Постанова 4813 № 495/417/22

Номер провадження: 33/813/593/22 Справа № 495/417/22 Головуючий у першій інстанції Савицький С. І. Доповідач Громік Р. Д. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.05.2022 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду: Громік Р.Д. за участю секретаря: Хухрова С.В., захисника: Каланжова В.І., в інтересах ОСОБА_1 розглянувши матеріали адміністративної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 березня 2022 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173-2 ч.1 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, В С Т А Н О В И В: З протоколу серії ВАВ №477048 від 19.01.2022 року, складеного старшим ДОП СП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітаном поліції Мартиновим А.П., вбачається, що 06 січня 2022 року о 17.15 год. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 виганяв з дому свою дружину ОСОБА_2 , чим вчинив домашнє насильство, що є вчиненням адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Постановою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 березня 2022 року провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.173-2 ч.1 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. На дану постанову ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову судді та ухвалити нову постанову, якою притягнути ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального та матеріального права В доводах апеляційної скарги зазначено, що 04 січня 2022 року ОСОБА_1 став в присутності малолітніх дітей виражатись нецензурною лайкою, висказувати погрози і образи на адресу ОСОБА_2 та реально позбавляти її з дітьми житла. В той же день ОСОБА_2 звернулась із заявою до поліції. Однак, коли поліція намагалась поговорити з ОСОБА_1 і скласти протокол, то останній забарикодувався в будинку і не пускав робітників поліції; на повістки та дзвінки поліції він не реагував, мотивував свої дії тим, що зявиться до поліції у присутності адвоката. Але так і не зявлявся, а тому поліція вимушена була встановлювати місцезнаходження ОСОБА_1 в громадському місці і складати протокол. Вивчивши доводи поданої апеляційної скарги, дослідивши матеріали справ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з положеннями ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Частиною 1 ст.9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Статтею 251 КУпАП регламентовано, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В силу ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, обов`язок доказування в справах про правопорушення лежить на посадовій особі, яку уповноважено складати адміністративні матеріали. Відповідно до ст.254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше 24 годин з моменту виявлення особи, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу. Згідно із ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Як передбачено ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає адміністративній відповідальності та встановити інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до закону об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження колекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї. Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» №2229-VIII від 7 грудня 2017 року визначає домашнє насильство як діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчинюються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. При цьому психологічне насильство визначається як форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Фізичне насильство визначається як форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Із змісту протоколу не вбачається, і про це в ньому не зазначено, яку шкоду заподіяло чи могло заподіяти застосоване порушником щодо потерпілої психологічне насильство, викликало чи ні воно у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинило емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи, тобто не визначена об`єктивна сторона складу інкримінованого порушнику правопорушення, що свідчить про її відсутність та відсутність складу правопорушення взагалі. Суть адміністративного правопорушення, як вона викладена в протоколі, не відповідає ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у ч.1 ст.173-2 КУпАП, що порушує право на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Зокрема, в протоколі не зазначено, спричинено чи ні внаслідок застосування насильства шкоду здоров`ю потерпілої або яку шкоду воно могло спричинити внаслідок його застосування, тощо. Таких доказів, які б безперечно підтверджували факт вчинення інкримінованого порушнику дій, ініціатором складення протоколу до нього не додано. Документи, які було долучено до матеріалів адміністративної справи, суд першої інстанції правильно вважав неналежними та недопустимими доказами, оскільки під час їх дослідження судом не було встановлено факту вчинення певного діяння ОСОБА_1 та наявність в діянні останнього, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення. Єдиним доказом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч.1 КУпАП є лише протокол про адміністративне правопорушення, який сам по собі не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в протоколі. Крім того, протокол серії ВАВ №477048 від 19.01.2022 року, складений старшим ДОП СП Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області капітаном поліції Мартиновим А.П., про притягнення до адміністративної відповідальності, за ст.173-2 ч.1 Кодексу України про адміністративні правопорушення ОСОБА_1 складений всупереч вимогам ч.2 ст.254 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. В даному випадку подія трапилася 06.01.2022 року, а протокол складено 19.01.2022 року, що є порушенням вказаної норми. Таким чином, оскільки протокол серії ВАВ №477048 від 19.01.2022 року відносно ОСОБА_1 складено без додержання вимог, які зазначені в статті 256 КУпАП та всупереч його вимогам, то суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що не вбачав можливості приймати його до уваги як доказ по справі. Згідно пункту 4 Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23-рп/2010 конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод людини (статті 1, 3, частина друга статті 19 Основного Закону України). Конституція України визначає основні права і свободи людини і громадянина та гарантії їх дотримання і захисту, зокрема: … юридична відповідальність особи має індивідуальний характер (частина друга статті 61); обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62); конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України (частина перша статті 64). У відповідності до п. 4.1 вказаного Рішення, Конституційний Суд України на підставі наведеного дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу певного адміністративного правопорушення. Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Карелін проти Росії» (20 вересня 2016 року, заява №926/08) зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має право самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу. Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення. Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази та надавши їм оцінку, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, тому провадження по справі необхідно закрити у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом на підтвердження доводів, які зазначені у апеляційній скарзі, не надано жодного належного та допустимого доказу. Щодо доводів апеляційної скарги, то апеляційний суд зазначає про певні розходження, так як, за словами ОСОБА_2 , подія трапилась 04 січня 2022 року, а в адміністративному протоколі зазначено 06 січня 2022 року, а сам протокол складено 19 січня 2022 року, що є порушенням до вимог складання адміністративних протоколів. Крім того, матеріали справи не містять жодних доказів того, що правоохоронними органами здійснювались заходи щодо пошуку ОСОБА_1 . Таким чином, доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи. Відповідно до положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Отже, наведені обставини вказують на відсутність в апеляційного суду підстав для скасування постанови судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 березня 2022 року. У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін . Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28 березня 2022 року залишити без змін. Постанова остаточна та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Р.Д. Громік