №

893. Отже, з 01 січня 2021 року відбулося фактичне адміністративне правонаступництво, оскільки, саме норми адміністративного права врегулювали умови та порядок передання адміністративної компетенції від ліквідованого Головного управління ДПС у м. Києві, як юридичної особи публічного права, до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011). Враховуючи викладене, наявні правові підстави для заміни відповідача в порядку процесуального правонаступництва, а саме: з Головного управління ДПС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 44116011). Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Відповідно до п.2 ч.1 ст.315, п.п.1, 4 ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 є власником транспортного засобу TOYOTA HIGHLAND з об`ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, 2014 року. 24.06.2016 ДПІ у Солом`янському районі ГУ ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 №20717-13, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2016 року у розмірі 25000,00 грн. (далі - оскаржуване та/або спірне рішення). Не погоджуючись із вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що транспортний засіб відноситься до Переліку легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню транспортним податком у 2016 році та є об`єктом оподаткування транспортним податком. Крім того, судом враховано, що спірне рішення прийнято відповідачем з урахуванням наданої інформації Міністерством економічного розвитку і торгівлі України листом вих. №3252-08/4797-03 від 22.02.2016. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України. 01.01.2015 чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким згідно зі статтею 267 Податкового кодексу України введено новий транспортний податок. Відповідно до пункту 10.2 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю). Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 Податкового кодексу України. Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом. У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об`єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю (підпункт 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України). 24.12.2015 Верховною Радою України прийнято Закон України №909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у Податковий кодекс України щодо об`єкту оподаткування транспортним податком. Згідно підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України (в редакції Закону від 24.12.2015 №909-VIII) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону №909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Таким чином, оскільки Законом України №909-VIII не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, то з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати. Станом на 01.01.2016 мінімальна заробітна плата була установлена в розмірі 1378,00 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік»). Відтак, 750 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 складали 1033500,00 грн. Таким чином, об`єктом оподаткування у 2016 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1033500,00 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно). Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України). Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 (далі - Методика), відповідно до положень пункту 2 якої середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 (Офіційний вісник України, 2013 р., № 44, ст. 1576) (далі - Порядок № 403), де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач. Пунктом 3 Порядку № 403 встановлено, що середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком

2. Джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства (пункт 4 Порядку № 403). Згідно пункту 5 Методики, ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану. Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (пункт 13 Методики). Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (пункт 14 Методики). Аналіз наведених положень Методики та Порядку № 403 визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу. Як вбачається з матеріалів справи, автомобіль TOYOTA HIGHLAND, об`єм двигуна 3,5 літрів, 2014 року випуску належить позивачу на праві приватної власності з 14.05.2016 (дата реєстрації), реєстраційний номер НОМЕР_1 . Так, податковим органом винесено спірне повідомлення-рішення, яким визначено позивачу суму податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за податковий період 2016 року у розмірі 25000,00 грн. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час розгляду справи ні до суд першої інстанції ні до апеляційного суду не було надано жодного доказу розрахунку вартості автомобіля у відповідності до Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 №66. Крім того, відповідачем не надано доказів того, що середньоринкова вартість автомобіля, який належить позивачу, перевищує 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (підпункт 267.2.1 пункту 267 статті 267 Податкового кодексу України). Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Відтак, межі повноважень податкового органу полягають у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Так, відповідач посилається на інформацію Мінекономрозвитку з наданим переліком автомобілів, які віднесені до об`єктів оподаткування транспортним податком на 2016 рік, до якого входить і автомобіль позивача. Проте, у вказаному листі відсутній розрахунок згідно якого здійснювалось визначення середньоринкової вартості автомобіля позивача. Більше того, позивачем до суду першої інстанції було надано лист відповідь Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 01.01.2020 № 3821-06/71357-07, наданої на запит позивача, відповідно до розрахунку вартості транспортного засобу середньоринкова вартість автомобіля Toyota моделі Highlander, 2014 року випуску, об`єм двигуна 3,5 літра, тип пального - бензин, із пробігом 72343 км становила у 2016 році 787401,99 грн. Отже, зі змісту вказаного листа вбачається, що середньоринкова вартість транспортного засобу, належного позивачу, є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (1033500,00 грн.), а тому, він не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році та, відповідно, нарахування податковим органом позивачу грошового зобов`язання з транспортного податку з фізичних осіб у 2016 році згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення є протиправним. З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції не надано оцінку обставинам справи у сукупності, що призвело до порушення норм матеріального права. Посилання відповідача на пропуск позивачем строку звернення до суду колегія суддів відхиляє з мотивів викладених судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні. Відзив на апеляційну скаргу позивача не містить обґрунтованих доводів, які б спростовували доводи апеляційної скарги. Крім того, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування. Відповідно до пп.пп. «б», «в» п. 4 ч. 1 ст. 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини, в якій зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При зверненні до суду з адміністративним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп. та при зверненні з апеляційною скаргою - у розмірі 1362 грн 00 коп. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено. З огляду на те, що судом апеляційної інстанції скасовано вищевказане рішення та прийнято постанову про задоволення позову ОСОБА_1 , на користь позивача підлягають стягненню витрати понесені останнім за подання позову та апеляційної скарги у розмірі 2202 грн. 80 коп. за рахунок відповідача. Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 липня 2021 року скасувати, та прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2016 форми «Ф» №20717-13. Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (місцезнаходження: вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116; ЄДРПОУ:44116011) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судові витрати позивача на сплату судового збору у розмірі 2202 (дві тисячі двісті дві) грн. 80 (вісімдесят)коп. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова Є.В. Чаку