Постанова Полтавський апеляційний суд № 2-95/11/1609

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 2-95/11/1609 Номер провадження 22-ц/814/477/22Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т.В. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 травня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гальонкіна С.А., суддів Карпушина Г.Л., Хіль Л.М., при секретарі Таценко Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 08 грудня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гречківської Ю.В., В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог та рух справи в суді першої інстанції У листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із за скаргою на дії головного державного виконавця Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гречківської Ю.В. 20 жовтня 2021 року вона отримала постанову головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Суми) Гречківської Ю.В. про відкриття виконавчого провадження №66828539 від 16 вересня 2021 року з примусового виконання виконавчого листа №2-95/11, виданого Київським районним судом м. Полтави 16 лютого 2012 року про звернення стягнення на заставлене майно: трикімнатну квартиру, загальною площею 77,2 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за рахунок вартості якої погасити зобов`язання по кредитному договору №805 к-ф від 07 жовтня 2008 року в сумі 61024,14 доларів США, шляхом реалізації предмета іпотеки проведенням прилюдних торгів, з початковою вартістю предмета іпотеки 278250 грн. Крім того, скаржником була отримана постанова про опис та арешт майна від 05 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні №66828539. Посилалась на те, що на день винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 66828539 був чинним Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», даний закон втрачає чинність 24 вересня 2021 року, а тому відсутні законні підстави для винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №66828539 з примусового виконання виконавчого листа №2-95/11 про звернення стягнення на заставлене майно: трикімнатну квартиру, загальною площею 77,2 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 . Крім того, станом на 16 вересня 2021 року були наявні підстави для повернення виконавчого документа, передбачених п.9 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п. 4 та 5 розділу ІІІ інструкції з організації примусового виконання рішень, а тому головний державний виконавець Гречківська Ю.В. при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження діяла в порушення норм чинного законодавства України. Також, зазначила, що належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є забезпечення скарги в порядку п.3 ч.1 ст.34 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом зупинення реалізації арештованого майна житлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , адже невжиття даного заходу призведе до порушення прав заявника. Просила суд визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гречківської Ю.В. щодо відкриття 16 вересня 2021 року виконавчого провадження №66828539 з примусового виконання виконавчого листа №2-95/11, виданого Київським районним судом м. Полтави 16 лютого 2012 року про звернення стягнення на заставне майно: трикімнатну квартиру, загальною площею 77,2кв.м. житловою площею - 53,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26.07.2008 року управлінням житлового- комунального господарства, зареєстрованого в КП ПБТІ «Інвентаризатор» 23 лютого 2008 року в реєстровій книзі №152 за №20887, реєстровий номер 24129629,за рахунок вартості якої погасити зобов`язання по кредитному договору №805к-фвід 07 жовтня 2008року в сумі 61024,14 доларів США, шляхом реалізації предмета іпотеки проведенням прилюдних торгів, з початковою вартістю предмета іпотеки 278250,00 грн., направлене головним державним виконавцем Гречківською Ю.В. Скасувати постанову головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Гречківської Ю.В. про відкриття виконавчого провадження №66828539 від 16 вересня 2021 року з примусового виконання виконавчого листа №2-95/11, виданого Київським районним судом м. Полтави 16 лютого 2012 року про звернення стягнення на заставне майно: трикімнатну квартиру, загальною площею 77,2 кв.м. житловою площею-53,6 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власностіна нерухомемайно, виданого 26 липня 2008 року управлінням житлового-комунального господарства, зареєстрованого в КП ПБТІ «Інвентаризатор» 23 липня 2008 року в реєстровій книзі №152за №20887, реєстровий номер 24129629, за рахунок вартості якої погасити зобов`язання по кредитному договору № 805к-ф від 07 жовтня 2008 року в сумі 61024,14 доларів США, шляхом реалізації предмета іпотеки проведенням прилюдних торгів, з початковою вартістю предмета іпотеки 278250,00 грн., направлене головним державним виконавцем Гречківською Ю.В. Визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східногоміжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Суми) Гречківської Юлії Володимирівни щодо опису та арешту майна(коштів) боржника, які вчинені після винесення постанови головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Гречківської Ю.В. про відкриття виконавчого провадження№66828539 від 16 вересня 2021 року. Скасувати постанову головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) Гречківської Ю.В. про опис та арешт майна (коштів)боржника від 05 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № 66828539. Зупинити реалізацію нерухомого майна - житлового приміщення (трикімнатної квартири, загальною площею 77,2 кв.м.), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з постановленням відповідної ухвали. Короткий зміст оскаржуваних ухвал суду першої інстанції Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 08 грудня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії головного державного виконавця Київського ВДВС у м. Полтаві Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гречківської Ю.В. відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Не погодившись з ухвалою суду її в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_1 . Просила ухвалу скасувати та її скаргу задовольнити. Позиція сторін Узагальнені доводи апеляційної скарги В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм процесуального права. Вказує, що виконавче провадження було відкрито під час дії Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». При цьому посилається на практику Верховного Суду. Крім того, виконавцем в супереч норм чинного законодавства не вчинено дій для повернення виконавчого документу стягувачу. Доводи відзиву на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу представник Київського ВДВС у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) посилаючись на законність та обґрунтованість судового рішення просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку. Встановлені обставини справи З матеріалів справи вбачається, що рішенням апеляційного суду Полтавської області від 05 грудня 2011 року в справі 2-95/11 звернуто стягнення на заставне майно: трикімнатну квартиру загальною площею 77,2 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26 липня 2008 року управлінням житлово-комунального господарства, зареєстрованого в КП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 29 липня 2008 року в реєстровій книзі №152 за № 20887, реєстровий номер 24129629, за рахунок вартості якої погасити зобов`язання по кредитному договору № 805 к-ф від 07 жовтня 2008 року в сумі 61024,14 доларів США, шляхом реалізації предмета іпотеки проведенням прилюдних торгів, з початковою вартістю предмета іпотеки 278250,00 грн. Постановою головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гречківською Ю.В. від 16 вересня 2021 року відкрито виконавче провадження №66828539 з примусового виконання виконавчого листа №2-95/11 від 16 лютого 2012 року про звернення стягнення на заставне майно: трикімнатну квартиру загальною площею 77,2 кв.м., житловою площею 53,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 26 липня 2008 року управлінням житлово-комунального господарства, зареєстрованого в КП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 29 липня 2008 року в реєстровій книзі № 152 за № 20887, реєстровий номер 24129629, за рахунок вартості якої погасити зобов`язання по кредитному договору №805 к-ф від 07 жовтня 2008 року в сумі 61024,14 доларів США, шляхом реалізації предмета іпотеки проведенням прилюдних торгів, з початковою вартістю предмета іпотеки 278250,00 грн. Постановою головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гречківською Ю.В. про опис та арешт майна (коштів) боржника від 05 жовтня 2021 року описано та накладено арешт на майно: трикімнатну квартиру, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , що належить боржнику ОСОБА_1 . Постановою головного державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Гречківською Ю.В. від 11 жовтня 2021 року призначено суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» та визначено надати письмовий висновок з питань визначення точної ринково вартості описаного, арештованого майна. Згідно звіту ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» про незалежну оцінку майна № 924 встановлено, що ринкова вартість квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , становить 999400 грн. Позиція апеляційного суду Статтею 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції», заява № 18357/91, від 19 березня 1997 року). Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (частина 3 статті 451 ЦПК України). Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей (частина 5 статті 26 зазначеного закону) Тобто, чинним законодавством передбачено обов`язок виконавця відкрити виконавче провадження за заявою стягувача при виконанні останнім відповідних вимог. Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено обов`язки і права виконавців, в тому числі пунктом 6 частини 3 передбачено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку. Згідно частини 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. За приписами частин 1 та 2 статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (кошти) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Підпунктами 1, 2 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 07 червня 2014 року передбачено, що протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку; 2) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки). Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не встановлює обмежень щодо здійснення опису та накладення арешту на нерухоме майно, а тому дії приватного виконавця щодо проведення опису та накладення арешту на нерухоме майно є правомірними, оскільки у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, є стадією, яка передує примусовій реалізації майна (стаття 61 Закону України «Про виконавче провадження»). Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 лютого 2021 року в справі № 620/705/18-ц, від 30 червня 2021 року в справі № 2-8103/10, від 07 жовтня 2021 року у справі № 766/8991/20. Аналізуючи зазначені норми законодавства та правові позиції колегія суддів приходить до висновку, що не може вважатися порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» сам факт відкриття виконавчого провадження та подальше вчинення дій, які передують примусовій реалізації майна. При цьому, з матеріалів справ вбачається, що 16 вересня 2021 року була винесена постанов про відкриття виконавчого провадження, а 23 вересня 2021 року Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність. Тобто подальші дії вчинені виконавцем з метою виконання рішення суду не суперечать чинному законодавству, та у свою чергу, забезпечують гарантовані конституцією права стягувача. Щодо інших доводів апеляційної скарги Безпідставними є доводи наведені в апеляційній скарзі щодо незаконного відкриття виконавчого провадження та обов`язку виконавця повернути виконавчий документ стягувачу у зв`язку з дією Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки законодавство, що було чинне на момент подачі стягувачем заяви про примусове виконання рішення суду не передбачало такої підстави повернення виконавчого документу. Так, відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» виконавець відкриває виконавче провадження на підставі заявою стягувача про примусове виконання рішення. Статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено підстави повернення виконавчого документа стягувачу. Однією з підстав є встановлення законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення. Однак, як слідує з даної статті застосування даного положення передбачає відкриття виконавчого провадження та подальше встановлення наявності чи відсутності обставин визначних статтею 37 Закону України «Про виконавче провадження», в тому числі пунктом 9 частиною 1 цієї статті. За вказаних обставин сам факт відкриття виконавчого провадження не є порушення прав ОСОБА_1 та чинного на той час законодавства. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що з 16 вересня 2021 року по 23 вересня 2021 року виконавцем було встановлено наявність підстав для повернення виконавчого документу, однак в результаті проведеної перевірки дані дії не були ним вчинені. Крім того, колегія суддів не приймає до уваги практику Верховного Суду, на яку посилається скаржник у зв`язку з відмінністю обставин справи, в тому числі щодо стадії виконавчого провадження. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростували, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Щодо судових витрат За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не задовольняє вимоги заяви, не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвали Київського районного суду м. Полтави від 08 грудня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 26 травня 2022 року Головуючий С.А. Гальонкін Судді Г.Л. Карпушин Л.М. Хіль